Провадження № 11-кп/821/182/23 Справа № 698/534/21 Категорія: ч. 3 ст. 191 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
29 червня 2023 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2022 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, маючу на утриманні неповнолітню дитину, яка зареєстрована тактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено:
-за ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
-за ч. 3 ст. 191 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 1 рік;
-за ч. 1 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 грн.;
-за ч. 4 ст. 358 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 1 рік.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік,
Вироком суду ОСОБА_7 , визнано винною в тому, що вона, працюючи листоношею 1 класу відділення поштового зв'язку «Єрки» Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» згідно з наказом заступника директора Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» від 10.03.2021 № 924-К, на яку серед іншого покладено обов'язки: доставляти адресатам пенсії та соціальні допомоги, дотримуватись вимог схоронності готівки, інших цінностей під час виконання операцій, не допускати пошкодження та/або втрату ввіреного майна, а також документів, що передані на збереження або перебувають у роботі, та відповідно до інструкції та договору про повну матеріальну відповідальність, будучи особою, яка несе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду, вчинила кримінальне правопорушення за таких обставин.
20.05.2021 (точний час слідством не встановлено), у відділенні поштового зв'язку «Єрки» Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» за адресою: вул. Вокзальна, 5 в смт. Єрки, Звенигородського району, Черкаської області, ОСОБА_7 отримала,з метою подальшої доставки населенню кошти державного бюджету, а саме - житлову субсидію та соціальну компенсацію на продукти харчування як потерпілим від Чорнобильської катастрофи в грошовій формі в загальній сумі 51196,30 грн., які були виділені управлінням соціального захисту населення Звенигородської РДА та передані до відділення поштового зв'язку «Єрки» Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» на підставі договору № 28-371 від 13.04.2021 «Про надання послуг з виплати та доставки грошових допомог» та призначалися для виплати громадянам, та відомість форми В 1-М на виплату субсидій у грошовій готівковій формі.
У подальшому, 20.05.2021 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи на своєму робочому місці, на доставній дільниці, за адресою: вул. Ватутіна, смт. Єрки, Звенигородського району, Черкаської області та виконуючи відповідно до посадової інструкції обов'язки листоноші відділення поштового зв'язку, маючи у своєму віданні грошові кошти державного бюджету,а саме - щомісячну соціальну компенсацію на продукти харчування як потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, які були виділені управлінням соціального захисту населення Звенигородської РДА та передані на підставі договору № 28- В71 від 13.04.2021 «Про надання послуг з виплати та доставки грошових допомог» та призначалися для виплати громадянам, та призначались, зокрема, для виплати: ОСОБА_9 в сумі 394,80 грн. та ОСОБА_10 в сумі 394,80 грн., отримала відомість форми В 1-М на виплату субсидій у грошовій готівковій формі для вищевказаних громадян, після чого умисно, з метою привласнення коштів державного бюджету, всупереч вимог і посадової інструкції та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, привласнила зазначені грошові кошти державного бюджету в загальній сумі 789,60 грн., які в подальшому обернула на свою користь, та з метою приховування своїх правних дій поставила за вищезазначених громадян підписи у відомості форми В1-М про отримання ними грошових коштів.
Вона ж, повторно, переслідуючи єдиний умисел на привласнення коштів державного бюджету, 20.05.2021 у не встановлений слідством час, перебуваючи на своєму вказаному робочому місці та виконуючи відповідно до посадової інструкції обов'язки листоноші відділення поштового зв'язку, маючи у своєму віданні вищевказані кошти державного бюджету, а саме - кошти житлової субсидії у грошовій формі, умисно, з метою привласнення частини цих коштів, всупереч вимогам посадової інструкції та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, не доставила громадянам: ОСОБА_11 в сумі 734,53 грн., ОСОБА_12 в сумі 1076,06 грн., ОСОБА_13 в сумі 380,66 грн., ОСОБА_14 в сумі 924,27 грн., ОСОБА_15 сумі 505,69 грн., ОСОБА_16 в сумі 1225,28 грн., ОСОБА_17 в сумі 939,88 грн., ОСОБА_18 в сумі 279,74 грн., ОСОБА_19 в сумі 813,87 грн., ОСОБА_20 в сумі 574,00 грн., ОСОБА_21 в сумі 1052,30 грн., ОСОБА_22 в сумі 191,98 грн., ОСОБА_23 в сумі 795,92 грн., усю суму коштів, які є коштами державного бюджету, а натомість привласнила частину зазначених грошових коштів державного бюджету, в загальній сумі 9494,18 грн., які в подальшому обернула на свою користь, та з метою приховування своїх протиправних дій поставила за вищезазначених громадян підписи у відомості форми В1-М про отримання ними грошових коштів.
