Ухвала від 28.06.2023 по справі 924/159/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"28" червня 2023 р. Справа № 924/159/14 (924/662/23)

Господарський суд Хмельницької області у складі колегії суддів Грамчука І.В. (головуючий), Вибодовського О.Д. та Крамара С.І., розглянувши отримані у межах справи про банкрутство ТОВ "Октант-Центр" м.Хмельницький позовні матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м. Хмельницький

до ОСОБА_1 м.Хмельницький

про стягнення 231200,00 грн.

(розгляд заяви (вх. № 05-22/4046/23 від 28.06.2023р.) про відвід колегії суддів)

За участю представників учасників справи:

позивача: Урода О.В.

відповідача: не з'явився

Встановив: на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" м. Хмельницький до ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 231200,00 грн.

Наразі до засідання суду, господарським судом отримано заяву (вх. № 05-22/4046/23 від 28.06.2023р.) про відвід колегії суддів представника позивача, адвоката Уроди О.В.

Звертає увагу на те, що 24.12.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Хмельницької міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування заподіяної майнової шкоди (збитків) у розмірі 134 904 728, 00 грн. в межах справи № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю. «Октант-центр».

Ухвалою господарського суду Хмельницької області (в складі колегії суддів Вибодовського О.Д., Крамара С.І. та Грамчука І.В. - головуючого від 11 лютого 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху із встановленням строку на усунення недоліків - не пізніше 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали. Встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: -подання до суду договору про надання правничої (правової) допомоги або довіреності, які б підтверджували наявність у адвоката Афадєєва В.В. повноважень на підписання позовної заяви; -подання до суду доказів сплати судового збору в сумі 668508 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області (в складі колегії суддів Вибодовського О.Д., Крамара СІ. та Грамчука І.В. - головуючого) від 04 березня 2020 року було повернуто позивачу вищевказану позовну заяву та додані до неї документи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Хмельницької міської ради, Державної казначейської служби України про відшкодування заподіяної майнової шкоди (збитків).

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 22 червня 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Октант-центр» на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 04.03.2020 р. у справі №924/159/14 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Хмельницької області від 04.03.2020 р. залишено без змін.

Водночас в даній постанові суду апеляційної інстанції зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність витребування договору про надання правничої (правової) допомоги або довіреності, які б підтверджували повноваження адвоката Афадєєва В.В. на підписання позовної заяви. Проте судом зауважено, що помилковість вказаного висновку суду першої інстанції не є підставою для скасування оскарженої ухвали.

Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.12.2020 р. касаційну скаргу ТОВ "Октант-центр" задоволено: постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 р. та ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 04.03.2020 р. у справі № 924/159/14 скасовано, а справу № 924/159/14 передано до Господарського суду Хмельницької області для подальшого розгляду на стадію відкриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Хмельницької міської ради, Державної казначейської служби України, про відшкодування заподіяної майнової шкоди (збитків) у розмірі 134 904 728 грн.

В даній постанові Верховний Суд зазначив про передчасне застосування судами до спірних правовідносин приписів підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" щодо ставок судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, так як позивачем-боржником заявлено вимоги про відшкодування майнової шкоди до державних органів та органу місцевого самоврядування. Зазначене зумовлювало обов'язок судів розглянути можливість застосування положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", якою не передбачено справляння судового збору за подання заяв у майнових спорах про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою.

Звертає увагу на те, що Верховний Суд звернув увагу на те, що місцевий та апеляційний суди, надаючи оцінку предмету та підставам, визначеним позивачем у заяві, повинні керуватись принципом jura novit curia ("суд знає закони"), відповідно до якого суд під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін та з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обгрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію таких правовідносин та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Місцевий суд, надаючи оцінку предмету, підставам позову та суб'єктному складу, визначеному скаржником у позовній заяві, повинен був застосувати положення частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", якою передбачено випадки, за яких судовий збір не справляється (п. 32 вказаної постанови).

