Справа № 161/8590/23 Провадження №11-сс/802/305/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
29 червня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року про відмову у накладенні арешту на майно,
Начальник 2 відділення СВ УСБУ у Волинській області ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, вилученого в ході проведення обшуку 25.05.2023 банківських скриньок (індивідуальних сейфів) №№ 413, НОМЕР_1 , у філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України «Укрексімбанк» у м. Львові (м. Львів, площа Міцкевича, 4, МФО 325718, ЄДРПОУ 0985171), а саме: 3991 купюр кожна номіналом 100 доларів США; 4 купюр кожна номіналом 50 доларів США; 25 купюр кожна номіналом 20 доларів США (на загальну суму 399800 доларів США); заяви про передачу сейфа №413 у строковий майновий найм (оренду) від 13.01.2021 на 1 арк.; акту про передачу сейфа і 2 ключів від нього від 13.01.2021 на 1 арк.; карти реєстрації договору про надання банківських та інших послуг від 13.01.2021 на 1 арк.; заяви (акцепт) від 13.01.2021 на 1 арк.; заяви про зміну умов користування банківською послугою від 02.12.2021 на 1 арк.; заяви (акцепт) від 02.12.2021 на 1 арк.; копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_9 на 1 арк.; копії довідки від 02.03.2001 на 1 арк.; копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_9 та довідки від 07.12.2005 на 1 арк.; копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_10 та довідки від 14.12.2012 на 3 арк.; копії паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_10 та довідки від 10.12.2010 на 1 арк.; копії паспорта громадянина України у формі ІD-картки на ім'я ОСОБА_9 на 1 арк.; довіреності №1 від 13.01.2021 на ім'я ОСОБА_11 на 1 арк.; довіреності №1 від 13.01.2021 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.; заяви про зміну умов користування банківською послугою від 06.04.2022 на 1 арк.; заяви (акцепт) від 06.04.2022 на 1 арк.; заяви про передачу сейфа № НОМЕР_1 у строковий майновий найм (оренду) від 13.01.2021 на 1 арк.; акту про передачу сейфа і 2 ключів від нього від 13.01.2021 на 1 арк.; карти реєстрації договору про надання банківських та інших послуг від 13.01.2021 на 1 арк.; заяви (акцепт) від 13.01.2021 на 1 арк.; довіреності №1 від 13.01.2021 на ім'я ОСОБА_11 на 1 арк.; довіреності №1 від 13.01.2021 на ім'я ОСОБА_10 на 1 арк.; заяви про зміну умов користування банківською послугою від 02.12.2021 на 1 арк.; заяви (акцепт) від 02.12.2021 на 1 арк.; заяви про зміну умов користування банківською послугою від 06.04.2022 на 1 арк.; заяви (акцепт) від 06.04.2022 на 1 арк.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що з урахуванням поданих представниками власника майна документів та відсутності повідомлення про підозру особі, майно якої вилучено (або ж взагалі будь-якій іншій особі у даному провадженні), не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2 ст.170 КПК України, оскільки не надано доказів, що вищевказане майно є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину, більше того клопотання слідчого містить лише припущення щодо можливої злочинної діяльності, а матеріалами клопотання доведено лише факт того, що ОСОБА_9 є власником вище зазначеного майна та здійснював виведення грошових коштів з окупованої частини Запорізької області, що ним не заперечується.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор оскаржує її з мотивів незаконності. Просить судове рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити клопотання про накладення арешту на усе, зазначене у клопотанні майно.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, представника власника майна, який заперечив апеляцію і просив залишити судове рішення без змін, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вимогами ч.1 ст.370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Положення частини третьої вказаної статті визначають, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
А відповідно до ч.4 ст.370 КПК України вмотивованим є рішення. в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Апеляційний суд доходить висновку, що слідчим суддею при винесенні оскаржуваного рішення вказані вимоги кримінального процесуального закону дотримані.
Матеріалами провадження стверджується, що 24.03.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості № 22023030000000035 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України (а.к.п.7).
Положення ч.1 ст.167 КПК України регламентують, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Відповідно до норм ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Приписи ч.2 ст.131 КПК України визначають, що арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а, отже, за правилами ст.132 КПК України, його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Згідно із положеннями ч.2 і ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Апеляційним судом встановлено, що будь-якого процесуального статусу жодна особа у вказаному кримінальному провадженні не має. Підозра нікому не оголошувалась.
Слідчим суддею зазначено, що під час судового розгляду представниками власника майна подано ряд документів на підтвердження законності походження вилучених грошових коштів, зокрема, картки реєстрації договорів про надання банківських та інших послуг від 13.01.2021 (банківських сейфів: 413, 414), з яких вбачається факт укладення таких договорів ще у 2021 р (тобто до моменту повномасштабного вторгнення рф на територію України), задовго до внесення відомостей до ЄРДР, а тому законні підстави стверджувати, що вони слугували для зберігання коштів, отриманих незаконним шляхом, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, по якому здійснюється досудове розслідування, немає достатніх підстав. Окрім того, відповідно до декларації, поданої ОСОБА_9 за 2016 рік, останнім ще у зазначений період, було задекларовано наявність у нього значних сум готівкових коштів, в тому числі і у доларах США (710 000 дол. США), які зберігались у банківських скриньках, що на думку суду, поза розумним сумнівом, підтверджує можливість законного походження вказаного майна.
На переконання суду апеляційної інстанції, сторона обвинувачення не перевірила наявності підстав накладення арешту та обмежилася лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України, адже матеріали провадження не містять даних, які вказували б на те, що зазначене у клопотанні майно причетне до вищевказаного кримінального провадження.
Стороною обвинувачення не наведені та не обґрунтовані ризики, передбачені ч.1 ст.170 КПК України, та відповідність вказаного у клопотанні майна критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати безумовними підставами для скасування рішення слідчого судді, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Отже, підстави для скасування ухвали слідчого судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 червня 2023 року про відмову у накладенні арешту на майно - без змін.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді