760/10376/22
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
30 червня 2023 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Жовноватюк В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського 1 батальйону 3 роти УПП в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Загорулька А.В. серії ЕАР № 5665928 від 26.07.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що у постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 , рухаючись в нп Бабин, позначено дорожнім знаком 5.49 та 5.50, рухався зі швидкістю 92 км/год, чим ніби скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Звертає увагу суду, що позивач був зупинений поліцейськими поза межами населеного пункту. Крім того, під час складання оскаржуваної постанови, інспектор на вимогу ОСОБА_1 не надав відеозапис або будь-які докази скоєння адміністративного правопорушення. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 23.01.2023 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.03.2023 через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що з постанови серії ЕАР № 5665928 від 26 липня 2022 року про притягнення до адміністративної відповідальності слідує, що він 26.07.2022 о 09 год 15 хв, рухаючись по автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, 310 км, керуючи транспортним засобом TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 92 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості в населеному пункті «Бабин», позначений дорожніми знаками 5.49 - 5.50, на 42 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 ТС001158. Вказаним порушив п. 12.4 ПДР України та скоїв адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим до позивача було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Звертає увагу, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Щодо твердження позивача про факт вимірювання швидкості руху транспортного засобу за межами населеного пункту не відповідає дійсності, адже швидкість руху було зафіксовано на 310 км дороги М-06 «Київ-Чоп», а населений пункт «Бабин» розташований із 306 по 310 км дороги М-06 «КиївЧоп». Окрім того, інформація про відстань від приладу лазерного вимірювача TRUCAM LTI 20/20 № 001158 до транспортного засобу позивача зафіксована у витязі з інформацією про правопорушення, а саме така відстань становить 409 м. З відеозапису № 1658826936_6I000_0726_091536 вбачається, що приладом лазерним вимірювачем TRUCAM LTI 20/20 № 001158 зафіксовано швидкість 92 км/год з якою рухався транспортний засіб TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 .
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 1 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції № 1395 передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частиною першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 122, частиною першою, другою та четвертою статті 126 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 26.07.2022 постановою серії ЕАР № 5665928 притягнено ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Частина 1 ст. 122 КУпАП передбачає перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона виражається у перевищенні встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу або необережності.
Суб'єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.
Відповідно до змісту постанови, 26.07.2022 09:15:45 автодорога Київ-Чоп 310 км, водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, перевищив встановлене обмеження швидкості руху більш ніж на 20 км/год, а саме в н.п. Бабин, позначеного дорожнім знаком 5.49 та 5.50, рухався зі швидкістю 92 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 ТС001158, чим порушив п. 12.5 ПДР України.
Оскаржувана постанова у п. 7 «До постанови додаються» не містить відомостей, однак у п. 2 «Місце розгляду справи» від руки дописано «Відеофіксація 470454» та у п. 5 «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» зазначено про лазерний вимірювач швидкості руху TRUCAM LTI 20/20 ТС001158.
Натомість відповідач долучає відеозапис під назвою «1658826936_6І000_0726_091536.avi». Відеозапис триває 7 секунд, протягом яких зафіксовано дорожній рух автомобілів та вимір другої машини чорного кольору, знизу відео позначка «92 km/h (APP)». На відео не зафіксовано дорожніх знаків, у тому числі позначення населених пунктів.
З наданого фото з приладу TRUCAM вбачається аналогічна фотофіксація з підписом «Street Name: АД М06 КИЇВ-ЧОП, 310km». На фото також не зафіксовано дорожніх знаків, у тому числі позначення населених пунктів.
Відповідно до копії листа Служби автомобільних доріг у Рівненській області від 09.08.2021 № 2 н/т, наданого відповідачем, у п.п. 4.1, 4.2 зазначено: Дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту» с. Бабин розташований на км 306+918 автомобільного шляху М-06 «Київ - Чоп». Дорожній знак 5.46 «Кінець населеного пункту» с. Бабин розташований на км 306+918 автодороги автомобільного шляху М-06 «Київ - Чоп». Дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожного руху» в с. Бабин розташований на км 306+870. Дорожній знак 5.45 «Початок населеного пункту» с. Бабин розташований на км 310+451 автомобільного шляху М-06 «Київ - Чоп». Дорожній знак 5.46 «Кінець населеного пункту» с. Бабин розташований на км 310+451 автодороги автомобільного шляху М-06 «Київ - Чоп». Дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожного руху» в с. Бабин розташований на км 310+400.
Згідно із чинними Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, інформаційно-вказівні знаки: 5.49 "Початок населеного пункту". Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах; 5.50 "Кінець населеного пункту". Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах; Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги; Для позначення початку населеного пункту, де відсутня забудова, знак 5.51 може встановлюватися на фактичній адміністративній межі населеного пункту; 5.52 "Кінець населеного пункту". Позначає кінець населеного пункту, позначеного знаком 5.51; 5.51 "Початок населеного пункту". Найменування і початок населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Виходячи із наданих відповідачем доказів, позивач знаходився на 310 км автодороги М-06 Київ - Чоп й відповідний дорожній знак 5.46 «Кінець населеного пункту» с. Бабин розташований на км 310+451 автодороги автомобільного шляху М-06 Київ - Чоп. Однак ні з відео, ні з фото не вбачається наявність вказаного дорожнього знаку початок/кінець населеного пункту, відтак відповідачем не доведено, що ОСОБА_1 рухався у межах населеного пункту с. Бабин й відповідно порушив вимоги ПДР України.
Так, згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Крім того, відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ПДР України. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність скасувати постанову від 26.07.2022 серії ЕАР № 5665928 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Крім того, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частина 5 ст. 134 КАС України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 16.04.2022, справа № 727/4597/19 зробив висновок, що з вимог статті 134 КАС України вбачається, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву щодо судових витрат у якій зазначив, що судові витрати позивача у суді першої інстанції при розгляді справи № 760/10376/22 становлять 5496,20 гривень, з яких 496,20 гривень - витрати на оплату судового збору, а 5000,00 гривень - витрати на професійну правничу допомогу. На виконання ст. 139 КАС України повідомляє суд, що докази на підтвердження розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у даній справі будуть надані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 5-7, 9, 77, 90, 241-247, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову від 26.07.2022 серії ЕАР № 5665928 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн - скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції суму сплаченого судового збору у розмірі 496,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.С. Жовноватюк