Справа № 758/1575/23
30 червня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Довгалюк О.В.,
представника позивача Бондаренко Г.П.,
представників відповідача Холодкової О.С., Гереги К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Енергетичної митниці про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Бондаренко Г.П. звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 17.02.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 16.03.2023 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративної справи до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просить скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0004/90300/23 від 03.02.2023, згідно з якою у діях позивача вбачається порушення митних правил, передбачене ч. 3. ст. 478 МК України, а саме видача без дозволу митного органу товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах.
Оскаржувану постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а справа про порушення митних правил - закриттю через порушення вимог ст. ст. 5, 19, 44, 60, 77, 160-161, 171, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 247, 287-289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 69, 257, 489, 498, 500, 527, 529 Митного кодексу України.
Зазначає, що оскаржувану постанову було винесено у його відсутності, він був позбавлений права дати пояснення з приводу обставин справи, чим порушено вимоги МК України та КУпАП щодо повноти, всебічності та об'єктивності при з'ясуванні обставин у справі.
04.04.2023 представником відповідача подано відзив, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх необґрунтованість та безпідставність.
13.06.2023 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача.
У судовому засіданні 19.06.2023 до початку розгляду справи по суті представником відповідача подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 19.06.2023 задоволено клопотання представника позивача про допит в режимі відеоконференції в якості свідка ОСОБА_2 , який обіймає посаду керуючого митним складом ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» - начальника цеху № 2 ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ». Забезпечення проведення допиту свідка доручено Суворовському районному суду м. Одеси.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідача щодо задоволення позову заперечили з підстав, наведених у відзиві та письмових запереченнях на відповідь на відзив.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини та докази, які мають значення для вирішення справи, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Згідно зі ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Згідно зі ст. 487 цього Кодексу провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що 13.01.2023 головним державним інспектором ВМО «Одеса» м/п «Південний» Енергетичної митниці Державної митної служби Лабандою О.В. було складено протокол про порушення митних правил №0004/90300/23 відносно керівника ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» ОСОБА_1 .
За результатами розгляду вказаного протоколу 03.02.2023 заступником начальника Енергетичної митниці Бондар Л.М. винесено постанову в справі про порушення митних правил №0004/90300/23, підставою для прийняття якої стало те, що позивач, як керівник підприємства ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ», не звернувся до митниці за дозволом про видачу товарів чи їх переміщення з митного складу у письмовій формі.
Вказаною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 478 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Позивач ОСОБА_1 заперечує наявність своєї вини у вчиненому та посилається на обставини, які виникли у зв'язку із воєнним станом через збройну агресію рф, а також на своє бажання запобігти настанню техногенної катастрофи, яка могла трапитися у випадку влучання під час ракетних обстрілів м. Одеси та, відповідно, втрати стратегічної сировини.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач та його представник посилаються на те, що 27.02.2022 ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» було отримано мобілізаційне завдання від Міністерства енергетики України №26/1.2-7-3223, яким доручено нафту Азері, яка була ввезена під контракти ПАТ «Укртатнафта» для подальшого оформлення імпорту, надати в систему магістральних нафтопроводів АТ «Укртранснафта» для подальшого транспортування на Кременчуцький НПЗ з метою запобігання техногенної катастрофи та втрати товару у зв'язку з військовою агресією та тим, що резервуари знаходяться у зоні ризику початку бойових дій.
Крім того, ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» отримало лист №01-02/120/2 від 26.02.2022 від замовника згідно договору №105 АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ», яким останнє доручило повернути максимально можливу кількість нафти Азері, яка була завезена компанією Socar Trading SA танкером SILVER під контракти з ПАТ «Укртатнафта» для подальшого оформлення імпорту та знаходиться в резервуарах ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ».
В додаток до вказаного листа було надано гарантійний лист ПАТ «Укртатнафта» №47/03-105 від 26.02.2022, адресований начальнику Енергетичної митниці ДМС України, яким ПАТ «Укртатнафта» повідомляло про зберігання на митних складах вищевказаної нафти та просило надати дозвіл на перекачку її системою магістральних нафтопроводів АТ «Укртранснафта» на Кременчуцький НПЗ та лист ПАТ «Укртатнафта» №47/03-106 від 26.02.2022.