Аналізуючи доводи скаржника та висновки судів попередніх інстанцій у справі №924/159/14 в аспекті зазначеної практики ЄСПЛ, Верховний Суд дійшов висновку, що боржнику, який звертається з позовом про відшкодування завданої державними органами та органами місцевого самоврядування шкоди, повинні створюватися належні умови з метою захисту його порушеного права та відновлення його майнового стану, а необґрунтоване обмеження захисту порушених прав може бути розцінене як втручання з боку держави в мирне володіння майном.

Вважає, що у зв'язку з, зокрема, неналежним виконанням господарським судом Хмельницької області (в складі суддів Вибодовського О.Д., Крамара С.І. та Грамчука І.В.) покладених процесуальним законом обов'язків розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Хмельницько' міської ради, Державної казначейської служби України, про відшкодування заподіяної майнової шкоди (збитків) у розмірі 134 904 728 грн. розпочався із запізненням більш як на рік.

Зазначене, є порушенням права позивача на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає в себе право на справедливий і публічний судовий розгляд справи упродовж розумного строку.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Дані гарантії закріплені, зокрема, в статтях 19, 129 Конституції України, ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з приписами ч.3 ст.38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Порядок вирішення відводу унормовано у ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, за якою питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Судом встановлено, що заява про відвід колегії суддів надійшла до суду 28.06.2023р., розгляд справи призначено на 28.06.2023р., тобто заява про відвід надійшла до суду пізніше ніж за три робочих дні, з огляду на викладене, заява про відвід не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід вирішується судом, що розглядає справу.

Розглянувши заяву про відвід суд зазначає про наступне.

Як вбачається з приведених заявником аргументів на підтвердження необхідності задоволення заяви про відвід, остання мотивована тим, що колегія суддів не може розглядати дану справу і підлягає відводу, оскільки на думку представника позивача, адвоката Уроди О.В., колегія суддів не зможе розглянути та вирішити справу № 924/159/14(924/662/23) упродовж розумного строку.

Дослідивши наявні у матераілах справи докази та проаналізувавши викладені в заяві аргументи, суд вважає їх такими, що не можуть бути підставами для відводу в розумінні положень ГПК України.

Статтею ст.35 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік підстав, за яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), а саме:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Разом з тим, право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.6 Закону України "Про судоустрій і статус судів" передбачено, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Судом також враховується, що Європейським судом з прав людини у рішенні по справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Право на незалежний і безсторонній суд гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Газета Україна-Центр проти України", no.16695/04, від 15.07.2010).

Одночасно суд звертає увагу на практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття "належних сумнівів". Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Отже, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.

З огляду на вищенаведене, суд, розглянувши заяву представника позивача, адвоката Уроди О.В. (вх. № 05-22/4046/23 від 28.06.2023р.) про відвід колегії суддів, оцінюючи матеріали справи, вважає, що мотиви заявника про відвід, викладені у заяві (вх.№05-22/4046/23 від 28.006.2023), не є підставами, які б слугували для відводу, оскільки відповідно до ч.4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями суду не можуть бути підставою для відводу, тоді як приведеною нормою права відвід колегії суддів не передбачено.

Інших доказів, передбачених вимогами ст.ст. 35-36 ГПК України, що слугували б підставою для відводу суддів, що входять до складу колегії у справі № 924/159/14(924/662/23), заявником не подано.

Зважаючи на викладене, суд доходить до висновку про те, що заявлений відвід є безпідставним, а в заяві по відвід слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 32, 35, 36, 39, 41, 42, 43, 228, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача, адвоката Уроди О.В. (вх. № 05-22/4046/23 від 28.06.2023р.) про відвід колегії суддів (в порядку ст.ст. 35-38 ГПК України) у справі № 924/159/14 (924/662/23) - відмовити.

Ухвала набрала законної сили 28.06.2023 та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Грамчук

судді О.Д. Вибодовський

С.І. Крамар