760/143/23
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
30 червня 2023 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Жовноватюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Вдовиченко Тетяни Федорівни, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР № 6342127 від 28.12.2022, винесену інспектором лейтенантом Управління патрульної поліції в м. Києві Вдовиченко Т.Ф., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн та закрити справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення; та стягнути судові витрати.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 28.12.2022 інспектором складено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. У постанові зазначається, що водій, керуючи ТЗ порушив вимоги дорожнього знаку 3.24 розворот заборонено та здійснив розворот, чим порушив п. 8.4.в ПДР. Позивач повністю заперечує свою вину щодо порушення ПДР, адже не здійснював розвороту та рухався по прямій. Зазначає, що після того, як інспектор зупинив позивача, ОСОБА_1 надав поліцейському документи. Через 5 хв інспектор повернувся до позивача і надав постанову для ознайомлення. ОСОБА_1 заявив поліцейському клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, залучення адвоката, надати докази правопорушення, однак інспектор відмовився. Пізніше інспектор повідомив, що позивач не має права керувати ТЗ, оскільки ліва фара на автомобілі не працює. На цих підставах вважає постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення незаконною.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 24.01.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22.02.2023 до суду надійшов відзив представника Департаменту патрульної поліції, у якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що 28.12.2022 о 20 год 08 хв позивач, керуючи ТЗ «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 37/55 порушив вимогу дорожнього знаку 3.24 розворот заборонено та здійснив розворот, чим порушив п. 8.4. «в» ПДР. Зауважує, що інспектор діяв відповідно до Інструкції та зафіксував розгляд справи про адміністративне правопорушення, відеозапис додається. Звертає увагу, що інспектор в ході розгляду справи не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місця розгляду справи чи в телефонному режимі. 20.03.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач погоджується з тим, що правопорушення повинно доводитись доказами, однак відповідач не надав жодного доказу правопорушення позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Звертає увагу, що на 05.48 хв відеозапису поліцейський підходить до автомобіля позивача та каже поставити два підписи, тобто постанова була винесена до розгляду самої справи.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частиною першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 122, частиною першою, другою та четвертою статті 126 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 28.12.2022 постановою серії ЕАР № 6342127 притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона виражається у недодержанні водіями вимог дорожніх знаків, розмітки проїзної частини шляхів або безпечної дистанції, порушення правил зупинки і стоянки, розташування транспортних засобів на проїзній частині, руху автомагістралями, пріоритету транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми освітлювальними приладами, попереджувальними сигналами, буксирування механічних транспортних засобів, перевезення людей або руху тротуарами чи пішохідними доріжками.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу або необережності.
Суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.
Відповідно до змісту постанови, 28.12.2022 20:06:04 м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 37/55, водій «Mazda 3», д.н.з. НОМЕР_1 порушив вимоги дорожнього знаку 3.24 розворот заборонено та здійснив розворот, чим порушив п. 8.4.в. ПДР - порушення вимог заборонених знаків.
Оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформацію про фіксацію порушення та підписи останнього у п. 8 «Права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено», п. 9 «Копію постанови мною отримано. Підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, запис про відмову від підпису або отримання копії постанови».
Натомість відповідач долучає відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора. На відеозапису зафіксовано зупинку двох автомобілів. Інспектор підійшов до другого автомобіля, представився, попросив документи та повідомив ОСОБА_1 , що за непрацюючу ліву фару штраф 340 грн і за знак 340 грн. На що позивач повідомив, що тільки зняв ліхтар, їде за новою деталлю. Поліцейський відповів, що в будь-якому випадку буде писати один штраф, яка різниця, може виписати за фару, а може за знак.
Далі з відеозапису вбачається, як інспектор відійшов від автомобіля ОСОБА_1 й зафіксована розмова двох поліцейських: перший каже, що водій їхав по зустрічній смузі, другий - що був розворот. Під час розмови зупиняють ще один автомобіль. Надалі інспектор забрав у жінки-інспектора постанову та пішов до авто позивача, віддав документи, а на постанові попросив поставити два підписи, де дві «галочки».
Під час прочитання постанови ОСОБА_1 запитує, які є у нього права, на що поліцейський відповів про право на оплату штрафу. На запитання позивача, чи це всі права, інспектор відповів: «Ні, ст.ст. 53, 55, 69, вам всі ваші права розказать? Маєте право користуватись юридичною допомогою, не свідчити проти себе й близьких, на перекладача, надавати докази, пояснення, клопотання чи сплатити постанову». ОСОБА_1 повідомив, що у нього є клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Інспектор відповів, що це не клопотання й зараз він скасує цю постанову і випише нову за фару. Позивач повідомив, що хоче захисника, на що поліцейський забрав постанову та пішов до поліцейського автомобіля.
Відеозапис переривається. Після відновлення запису, інспектор патрульної поліції каже ОСОБА_1 : «Підпис поставите, тоді отримаєте копію постанов, підпис не поставите - не отримаєте… У вас технічно несправний транспортний засіб». Після інспектор зі своїх рук ознайомлює позивача зі змістом постанови й відеозапис завершено.
Відтак з наданого відеозапису не вбачається безпосередня фіксація адміністративного правопорушення. Фактично зафіксовано зупинку автомобіля позивача та розмову між сторонами.
Так, згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18 лютого 2020 року, справа №524/9827/16-а зазначив, що у відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси особи може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, особа виявила бажання скористатись правовою допомогою, про що надала відповідачу відповідне письмове клопотання. Однак, інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Інспектор при розгляді справи зобов'язаний не тільки зафіксувати правопорушення, з'ясувати обставини його вчинення, встановити наявність вини у формі умислу чи необережності, тобто правильно застосувати норми матеріального права, але й прийняти рішення відповідно до процесуальних норм, які передбачають право особи на професійну правничу допомогу. У даному випадку особа, яка притягувалася до адміністративної відповідальності, мала право саме при розгляді справи користуватися допомогою адвоката. Продовження розгляду справи без захисника є порушенням конституційного права особи на захист.
Крім того, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ПДР України. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, матеріали справи не містять доказів фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи й інших доказів.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
Також суд звертає увагу, що зі змісту ст. 222 КУпАП вбачається, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією, 2) територіальні органи поліції.
У відповідності до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національну поліцію» територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.
Відповідно до п. 1 розділу 1 Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України 06.11.2015 № 73 Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, який створюється, реорганізується та ліквідується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку.
Пунктом 7 розділу II Положення передбачено, що Департамент здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, віднесених до компетенції Національної поліції України.
Відповідно до п.п. 9, 10 розділу V Положення, Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.
Департамент фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел не заборонених законом, та забезпечує їх цільове використання.
Відповідне Управління патрульної поліції у м. Києві, до якого відноситься уповноважений поліцейський, який має право приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності та який є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції не є юридичною особою.
Відтак належним відповідачем у справі є Департамент патрульної поліції.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність скасувати постанову від 28.12.2022 серії ЕАР № 6342127 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов до Департаменту патрульної поліції підлягає задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Керуючись ст.ст. 5-7, 9, 77, 90, 241-247, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову від 28.12.2022 серії ЕАР № 6342127 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції Управління патрульної поліції в м. Києві Вдовиченко Тетяни Федорівни про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 / ІПН НОМЕР_2 / за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції суму сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Жовноватюк