Крім того, 27.02.2022 ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» отримало лист № 09/230/3 від замовника згідно договору 02/22 АТ «Одеснафтопродукт» з дорученням здійснити переміщення у резервуари АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ» нафти AZERI LIGHT CRUDE OIL у кількості 9271,582 тон, яка прибула танкером «INDIGO SUN».
Частиною 1 статті 460 МК України визначено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
На підтвердження отримання вищевказаного мобілізаційного завдання представником позивача надано до суду лист Міністерства енергетики України до ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» із №26/1.2-7-3223 від 27.02.2022, яким підприємством було отримано таке мобілізаційне завдання.
Крім того, представником позивача на підтвердження наведених обставин до матеріалів справи надано лист №09/230/3 від замовника згідно з договором №02/22 АТ «Одеснафтопродукт» від 27.02.2022, яким додатково повідомлено про наявність наведених обставин.
Відповідно до п. 2 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України №1118 від 17.11.2005, обставини непереборної сили - смерть власника ТЗ; стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події.
Отже, зважаючи на обставини, які склалися на початку широкомасштабного вторгнення рф до України, позивача, як керівника підприємства, було оперативно, в телефонному режимі повідомлено про необхідність переміщення нафти з митного поста «Південний» Енергетичної митниці, який здійснює митний контроль та митне оформлення товарів на митному складі ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ», та підприємством було розпочато перекачку нафти з резервуарів митного складу в резервуари митного складу АТ «ЕКСІМНАФТОПРОДУКТ».
Вирішуючи обґрунтованість доводів сторони позивача щодо порушення порядку складання протоколу про порушення митних правил, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 1. ст. 494 МК України про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 4 ч. 2. вказаної статті передбачено, що протокол про порушення митних правил повинен містити, зокрема, дані про місце, час вчинення, вид та характер порушення митних правил.
Разом із цим, як встановлено судом, у протоколі №0004/90300/23 дані про час вчинення правопорушення відсутні.
Крім того, з огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що зазначена у протоколі інформація про відсутність товару «нафта сира» у кількості 13122710 кг, яку було отримано в серпні 2022 року, є такою, що не відповідає дійсності, оскільки спростовується доводами представника позивача, наведеними в ході судового розгляду та відомостями, що містяться у письмових доказах, наданих представником позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що протокол про порушення митних правил №0004/90300/23 від 13.01.2023 складено з порушенням вимог ст. 494 МК України, а тому згідно ст. 495 МК України він не може бути доказом у справі, що розглядається.
Будь яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем митних правил та вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 3. ст. 478 МК України, матеріали справи не містять.
Щодо інших доводів про порушення митних правил ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Частиною 3 ст. 478 МК України передбачено таке порушення митних правил, як видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах, за що встановлена санкція - штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє видачу товарів без дозволу митного органу, усвідомлює протиправний характер своєї дії, передбачає її шкідливі наслідки і бажає їх або свідомо допускає настання цих наслідків.
Разом із цим, суд вважає, що наявні матеріали справи не містять доказів того, що позивач умисно вчинив видачу товарів без дозволу митного органу та що така дія мала будь які шкідливі наслідки, оскільки докази того, що позивач здійснював видачу товару, відсутні.
Так, в ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 як керівник ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» прийняв рішення про переміщення нафти з одного митного складу на інший на законних підставах, з дозволу митного органу та відповідно до договірних відносин, на підставі яких підприємство зберігало на митному складі товар, переданий йому іншими підприємствами, та при цьому він діяв на виконання мобілізаційного завдання.
Вказана обставина також встановлена судом із показань свідка ОСОБА_2 , який обіймає посаду керуючого митним складом ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» - начальника цеху № 2 ПрАТ «СИНТЕЗ ОЙЛ» та який підтвердив, що керівник підприємства ОСОБА_1 діяв, виконуючи відповідне мобілізаційне розпорядження.
Відповідно до абзацу восьмого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізаційні завдання (замовлення) - окремі вимоги мобілізаційного плану щодо номенклатури, обсягів виробництва необхідної продукції, утворення і підготовки до розгортання спеціальних формувань, а також затверджені в установленому порядку першочергові заходи мобілізаційної підготовки, які доводяться для виконання до центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. До підприємств, установ і організацій, що залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень), мобілізаційні завдання (замовлення) доводяться на підставі затверджених основних показників мобілізаційного плану і договорів (контрактів), що укладаються в порядку, передбаченому законодавством.
