18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
27 червня 2023 року м. Черкаси Справа № 925/470/23
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Скиби Г.М., із секретарем судового засідання А.М.Буднік, у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження у приміщенні суду у м. Черкаси розглянув справу
за позовом Черкаської міської ради, м.Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36,
до фізичної особи-підприємця Лис Олександра Янкелевича, м.Черкаси, вул.Привокзальна,10
за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Сафроненка В.А. (19602, Черкаський район, с.Руська Поляна, вул.Шевченка,67)
про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна,
за участю повноважних представників сторін:
від позивача: Слинько М.Г. - за довіреністю;
від відповідача: Сучило А.О. - адвокат, за ордером;
від третьої особи: участі не брали.
Черкаська міська рада звернулась в Господарський суд Черкаської області із позовом до фізичної особи-підприємця Лис Олександра Янкелевича з вимогами про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Сафроненка В.А. від 07.10.2019 (індексний номер 49045169) про державну реєстрацію за Лис Олександром Янкелевичем права власності на нежитлову будівлю - кіоск, загальною площею 20,8 кв.м, розташовану за адресою: м.Черкаси, вул.Благовісна,227 з одночасним припиненням державної реєстрації речового права на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1931273071107), а також про відшкодування судових витрат.
Короткий опис руху справи:
Ухвалою суду від 07.04.2023 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 02.05.2023, задоволено клопотання позивача та зобов'язано виконком Руськополянської сільської ради надати до суду реєстраційну справу щодо об'єкта нерухомого майна №1931273071101 - нежитлової будівлі, літ "А", загальною площею 20,8 м2, розташованої за адресою: вул.Благовісна, 227 у м.Черкаси;
02.05.2023 проведення підготовчого засідання відкладено на 16.05.2023 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - державного реєстратора Виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Сафроненка В.А.;
16.05.2023 в підготовчому засіданні оголошена перерва до 24.05.2023;
24.05.2023 підготовче провадження закрито, проведення судового засідання призначено на 20.06.2023;
20.06.2023 в судовому засіданні оголошено технічну перерву та засідання продовжено до 27.06.2023.
В судовому засіданні:
Представник позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити.
Відповідач вимоги заперечив. Просить в позові відмовити, в тому числі за пропуском позовної давності позивачем. Подано відзив на позов.
Третя особа вимоги заперечила письмово. Просить в позові відмовити та провести судове засідання без її участі.
Інших доказів чи клопотань від сторін не надходило.
За результатами розгляду справи судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до приписів ст.ст. 233, 240 ГПК України.
Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносин сторін та обставини:
31.08.2022 відповідач ФОП Лис О.Я. звернувся в Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради про зміну адреси нерухомого майна - будівлі літ."А" за адресою вул. Благовісна,227 на "227А" (а.с. 13).
За результатами моніторингу відкритої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі права власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було встановлено, що фізична особа-підприємець Лис Олександр Янкелевич зареєстрував за собою право приватної власності на будівлю літ."А" загальною площею 20,8 м2 за адресою: м.Черкаси, вул.Благовісна, 227 - інформаційна довідка №183833650 від 07.10.2019 (а.с. 15).
Рішення про державну реєстрацію права власності прийнято 07.10.2019 державним реєстратором виконкому Руськополянської сільської ради Черкаського району Сафроненком В.А., індексний номер запису права власності 49045169 (а.с. 15) на підставі:
- Договору купівлі-продажу серія номер 416, виданий 29.01.1998 приватним нотаріусом Фіщук В.Я., Черкаський міський нотаріальний округ.
Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
2. Державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:
1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;
2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;
3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;
4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;
5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката;
6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;
7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
В інформаційній довідці №18383650 від 07.10.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна міститься інформація про реєстрацію за ФОП Лис О.Я. права приватної власності на нежитлову будівлю літ."А" за адресою: м.Черкаси, вул.Благовісна, 227 (а.с.15).
Запис про право власності на зазначений об'єкт нерухомого майна №33559929 був внесений державним реєстратором виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Сафроненком В.А. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 49045169 від 07.10.2019.