Вона ж, 20.05.2021 у невстановлений слідством час, та в невстановленому місці, виконуючи відповідно до посадової інструкції свої повноваження листоноші відділення поштового зв'язку «Єрки» Черкаської дирекції АТ «Укрпошта», умисно підробила офіційний документ, а саме: за допомогою кулькової ручки сфальсифікувала підпис в графі «підпис одержувача» у відомостях форми В 1-М на виплату житлової субсидії та щомісячної соціальної компенсації на продукти харчування як потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи на ім'я: ОСОБА_11 про те, що вона дійсно 18.05.2021 отримала нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 734,53 грн., ОСОБА_12 про те, що він дійсно 18.05.2021 отримав нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 1076,06 грн., ОСОБА_13 про те, що вона дійсно 20.05.2021 отримала нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 380,66 грн., ОСОБА_14 про те, що він дійсно 18.05.2021 отримав нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 924, 27 грн., ОСОБА_9 про те, що вона дійсно 18.05.2021 отримала нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 394,80 грн., ОСОБА_15 про те, що вона дійсно 20.05.2021 отримала нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 505,69 грн., ОСОБА_16 про те, що вона дійсно 20.05.2021 отримала нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 1225,28 грн., ОСОБА_17 про те, що він дійсно 18.05.2021 отримав нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 939,88 грн., ОСОБА_10 про те, що вона дійсно 18.05.2021 отримала нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 394,80 грн., ОСОБА_18 про те, що вона дійсно 20.05.2021 отримала нарахування у вигляді грошових коштів у сумі 279,74грн., ОСОБА_19 про те, що вона дійсно 21.05.2021 отримала нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 813,87 грн., ОСОБА_20 про те, що він дійсно 20.05.2021 отримав нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 574,00 грн., ОСОБА_21 про те, що він дійсно 20.05.2021 отримав нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 1052,30 грн., ОСОБА_22 про те, що він дійсно 18.05.2021 отримав нарахування у вигляді грошових коштів у сумі 191,98 грн., ОСОБА_23 про те, що він дійсно 20.05.2021 отримав нарахування у вигляді грошових коштів в сумі 795,92 грн., - з метою привласнення грошових коштів та використання їх для власних потреб.
Вона ж, 20.05.2021 у не встановлений слідством час, перебуваючи на своєму зазначеному робочому місці у відділенні поштового зв'язку «Єрки» Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» та виконуючи відповідно до посадової інструкції обов'язки листоноші, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою привласнення грошових коштів, використала, надавши начальнику відділення поштового зв'язку «Єрки» Черкаської дирекції АТ «Укрпошта» завідомо підроблений документ, а саме - відомості форми В 1-М на виплату житлової субсидії та щомісячної соціальної компенсації на продукти харчування потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, у яких було виконано підроблені підписи в графі «підпис одержувача» на ім'я: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 - жителів смт. Єрки для звітування отримання вказаними громадянами грошових коштів державного бюджету а саме - житлової субсидії в грошовій формі та щомісячної компенсації на продукти харчування як потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказаний вирок в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 191 КК до 3 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 191 КК до 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю, за ч. 1 ст. 358 КК - штраф у розмірі 500 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 8 500 грн., за ч. 4 ст. 358 КК - штраф у розмірі 50 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 850 грн.; відповідно до ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК звільнити обвинувачену від відбування призначеного їй основного покарання з випробуванням 1 рік, та покласти обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК. У решті вказаний вирок залишити без змін.
