Іменем України
29.06.2023 Справа №607/10639/23 Провадження № 3/607/4367/2023
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Марциновська І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за матеріалами, які надійшли від Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , непрацюючого, особи з інвалідністю 3 групи,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15.06.2023 на розгляд Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі за текстом - КУпАП).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 064720 від 11.06.2023 зазначено, що ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в тому, що 11.06.2023 приблизно о 03 год. 00 хв. ОСОБА_2 перебувала без нагляду дорослих на території залізничного вокзалу за адресою: майдан Привокзальний, буд. 1, м. Тернопіль.
Дії ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що повністю розуміє зміст роз'яснених йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, винуватим себе у вчиненому адміністративному правопорушенні визнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що вживає усі необхідні заходи для належного виховання доньки. Разом з тим станом на даний час донька проживаю стадію перехідного віку, а тому іноді йому важко прослідкувати за належною поведінкою дочки. Вказав, що донька закохалася у значно старшого за себе хлопця, який проживає у м. Хмельницький та вирішила самостійно без дозволу батьків поїхати до нього в гості. Після з'ясування усіх обставин матір хлопця вжила усіх заходів щодо повернення неповнолітньої ОСОБА_2 до м. Львова та спільно з нею їхала у потягу. Однак на зупинці у м. Тернополі неповнолітня ОСОБА_2 непомітно залишила поїзд, що зумовило її перебування у нічну пору доби без нагляду дорослих.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону дитинства» особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Частина 2 ст. 150 Сімейного Кодексу України передбачає, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного Кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Так, судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що ОСОБА_1 ухилився від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось в тому, що 11.06.2023 приблизно о 03 год. 00 хв. ОСОБА_2 перебувала без нагляду дорослих на території залізничного вокзалу за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім визнання вини ОСОБА_1 , факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується сукупністю доказів, а саме: рапортом ДОП СДОП ВППП Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області від 11.06.2023 Кравець М. та письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 11.06.2023, зміст яких відповідає обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім цього, обставини, встановлені у судовому засіданні, узгоджуються з даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 064720 від 11.06.2023, в якому процесуально зафіксовані конкретні обставини вчинення адміністративного правопорушення. При цьому такий протокол складений із дотриманням вимог КУпАП, містить всі необхідні реквізити, підписаний особою, яка склала протокол, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме: ухилення батька від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення виховання неповнолітньої дитини. Відтак ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності.
Разом з тим відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Вирішуючи питання про звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП, суд також приймає до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушниці, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину та є особою з інвалідністю 3 групи.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність, є щире розкаяння винного.
Обставини, що обтяжують відповідальність, відсутні.
Крім цього, суд приймає до уваги той факт, що за своїм характером та наслідками вчинене ОСОБА_1 правопорушення не завдало значної шкоди, а тому доходить висновку, що вказане правопорушення не являє великої суспільної небезпеки і є малозначимим. Також суд враховує, що поведінка неповнолітньої ОСОБА_2 зумовлена перехідним віком та закоханістю у значно старшого хлопця, що фактично стало причинною порушення нею встановлених батьками правил поведінки.
З урахуванням викладеного суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 слід звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 284 КУпАП провадження у справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, підлягає закриттю.
Також суд враховує, що п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, виходячи зі змісту норм ст. 22, 284 ч. 2 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору за розгляд цієї справи.
Керуючись ст. 22, 40-1, 184, 245, 251-252, 283-285, 287, 294 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяІ. В. Марциновська