79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.06.2023 Справа № 914/1731/22
За первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Львівспецбуд”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Галтрансрембуд”, м. Львів
про усунення перешкод в користуванні приміщеннями та стягнення орендної плати і неустойки
за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Галтрансрембуд”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Львівспецбуд”, м. Львів
про визнання договорів оренди продовженими
Суддя Наталія Мороз
при секретарі Соломії Дицькій
Представники:
Від позивача (за первісним позовом): Марченко Р. В.
Від відповідача (за первісним позовом): Гобечія І. Т., Юркевич Ю. М.
Суть спору:
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/1731/22 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Львівспецбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Галтрансрембуд” про усунення перешкод в користуванні приміщеннями та стягнення орендної плати і неустойки; за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Галтрансрембуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство “Львівспецбуд” про визнання договорів оренди продовженими.
Ухвалою суду від 08.08.2022 позовну заяву ТзОВ ВП «Львівспецбуд» до ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» про усунення перешкод в користуванні приміщеннями та стягнення заборгованості залишено без руху, надано позивачу строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 29.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 27.09.2022.
Ухвалою суду від 27.09.2022 підготовче засідання відкладено на 25.10.2022, про що відповідача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
29.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Галтрансрембуд» через службу діловодства господарського суду подано зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Львівспецбуд» про визнання Договорів оренди № 01/12-1 від 01.12.2018 та № 02/12-2 від 01.12.2018 продовженими до 31.12.2022.
Ухвалою суду від 04.10.2022 зустрічну позовну заяву ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» до ТзОВ ВП «Львівспецбуд» про визнання договорів оренди продовженими залишено без руху, надано позивачу за зустрічним позовом строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення зустрічної позовної заяви без руху для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 25.10.2022 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Галтрансрембуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство «Львівспецбуд» про визнання договорів оренди продовженими та додані до неї документи повернуто заявнику.
Також, ухвалою від 25.10.2022 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 31.10.2022, задоволено клопотання представника відповідача про поновлення строку на подання доказів та відкладено підготовче засідання на 15.11.2022.
Ухвалою суду від 15.11.2022 підготовче засідання відкладено на 29.11.2022, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою суду від 29.11.2022 прийнято заяву ТзОВ ВП «Львівспецбуд» від 15.11.2022 про збільшення розміру позовних вимог, задоволено клопотання ТзОВ ВП «Львівспецбуд» про поновлення строку для подання відповіді на відзив та долучення доказів, поновлено ТзОВ ВП «Львівспецбуд» строк для подання відповіді на відзив та долучення доказів та відкладено підготовче засідання на 20.12.2022.
Ухвалою суду від 20.12.2022 підготовче засідання відкладено на 17.01.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 апеляційну скаргу ТзОВ «Галтрансрембуд» задоволено, скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.10.2022 у справі № 914/1731/22, Господарському суду Львівської області продовжити розгляд зустрічної позовної заяви ТОВ ВП «Галтрансрембуд» до ТОВ ВП «Львівспецбуд» про визнання договорів оренди № 01/12-1 від 01.12.2018 та № 02/12-2 від 01.12.2018 продовженими до 31.12.2022 та повернуто матеріали оскарження ухвали від 25.10.2022 по справі 914/1731/22 до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою суду від 17.01.2023 прийнято зустрічну позовну заяву ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» до ТзОВ ВП «Львівспецбуд» про визнання договорів оренди продовженими для спільного розгляду з первісним позовом, об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом та призначено розгляд справи на 21.02.2023.
Ухвалою суду від 21.02.2023 прийнято заяву ТзОВ ВП «Львівспецбуд» від 20.02.2023 про збільшення розміру позовних вимог, прийнято заяву ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» від 20.02.2023 про зміну предмета позову, задоволено заяву ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» від 20.02.2023 про долучення доказів та поновлення строку на подання доказів, поновлено ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» строк на подання доказів, поданих разом з заявою від 20.02.2023 і долучено надані докази до матеріалів справи, а також відкладено підготовче засідання на 07.03.2023.
Ухвалою суду від 07.03.2023 підготовче засідання відкладено на 21.03.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.
Ухвалою суду від 21.03.2023 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 21.03.2023 та відкладено підготовче засідання на 11.04.2023, про що сторін повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
Ухвалою суду від 11.04.2023 підготовче засідання відкладено на 25.04.2023, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.
Ухвалою суду від 25.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 18.05.2023.
В судовому засіданні 18.05.2023 судом розпочато розгляд спору по суті та оголошено перерву до 06.06.2023, про що представники сторін ознайомлені під розписку.
Ухвалою суду від 06.06.2023 судове засідання відкладено на 22.06.2023, про що позивача повідомлено в порядку ст. 121 ГПК України.
20.06.2023 через службу діловодства господарського суду позивачем за первісним позовом подано пояснення, у яких останній наводить аналогічні за змістом до поданих раніше заяв доводи.