Позивачем встановлено, що спірний об'єкт, стосовно якого було прийнято рішення про державну реєстрацію на об'єкт нерухомого майна та вчинено запис про право власності на нежитлову будівлю №№33559929 - не є нерухомим майном, оскільки замовником не отримувались відповідні дозвільні документи на виконанні підготовчих, будівельних робіт і прийняття в експлуатацію об'єкта площею 20,8 м2 за адресою м.Черкаси, вул Благовісна, 227.
Спірне майно в установленому порядку в експлуатацію не вводилось.
Листом від 10.11.2022 за вих.№677 КП "ЧООБТІ" повідомило міську раду, що інвентаризація та реєстрація права власності на кіоск по ремонту взуття літ."А" за адресою: м.Черкаси, вул.Благовісна, 227 - не проводилась.
Самочинне будівництво не породжує прав власності на об'єкт будівництва для забудовника.
Відповідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету Стандартизації, метрології та сертифікації України від 17.08.2000 №507, міститься визначення терміну "Будівля", їх перелік та класифікація.
Черкаська міська рада не приймала рішень про відведення земельних ділянок під забудову ФОП Лис О.Я., про надання дозволів на забудову, про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію.
Позивач вважає своє право порушеним та вимагає судового захисту, оскільки державна реєстрація об'єкта нерухомого майна №49045169 була здійснена державним реєстратором Сафроненком В.А. з порушенням вимог глави 24 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", порушує інтереси та права територіальної громади м.Черкаси в особі Черкаської міської ради - як власника земельної ділянки, на якій незаконно розміщено нежитлову тимчасову споруду.
Відповідач вимоги заперечив, доказів правомірності своїх дій та правомірності набуття у власність нерухомого майна - не надав. Вказує на статус майна - нерухоме майно, підтверджене технічним паспортом на нежитлову будівлю від 23.09.2019, а також висновком судової будівельної експертизи від 11.11.2022 №19-22 (а.с.88-98).
Третя особа підтримав заперечення відповідача та просить в позові відмовити.
Інших доказів сторонами не подано.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи письмові доводи та пояснення сторін, господарський суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.
Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням режиму воєнного стану та ймовірності повітряної тривоги в місті Черкаси у Господарському суді Черкаської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Суд відзначає, що у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" від 06.07.2010 №54111/07).
Позивач звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом до відповідача про визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Сафроненка В.А. від 07.10.2019 (індексний номер 49045169) про державну реєстрацію за Лис Олександром Янкелевичем права власності на нежитлову будівлю - кіоск, загальною площею 20,8 кв.м, розташовану за адресою: м.Черкаси, вул.Благовісна, 227 з одночасним припиненням державної реєстрації речового права на вказане нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1931273071101) (а.с.15).
Згідно ч.3 ст.5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст.13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до частин 1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Позивачем при проведенні перевірки на місці було доведено відсутність дозвільних документів на розміщення споруд за вказаною адресою. Також позивачем встановлено незаконність присвоєння адреси: вул.Благовісна, 277 м.Черкаси самовільно побудованій споруді.
Свої доводи позивач обґрунтовує наступними документами:
- Службова записка Департаменту архітектури та містобудування від 07.09.2022 №7585-2 (а.с.18);
- акт перевірки від 15.09.2022 (а.с.20-24) Управління інспектування Черкаської міської ради про тимчасову споруду по ремонту взуття (власник ОСОБА_1 ) по вул.Благовісній, 227 в м.Черкаси - з виходом на місцевість;
- інформація КП ЧООБТІ від 10.11.2022 на запит Департаменту архітектури Черкаської міської ради, що інвентаризація нерухомого майна по вул.Благовісна, 227 в м.Черкаси - кіоск по ремонту взуття літ "А", та реєстрація права власності - не проводилась (а.с.25);
- нотаріальна копія договору купівлі-продажу кіоску по ремонту взуття - від 29.01.1997 (а.с.27);
- архівна копія рішення виконкому Черкаської міської ради №24 від 20.01.1998 щодо надання земельної ділянки у тимчасове користування - на один рік - фізичній особі ОСОБА_2 площею 6,0 м2 під кіоск по ремонту взуття по АДРЕСА_1 (а.с.31);
- інформація Департаменту архітектури та містобудування про відсутність даних про укладення письмового договору оренди землі з фізичною особою ОСОБА_2 площею 6,0 м2 під кіоск по ремонту взуття по АДРЕСА_1 - вих.№7515-2 (2022) від 05.01.2023 (а.с.32).
