28 червня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/394/23
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
за участі секретаря судового засідання: Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"
до відповідача Фізичної особи - підприємця Лабай Зоряни Володимирівни
про стягнення заборгованості в розмірі 28 026,66 грн, в тому числі 19 709,50 грн основного боргу, 747,87 грн - інфляційних втрат, 4 421,17 грн пені, 1 768,46 грн 20% річних, 1 379,66 грн - 7% штрафу.
за участю представника позивача: Блащак Н.С. - довіреність
Суть справи:
До Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Фізичної особи - підприємця Лабай Зоряни Володимирівни про стягнення заборгованості в розмірі 28 026,66 грн.
Судом відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умови договору поставки №А2071 від 24.10.2022 в частині повної оплати за поставлений товар, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої, з врахуванням, штрафних санкцій, 20% річних та інфляційних нарахувань, заявлена до стягнення у судовому порядку.
Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника у судове засідання, відзиву на позов, не подав, хоча про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку визначеному процесуальним законодавством.
При цьому суд звертає увагу на приписи частини 1 статті 202 ГПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В свою чергу, рекомендоване повідомлення №4602510737460 про вручення суб'єкту господарювання поштового відправлення (ухвали про відкриття провадження у справі) повернулось на адресу суду із відміткою про вручення процесуального документа 12.06.2023.
З огляду на це, та з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Розгляд спору здійснювався із технічною фіксацією судового процесу в порядку ст. 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Між ТОВ "Баядера Логістик" (Постачальник) та ФОП Лабай З.В. (Покупець) 24.10.2022 було укладено договір поставки №А2071 (далі-Договір), відповідно до п.1.1 якого, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця алкогольні напої, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.
Згідно п.3.2 укладеного правочину постачання товару здійснюється силами та за рахунок Постачальника на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 р.). Сторони можуть визначити інші умови постачання товару, при узгодженні замовлення на товар.
Підпис уповноваженого представника Покупця в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий Покупцем від Постачальника за кількістю та за якістю. Покупець зобов'язаний до моменту першої поставки надати Постачальникові довіреність зі зразками підписів осіб уповноважених приймати товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток/штампів (за наявності). Підпис особи уповноваженої приймати товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у довіреності, наданій Покупцем, вважається достатнім доказом того, що товар прийнятий уповноваженою особою Покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою/штампом (п.п.3.4, 3.6 Договору ).
Згідно із п.4.1 угоди найменування, кількість. асортимент товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на товар.
У розділі 5 договору сторони погодили, що ціна на товар зазначається Постачальником у видатковій накладній на товар. Загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який Постачальник поставив Покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно видаткових накладних на товар.
Розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженому сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати (п.6.1 Договору).
На виконання своїх договірних зобов'язань позивач поставив товар Покупцю на загальну суму 19 819,50 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:
- №43309/40284 від 18.11.2022 на суму 4 439,82 грн;
- №45518/42467 від 30.11.2022 на суму 10 941,42 грн;
- №49665/46177 від 24.12.2022 на суму 2 485,26 грн;
- №50791/47058 від 29.12.2022 на суму 1 953 грн.
Зазначені вище первинні документи бухгалтерського обігу підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Для отримання продукції від ТОВ "Баядера Логістик" відповідачем була видана 24.10.2022 року довіреність на уповноважених осіб Лабай З.В. та Білоцеркович Н.В.
Як наслідок, суд вважає належним чином підтвердженим факт поставки відповідачу матеріальних цінностей на загальну суму 19 819,50 грн.
При цьому, позивач зазначає, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 19 709,50 грн. Наведена обставина слугувала підставою для звернення ТОВ "Баядера Логістик" до суду із відповідним позовом.
Дослідивши подані докази та наведені обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст.509,526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За приписами ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Між учасниками цього спору виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України (поставка, купівля-продаж).
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи наявні в матеріалах справи видаткові накладні, суд дійшов висновку, що заборгованість Товариства по спірній поставці становить 19 709,50 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із наданого Товариством розрахунку, за неналежне виконання умов Договору, відповідачу нараховані інфляційні втрати в розмірі 747,87 грн. Провівши відповідний перерахунок із урахуванням суми боргу та періоду прострочення, судом констатує, заявлені суми розраховані відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають стягненню у повному обсязі.
Законодавець у частинах 1, 5 ст.694 ЦК України обумовив, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В п.9.2. договору сторони передбачили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Таким чином, передбачена досягнутими домовленостями обох учасників цього спору плата за користування товарним кредитом у розмірі 20% річних, є за своєю правовою природою процентами за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст.536 ЦК України.
Позивачем нараховані 20% річних в сумі 1 768,46 грн за наступні періоди: з 02.12.2023 по 29.05.2023 по накладній від 18.11.2022, з 14.12.2022 по 29.05.2023 по накладній від 30.11.2022, з 07.01.2023 по 29.05.2023 по накладній від 24.12.2022 та з 12.01.2023 по 29.05.2023 по накладній від 29.12.2022.
За положеннями п.6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання товару. Отже, 14-й день є останнім днем оплати, а 15 - день, з якого починається прострочення виконання зобов'язання. Разом з тим, позивачем, при визначенні періоду нарахування, не дотримано договірних вимог і визначено 14-й день початком прострочення. Крім того, суд звертає увагу. що останнім днем оплати по накладній від 24.12.2022 буде 09.01.2023, оскільки 14-й день припадає на 07.01.2023, який є вихідним днем.
Таким чином, дослідивши правильність проведених ТОВ "Баядера Логістик" обчислень щодо нарахування 20% річних, враховуючи суму боргу, період його прострочення, суд прийшов до висновку, що до стягнення підлягають 1 754,79 грн. В решті позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас, суд зазначає, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня, її розмір та спосіб визначення регламентується частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Натомість, правом встановлювати у договорі розмір та порядок нарахування штрафу сторони наділені частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України.
За таких обставин, суд вважає, що у спірних правовідносинах одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України.
Відповідно до п.7.2 угоди, у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.
Позивачем обраховано за вище наведені періоди пеню в розмірі 4 421,17 грн та штраф у сумі 1 379,66 грн.
Як наслідок, проаналізувавши наведений позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені, розмір простроченої заборгованості по кожній накладній на відвантаження окремо, розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня та розмір боргу, враховуючи п.6.1. договору, суд здійснивши відповідний перерахунок вважає, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 4 386,96 грн. В решті позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю. Сума штрафу підлягає стягненню повністю в сумі 1 379,66 грн.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги ТОВ "Баядера Логістик" частково задовольнити.
Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Лабай Зоряни Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (вул. Харченка Євгенія, 42, м. Київ, 02088 (поштова адреса: вул. Поліська, 14, м. Тернопіль, 76014), ідент. код 35871504) - 19 709 (дев'ятнадцять тисяч сімсот дев'ять) грн 50 коп. основного боргу, 747 (сімсот сорок сім) грн 87 коп. інфляційних втрат, 4 386 (чотири тисячі триста вісімдесят шість) грн 96 коп. пені, 1754 (одну тисячу сімсот п'ятдесят чотири) грн 79 коп. 20% річних, 1 379 (одну тисячу триста сімдесят дев'ять) грн 66 коп. - 7% штрафу та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 679 (дві тисячі шістсот сімдесят дев'ять) грн 41 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення - 29.06.2023.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко