"16" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/489/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліна Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В. розглянувши в судовому засіданні справу № 916/489/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗІНГ" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", код ЄДРПОУ 33880354)
до відповідача Виробничого управління житлово-комунального господарства (67770, Одеська область, Білгород - Дністровський район, с. Шабо, вул. Центральна, 65а, код ЄДРПОУ 05391809)
про стягнення 279 015,75 грн.
Представники:
від позивача - Гуменюк О.О., за ордером;
від відповідача - Царенко О.О., за ордером.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗІНГ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення 279 015, 75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору фінансового лізингу № 211209-4/ФЛ-Ю-А від 09.12.2021р..
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.02.2023р. було відкрито провадження по справі №916/489/23, справи вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду від 11.04.2023р. було вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.
27.03.2023р. за вх. № 9687/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв'язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.
При цьому в обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує, що умови укладеного договору відповідачем виконувались в повному обсязі, однак з незалежних від відповідача причин позивач не отримав сплачені відповідачем грошові кошти. Крім того відповідач посилається на наявність форм-мажорних обставин.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
09.12.2021 року між ТОВ "БЕСТ ЛІЗІНГ" та Виробничим управлінням житлово-комунального господарства було укладено кредитний договір фінансового лізингу №211209-4/ФЛ-Ю-А.
Відповідно до умов договору лізингу позивач передає відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору лізингу, а відповідач зобов'язується прийняти майно та своєчасно сплачувати періодичні ліщзингові платежі у порядку та строки передбачені договором лізингу. Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до п. 2.2. Загальних умов договору лізингу та графіку сплати лізингових платежів, які включають платежі по відшкодуванню частини вартості об'єкта ліщингу та винагороду позивачу за отриманий у лізинг об'єкт лізингу.
Відповідач сплачує лізингові платежі відповідно до п. 2.1.7., згідно з яким число сплати - це число сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1. Загальних умов договору.
Згідно п. 2.1.7.1. Загальних умов договору лізингу, у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів становить менше, або дорівнює 20% від загальної вартості об'єкта лізингу, визначеної в п. 4.2. договору, то числдом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання 5 робочих днів до дати підписання акту. В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці, платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
У відповідності до п. 2.4. Загальних умов договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий день то відповідач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному дню.
Відповідно до п. 2.1.8. Загальних умов договору лізингу період лізингу-це період строку лізингу, який дорівнює 1 місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту. Акт - це акт приймання - передачі об'єкта лізингу в лізинг.
Позивач зазначає, що виконав свої зобов'язання та передав у користування відповідачу об'єкт лізингу на підставі акту приймання-передачі від 17.12.2021 року.
В свою чергу відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 24 числа кожного місяця (наприклад 24 січня 2022 р.; 24 лютого 2022р. і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу № 1 - 24.01.2022 р., № 2 - 24.02.2022 р., № 3- 24.03.2022 р., № 4 - 24.04.2022 р.і т.д.).
Однак, за ствердженнями позивача, всупереч прийнятих обов'язків відповідачем зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконуються не в повному обсязі, внаслідок чого з 24.09.2022 р. по 25.01.2023 р. за ним виникла заборгованість в розмірі 196 104,09 грн., а саме:
- з 23.09.2022 р. (застосовується п. 2.7.1 Загальних умов договору лізингу, оскільки 24.09.2022 р. - вихідний день) (9 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 5 238, 36 грн;
- з 24.10.2022 р. (10 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 52 605,27 грн.;
- з 24.11.2022 р. (11 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 52 333,38 грн.;
- з 23.12.2022 р. (12 період лізингу) (застосовується п. 2.7.1 Загальних умов договору лізингу, оскільки 24.12.2022 р. - вихідний день) виникла заборгованість в розмірі 43 478,79 грн.;
- з 24.01.2023 р. (13 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 42 448,29 грн.
Крім того, позивач посилається на п. 2.7 Загальних умов договорів лізингу, за яким у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 24 проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.
Відтак, позивачем нараховано 24% річних у сумі 7 006,66 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в сумі 1 311,77 грн., що заявлені до стягнення.