22.06.2023 через службу діловодства господарського суду відповідачем за первісним позовом подано заяву, у якій зазначено про сплату орендної плати за договорами за травень 2023.
В судове засідання 22.06.2023 представник позивача за первісним позовом з'явився, дав пояснення по суті спору, вимоги за первісним позовом підтримав, щодо зустрічного позову заперечив.
Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання з'явився, дав пояснення по суті спору, в первісному позові просить відмовити, зустрічний позов просить задоволити. Зазначив про відсутність підстав до зарахування сплачених відповідачем коштів за орендну плату в рахунок погашення заборгованості зі сплати неустойки за користування майном після припинення договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи неподання позивачем за первісним позовом відзиву на зустрічну позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України із врахуванням заяв позивача за первісним позовом (ТзОВ ВП «Львівспецбуд») від 15.11.2022 про збільшення розміру позовних вимог, від 20.02.2023 про збільшення розміру позовних вимог, а також позивача за зустрічним позовом (ТзОВ ВП «Галтрансрембуд») від 20.02.2023 про зміну предмета позову.
Позиція позивача за первісним позовом.
Представник позивача первісний позов підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві з врахуванням заяв від 15.11.2022 та 20.02.2023 про збільшення розміру позовних вимог. Зазначив про неналежне виконання відповідачем, як орендарем, договорів оренди від 01.12.2018 № 01/12-1, від 01.12.2018 № 02/12-2 та від 01.12.2018 № 03/12-3 в частині своєчасної та повної оплати позивачу, як орендодавцю, орендної плати за користування орендованим майном, а також повернення орендованого за вказаними договорами майна у звязку із їх припиненням внаслідок закінчення строку, на який їх було укладено.
З підстав наведеного позивач просить суд виселити відповідача з приміщень № 7, 8, 12 площею 57 м2, що розташовані на другому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2», виселити відповідача з приміщення № 5 площею 130 м2, що розташоване на першому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2», виселити відповідача з відкритого складу - площадки площею 530 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача 148 000 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договорами за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та 360 450 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами за час прострочення обов'язку з його повернення за період з 01.01.2022 по 15.02.2023.
В спростування викладених відповідачем за первісним позовом у відзиві заперечень проти позову позивач за первісним позовом зазначив, що належним підтвердженням направлення вимоги про припинення договорів є рекомендоване повідомлення про вручення від 20.12.2021 № 7902700069728, про наявність листа відповідач за первісним позовом був повідомлений 21.12.2021 та 23.12.2021. Крім того, позивач за первісним позовом звернув увагу суду на надіслання 11.02.2022 відповідачу за первісним позовом повторної вимоги про звільнення об'єктів оренди та припинення укладених між сторонами договорів оренди з 01.01.2022, яку отримано останнім 14.02.2022.
Також позивач за первісним позовом зазначив про досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору оренди від 01.12.2018 № 03/12-3, в тому числі предмета вказаного договору, а підтвердженням визнання та виконання такого договору відповідачем за первісним позовом є передача позивачем за первісним позовом на підставі акту приймання-передачі від 01.03.2019 в оренду відповідачу об'єкта оренди, підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та оплата відповідачем за первісним позовом орендної плати за користування площадкою.
З наведеного позивач за первісним позовом зазначив про відсутність підстав до визнання договору оренди від 01.12.2018 № 03/12-3 неукладеним і вказав, що окремим спростуванням заперечень відповідача за первісним позовом проти позову є викладені директором відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 у скарзі на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора від 03.06.2022, до якої долучав, серед іншого копію договору оренди від 01.12.2018 № 03/12-3, акту приймання-передачі від 01.03.2019 до вказаного договору і акту звірки розрахунків за вказаним договором, за яким заборгованість становить 134 650 грн та зазначав, що відкритий склад - площадка перебуває в оренді відповідача за первісним позовом.
Щодо заперечень відповідача за первісним позовом проти позову в частині позовних вимог про стягнення орендної плати, позивач за первісним позовом зазначив, що невиставлення орендодавцем рахунка для оплати орендної плати не може бути відкладальною обставиною до сплати такої орендної плати, оскільки обов'язок орендаря зі сплати орендної плати встановлений законом, а доводи відповідача за первісним позовом в частині розміру заборгованості зі сплати орендної плати суперечать долученим ним же до згаданої скарги доказам, - підписаному акту звірки взаєморозрахунків, за яким заборгованість складає 134 650 грн, а не 41 300 грн.
Позиція відповідача за первісним позовом.
