Справа № 161/1778/23 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.
Провадження № 22-ц/802/659/23 Доповідач: Киця С. I.
27 червня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2023 року
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») у січні 2023 року звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчих послуг. Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, у тому числі за Договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1224976 від 30 серпня 2019 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та позичальником ОСОБА_1 . Відповідно до вказаного договору, кредитодавець надав позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені цим договором. Сума кредиту (загальний розмір складає 10 000 грн, строк - 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,80 % у день та застосовується у межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою позичальника; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація. Кошти надані у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником кредитодавцю з метою отримання кредиту. Договір укладено сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через вебсайт та мобільний додаток. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході останнього в особистий кабінет у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за цим договором виконав належним чином, натомість відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує. Станом на 18 січня 2023 року загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку становить 25 177,34 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10 000 грн; заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 8100 грн; заборгованість за процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 5000 грн; нараховані 3 % річних - 649,30 грн; інфляційні втрати - 1428,04 грн. Просив стягнути з відповідача на свою користь 25 177,34 грн заборгованості за Договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1224976 від 30 серпня 2019 року, 2684 грн понесених судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, 9000 грн понесених витрат на правову допомогу.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2023 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за Договором про надання кредитних коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1224976 від 30 серпня 2019 року у розмірі 25 177,34 грн, судовий збір у розмірі 2684 грн, 9000 грн судових витрат з надання професійної правничої допомоги.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 квітня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шестакова В. Ю. про перегляд заочного рішення у цій справі.
Відповідач ОСОБА_1 у травні 2023 року подала апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Не погоджується з висновком суду про те, що до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги ТОВ «Авентус Україна» за Договором № 1224976. Уклавши договір відступлення прав вимоги № 2712-01 від 27 грудня 2019 року, ТОВ «Авентус Україна» отримала фінансування у розмірі, визначеному договором, а новий кредитор, в свою чергу, укладаючи вказаний договір набув право одержання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається, і ціною вимоги, що передбачена договором про відступлення права вимоги. За своїм змістом договір, укладений між товариствами є договором факторингу. Позивач не надав суду копії/оригіналу ліцензії, що давала би право ТОВ «Вердикт Капітал» надавати послуги з факторингу. У договорі від 27 грудня 2019 року відсутнє будь- яке згадування про особу відповідача. Додана до позовної заяви копія додатку № 1 до договору відступлення права вимоги № 2712-01 від 27 грудня 2019 року не посвідчена, тому не повинна прийматись до уваги судом. Якби навіть кредитний договір було укладено та відповідач отримала би кредитні кошти, позивач мав би нараховувати відсотки лише за період із 30 серпня 2019 року по 30 вересня 2019 року. Однак, позивач просить суд стягнути відсотки, що нараховані по 23 лютого 2022 року. Відповідач не продовжував строк кредитування, а тому позивачу відомо, що строк виконання грошового зобов'язання у відповідача закінчився 30 вересня 2019 року, відповідно такий позов мав бути поданий не пізніше 30 вересня 2022 року. З огляду на те, що до позивача право вимоги перейшло 27 грудня 2019 року, останній мав можливість звернутись до суду в межах передбаченого строку позовної давності. Тому позивач пропустив строк позовної давності.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «Вердикт Капітал» просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2023 року залишити без змін.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 30 серпня 2019 року між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1224976, відповідно до якого, кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 10 000 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,80%. Договір укладено в електронній формі.
Відповідач взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків не виконала у строки, передбачені графіком погашення кредиту, кредит та проценти за його користування не сплатила у повному обсязі, порушивши вимоги кредитного договору та ст. ст. 525, 526, 530, 1054 ЦК України.
Між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» 27 грудня 2019 року укладено Договір факторингу № 2712-01, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1224976, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 за цим договором кредитор відступає новому кредитору право грошової вимоги до боржників вказаних в реєстрах боржників. За цим договором фактор одержує право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за кредитними договорами. Факт укладення вказаного договору також підтверджується платіжним дорученням № 1 від 27 грудня 2019 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на даний час ТОВ «Вердикт Капітал» є кредитором у зобов'язанні по виконанню договору № 1224976 від 30 серпня 2019 року і саме йому належить право вимоги до відповідача.
Суд апеляційної інстанції в складі колегії суддів погоджується з цим висновком з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
У статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
В установленому законом порядку Договір відступлення прав вимоги № 2712-01 від 27 грудня 2019 року, укладений ТВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» недійсним не визнаний, а презумпція правомірності такого договору відповідачем не спростована.
Доводи скарги стосовно того, що вказаний договір є договором факторингу, а ТОВ «Вердикт Капітал» не має права надавати фінансові послуги, суд відхиляє, оскільки вказані доводи не знайшли свого підтвердження, натомість з копії витягу з Державного реєстру фінансових установ убачається, що ТОВ «Вердикт Капітал» є фінансовою установою з свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ФК 249 від 04 лютого 2010 року.
