79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.06.2023 Справа № 914/380/23
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (79039, м.Львів, вул.Шевченка, буд.111А; ідент.код 39594527)
до Відповідача: Малого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Гелікон» (79071, Львівська обл., м.Львів, вул.Кульпарківська, буд.230; ідент.код: 13840859)
про: стягнення грошових коштів у загальній сумі 497405,03 грн.
Суддя: Стороженко О.Ф.
Секретар: Мацейко А.Ю.
Представники:
Позивача: Шевчик О.І. - Довіреність №Др-54-1222 від 28.12.2022;
Відповідача: Шокало В.С. - Ордер ВС №1035314 від 19.03.2023.
Процесуальні дії вчинено Cудом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.
Виходячи з обставин, зазначених у частині третій ст. 238 ГПК України, -
Суд встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» подано Позовну заяву з вимогами про стягнення з Малого приватного підприємства Виробничо-комерційної фірми «Гелікон» грошових коштів у загальній сумі 497405,03 грн, а саме:
- боргу в сумі 349732,72 грн, що виник у зв'язку з порушенням Відповідачем грошового зобов'язання (з оплати вартості поставленого природного газу), передбаченого умовами Договору №41GP797-326-21 від 04.01.2021;
- пені в сумі 88196,74 грн, нарахованої згідно з умовами п.6.2.1 Договору;
- трьох процентів річних (від прострочених платежів) у сумі 7367,46 грн та інфляційних втрат у сумі 52108,11 грн, нарахованих згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦК України.
Також Позивачем подано Відповідь на відзив.
Відповідачем подано Відзив, у якому викладено обґрунтування відсутності підстав для задоволення позову та, зокрема, зазначено:
- до початку повномасштабної військової агресії російської федерації проти України основним джерелом доходу у Відповідача був туристичний бізнес (здача туристам готельних номерів) та здача в оренду комерційних приміщень;
- однак, після 24 лютого 2022 року ситуація кардинально змінилася: орендна діяльність значно скоротилася, а в частині туристичного бізнесу повністю припинилася;
- окрім того, Відповідач, після початку збройної агресії, значну частину своїх активів передав для проживання військовослужбовців, зокрема, в період з 25 лютого 2022 р. по 29 травня 2022 р. на території Відповідача знаходився особовий склад Військової частини НОМЕР_1 ;
- проживання даних осіб призвело до споживання великого обсягу ресурсів, в тому числі і природного газу, який використовувався для обігріву житлових приміщень, підігріву води та приготування їжі і, як наслідок, виник борг за газ (8 358,44 м3) в сумі 410 842,33 грн (частково оплачений Відповідачем на суму 61 109,00 грн);
- 06 березня 2023 року Відповідач звернувся до голови Львівської ОВА з проханням посприяти погашенню даного боргу, який виник не з вини Відповідача;
- окрім того, 06.03.2023 Відповідач звернувся з Листом також і до ВЧ НОМЕР_1 з проханням погасити заборгованість, яка виникла внаслідок проживання її особового складу;
- таким чином, Відповідач поніс значні витрати при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності;
- великі об'єми газу були використані військовослужбовцями ЗСУ, а на Відповідача було покладено зобов'язання щодо погашення вартості даних ресурсів, при цьому, Відповідача запевняли, шо вартість газу буде погашено за рахунок Держави;
- ТПП України, у Листі від 28.02.2022 (№2024/02.0-7.1), вказала, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року (до їх офіційного закінчення) є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
- відповідно до вказаного, заборгованість Відповідача перед Позивачем виникла не внаслідок умисних винних дій, а внаслідок форс-мажорних обставин;
- перевіривши розрахунки Позивача, Відповідач встановив, що такі розрахунки здійснено невірно, оскільки:
· не враховано періоди існування боргу (наприклад, при розрахунку за березень бралися до уваги періоди за квітень 2022 - січень 2023, а при розрахунку за квітень бралися періоди за травень 2022 - січень 2023 і т.д.);
· розмір періодичної заборгованості, який використовувався Позивачем для проведення розрахунків, не відповідає фактичним обставинам;
- таким чином, заявлені Позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню;
- перевіривши розрахунок пені, Відповідач встановив, що такий розрахунок здійснено Позивачем невірно, оскільки:
· не враховано періоди існування боргу (наприклад, при розрахунку за березень бралися до уваги періоди за квітень - жовтень 2022 р., а при розрахунку за липень бралися періоди за серпень 2022 р. - січень 2023 і т.д.);
· розмір періодичної заборгованості, який використовувався Позивачем для проведення розрахунків, не відповідає фактичним обставинам;
· не враховано терміни позовної давності при розрахунку пені;
- таким чином, заявлена Позивачем сума пені є необґрунтованою та такою, яка не підлягає задоволенню;
- норми ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст.233 ГК України передбачають можливість зменшення розміру неустойки за рішенням суду у випадку, коли розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, при цьому необхідно брати до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан обох сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;
- інститут зменшення неустойки (Судом) є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів двох сторін;
- у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі №7-рп/2013 зазначено, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- у даному випадку є всі підстави для зменшення розміру штрафних санкцій за порушення строку оплати, враховуючи:
· винятковість обставин неналежного виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань - форс-мажорні обставини (російська військова агресія проти України);
· причини їх невиконання - передача об'єктів у користування військовим і, як наслідок, відсутність доходів;
· важкий фінансово-економічний стан Відповідача - наявність значних боргів;
· відсутність належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження заподіяння шкоди Позивачу чи третім особам внаслідок порушення Відповідачем порядку і строку здійснення оплати за Договором.