Представник відповідача за первісним позовом проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, визнав обставину укладення між сторонами договорів оренди від 01.12.2018 № 01/12-1, від 01.12.2018 № 02/12-2 та від 01.12.2018 № 03/12-3, строк яких мав завершитись 31.12.2021. Відповідач за первісним позовом вказує на помилкове підписання договору оренди від 01.12.2018 № 03/12-3 і сплату коштів за таким договором, оскільки позивач за первісним позовом не надав доказів існування в натурі та належності позивачу предмета згаданого договору.
Разом з тим, згідно доводів відповідача за первісним позовом, позивач за первісним позовом не повідомляв відповідача про заперечення проти продовження дії договорів оренди від 01.12.2018 № 01/12-1 і від 01.12.2018 № 02/12-2, а долучені позивачем за первісним позовом в підтвердження вказаної обставини листи не надходили відповідачу. Відтак, на думку відповідача, договори оренди від 01.12.2018 № 01/12-1 і від 01.12.2018 № 02/12-2 є продовженими на той самий строк, на який їх було укладено до 31.12.2022, а договір оренди від 01.12.2018 № 03/12-3 - неукладеним в силу відсутності в ньому умов про предмет.
Крім того, відповідач за первісним позовом заперечив позов частині стягнення оренди і неустойки, оскільки позивачем не виставлялись рахунки на оплату орендної плати, а, з врахуванням позиції відповідача за первісним позовом щодо правовідносин між сторонами, які виникли на підставі договорів в частині продовження їх дії, відсутні підстави до стягнення неустойки.
Відповідач у запереченні на відповідь на відзив вказав, що належними доказами направлення документів адресату є розрахунковий документ та опис вкладення до цінного листа з поіменним переліком документів, видані відправникові поштового відправлення. Разом з тим, відповідач за первісним позовом зазначив, що надіслання позивачем повідомлення про припинення договорів 11.02.2022 підтверджує обставину їх пролонгації до 31.12.2022, оскільки, з врахуванням того, що строк дії договорів завершився 31.12.2021, повідомлення про припинення договорів повинно було бути надісланим не пізніше 31.01.2022.
Позиція позивача за зустрічним позовом.
Представник позивача за зустрічним позовом зустрічний позов підтримав з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві з урахуванням заяви від 20.02.2023 про зміну предмета позову. Зазначив, що відповідачем за зустрічним позовом не вчинялись дії, спрямовані на припинення договорів оренди від 01.12.2018 № 01/12-1 і від 01.12.2018 № 02/12-2, а відтак, такі необхідно визнати продовженими до 31.12.2023.
Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує на неукладеність договору оренди від 01.12.2018 № 03/12-3 з огляду на недосягнення сторонами в момент його укладення згоди щодо його предмета.
З підстав наведеного позивач за зустрічним позовом просить суд визнати продовженими до 31.12.2023 договори оренди від 01.12.2018 № 01/12-1 та від 01.12.2018 № 02/12-2.
Позиція відповідача за зустрічним позовом.
Відповідач за зустрічним позовом правом на подання відзиву на зустрічну позовну заяву у встановлений судом строк не скористався, однак, у запереченні від 07.03.2023 на заяву від 20.02.2023 про зміну предмета позову, в доповнення до викладених у первісній позовній заяві доводів зазначив про надіслання 15.12.2022 позивачу за зустрічним позовом третього повідомлення про негайне звільнення орендованого майна у зв'язку з припиненням договорів з 01.01.2022. Вказане, на думку відповідача за зустрічним позовом, спростовує доводи позивача за зустрічним позовом про продовження дії договорів на 2022 та 2023 роки.
Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про те, що він шукав місце для зберігання придбаного ним козлового крана і, по суті, отримав в оренду територію, на якій знаходилась його ж колія до придбаного крана відповідач за зустрічним позовом зазначив, що колія до козлового крана не була предметом договору купівлі-продажу від 30.04.2012 № 03№ 3004 і по факту її крадіжки позивач звернувся в правоохоронні органи.
Обставини справи.
01.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством «Львівспецбуд» (позивач за первісним позовом, за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством «Галтрансрембуд» (відповідач за первісним позовом, за договором - орендар) укладено договір оренди № 01/12-1 (договір 1), за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування офісні приміщення, що складаються з трьох кабінетів площею 57 м2, надалі - «офісні приміщення», які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до п. 2.1. договору, передання орендарю «офісних приміщень», що орендується, оформляється відповідним актом прийому-передачі в тимчасове користування.
Згідно з п. 2.4. договору, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю орендовані «офісні приміщення» в стані, в якому вони були одержані.
Орендодавець зобов'язувався передати орендарю в оренду «офісні приміщення», зазначені в п. 1.1. цього договору (п. 3.1. договору).
Пунктом 4.3. договору, сторонами погоджено, що орендар повинен своєчасно і в повному обсязі з 20 по 30 число поточного місяця здійснювати орендні платежі згідно виставлених рахунків.
Згідно з п. 5.2. договору, орендна плата становить 50 грн за м2 в місяць без ПДВ згідно акту виконаних робіт.