При цьому відповідач не спростував та не заперечив дії позивача та не довів правомірності своїх дій.
Суд враховує, що відповідно до приписів ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.
Відповідач не надав суду та позивачеві підстав набуття прав власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 29.01.1997 гр. ОСОБА_2 продав гр. ОСОБА_1 кіоск по ремонту взуття, який знаходиться за адресою: м.Черкаси, вул.Благовісна, 277 (а.с.61). Ознак капітальності проданої споруди даний договір не містить, як розмірів та матеріалу, з якого він виготовлений.
Належність спірного кіоску продавцеві ОСОБА_2 підтверджується накладною СП "Ельнур" №21 від 09.05.1994 (а.с.63). Розмір металевого кіоску вказаний 4,2 х 3,1 м2.
Міська рада не погоджувала проект забудови, не надавала дозволу на будівництво капітальної нерухомої споруди за вказаною адресою, не укладала договір оренди земельної ділянки під розміщення об'єкту нерухомості площею 23,1 м2 (а.с.91 висновок експерта).
Спірний об'єкт нерухомості не створювався у встановленому Законом України "Про основи містобудування" порядку.
Спірний об'єкт нерухомості не здавався в експлуатацію, навіть в спрощеній процедурі шляхом оформлення декларації.
Відповідно до ч.3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:
відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;
відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;
відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;
наявність обтяжень прав на нерухоме майно;
наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості
Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
При прийнятті рішення суд критично оцінює доводи державного реєстратора про відсутність підстав для відмови в реєстрації нерухомого майна за гр. ОСОБА_1 (а.с.170-173), та висновки експертизи від 11.11.2022 №19-22 (а.с.88-98), та не враховує їх як належні докази, оскільки ні державному реєстратору, ні експерту не надавались замовником ФОП Лис О.Я. дозвільні та проектні документи на забудову, рішення власника про виділення земельної ділянки комунальної власності під забудову, а також документи про присвоєння адреси об'єкту нерухомості: вул.Благовісна, 227 в м.Черкаси.
Суд також критично оцінює доводи відповідача про відсутність сформованої позивачем спірної земельної ділянки комунальної власності за адресою: м.Черкаси, вул.Благовісна, 227 та відсутність порушеного права позивача, оскільки відповідно до вимог Закону всі земельні ділянки державної та комунальної власності станом на 01.01.2013 вважаються розмежованими. Земля в межах міста є комунальною власністю територіальної громади в особі Черкаської міської ради і відповідач не доводить належними доказами своє право приватної власності чи право постійного користування на спірну земельну ділянку по вул.Благовісній, 227 в м.Черкаси.
Також суд враховує, що відповідно до ст. 26 Закону України №1952 у новій редакції, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" від 16.01.2020 спосіб захисту як скасування запису про проведену державну реєстрацію на підставі судового рішення не може призвести до настання реальних наслідків щодо відновлення права Черкаської міської ради.
Одночасно належить припинити речове право власності фізичної особи-підприємця Лис Олександра Янкелевича, м.Черкаси, вул.Привокзальна, 10 на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, загальною площею 20,8 м2, що розташований за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул.Благовісна, 227 - з відповідним записом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - п.3 ч. 3 ст.26 Закону, що не є зміною вимоги позивача.
Щодо застосування строку позовної давності до спірних відносин:
До позовних вимог відповідач просить застосувати строк позовної давності (заява від 23.05.2023), оскільки станом на час подачі позову (05.04.2023) він вже є пропущеним. Державна реєстрація права власності на спірний об'єкт за ФОП Лис О.Я. здійснена 02.10.2019.
Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.2 п.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
У відповідності до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У відповідності до ст.266 ЦК України - зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). Коментарем до цієї статті зазначено, що норма ст. 266 встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги.
За положеннями ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч.2 ст.20 ГК України.
Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини 5 статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Суд зазначає, що питання поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Таким чином, фактичний пропуск позовної давності не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки за наявності поважних причин такого пропуску, право позивача підлягає захисту у порядку, встановленому ЦК України та ГПК України.
Суд зазначає, що 11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України №215 від 16 березня 2020 року та №239 від 25 березня 2020 року, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року установлено карантин на усій території України з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року.
У подальшому дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України №291 від 22 квітня 2020 року, №343 від 04 травня 2020 року, №392 від 20 травня 2020 року, №500 від 17 червня 2020 року, №641 від 22 липня 2020 року, №760 від 26 серпня 2020 року, №956 від 13 жовтня 2020 року, №1236 від 09 грудня 2020 року, №104 від 17 лютого 2021 року, №405 від 21 квітня 2021 року, зокрема до 30 червня 2021 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09 грудня 2020 року (з урахуванням останніх внесених до неї змін згідно з постановою Кабінету Міністрів України №928 від 19 серпня 2022 року), дія карантину на усій території України, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року, була продовжена до 31 грудня 2022 року.
Законом України №540-ІХ від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Отже на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені.
Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256,257, пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції Закону України №540-ІХ від 30 березня 2020 року) викладені у постановах від 06 травня 2021 року у справі №903/323/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20, від 08 лютого 2022 року у справі №918/964/20, від 31 травня 2021 року у справі №926/1812/21.
Однак заявник не враховує зазначені норми чинного законодавства при вирішенні питання дотримання позивачем строків позовної давності при зверненні до суду з позовом у цій справі та відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності. Встановлений на території України карантин діяв на час закінчення позовної давності до позовних вимог у цій справі та був продовжений (строк) відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції Закону України №540-ІХ від 30 березня 2020 року).
Окрім того, суд зазначає, що відповідно до сталої практики застосування судами позовної давності, за змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (в тому числі постанова Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №924/1276/19).
Суд вважає, що вимога відповідача про застосування строку позовної давності в даних відносинах застосована бути не може, а порушене право позивача підлягає захисту.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що проведення Відповідачем дій на скасування права власності в Єдиному державному реєстрі під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про такі дії - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що Відповідач мав достатньо часу для надання суду доказів на вчинення відповідних реєстраційних дій. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи вчинення відповідних дій.
Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п.4 ст.11 ГПК України):
- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення "Агрокомплекс проти України" №23465/03 від 08.03.2012);
- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов'язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення "Серявін проти України" №4909/04 від 10.02.2010, рішення "Трофімчук проти України" №4241/03 від 28.10.2010);
- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення "Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п.29);
- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення "Желтяков проти України" №4994/04 від 09.09.2011).
Згідно ст.129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача та стягнути на користь Позивача 2684,00 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки саме неправомірні дії Відповідача стали причиною звернення позивача до суду.
Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області Сафроненка Володимира Адольфовича від 07.10.2019, індексний номер 49045169 - про державну реєстрацію за фізичною особою-підприємцем Лис Олександром Янкелевичем ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий)
права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, загальною площею 20,8 м2, розташованого за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул.Благовісна, 227.
Припинити речове право власності фізичної особи-підприємця Лис Олександра Янкелевича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий)
на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю, загальною площею 20,8 м2, що розташований за адресою: Черкаська область, м.Черкаси, вул.Благовісна, 227 - з відповідним записом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Стягнути з відповідача: фізичної особи-підприємця Лис Олександра Янкелевича, м.Черкаси, вул.Привокзальна, 10, ідентифікаційний номер ЄДРПОУ НОМЕР_1 , номер рахунку в банку невідомий
на користь платника: Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, м.Черкаси, вул.Б.Вишневецького, 36, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38715770, номер рахунку в банку невідомий
2684,00 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.
Рішення суду є підставою для внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Повне рішення складено 28.06.2023.
Суддя Г.М.Скиба