Житомирський апеляційний суд
Справа №286/3308/22 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.
Категорія 36 Доповідач Коломієць О. С.
26 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Шевчук А.М, Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Кузьменко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №286/3308/22за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Житомиргаз» про визнання дій неправомірними
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Вачко В.І.
встановив:
У грудні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії Акціонерного товариства «Житомиргаз» (далі - АТ «Житомиргаз») щодо нарахування після 09.02.2022 року у рахунках № НОМЕР_1 плати за доставку товару (природного газу) до будинку споживача природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутності доставки товару (природного газу) до вказаного будинку після фактичного припинення 09.02.2022 року АТ «Житомиргаз» постачання природного газу до будинку за вказаною адресою від постачальника ТОВ «Житомиргаз Збут».
На обґрунтування позовних вимог вказує, що він проживав разом з матір'ю ОСОБА_2 , на ім'я якої було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , в будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом 35-ти років, у тому числі і після смерті матері 24.10.2021 року, позивач належним чином оплачував рахунки відповідача за доставку природного газу.
09 лютого 2022 року до його будинку приїхали працівники відповідача та без жодних пояснень закрили та опломбували кран на газопроводі на вулиці поза межами його домогосподарства за вищевказаною адресою, внаслідок чого було припинено доставку газу до його будинку. Однак відповідач після 09.02.2022 протягом 10-ти місяців продовжує нараховувати плату за доставку газу до вищевказаного будинку за відсутності фактичної доставки газу до будинку.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення через недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що суд допустив неповноту при дослідженні доказів, наданих позивачем, не дав їм належної оцінки у сукупності з іншими доказами, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з чітким додержанням норм процесуального та матеріального права, а апеляційна скарга не містить жодного посилання на належні та допустимі докази, які б свідчили про неправомірність висновків суду.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, який не з'явився в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що на ім'я матері позивача - ОСОБА_2 був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на оплату послуг з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 25 жовтня 2021 року (а.с.3).
Відповідно до листа АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» від 31.10.2022 року, який адресований ОСОБА_3 на його звернення від 17.10.2022 року, за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлено, що особовий рахунок № НОМЕР_1 зареєстровано на ім'я ОСОБА_2 . Окрім того, відповідно до акту про припинення розподілу природного газу від 09.02.2022 року за вказаною адресою було припинено газопостачання в зв'язку з заборгованістю споживача на підставі укладеного договору про виконання робіт між АТ «Житомиргаз» та ТОВ «Житомиргаз Збут» за №11/15877/Д.240 від 18.12.2015 року та на підставі поданого листа-доручення на припинення газопостачання від «Житомиргаз Збут» за №107-S3-499-0222 від 02.02.2022 року АТ «Житомиргаз». Вказано, що по особовому рахунку № НОМЕР_1 відсутня послуга газопостачання, у зв'язку із заборгованістю за спожитий природний газ, тобто об'єкт механічно не від'єднаний від системи газопостачання, умовою не нарахування за послугу розподілу є механічне від'єднання.
Між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу наданих послуг з розподілу природного газу та їх оплати, які регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30 вересня 2015 року (далі - Кодексом ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2498 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
За нормами статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать, комунальні послуги, зокрема послуги з постачання та розподілу природного газу.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є, зокрема споживачі (індивідуальні та колективні); виконавці комунальних послуг згідно п.1 ч.2 цієї статті - виконавцями комунальних послуг, зокрема, послуг з постачання та розподілу природного газу є постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об'єкти газоспоживання споживача.
За змістом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 4 гл. 1 розділу 1 Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
Споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно розділу VI гл. 3 п. 2 Кодексу газорозподільних систем передбачено, що на підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу.
Відповідно до п.3 гл.3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
За правилами частин першої, другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі статтею 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Приписами ч. 2 ст. 642 ЦК України, передбачено, що особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно п. 4 гл. 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Споживання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 по особовому рахунку споживача № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 не заперечує. Отже, він своїми діями підтвердив отримання такої послуги від відповідача, як розподіл природного газу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ для можливості споживання природного газу.
Споживання природного газу без його розподілу і доставки неможливе.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 639/10591/14-ц, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та постанові Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.
Пунктом 5 глави 3 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем визначено, що в разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має право подати до оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 глави 2 розділу I кодексу ГРС оператор ГРМ виконує функцію забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел (від ГДП та ВБГ, підключених до ГРМ, та від суміжних ГРМ) до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів.
Припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. Відтак у позивача наявний обов'язок здійснювати оплату за надані відповідачем послуги розподілу природного газу до моменту припинення дії договору розподілу природного газу та механічного від'єднання від газорозподільної мережі відповідача. Як вбачається із матеріалів справи позивач не зверталась до відповідача із відповідною заявою про розірвання договору та остаточного припинення розподілу газу.
Вказаний висновок відповідає пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, згідно якого припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача. У цих випадках Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідно до акту про припинення розподілу природного газу від 09.02.2022 року газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 було припинено у зв'язку з заборгованістю споживача, але об'єкт при цьому механічно не був від'єднаний від системи газопостачання, тому нарахування плати за розподіл природного газу є правомірним та споживач зобов'язаний сплачувати вартість вказаних послуг.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду апелянтом не надано.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 12 травня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 червня 2023 року.
Головуючий Судді