У відповідності до пункту 5.4. договору, орендар сплачує щомісяця орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 9 днів від дати виписки рахунку.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (п. 7.2. договору).
Згідно з п. 7.6. договору, взаємовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством.
Актом приймання-передачі офісних приміщень від 01.12.2018 до договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду офісні приміщення площею 57 м2, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 у стані, що відповідає умовам договору та дозволяє їх використовувати у цільових призначеннях.
Також, 01.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством «Львівспецбуд» (позивач за первісним позовом, за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством «Галтрансрембуд» (відповідач за первісним позовом, за договором - орендар) укладено договір оренди № 02/12-2 (договір 2), за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування гараж-майстерню загальною площею 130 м2, надалі - «гараж-майстерня», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до п. 2.1. договору, передання орендарю «гараж-майстерні», що орендується, оформляється відповідним актом прийому-передачі в тимчасове користування.
Згідно з п. 2.4. договору, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю орендовану «гараж-майстерню» в стані, в якому вона була одержана.
Орендодавець зобов'язувався передати орендарю в оренду «гараж-майстерню», зазначену в п. 1.1. цього договору (п. 3.1. договору).
Пунктом 4.3. договору, сторонами погоджено, що орендар повинен своєчасно і в повному обсязі з 20 по 30 число поточного місяця здійснювати орендні платежі згідно виставлених рахунків.
Згідно з п.5.2. договору, орендна плата становить 40 грн за м2 в місяць без ПДВ згідно акту виконаних робіт.
У відповідності до пункту 5.4. договору, орендар сплачує щомісяця орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 9 днів від дати виписки рахунку.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (п. 7.2. договору).
Згідно з п. 7.6. договору, взаємовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством.
Актом приймання-передачі гараж-майстерні від 01.12.2018 до договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду гараж-майстерню площею 130 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у стані, що відповідає умовам договору та дозволяє її використовувати у цільових призначеннях.
Окрім того, 01.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством «Львівспецбуд» (позивач за первісним позовом, за договором - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством «Галтрансрембуд» (відповідач за первісним позовом, за договором - орендар) укладено договір оренди № 03/12-3 (договір 3), за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування площадку, що складається з відкритого складу площею 530 м2, надалі - «площадка», яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до п. 2.1. договору, передання орендарю «площадки», що орендується, оформляється відповідним актом прийому-передачі в тимчасове користування.
Згідно з п. 2.4. договору, у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцю орендовану «площадку» в стані, в якому вона була одержана.
Орендодавець зобов'язувався передати орендарю в оренду «площадку», зазначену в п. 1.1. цього договору (п. 3.1. договору).
Пунктом 4.3. договору, сторонами погоджено, що орендар повинен своєчасно і в повному обсязі з 20 по 30 число поточного місяця здійснювати орендні платежі згідно виставлених рахунків.
Згідно з п.5.2. договору, орендна плата становить 10 грн за м2 в місяць без ПДВ згідно акту виконаних робіт.
У відповідності до пункту 5.4. договору, орендар сплачує щомісяця орендну плату на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 9 днів від дати виписки рахунку.
Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019 (п. 7.2. договору).
Згідно з п. 7.6. договору, взаємовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регламентуються чинним законодавством.
Актом приймання-передачі площадки від 01.03.2019 до договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду площадку, що складається з відкритого складу площею 530 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 у стані, що відповідає умовам договору та дозволяє її використовувати у цільових призначеннях.
Вказані договори та акти приймання-передачі майна в оренду до них підписано повноважними представниками сторін, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договорів 1, 2 та 3. Вказана обставина не заперечувалась сторонами впродовж розгляду справи судом.
На виконання умов вказаних договорів орендодавцем виставлялись до оплати орендарю рахунки-фактури на оплату орендної плати за період з грудня 2018 по грудень 2021 за договором 1, з грудня 2018 по грудень 2021 за договором 2, а також за грудень 2018 та квітень 2019 - грудень 2021 за договором 3.
Крім того, в матеріалах справи наявні копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) оренди за період з грудня 2018 по грудень 2021 за договором 1, з грудня 2018 по грудень 2021 за договором 2, а також за грудень 2018 та березень 2019 - грудень 2021 за договором 3.
Вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписано повноважними представниками сторін, їх підписи завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін договорів 1, 2 та 3.
Наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та банківських виписок з рахунків сторін підтверджується здійснення орендарем на користь орендодавця оплат за договорами 1, 2 та 3 на загальну суму 568 350 грн, в тому числі до відкриття провадження судом у цій справі (29.08.2022) на суму 335 350 грн та після відкриття - 233 000 грн.
Довідкою б/д б/н відповідач за первісним позовом повідомляв, що згідно договору 3 за тимчасове користування площадкою, що складається з відкритого складу площею 530 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 здійснено оплату 133 650 грн за період з грудня 2018 по листопад 2021. Вказану довідку підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» В.Т. Климчуком, його підпис завірено відтиском печатки відповідача за первісним позовом.
