22.06.2023м. СумиСправа № 920/218/23
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання Бардакової О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 920/218/23 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (40021, м. Суми, вул. Лебединська, 13; код ЄДРПОУ 03352432),
до відповідача: Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” (40020, м. Суми, вул. Комарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30991664)
про стягнення 2 538 355,80 грн,
За участю представників сторін:
від позивача - Сіденко Л.В., адвокат, довіреність №1Др-53-1222 від 22.12.2022,
від відповідача - не з'явився,
Відповідно до ухвали суду від 21.03.2023 провадження у справі № 920/218/23 відкрито за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 06.04.2023, 11:00.
В судовому засіданні 06.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні на 27.04.2023, 11:30.
У зв'язку з відпусткою судді Соп'яненко О.Ю. 27.04.2023, згідно ухвали суду від 20.04.2023 підготовче засідання призначено на 11.05.2023, 12:15.
Ухвалою суду від 09.05.2023 було призначено підготовче засідання на 31.05.2023, 11:00, у зв'язку з відпусткою судді Соп'яненко О.Ю. 11.05.2023.
Ухвалою суду від 31.05.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 920/218/23 на 30 днів; підготовче провадження у справі № 920/218/23 закрито; призначено розгляд справи по суті на 22.06.2023, 12:00.
Суть спору: позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 538 355,80 грн з яких: 2 287 204,99 грн - основного боргу, 25 433,77 грн - інфляційних збитків, 12 776,44 грн - 3% річних, 212 940,60 грн - пені, нарахованих відповідно до договору розподілу природного газу від 01.01.2016.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву від 24.04.2023 №79/15-80, в якому визнає позов в частині боргу за послуги з розподілу природного газу в сумі 2 287 204,99 грн. Проти стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат заперечує і просить їх зменшити, а також просить розстрочити виконання рішення.
Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем подано заяву від 24.04.2023 №79/15-81 (вх. № 2493) про зменшення на 54,5% від заявлених пені до 96 975,00 грн, 3% річних - до 5813,00 грн та інфляційних втрат - до 11 572,00 грн. та заяву про розстрочення виконання рішення від 24.04.2023 №79/15-82 (вх.№1434). Відповідно до заяви просить суд розстрочити виконання рішення у даній справі терміном на дванадцять місяців з дня ухвалення рішення та затвердити графік виконання рішення по цій справі на 12 (дванадцять) місяців однаковими рівними частинами.
27.04.2023 представником позивача подано відповідь на відзив від 27.04.2023, в якій просить позов задовольнити у повному обсязі.
Також представником позивача подані заперечення проти заяви про зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат від 27.04.2023, в яких просить відмовити в задоволенні зазначеного клопотання. Крім того, подані заперечення проти розстрочення виконання рішення суду від 27.04.2023, в яких просить відмовити в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання від 22.06.2023 (вх. № 2243/23 від 22.06.2023), в якому зазначає, що до початку розгляду справи по суті, керуючись положеннями ст.42, 130, 191 ГПК України відповідач визнає позов та просить вирішити питання щодо повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову. Також вказує про неможливість прийняти участь в даному судовому засіданні, тому просить здійснювати розгляд справи без участі представника, підтримує подані заяви про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат, та про розстрочення виконання рішення.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила відмовити у задоволенні заяв відповідача про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат та розстрочення виконання рішення суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Правовідносини щодо розподілу природного газу врегульовані Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 “Про затвердження Типового договору розподілу природного газу”.
Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
АТ «СУМИГАЗ» є оператором газорозподільних систем та здійснює свою діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Суми, Сумської області та села Мойка Краснокутського району Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації на підставі ліцензії на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2016 між Акціонерним товариством “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (позивач, оператор) та Дочірнім підприємством “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” (відповідач, споживач) укладений договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 09420URJIGАР016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) на умовах Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2498 (далі - Договір).
Цей договір було укладено на невизначений строк (п. 12.1 Договору).
Типовий договір розподілу природного газу є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Пунктом 1.3 Типового договору передбачено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір.
Відповідно до п. 2.1 Договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором. Обов'язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п.2.2. договору).
Згідно з п. 6.1 Договору оплата вартості послуг оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно з п. 6.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг з розподілу природного газу за листопад 2022 - січень 2023 підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг: № СУМ82022427 від 30.11.2022 на суму 1 105 816 грн 36 коп.; № СУМ82023999 від 31.12.2022 на суму 1 105 816 грн 36 коп.; №СУМ83001048 від 31.01.2023 на суму 75 572 грн 27 коп., всього на загальну суму 2 287 204 грн 99 коп.
Відповідач зобов'язання щодо своєчасної і повної оплати наданих послуг не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача станом на дату звернення позивача із позовом до суду наявна заборгованість в сумі 2 287 204,99 грн за послуги з розподілу природного газу.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Оскільки вказані обставини визнаються сторонами, то вони є такими, що встановлені судом.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.04.2023 №79/15-80 визнає позов в частині боргу за послуги з розподілу природного газу в сумі 2 287 204,99 грн.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процессу.
За таких обставин, суд приймає визнання відповідачем позовних вимог, та приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 2 287 204,99 грн.
Згідно зі ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).
Позивачем за неналежне виконання зобов'язань за договором нараховано відповідачу 25 433,77 грн - інфляційних збитків, 12 776,44 грн - 3% річних, 212 940,60 грн - пені.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач у заяві про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат від 24.04.2023 № 79/15-81 (вх. № 2493) просить суд зменшити заявлений розмір нарахованої позивачем пені до суми 96 975,00 грн, інфляційних втрат до суми 11 572,00 грн та 3% річних - до 5 813,00 грн (тобто, зменшити нарахування на 54,5% від заявленого розміру) .
Обгрунтовуючи подану заяву, відповідач зазначає, що товариство перебуває у складному фінансовому становищі, та вказує на введення воєнного стану в Україні у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, внаслідок якої було завдано шкоду приміщенням відповідача, а також припиненням роботи підприємства, отриманням збитків, припиненням розрахунків з контрагентами за поставлену раніше продукцію та наявністю у відповідача виконавчих проваджень, якими накладено арешт на грошові кошти.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України визначена можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Суд у даному випадку при розгляді справи враховує, що порушення виконання відповідачем зобов'язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Беручи до уваги виняткові обставини, як: припинення роботи відповідача, наявність заборгованості відповідача перед іншими учасниками ринку, наявність у відповідача арештів на грошові кошти, суд приходить до висновку про можливість зменшення нарахованої відповідачу пені. При визначенні розміру (процентного співвідношення) такого зменшення суд також бере до уваги фінансовий стан і підприєства позивача, негативні наслідки, спричинені позивачу військовою агресією російської федерації проти України, завдання шкоди газовому господарству в межах території обслуговування позивача та вжиття заходів для їх усунення тощо.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 08.05.2018 у справі № 924/709/17), зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.
Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій, так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду. На підставі аналізу поданих сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень доказів, враховуючи майновий стан позивача та відповідача, наслідки, завдані військовою агресією російської федерації проти України, баланс інтересів обох сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання (пені) на 50%.
Нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати (ч. 2 ст. 625 ЦК України) не є неустойкою, а тому зменшенню не підлягають.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 106 470,30 грн пені, 25 433,77 грн - інфляційних збитків, 12 776,44 грн - 3% річних.
У заяві про розстрочення виконання рішення у даній справі відповідач просить розстрочити виконання рішення терміном на дванадцять місяців з дня ухвалення рішення та затвердити графік виконання рішення по цій справі на 12 (дванадцять) місяців однаковими рівними частинами, посилаючись на те, що відповідач не має можливості негайно виконати рішення через скрутне фінансове становище та загрозу банкрутства підприємства внаслідок обставин виняткового характеру, які полягають у збитковості діяльності відповідача за незалежних від нього обставин (введення воєнного стану в України, отримання авіудару та пошкодження майна), а також припинення роботи підприємства, отриманні збитків та накладення арештів на грошові кошти підприємства.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Судом встановлено, що відповідачем не надано суду доказів неможливості виконання рішення, а також реальної можливості виконати рішення суду за умови надання відстрочення або розстрочення виконання рішення, так і доказів того, що у відповідача з'являться кошти, щоб розрахуватися з позивачем. Крім того, відповідачем не обґрунтована подана заява, не наведені виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
Також при вирішенні клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення суд враховує інтереси позивача, як підприємства критичної інфраструктури, тому відмовляє у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
22.06.2023 (до початку розгляду справи по суті) представником відповідача подано клопотання, в якому, керуючись положеннями ст.42, 130, 191 ГПК України, відповідач визнає позов.
При зверненні до суду з позовною заявою, позивачем було сплачено 38 075 грн. 34 коп. судового збору згідно платіжного доручення № 369 від 03.03.2023.
Враховуючи те, що судом встановлено факт визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету на користь позивача (відповідно до його заяви), 19 037 грн 67 коп. витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” до Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” - задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” (40020, м. Суми, вул. Комарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 30991664) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Сумигаз” (вул. Лебединська, 13, м. Суми, 40021, код ЄДРПОУ 03352432) 2 287 204,99 грн - основного боргу, 25 433,77 грн - інфляційних збитків, 12 776,44 грн - 3% річних, 106 470,30 грн - пені, 19 037,67 грн витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення від 24.04.2023 № 79/15-82 (вх. № 1434) - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 29.06.2023.
Суддя О.Ю. Соп'яненко