У Відзиві Відповідачем викладено також Клопотання про зменшення для стягнення пені на 90 відсотків.
У судовому засіданні 01.06.2023 Судом оголошувалась перерва до 21.06.2023.
Представниками Сторін надано пояснення стосовно обставин спору.
Справу, згідно з нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження.
У ході дослідження обставин справи та поданих доказів, - Суд встановив:
04.01.2021 Сторонами укладено Договір №41GP797-326-21, згідно з умовами якого (п.1) та умовами Додаткових угод (до Договору) від 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, 09.03.2022, 29.04.2022, 31.05.2022, Позивачем, упродовж березня-липня місяців 2022 року, поставлено Відповідачу природний газ загальною вартістю 458980,87 грн, що підтверджується двосторонніми Актами приймання-передавання газу за відповідні місяці.
Умовами п.4.2 Договору встановлено обов'язок Відповідача з оплати вартості поставленого газу до 10 числа місяця, наступного за розрахованим, який виконано лише частково, що зумовило виникнення боргу в сумі 349 732,72 грн.
Відповідачем стверджено, що належному виконанню грошового зобов'язання перешкодили форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України та, як наслідок, використання Військовою частиною об'єкту Підприємства «Гелікон» (до якого здійснювалось газопостачання) для розміщення військовослужбовців.
Оскільки, згідно з нормою ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тому правові підстави для звільнення Відповідача від обов'язку з оплати вартості поставленого Позивачем газу - відсутні.
Позивачем, у зв'язку з простроченням Відповідачем строків оплати вартості отриманого газу, нараховано:
- передбачену умовами п.6.2.1 Договору пеню в сумі 88 196,74 грн, розмір якої складає подвійну облікову ставку Національного банку України (від сум боргу) кожен день прострочення платежів;
- передбачені нормою ч.2 ст.625 ЦК України три проценти річних (від прострочених платежів) у сумі 7 367,46 грн та інфляційні втрати в сумі 52 108,11 грн.
Враховуючи наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на виконання грошового зобов'язання, Відповідачем заявлено Клопотання про зменшення для стягнення пені на 90 відсотків, яке підлягає задоволенню, так як:
- наявність обставин непереборної сили (зумовлених військовою агресією російської федерації проти України), які об'єктивно перешкоджали виконанню Відповідачем грошового зобов'язанння, підтверджено: Листом №144 від 25.02.2022 Військової частини НОМЕР_2 - Л про розміщення на території Підприємства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військовослужбовців; Листами Відповідача від 06.03.2023, адресованими Львівській ОВА та Військовій частині НОМЕР_2 - Л з проханням про вирішення питання стосовно погашення боргів за газо- та електро- постачання до об'єкту Підприємства «Гелікон», у якому розміщувалась Військова частина;
- згідно з нормою ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням Суду за наявності обставин, які мають істотне значення, тому наявні підстави для врахування зазначених Відповідачем обставин непереборної сили (які об'єктивно перешкоджали належному виконанню грошового зобов'язання) і зменшення для стягнення пені на 90 відсотків, що складає 79 377,07 грн.
Нарахування Підприємством «Гелікон» трьох процентів річних (від прострочених платежів) та інфляційних втрат відповідає нормі ч.2 ст.625 ЦК України, проте, наявний факт неврахування Позивачем, при визначенні початку періоду прострочення, норми ч.5 ст.254 ЦК України стосовно визначення останнього дня строку оплати у квітні та червні місяцях 2022 року, враховуючи, що останній день такого строку (10 квітня та 10 червня) припав на вихідний день, що зумовило надмірне нарахування процентів річних у загальній сумі 20,01 грн (15,93 + 4,08).