Вимогою про припинення оренди та звільнення орендованого майна від 20.12.2021 б/н орендодавець 20.12.2021 повідомляв орендаря про припинення дії договорів 1, 2 та 3 з 01.01.2022 і вимагав звільнити орендоване майно, повернути таке у строк до 05.01.2022 та сплатити наявну заборгованість з орендної плати згідно розрахунку.
В підтвердження обставини надіслання вказаної вимоги позивачем за первісним позовом долучено копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.12.2021 № 7902700069728 та довідку ВПЗ (форма 20) про повернення рекомендованого відправлення за ідентифікатором 7902700069728 «за закінченням встановленого терміну зберігання» і відмітками про залишення адресанту повідомлень форми 22а 21.12.2021 та 24.12.2021.
Службовим повідомленням від 28.10.2022 начальник ВПЗ 27 м. Львова повідомив директора ТзОВ ВП «Львівспецбуд» про те, що 21.12.2021 до ВПЗ 37 м. Львова надійшов рекомендований лист з повідомленням про вручення № 7902700069728 на одержувача ТзОВ ВП «Галтрансрембуд». Одержувач повідомлений про надходження листа двома вкладеннями повідомлень форми 22а від 21.12.2021 та 24.12.2021.
Вимогою (повторною) від 11.02.2022 б/н орендодавець 11.02.2022 повідомляв орендаря про надіслання вимоги від 20.12.2021 та зазначав, що станом на час складення вимоги орендар продовжує користуватись орендованим за договорами 1, 2 та 3 майном і має наявну заборгованість з сплати орендної плати на суму 134 650 грн. З наведеного орендодавець повторно повідомляв орендаря про припинення дії договорів 1, 2 та 3 з 01.01.2022 і вимагав звільнити орендоване майно, повернути таке у строк до 24.02.2022 та сплатити наявну заборгованість з орендної плати.
В підтвердження обставини надіслання вказаної вимоги позивачем за первісним позовом долучено копію поштової накладної та опису вкладення до цінного листа від 11.02.2022 № 7902700092690, а також роздруківку СМС-сповіщення про вручення 14.02.2022 о 09:37 год рекомендованого поштового відправлення за ідентифікатором 7902700092690 адресантові.
З метою захисту порушеного права, позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з позовом про виселення відповідача з приміщень № 7, 8, 12 площею 57 м2, що розташовані на другому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2», виселення відповідача з приміщення № 5 площею 130 м2, що розташоване на першому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2», виселення відповідача з відкритого складу - площадки площею 530 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнення з відповідача на користь позивача 148 000 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та 360 450 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1, 2 та 3 за час прострочення обов'язку з його повернення за період з 01.01.2022 по 15.02.2023.
Позивач за зустрічним позовом, з метою захисту порушеного права, звернувся до господарського суду із позовом про визнання продовженими до 31.12.2023 договорів оренди від 01.12.2018 № 01/12-1 та від 01.12.2018 № 02/12-2.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Приписами ст. 534 ЦК України встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Згідно з п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.
Відтак, можливість застосування ст. 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 ЦК України застосовуватися не може. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16 та від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.
Нормою ст. 764 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Суд звертає увагу на те, що підстави припинення даного виду договорів визначені в ч. 2 ст. 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до ч. 2 вказаної статті, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Суд зазначає, що факт неповернення орендованого майна після закінчення терміну дії Договору порушує права власника майна в тому числі щодо правомочності користування та розпорядження.
Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому, суд звертає увагу, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, що з закінченням строку договору найму (оренди) (далі - Договір), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, Договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії Договору є невиконанням зобов'язання за цим Договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) Договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії Договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами Договору; а припинення Договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в Договорі.
Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Відтак, користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору; з цього моменту договір найму припиняється.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Позивач за первісним позовом у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що договори 1, 2 та 3 продовжувались сторонами на 2020 та 2021 роки в порядку, визначеному ст.764 ЦК України та припинились на підставі вимог позивача за первісним позовом від 20.12.2021 та 11.02.2022 у зв'язку із закінченням строку на який їх було укладено, з 01.01.2022, тобто, на думку позивача за первісним позовом, останнім днем строку їх дії було 31.12.2021.
Суд не погоджується із вказаними твердженнями позивача за первісним позовом з огляду на те, що договори 1, 2 та 3 укладено 01.12.2018, а пунктами 7.2. договорів встановлено, що такі діють до 31.12.2019. Відтак, з врахуванням дати укладення договорів 1, 2 та 3, досягнення сторонами згоди щодо моменту набрання вказаними договорами сили з моменту їх підписання та строку дії (п. 7.2.), беручи до уваги недоведення учасниками справи належними засобами доказування обставини підписання договорів 1, 2 та 3 в іншу дату, аніж зазначено в преамбулі договорів, суд дійшов висновків про те, що договори 1, 2 та 3 укладено між сторонами на 13 місяців (з 01.12.2018 по 31.12.2019).
Таким чином, з врахуванням відсутності заперечень сторін щодо продовження дії договорів 1, 2 та 3 на 2020 та 2021 роки, суд встановив, що договори 1, 2 та 3 були продовжені сторонами в порядку, визначеному ст. 764 ЦК України на 13 місяців з 01.01.2020 по 31.01.2021, та, в подальшому, на 13 місяців з 01.02.2021 по 28.02.2022.
При цьому, з врахуванням встановлених судом обставин, зокрема, підписання представником ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» договору 3, акту приймання-передачі площадки від 01.03.2019 до нього, здійснення відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом часткових оплат орендної плати за договором 3, підтвердження таких оплат довідкою відповідача за первісним позовом б/д б/н, а також відсутності звернень останнього до позивача за первісним позовом про повернення помилково ним сплачених коштів чи зарахування таких в рахунок оплати орендної плати за іншими укладеними між сторонами правочинами, беручи до уваги встановлення сторонами в пункті 1.1. договору 3 індивідуальних ознак майна, яке передано в оренду, а також недоведення належними засобами доказування обставини визнання договору 3 недійсним та встановлену приписами 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину суд зазначає про прийняття та виконання відповідачем за первісним позовом договору 3 та відхиляє за безпідставністю і необґрунтованістю доводи відповідача за первісним позовом про неукладеність такого договору, оскільки, правочин, який частково виконано сторонами, не може бути визнаний судом неукладеним.
Аналогічну правову позицію щодо неукладеності виконаного сторонами повністю або в частині правочину викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, а також постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18, від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 у справі № 910/3359/18, від 29.10.2019 у справі № 904/3713/18 та від 19.02.2020 у справі № 915/411/19.
Покладені відповідачем за первісним позовом в основу заперечень проти укладення договору 3 доводи про те, що предмет договору 3 не існує в натурі та не належить позивачу за первісним позовом спростовуються тим, що сторонами договору 3 в момент його підписання підтверджувались наміри позивача за первісним позовом передати у строкове платне користування відповідачу за первісним позовом предмет договору - площадку, що складається з відкритого складу площею 530 м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а актом приймання-передачі площадки від 01.03.2019 така площадка (предмет договору 3) була фактично передана відповідачу за первісним позовом у строкове платне користування.
При цьому, обставина правомірності володіння, користування та розпорядження позивачем за первісним позовом предметом договору 3 станом на момент його укладення з врахуванням встановлених судом в мотивувальній частині цього рішення обставин справи та недоведеності відповідачем за первісним позовом належними засобами доказування обставини визнання договору 3 недійсним, в тому числі як такого, що відбувся під впливом помилки, обману чи із введенням сторони в оману, із врахуванням визначених позивачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом предметів та підстав первісного та зустрічного позовів, не входить до предмета доказування у цій справі і не впливає на суть правовідносин, що виникли між сторонами.
Суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача за первісним позовом проти позову з підстав недоведення позивачем за первісним позовом належними засобами доказування обставини надіслання відповідачу за первісним позовом вимоги про припинення оренди та звільнення орендованого майна від 20.12.2021 б/н, оскільки ані долученою позивачем копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.12.2021 № 7902700069728 із довідкою ВПЗ (форма 20) про повернення рекомендованого відправлення за ідентифікатором 7902700069728 «за закінченням встановленого терміну зберігання» і відмітками про залишення адресанту повідомлень форми 22а 21.12.2021 та 24.12.2021, ані службовим повідомленням начальника ВПЗ 27 м. Львова від 28.10.2022 б/н не підтверджується обставина надіслання позивачем за первісним позовом рекомендованим поштовим відправленням від 20.12.2021 № 7902700069728 відповідачу за первісним позовом саме вимоги про припинення оренди та звільнення орендованого майна від 20.12.2021 б/н.
Разом з тим, суд звертає увагу на те що матеріалами справи підтверджується, а представниками сторін впродовж розгляду справи не заперечувалась обставина надіслання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом вимоги (повторної) від 11.02.2022 б/н, в якій повідомлялось про волевиявлення позивача за первісним позовом на припинення дії договорів та необхідність повернення орендованого за договорами 1, 2 та 3 майна, а також отримання такої вимоги відповідачем за первісним позовом 14.02.2022.
З приводу наведеного аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.12.2022 у справі № 910/16396/21, що відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони.
У відповідності до частин 1, 3, 5 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків призводить волевиявлення одного суб'єкта цивільного права.
За змістом положень частини 3 статті 202 ЦК України, одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2023 у справі № 922/1372/21.
