65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/841/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САРЕНС УКРАЇНА"
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНКОМ УКР"
про стягнення 789159,67 грн
за участю представників
від позивача - Реу К.П.
від відповідача - не прибув
встановив:
До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "САРЕНС УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНКОМ УКР" про стягнення 789159,67 грн заборгованості за договором про надання послуг автокраном та інших послуг від 07.10.2022 № 071022, з яких - 631386 грн основного боргу, 132317,42 грн пені та 25456,25грн втрат від інфляції. В позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 63138грн.
Ухвалою від 17.03.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.04.2023.
23.05.2023 до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, якою він просить стягнути з відповідача 180752 грн пені та 39793,11 грн втрат від інфляції, всього - 220545,11 грн, посилаючись на те, що основний борг відповідачем сплачено 19.04.2023. Крім того, просить повернути з держбюджету 8529,23 грн судового збору. Позивач посилається на те, що 19.04.2023 відповідач сплатив основний борг.
13.06.2023 позивачем подано до суду заяву про стягнення з відповідача 63138 грн витрат на правничу допомогу, до якої додано докази таких витрат. Також позивачем подано докази направлення цієї заяви на електронну пошту представника відповідача.
Рішенням від 14.06.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНКОМ УКР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САРЕНС УКРАЇНА" 36301,95 грн втрат він інфляції, 89943,80грн пені та 3242,84 грн витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено. Повернуто позивачу 8529,22 грн судового збору.
Однак, в рішенні судом не було вирішено питання щодо витрат позивача на правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи, що справу було розглянуто в загальному позовному провадженні, суд призначає розгляд заяви позивача в засіданні. Явка сторін не є обов'язковою.
Враховуючи, що справу було розглянуто в загальному позовному провадженні, суд ухвалою від 15.06.2023 призначив розгляд заяви позивача в засіданні 28.06.2023. Явка сторін не визнавалась обов'язковою. Ухвалу направлено на електронні пошти сторін (а.с. 133)
15.06.2023 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000грн.
Розглянувши заяву позивача про витрати на правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
В позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правничу допомогу становить 63138грн.
У заяві про стягнення витрат на правничу допомогу від 13.06.2023 позивач просить стягнути з відповідача 63138грн.
Позивачем до позовної заяви додано копію договору № 4 про надання правової допомоги, укладеного 15.02.2023 між позивачем та адвокатом Реу Кристиною Павлівною (а.с. 28-29), за умовами якого адвокат прийняв доручення позивача та взяв на себе зобов'язання щодо надання позивачу правової допомоги у справі щодо стягнення з ТОВ “Транком Укр” заборгованості, інфляційних втрат а штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням умов договору (п. 1.1).
Відповідно до п. 3.1 цього договору сторони узгодили, що гонорар визначається додатковою угодою.
Дія договору припиняється через 1 рік з дня укладення (п. 4.2).
15.02.2023 між позивачем та адвокатом укладено додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 30), за умовами якої розмір гонорару є фіксованим та становить 63138 грн.
Адвокатом виставлено рахунки позивачу № 15 від 15.02.2023 на суму 31600 грн та № 2 від 07.06.2023 на суму 315358грн (а.с. 109,111).
Позивач сплатив адвокату 31538 грн платіжним дорученням № 382 від 08.06.2023 (а.с. 107) та 31600 грн платіжним дорученням № 116 від 17.02.2023 (а.с. 108).
24.05.2023 між позивачем та адвокатом підписано акт № 1 надання послуг до договору (а.с. 110) на суму 31600 грн за послугу “Підготовка та подача позовної заяви”, а 08.06.2023 ними підписано акт № 2 (а.с. 112) на суму 31538 грн “Представництво інтересів у суді”.
До матеріалів справи надано ордер адвоката Реу К.П. на підтвердження повноважень бути представником позивача (а.с. 43).
Відповідно до загальнодоступних відомостей Єдиного реєстру адвокатів України Реу Кристина Павлівна є адвокатом.
Матеріали справи містять позовну заяву з додатками (а.с. 1-36), тобто факт надання адвокатом послуги “Підготовка та подача позовної заяви” підтверджено.
У справі № 916/841/23 були призначені засідання на 12.04.2023, 24.05.2023 та 14.06.2023, в яких брала участь адвокат Реу К.П., що підтверджується протоколами відповідних засідань.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
У постанові від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20 Верховний суд зазначив, що при вирішенні питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу суд має врахувати:
- чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції;
- чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
В даному випадку правова позиція позивача не змінювалась та адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, оскільки відповідач після відкриття провадження сплатив основний борг у повному обсязі в розмірі 631386 грн, через що позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.
Враховуючи подання відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд керуючись критеріями, що визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), дійшов висновку, що дана справа не є складною та не потребувала значного часу для адвоката для надання ним правової допомоги; обсяг наданих адвокатом послуг не є значним, вирішення справи не має значного впливу на репутацію сторони, а також не тягне публічного інтересу до неї.
З огляду на викладене, суд зменшує розмір витрат позивача на правничу допомогу та вважає, що справедливим та співмірним є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, що становить 1/3 від попередньо заявленої суми 63138 грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто 21046грн.
В постанові Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 зазначено, що практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки позов задоволено частково, то за загальним правилом витрати на правничу допомогу стягуються пропорційно розміру задоволених вимог.
Суд враховує, що позивач просив стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 180752 грн пені та 39793,11 грн втрат від інфляції, всього - 220545,11 грн.
Рішенням від 14.06.2023 суд визнав обгрунтованим нарахування позивачем 36301,95грн інфляційних та 179887,59 грн пені (216189,54грн тобто 98% позовних вимог), але задовольнив частково клопотання відповідача про зменшення пені і стягнув 50% її, тобто 89943,80 грн. Отже з відповідача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу пропоційно розміру обгрунтованих позовних вимог 0,98*21046=20625,08грн
Керуючись статтями 123, 126, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1.Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "САРЕНС УКРАЇНА" про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 63138 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНКОМ УКР" (код 44479695, м. Одеса вул. Бугаївська 21, оф. 810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САРЕНС УКРАЇНА" (код 38021870, м. Київ вул. Клименка 12А, оф.1, поштова адреса - м. Київ вул. Пшенична 4, оф. 106) 20625,08 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи №916/841/23 в Господарському суді Одеської області.
3.В решті заяви відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 29.06.2023
Суддя В.В. Литвинова