Отже, належна сума трьох процентів річних складає 7 347,45 грн.
Враховуючи наявність зазначених обставин непереборної сили, наявні підстави для зменшення Судом (для стягнення з Відповідача) трьох процентів річних на 5 000,00 грн та інфляційних втрат на 25 000,00 грн.
Наявність у Суду права на зменшення для стягнення трьох процентів річних підтверджено Верховним Судом у Постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, у якій, зокрема, зазначено:
- «справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин (п.8.20);
- закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах (п.8.26);
- вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги таке:
· справедливість, добросовісність, розумність, як загальні засади цивільного законодавства, є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності;
· якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення; він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним; у таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків; тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (п.8.27, 8.28, 8.33);
· з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника; отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (п.8.38)».
Враховуючи наявність обставин непереборної сили, які перешкоджали Відповідачу у виконанні своїх зобов'язань, наявні підстави для врахування закріплених нормою ст.3 (п.6 ч.1) ЦК України загальних засад справедливості, добросовісності та розумності і застосування цієї норми як норми прямої дії, яка визначає правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах Сторін.
Зазначене зумовлює наявність також підстав, у випадку існування форс-мажорних обставин, для зменшення до стягнення (з Боржника) інфляційних втрат, нарахованих згідно з нормою ч.2 ст.625 ЦК України, - для дотримання розумного балансу між інтересами Боржника та Кредитора.
При цьому важливо, що Суд не застосовує норму ст.617 ЦК України про «звільнення» від відповідальності у зв'язку з наявністю обставин непереборної сили (так як керується нормою ч.1 ст.625 ЦК України, якою встановлено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання), а лише обмежує розмір відповідальності Боржника, виходячи з принципу розумності та справедливості (визначного нормою ст.3 ЦК України).
Оскільки Відповідачем, виходячи з норм статей 509, 526, 530, 610, 612, 629, 714 ЦК України, допущено порушення грошового зобов'язання (з оплати вартості поставленого природнього газу), тому вимоги Позивача про стягнення боргу в сумі 349 732,72 грн, а також - сум пені (8819,67 грн), трьох процентів річних (2347,45 грн) та інфляційних втрат (27108,11 грн), із врахуванням зменшення до стягнення їх розміру, - повністю обгрунтовані, що зумовлює наявність підстав для задоволення позову у зазначеній частині.
Факт надмірного нарахування Позивачем трьох процентів річних у сумі 20,01 грн і зменшення Судом для стягнення сум пені (на 79 377,07 грн), трьох процентів річних (на 5000,00 грн) та інфляційних втрат (на 25 000,00 грн) зумовлює наявність підстав для відмови у стягненні вказаних сум.
Згідно з нормою п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, наявні підстави для покладення на Відповідача витрат Позивача на судовий збір у сумі 7 460,78 грн - пропорційно обгрунтованому розміру позовних вимог.
Враховуючи Заяву Позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі, наявні підстави, передбачені нормами статей 129 (ч.8), 221, 233 (ч.3), 238 (п.5 ч.6) ГПК України, для призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл таких витрат.
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 12-14, 46, 73-80, 86, 91, 123, 129, 169, 170, 221, 231, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України,-
Суд вирішив:
1. Задоволити Клопотання Відповідача про зменшення розміру пені на 90 відсотків та зменшити суму пені на 79 377,07 грн.
2. Зменшити суму трьох процентів річних на 5 000,00 грн та інфляційних втрат на 25 000,00 грн.
3. Позов задоволити частково (враховуючи, при цьому, зменшення сум пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат).
4. Стягнути з Малого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма «Гелікон» (79071, Львівська обл., м.Львів, вул.Кульпарківська, буд.230; ідент.код: 13840859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут»: борг у сумі 349 732,72 грн, пеню в сумі 8 819,67 грн, три проценти річних (від прострочених платежів) у сумі 2 347,45 грн та інфляційні втрати в сумі 27 108,11 грн, а також - витрати на судовий збір у сумі 7 460,78 грн.
5. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
6. Призначити на 05.07.2023 о 16:00 год судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат Позивача на професійну правничу допомогу.
7. Встановити Позивачу 5-денний строк на подання доказів стосовно витрат на правничу допомогу.
Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:
- у випадку відсутності апеляційного оскарження у 20-денний строк - після закінчення вказаного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Західного апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;
- у випадку апеляційного оскарження (у 20-денний строк) і відсутності факту скасування - після ухвалення Західним апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.
Повне Рішення складено 29.06.2023
Cуддя Стороженко О.Ф.