Беручи до уваги встановлені в мотивувальній частині цього рішення обставини справи, в тому числі визнання учасниками справи обставини укладення договорів 1 та 2 і виникнення зобов'язань за ними, недоведення відповідачем за первісним позовом обставини неукладеності договору 3, а відтак, дійсності зобов'язань сторін за договорами 1, 2 та 3, враховуючи встановлені судом обставини щодо строку дії договорів 1, 2 та 3 (з 18.12.2018 по 31.12.2019), строку, на який такі договори були продовжені в порядку, передбаченому приписами ст. 764 ЦК України (з 01.01.2020 по 31.01.2021 та з 01.02.2021 по 28.02.2022), а також дату надіслання позивачем за первісним позовом вимоги (повторної) від 11.02.2022 б/н (11.02.2022) та отримання такої відповідачем за первісним позовом (14.02.2022) суд зазначає, що позивачем, як орендодавцем за договорами 1, 2 та 3, належним чином повідомлено відповідача за первісним позовом про припинення договорів у зв'язку із закінченням строку їх дії, а відтак, договори 1, 2 та 3 припинились у зв'язку із закінченням строку їх дії 28.02.2022, і, у відповідача за первісним позовом, в силу пунктів 2.4. укладених договорів, виникли зобов'язання з негайного повернення орендованого майна.
Підсумовуючи наведене суд зазначає про безпідставність доводів позивача за зустрічним позовом про продовження дії договорів 1, 2 та 3 на 2022 та 2023 роки.
З наведеного судом встановлено, що позовні вимоги первісного позову про виселення відповідача з приміщень № 7, 8, 12 площею 57 м2, що розташовані на другому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2», виселення відповідача з приміщення № 5 площею 130 м2, що розташоване на першому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2», виселення відповідача з відкритого складу - площадки площею 530 м2 за адресою: АДРЕСА_1 є підставними та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі, а позовні вимоги зустрічного позову про визнання продовженими до 31.12.2023 договорів оренди від 01.12.2018 № 01/12-1 та від 01.12.2018 № 02/12-2 є безпідставними та необґрунтованими, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити у повному обсязі.
Щодо позовних вимог первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача 148 000 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та 360 450 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1, 2 та 3 за час прострочення обов'язку з його повернення за період з 01.01.2022 по 15.02.2023 суд зазначає, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми прострочених грошових зобов'язань, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 927/467/17, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 14.02.2019 у справі № 922/1019/18, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18, від 27.05.2019 у справі № 910/20107/17.
Приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд роз'яснює учасникам справи наслідки закриття провадження у справі, зокрема, що згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Беручи до уваги встановлені судом в мотивувальній частині цього рішення обставини справи, в тому числі погодженого сторонами у договорах 1, 2 та 3 розміру орендної плати за користування майном, строку дії таких договорів та строку їх продовження сторонами в порядку, передбаченому приписами ст. 764 ЦК України та моменту припинення у зв'язку із закінченням строку, на який їх було укладено, враховуючи визначені позивачем за первісним позовом періоди та розміри заборгованості (148 000 грн орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та 360 450 грн неустойки за період 01.01.2022 по 15.02.2023), підтвердження належними засобами доказування обставини виставлення позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом рахунків на оплату орендної плати та передавання актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) оренди за спірний період (січень 2021 - грудень 2021) загалом на суму 478 050 грн, а також здійснення орендарем на користь орендодавця оплат за договорами 1, 2 та 3 на загальну суму 568 350 грн, в тому числі до відкриття провадження судом у цій справі (29.08.2022) на суму 335 350 грн та після відкриття - 233 000 грн, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд встановив, що станом на час відкриття провадження у цій справі в відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом існувала заборгованість з сплати орендної плати в розмірі 142 700 грн, яка була повністю погашена відповідачем після відкриття провадження у цій справі. Відтак, в первісному позові в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за договорами 1, 2 та 3 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 в розмірі 5 300 грн слід відмовити за безпідставністю. В частині позовних вимог первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача 142 700 грн заборгованості зі сплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 провадження слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку із відсутністю предмета спору.
При цьому, з врахуванням встановлених судом в мотивувальній частині цього рішення обставин справи, здійснивши перерахунок суми заявлених у первісному позові позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 360 450 грн неустойки за період 01.01.2022 по 15.02.2023, суд зазначає, що сума грошового зобов'язання відповідача зі сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1, 2 та 3 за час прострочення обов'язку з його повернення за період з 01.01.2022 по 15.02.2023 становить 308 003, 57 грн.