Колегія суддів також відхиляє твердження відповідача ОСОБА_1 про те, що її не було належним чином повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, а тому вона вважається такою, що належно виконала свої зобов'язання, оскільки за загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги в частині, що стосується не зазначення особи відповідача у договорі № 2712-01 від 27 грудня 2019 року. Згідно п. 1.1 Договору про відступлення прав вимоги № 2712-01 від 27 грудня 2019 року, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників (Додаток № 1 до договору), укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості). За п. 12.7 усі додатки та додаткові угоди до цього договору складають його невід'ємну частину. Відповідно до п. 4458 Додатку № 1 до Договору про відступлення прав вимоги № 2712-01 від 27 грудня 2019 року, ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором (споживчий кредит) № 1224976 від 30 серпня 2019 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 .
Аргументи відповідача про те, що копія додатку № 1 до вищевказаного договору взагалі не посвідчена належним чином не відповідають матеріалам справи, оскільки до позовної заяви приєднано засвідчену належним чином копію Додатку № 1 до договору, яка містить зазначення «З оригіналом згідно», посаду, прізвище та ініціали, підпис посадової особи, дату засвічення копії. Відсутність відмітки «Копія» на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа не може вважатися достатньою ознакою неналежного засвідчення копії документа та підставою для відхилення такого доказу під час судового розгляду.
З огляду на вищенаведене, позивач ТОВ «Вердик Капітал» належними та допустимими доказами довів факт набуття ним права вимоги за кредитним договором, укладеним 30 серпня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 , а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на даний час ТОВ «Вердикт Капітал» є кредитором у зобов'язанні по виконанні договору № 1224976 від 30 серпня 2019 року і саме йому належить право вимоги до відповідача.
Апеляційна скарга також містить заперечення щодо строку виконання грошового зобов'язання, пролонгації його на строк понад 30 днів в частині нарахування процентів. Відповідач вказує, що вона не продовжувала строк кредитування.
Згідно п. 1.2 Договору № 1224976 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 30 серпня 2019 року, позика за цим договором видається строком на 30 днів, договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. За п. п. 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 договору знижена процентна ставка становить 1,35% від суми позики за кожен день користування позикою (492,75% річних) у межах строку надання позики, зазначеного у п. 1.2 цього договору. Стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожен день користування позикою (657,00% річних). Стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7, 3.4, 3.6.2 цього договору. За п. 3.4 договору, у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах п. 3.2, але за стандартною ставкою. Відповідно до п. 3.2 договору, нарахування процентів за договором здійснюється за заниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (відправки грошових коштів на банківських картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2 цього договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у графіку платежів (додаток № 1 до цього договору). Згідно з п. 3.6.2 з четвертого дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до дев'яностого дня прострочення. Підписуючи договір, клієнт, згідно з п. 3.7 цього договору, надала згоду товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до п. п. 1.7, 3.4, 3.6.2 договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов договору.
Відповідач погашення кредиту не здійснювала, у зв'язку із чим, взяті на себе зобов'язання за цим кредитним договором не є виконаними, що і стало підставою для нарахування позивачем процентів після завершення 30 денного строку у розмірі стандартної ставки, визначеної вищевказаними пунктами договору, за кожен день прострочення виконання договору.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що станом на 18 січня 2023 року борг ОСОБА_1 по цьому кредитному договору становить 25 177,34 грн. (в т. ч. 10 000 грн - заборгованість за кредитом; 8100 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 5000 грн - заборгованість з пені (п. 4.5 договору); нараховані 3% річних - 649,30 грн; 1428,04 грн - інфляційні витрати). Заборгованість розрахована за період з 27 грудня 2019 року по 23 лютого 2022 року (включно).
Відповідач ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції не надала належних та допустимих доказів на спростування вищевказаного розрахунку заборгованості, запропонованого позивачем. Такий розрахунок відповідає умовам кредитного договору, фактичним обставинам справи не обґрунтованого сумніву у його належності не викликає, тому висновок суд про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за цим кредитним договором є правильним.
Аргументи апеляційної скарги в частині неврахування судом першої інстанції факту пропуску строку позовної давності, про що відповідач наголошувала у заяві про перегляд заочного рішення, також підлягають відхиленню з огляду на таке.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Зважаючи на невиконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань з погашення кредитної заборгованості, позивач ТОВ «Вердикт Капітал» 27 січня 2023 року засобами поштового зв'язку звернувся до Луцького міськрайонного суду з позовом про стягнення суми заборгованості.
Договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1224976 укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 30 серпня 2019 року.
Право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» за вищевказаним кредитним договором набув 27 грудня 2019 року, що є днем, коли позивач дізнався про існування заборгованості відповідача та отримав права стягувача. У такому випадку за загальним правилом, строк позовної давності мав би завершитись 27 грудня 2022 року.
При цьому, колегія суддів враховує такі обставини.
Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким встановлено, що під час карантину строки, визначені, зокрема, стст.257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року в Україні було запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236, зі змінами дію карантину продовжено до 30 червня 2023 року.
Зважаючи на вищенаведене, позивач звернувся до суду із цим позовом в межах строку позовної давності, який продовжено у зв'язку із введенням на території України обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому заперечення відповідача в цій частині апеляційної скарги на увагу не заслуговують.
Крім того, відповідач не звертався до суду з заявою про застосування позовної давності.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд в складі колегії суддів відхиляє доводи апеляційної скарги рішення суду у цій справі, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неврахування обставин, які мають значення для справи судом першої інстанції не встановлено, тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишає без змін. Судові витрати відповідача, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, залишаються за відповідачем у порядку, визначеному ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 березня 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 30 червня 2023 року.
Головуючий
Судді