Поряд з цим позивач вказує, що згідно п.5.2.1. Загальних умов договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення звіту у формі, встановленою в додатку "довідка" до договору. Проте, за ствердженнями позивача, відповідач, порушуючи умови договору лізингу, не здійснив таке інформування.
Згідно п.7.1.3. Загальних умов договору лізингоодержувач за порушення п. 5.2. Загальних умов договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок зазначеного порушення. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору. Позивач наголошує, що пунктом 2.1.5 Загальних умов договору визначено, що остаточна загальної вартості предмету лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.
Так, остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 17.12.2021р. становить 1499 900,00 грн., тому позивачем нараховано штраф за неподання звітності за квартал, що складає 59 996 грн., що також заявлено до стягнення.
Разом з тим під час розгляду справи в суді, відповідачем були надані докази сплати суми основної заборгованості в розмірі 196 104,09 грн., що мала наслідком закриття провадження по справі в частині стягнення основного боргу відповідно до п.2 ч.1 ст. 231ГПК України.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини ТОВ "БЕСТ ЛІЗІНГ" звернулось до суду з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст.15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За положеннями до ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пункт 1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.627 Цивільного Кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із приписами ст.525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1,2 ст.530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Аналогічні положення містяться в ч.1 ст.193 Господарського Кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗІНГ" та Виробничим управлінням житлово-комунального господарства було укладено кредитний договір фінансового лізингу № 211209-4/ФЛ-Ю-А.
Відповідно до умов договору лізингу позивач передає відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору лізингу, а відповідач зобов'язується прийняти майно та своєчасно сплачувати періодичні ліщзингові платежі у порядку та строки передбачені договором лізингу. Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до п. 2.2. Загальних умов договору лізингу та графіку сплати лізингових платежів, які включають платежі по відшкодуванню частини вартості об'єкта ліщингу та винагороду позивачу за отриманий у лізинг об'єкт лізингу.
Відповідач сплачує лізингові платежі відповідно до п. 2.1.7., згідно з яким число сплати - це число сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1. Загальних умов договору.
Згідно п. 2.1.7.1. Загальних умов договору лізингу, у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів становить менше, або дорівнює 20% від загальної вартості об'єкта лізингу, визначеної в п. 4.2. договору, то числдом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання 5 робочих днів до дати підписання акту. В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці, платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
У відповідності до п. 2.4. Загальних умов договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий день то відповідач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному дню.
Відповідно до п. 2.1.8. Загальних умов договору лізингу період лізингу-це період строку лізингу, який дорівнює 1 місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту. Акт - це акт приймання - передачі об'єкта лізингу в лізинг.
Позивач зазначає, що виконав свої зобов'язання та передав у користування відповідачу об'єкт лізингу на підставі акту приймання-передачі від 17.12.2021 року.
В свою чергу відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 24 числа кожного місяця (наприклад 24 січня 2022 р.; 24 лютого 2022р. і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу № 1 - 24.01.2022 р., № 2 - 24.02.2022 р., № 3- 24.03.2022 р., № 4 - 24.04.2022 р.і т.д.).
Однак, за ствердженнями позивача, всупереч прийнятих обов'язків відповідачем зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконуються не в повному обсязі, внаслідок чого з 24.09.2022 р. по 25.01.2023 р. за ним виникла заборгованість в розмірі 196 104,09 грн., а саме:
- з 23.09.2022 р. (застосовується п. 2.7.1 Загальних умов договору лізингу, оскільки 24.09.2022 р. - вихідний день) (9 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 5 238, 36 грн;
- з 24.10.2022 р. (10 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 52 605,27 грн.;
- з 24.11.2022 р. (11 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 52 333,38 грн.;
- з 23.12.2022 р. (12 період лізингу) (застосовується п. 2.7.1 Загальних умов договору лізингу, оскільки 24.12.2022 р. - вихідний день) виникла заборгованість в розмірі 43 478,79 грн.;
- з 24.01.2023 р. (13 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 42 448,29 грн.
