28 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/9010/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,
за участю представників сторін:
позивача - Слуцька Н.С. (адвокат),
відповідача-1 - Пінчук Ю.А. (адвокат),
відповідача-2 - не з'явився,
відповідача-3 - не з'явився,
третьої особи - не з'явився,
заявника - Пустовіт О.Ю. (адвокат),
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті"
про відмову від позову
у касаційному провадженні за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Банкомзв'язок"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 (у складі колегії суддів: Мальченко А.О. (головуючий), Тищенко А.І., Агрикова О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті"
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Інвестиційна",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Васильківський Таунхаус",
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт М"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грос Компані"
про визнання права, визнання недійсними договорів та припинення права,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/9010/21 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/9010/21 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
02.06.2023 Приватне акціонерне товариство "Банкомзв'язок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить поновити строк на касаційне оскарження, скасувати постанову апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2023 поновлено заявнику строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.06.2023.
27.06.2023 до Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті" про відмову від позову в порядку, передбаченому положеннями статей 191, 307 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції 28.06.2023 представниця Позивача - адвокат Слуцька Н.С., підтримала вказану заяву та підтвердила повноваження особи, яка її підписала.
Розглянувши подану Позивачем заяву про відмову від позову, заслухавши доводи присутніх представників учасників справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Пункт 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачає право позивача на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог).
Відповідно до статті 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Згідно зі статтею 307 Господарського процесуального кодексу України у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав касаційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
Верховний Суд констатує, що відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову є формою реалізації диспозитивності господарського судочинства.
З огляду на зазначене вище, підставами для відмови господарським судом у задоволенні заяви про відмову від позову є: 1) обмеження представника відповідної сторони у повноваженнях на вчинення процесуальної дії (відмови від позову); 2) відмова позивача від позову у справі, в якій особу представляє її законний представник, суперечить інтересам особи, яку він представляє.
Подібний правовий висновок є усталеним та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема, але не виключно, від 17.04.2019 у справі №925/2151/14, від 08.10.2020 у справі №910/5084/16.
Згідно зі статтею 14 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб'єкта відмовитися від свого права чи інтересу. Тобто право особи на звернення до суду з позовом рівною мірою стосується й права такої особи на відмову від такого позову або частини позовних вимог та є формою реалізації одного із принципів господарського судочинства.
Отже, право позивача на відмову від позову на будь-якій стадії провадження у справі, у тому числі у судах апеляційної та касаційної інстанцій, гарантується, тому позивач наділений правом відмовитися від позову, зокрема, в суді касаційної інстанції, і така заява повинна відповідати вимогами статті 191 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подану Позивачем заяву про відмову від позову, Верховний Суд встановив, що остання підписана уповноваженою особою - директором Сергієм Сподіним, його повноваження перевірено згідно з наявними в матеріалах справи документами. Верховний Суд не виявив обмежень на вчинення таких дій. У судовому засіданні представник Позивача також підтримав вказану заяву та підтвердив, як зазначені у ній обставини, так і повноваження особи, яка її підписала.
При цьому представники учасників справи підтвердили свою обізнаність з правовими наслідками прийняття відмови Позивача від позову та закриття провадження у справі, передбачені статтею 231 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими виключається повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Оскільки заява про відмову від позову підписана уповноваженою особою та зважаючи на те, що відмова від позову є формою реалізації принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення заяви Позивача про відмову від позову у цій справі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
У зв'язку із прийняттям Судом відмови Позивача від позову, Верховний Суд визнає нечинними судові рішення першої та апеляційної інстанцій та закриває провадження у цій справі.
Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною другою статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку, суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
Аналогічні положення закріплені у частині четвертій статті 7 Закону України "Про судовий збір".
При зверненні із касаційною скаргою Приватне акціонерне товариство "Банкомзв'язок" сплатило 18 160,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №153 від 02.06.2023, тому Верховний Суд повертає скаржнику 50 відсотків судового збору в сумі 9 080,00 грн.
Керуючись статтями 130, 191, 231, 234, 235, 307, 308 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентпроперті" від позову.
2. Визнати нечинними постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 у справі №910/9010/21.
3. Провадження у справі №910/9010/21 закрити.
4. Повернути Приватному акціонерному товариству "Банкомзв'язок" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 9 080,00 грн, сплачений за подання касаційної скарги згідно платіжної інструкції №153 від 02.06.2023.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
В. Суховий