Відтак, в первісному позові в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 52 446, 43 грн (360 450 - 308 003, 57) неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1, 2 та 3 за час прострочення обов'язку з його повернення за період з 01.01.2022 по 15.02.2023 слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
Також, з врахуванням зазначення відповідачем за первісним позовом у платіжних документах призначення платежів як оплата орендної плати, відсутності звернення відповідача за первісним позовом до позивача щодо повернення зайво сплачених за договорами 1, 2 та 3 коштів орендної плати, беручи до уваги положення ст. 534 ЦК України, п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті і п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, суд зазначає про відсутність правових підстав до зарахування переплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 в рахунок погашення заборгованості зі сплати неустойки, а також про наявність переплати орендної плати за договорами 1, 2 та 3 в розмірі 90 300 грн (233 000 - 142 700).
З наведеного випливає, що позовні вимоги первісного позову про стягнення з відповідача на користь позивача 360 450 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1, 2 та 3 за час прострочення обов'язку з його повернення за період з 01.01.2022 по 15.02.2023 є частково мотивованими і обґрунтованими, підлягають до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 308 003, 57 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування орендованим майном за договорами 1, 2 та 3 за час прострочення обов'язку з його повернення за період з 01.01.2022 по 15.02.2023. В решті в позові в цій частині позовних вимог первісного позову слід відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються укладених між сторонами договорів 1, 2 та 3 з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін за первісним та зустрічним позовами і відображення їх у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Приписами п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Позивачем за первісним позовом за подання первісної позовної заяви до господарського суду згідно платіжних доручень від 26.07.2022 № 218 на суму 5 481 грн, № 219 на суму 2 481 грн, № 220 на суму 2 481 грн. та № 221 на суму 5 036, 25 грн сплачено 12 479, 25 грн судового збору. Крім того, за подання до господарського суду заяви від 15.11.2022 про збільшення розміру позовних вимог позивачем згідно платіжного доручення від 11.11.2022 № 268 сплачено 1 401, 75 грн судового збору, за подання заяви від 20.02.2023 про збільшення розміру позовних вимог згідно платіжного доручення від 20.02.2023 № 311 - 1 201, 50 грн судового збору. Відтак, загальна сума сплаченого позивачем за первісним позовом судового збору становить 15 082, 50 грн.
Позивачем за зустрічним позовом за подання зустрічної позовної заяви до господарського суду згідно платіжного доручення від 27.10.2022 № 1473 сплачено 4 962 грн судового збору.
З врахуванням наведеного, беручи до уваги ціну первісного позову, а також результати вирішення спору у цій справі суд зазначає, що судові витрати позивача за первісним позовом на сплату судового збору в розмірі 866, 20 грн. слід покласти на позивача за первісним позовом, судові витрати позивача за первісним позовом на сплату судового збору в розмірі 12 063, 05 грн та судові витрати позивача за зустрічним позовом на сплату судового збору в розмірі 4 962 грн слід покласти на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) та стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом 12 063, 05 грн судового збору.
При цьому, з врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо розміру заявлених позовних вимог, суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, а також наявності підстав до закриття провадження у справі судом встановлено, що позивач за первісним позовом наділений правом на повернення з Державного бюджету України 2 153, 25 грн сплаченого згідно платіжного доручення від 26.07.2022 № 221 судового збору (12, 75 грн у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та 2 140, 50 грн у зв'язку із закриттям провадження у справі).
З підстав відсутності клопотання позивача за первісним позовом про повернення 2 153, 25 грн сплаченого згідно платіжного доручення від 26.07.2022 № 221 судового збору (12, 75 грн у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та 2 140, 50 грн у зв'язку із закриттям провадження у справі) суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача за первісним позовом права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Первісний позов задоволити частково.
2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство “Галтрансрембуд” (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. Зелена, буд. 269 А, ідентифікаційний код 30918102) з приміщень № 7, 8, 12 площею 57 м2, що розташовані на другому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 .
3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство “Галтрансрембуд” (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. Зелена, буд. 269 А, ідентифікаційний код 30918102) з приміщення № 5 площею 130 м2, що розташоване на першому поверсі будівлі «гараж-майстерня» літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_1 .
4. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю виробниче підприємство “Галтрансрембуд” (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. Зелена, буд. 269 А, ідентифікаційний код 30918102) з відкритого складу - площадки площею 530 м2 за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269 А.
5. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог первісного позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства “Галтрансрембуд” (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. Зелена, буд. 269 А, ідентифікаційний код 30918102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства “Львівспецбуд” (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. О. Теліги, буд. 21, ідентифікаційний код 13800506) 142 700 грн орендної плати.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства “Галтрансрембуд” (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. Зелена, буд. 269 А, ідентифікаційний код 30918102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства “Львівспецбуд” (79066, Львівська область, Львівський район, м. Львів, вул. О. Теліги, буд. 21, ідентифікаційний код 13800506) 308 003, 57 грн неустойки та 12 063, 05 грн судового збору.
7. В решті в задоволенні вимог первісного позову відмовити.
8. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.
Рішення складено 29.06.2023
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.