Не заперечуючи доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, прокурор вважає, що вказаний вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд не врахував в повній мірі вимог ст.ст. 50, 65, 75 КК, постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та дійшов хибного переконання щодо призначення покарання із звільненням від відбування як від основного, так і додаткового виду покарання.
Окрім цього, судом не враховано вимоги Загальної частини КК щодо призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Зокрема, положення п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №10 «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до якого рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку для того, щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього. Натомість зі змісту резолютивної частини вироку встановлено, що суд призначив обвинуваченій покарання за ч. 3 ст. 191 КК у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком на 1 рік, формулювання якого не відповідає основним засадам кримінального закону, оскільки не містить чіткого рішення (формулювання), які посади позбавлено права займати обвинуваченій та яким видом діяльності заборонено займатись.
Таким чином, суд не сформулював у резолютивній частині вироку чіткого рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та неправильно застосував положення ст. 75 КК України в частині звільнення обвинуваченої від відбування призначеного їй додаткового покарання з випробуванням, а відтак призначене покарання не відповідає основним засадам кримінального закону.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:
- прокурор, яка підтримала вимоги апеляційної скарги, пославшись на доводи, що в ній викладені;
- обвинувачена, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокуратури.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченої, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не дотримано цих вимог закону.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Крім того, згідно з положеннями ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Таким чином, системний аналіз статей 408, 420 та 421 КПК указує на те, що апеляційний суд ухвалює рішення, яким погіршується становище обвинуваченого, у формі вироку, а в решті випадків - у формі ухвали.
Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченої.
Колегія суддів вважає правильними встановлені фактичні обставини судом першої інстанції, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень.
За таких обставин суд першої інстанції правильно визнав винною ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 191, ч.ч. 1, 4 ст. 358 КК.
При цьому, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду необхідно скасувати в частині призначеного ОСОБА_7 додаткового покарання за ч. 3 ст. 191 КК, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції закону про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов'язано вчинення злочину. Рішення про позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю має бути чітко сформульоване в резолютивній частині вироку, для того щоб не виникло жодних сумнівів під час виконання останнього.
Тобто застосування зазначеного додаткового покарання має на меті позбавити обвинуваченого суб'єктивного права на вільний вибір посади, певних занять протягом часу, встановленого у вироку суду. Такі обмеження повинні сприяти виправленню особи. Проте застосування судом як додаткового покарання до ОСОБА_7 у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, без конкретизації в сфері чого діють такі обмеження, на думку колегії суддів є порушенням законодавства України про кримінальну відповідальність. Тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є слушними.
При призначенні додаткового покарання ОСОБА_7 апеляційний суд враховує обставини кримінальних правопорушень, вчинення яких пов'язано з займаною обвинуваченою посадою, що супроводжується з несенням повної матеріальної відповідальністю.
Відповідно до ч. 1 ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Отже перелік покарань від відбування яких особу може бути звільнено на підставі ст. 75 КК є вичерпним і до нього не входить покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Проте суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_7 положення ст. 75 КК, не вказав про її звільнення лише від основного покарання, чим фактично звільнив її також й від додаткового покарання, що на думку колегії суддів, також є порушенням закону України про кримінальну відповідальність.
Призначення ОСОБА_7 не конкретизованого додаткового покарання, а також відсутність вказівки про звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є порушенням закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування частково вироку і ухвалення в цій частині нового вироку, адже це погіршує становище обвинуваченої.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 407, ч. 2 ст. 409, 414, 420 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного додаткового покарання за ч. 3 ст. 191 КК.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання:
- за ч. 3 ст. 191 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на строк 1 рік.
З урахуванням призначеного судом першої інстанції покарання за ч.1 ст.191, ч.ч.1,4 ст.385 КК, на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного їй основного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
На підставі ч. 1 ст. 76 КК покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_3