Пунктом 13 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що здійснення контролю за станом мобілізаційної підготовки та рівнем мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій, для яких встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), забезпечується керівником відповідного органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій.
Міністерство енергетики України, як один з центральних органів влади, відповідно до абзацу десятого ст. 15 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» доводить (встановлює) мобілізаційні завдання (замовлення) до підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління або залучаються ним до виконання мобілізаційних завдань (замовлень).
Згідно з абзацом одинадцятим частини першої статті 21 вказаного Закону підприємства, установи і організації зобов'язані створювати та утримувати мобілізаційні потужності, створювати і зберігати мобілізаційний резерв матеріально-технічних і сировинних ресурсів згідно з мобілізаційними завданнями (замовленнями).
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно- територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.
Абзацом четвертим частини другої статті 16 Закону України «Про оборону України» визначено, що посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності несуть відповідальність за підготовку підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань, збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, мобілізаційні завдання є обов'язковими до виконання підприємствами.
З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача та його представника про те, що ПрАТ СИНТЕЗ ОЙЛ» було зобов'язане виконати мобілізаційне завдання Міністерства енергетики України від 27.02.2022, навіть незважаючи на відсутність дозволу відповідача на переміщення нафти з одного митного складу на інший, з метою уникнення техногенної катастрофи у м. Одеса, яка була б небезпечною для життя та здоров'я громадян, та збереження стратегічно важливого товару - нафти сирої, який у підсумку призначався для переробки на потужностях Кременчуцього НПЗ.
При цьому, відповідачем не взято до уваги, що дії позивача були обумовлено не умислом чи необережністю позивача як посадової особи, а виконанням останнім мобілізаційного завдання та бажанням запобігти тяжким наслідкам, зокрема, великим ризиком знищення резервуарів з нафтою.
Ураховуючи вищезазначене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 478 МК України.
Окремо суд звертає увагу на те, що об'єктивна сторона правопорушення - це система передбачених нормою митного права ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку. Об'єктивна сторона включає в себе передусім такі основні складові, як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність), суспільно шкідливі наслідки та причинно-наслідковий зв'язок між діянням та його шкідливими наслідками.
Частиною третьою статті 478 МК України передбачено відповідальність за видачу без дозволу митного органу або втрату товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах.
Таким чином, об'єктивна сторона вказаного правопорушення може бути виражена двома різними діяннями:
1) видачою без дозволу митного органу товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах;
2) втратою товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах.
Разом із цим, зі змісту оскаржуваної постанови є незрозумілим, яке саме із вказаних діянь було вчинене ОСОБА_1 , оскільки у ній зазначено: «Враховуючи викладене, дії директора ПРАТ «Синтез Ойл» ОСОБА_1 мають ознаки порушення митних правил, передбаченого частиною 3 статті 478 МК України - видача без дозволу митного органу або втрата товарів, що зберігаються в режимі митного складу на митних складах».
В даному контексті суд звертає увагу на те, що виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення строку на оскарження та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) суд визнав порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції та виклав у справі окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».
Принцип «належного урядування» передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 90 КАС України жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки.
Відповідно до ч. 1 ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Частиною 2 статті 531 МК України передбачено, що підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Як встановлено в ході розгляду справи, відповідачем, на якого у даному випадку покладений обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, всупереч вимогам ст. 251 КУпАП не доведено належними та допустимими засобами доказування вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 478 МК України.
З огляду на наведене, суд приймає до уваги доводи позивача та його представника, наведені в обґрунтування позовних вимог, як такі, що не спростовані стороною відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, виходячи із вищенаведених обставин, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил №0004/90300/23 від 03.02.2023 - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 19, 44, 60, 72-90, 99, 160-161, 171, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Енергетичної митниці про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0004/90300/23 від 03.02.2023 задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про порушення митних правил №0004/90300/23 від 03.02.2023, винесену заступником начальника Енергетичної митниці Бондар Ларисою Михайлівною, про накладення на ОСОБА_1 , директора ПрАТ «Синтез Ойл» адміністративного стягнення за ч.3 ст. 478 МК України у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Енергетична митниця Державної митної служби, місцезнаходження: м. Київ, вул. Світлицького, буд. 28-А, код ЄДРПОУ 44029610.
Суддя О. О. Ковбасюк