Разом з тим під час розгляду справи в суді, відповідачем були надані докази сплати суми основної заборгованості в розмірі 196 104,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 2157 від 19 вересня 2022 року на суму 24981,66 грн; № 2205 від 30 вересня 2022 року на суму 24981,66 грн; № 2314 від 26 жовтня 2022 року на суму 24981,66 грн; № 2386 від 21 листопада 2022 року на суму 24981,66 грн; № 2392 від 24 листопада 2022 року на суму 58 045,88 грн; № 2458 від 16 грудня 2022 року на суму 24981,72 грн; № 2490 від 30 грудня 2022 року на суму 27623,61 грн; № 2559 від 01 лютого 2023 року на суму 24981,66 грн; № 2602 від 17 лютого 2023 року на суму 24981,66 грн, у зв'язку з чим було закрито провадження по справі в частині стягнення основного боргу відповідно до п.2 ч.1 ст. 231ГПК України.
Щодо стягнення штрафу в сумі 59 996 грн., суд зазначає наступне.
У п. 5.1. загальних умов договору сторони передбачили, що лізингодавець має право: здійснювати контроль за дотриманням лізингоодержувачем умов даного договору (п. 5.1.1. договору); перевіряти стан об'єкта лізингу в робочий час, а також інспектувати умови його експлуатації (п. 5.1.2. договору).
Відповідно до п. 5.2. загальних умов договору лізингоодержувач зобов'язаний:
- щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об'єкта лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленого додатком "довідка" до договору. В разі настання з об'єктом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку, лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь - якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком "довідка" до договору (пп. 5.2.1.);
- забезпечити безперешкодний доступ представникам лізингодавця та/або фінансуючої установи до об'єкта лізингу для проведення його інспектування та наявність об'єкта лізингу за останньою адресою базування, що була повідомлена лізингоодержувачем лізингодавцю згідно умов цього договору на час проведення інспектування, призначений лізингодавцем (пп. 5.2.2.).
Згідно п.7.1.1. загальних умов договору за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки завдані цим Лізингодавцеві понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Положеннями п. 7.1.3. загальних умов договору лізингу передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилученні) об'єкта лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з об'єктом лізингу, порушення пунктів 2.15., 2.16., 3.6., 4.1.2., 4.1.7., 4.8., 5.2., 10.2. загальних умов - сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об'єкта лізингу за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної вартості об'єкта лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 відсоток від розміру остаточної загальної вартості об'єкта лізингу.
Позивач зазначив, що порушуючи умови договору відповідач жодного разу не здійснив таке інформування за 4 квартали.
Так, остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 17.12.2021р. становить 1499 900,00 грн., тому позивачем нараховано штраф за неподання звітності за квартал, що складає 59 996 грн.
Відповідач заперечує проти стягнення штрафу з посиланням на військову агресію російської федерації, у звязку з чим відповідач залишився фактично без працівників, що унеможливило виконання п. 5.2.1. Загальних умов договору лізингу.
Суд зазнчає, що вказані обставини відповідачем не пітверджені ніякими доказами та вказані заперечення до уваги не приймаються.
Розглянувши здійснений позивачем розрахунок неустойки (штрафу), господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовна вимога в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 59 996 грн. підлягає задоволенню.
Щодо нарахування пені, 24% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст.548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст.625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.2.7 Загальних умов договорів лізингу, за яким у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 24 проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.
Відтак, позивачем нараховано пеню у сумі 14 597, 23 грн., 24% річних у сумі 7 006,66 грн., а також на підставі ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати в сумі 1 311,77 грн., що заявлені до стягнення.
Так, відповідно до п.8.1. загальних умов договору сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов'язання або невиконання своїх обов'язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором.
Згідно п. 8.2 загальних умов договору сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.
Положеннями п. 8.3. загальних умов договору передбачено, якщо обставини, вказані в пункті 8.1. загальних умов, продовжують діяти протягом 30 днів з дати їх виникнення, то сторони проводять переговори з метою визначення заходів, яких слід вжити. У випадку, якщо на протязі наступних 10 днів сторони не зможуть домовитися. Лізингодавець може прийняти рішення про вилучення об'єкта лізингу, а лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу лізингодавцю на протязі 15 днів з моменту прийняття такого рішення, при цьому усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.
З листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 N 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).".
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Так, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 р., затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому вказаний строк неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Згідно Указу Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 року № 2263-IX. Указом Президента України від 12.08.2022р. № 573/2022 „Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, який затверджено Законом України від 15.08.2022 р. № 2500-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Таким чином, у спірний період з вересня по січень, за який позивачем нараховано пеню, річні та інфляційні втрати, в Україні діяв воєнний стан.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41,44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
У постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 та від 25.01.2022 р. у справі № 904/3886/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами контракту (контракту, угоди, тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.
Таким чином, задля визнання воєнного стану форс-мажорною обставиною сторона повинна довести: наявність ознак непереборної сили стосовно конкретних зобов'язань сторони, тобто визначити, які конкретно зобов'язання сторони по контракту не можуть бути об'єктивно виконані внаслідок існування таких обставин; в чому саме полягає неможливість сторони розумно запобігти або перебороти наслідки такої обставини та наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставинами непереборної сили та належним виконанням (неможливістю виконання) конкретних договірних зобов'язань; підтвердити наявність та тривалість дії непереборної сили відповідними документами, виданими компетентними органами (сертифікатом про форс-мажорні обставини, встановленої Торгово-промисловою палатою форми).
При цьому відповідач повідомляє, що на виконання вимог п. 8.1, 8.2 додатку до договору № 211209-4/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 09 грудня 2021 року Виробниче управління житлово-комунального господарства 10.05.2022 року заздалегідь відправило на електрону адресу позивача - ТОВ "Бест Лізинг" (ІНФОРМАЦІЯ_1) лист за вих. № 90, згідно якого останнього повідомлено про зміни до Постанови КМУ № 590 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану", враховуючи ухвалення Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року, а також продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року. В рамках виконання умов укладеного договору Шабівською сільською радою було профінансовано, а відповідачем підготовлено та направлено до Державної казначейської служби платіжні документи для проведення регулярних платежів по договору, однак ці платежі очікують виконання Державною казначейською службою та не проводяться з посиланням на вказану вище постанову КМУ через встановлення черговості проведення бюджетних платежів та проведення платежів за захищеними статтями. З огляду на ситуацію, що склалася в Україні, введення воєнного стану та змін до Постанови КМУ № 590 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану", відповідач у своєму листі просив визнати причину несплати як поважну (внаслідок обставин непереборної сили). Наразі відповідач в своєму листі зазначив, що ним своєчасно вживаються всі дії, направлені на додержання усіх умов та виконання усіх зобов'язань за договором, проте проведення платежів затримується не з вини відповідача.
Розрахунково-касове обслуговування розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, інших клієнтів здійснюється органами Казначейства в особливому режимі в установленому законодавством порядку з урахуванням особливостей в умовах воєнного стану. Механізм виконання в особливому режимі повноважень органів Казначейства визначений Порядком виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2021 року №590 з наступними змінами.
Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача щодо стягнення із Виробничого управління житлово-комунального господарства пені в сумі 14 597, 23 грн.24% річних в сумі 7 006,66 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 311,77 грн., з огляду на порушення вимог договору лізингу саме з причин дії обставин непереборної сили.
Також судом встановлено, що в провадженні судді Петрова В.С. знаходилась справа № 916/2706/22 за участю тих самих сторін про стягнення заборгованості за прострочення лізингових платежів за 6-9 періоди лізингу. По даній справі було винесено рішення, яким позовні вимоги позивача були задоволені частково, було закрито провадження у справі в частині основного боргу та відмвлено в задоволенні стягнення штрафних санкцій. Рішення набрало законної сили та позивачем не оскаржувалось.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗІНГ" є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази та підлягають задоволенню частково.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, ч. 1 ст. 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Виробничого управління житлово-комунального господарства (67770, Одеська область, Білгород - Дністровський район, с.Шабо, вул.Центральна, 65а, код ЄДРПОУ 05391809) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗІНГ" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", код ЄДРПОУ 33880354) штраф в розмірі 59 996 ( П'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість)грн. та судовий збір в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотрири)грн. .
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29 червня 2023 р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна