Справа № 456/1158/23
Провадження № 2-а/456/30/2023
іменем України
29 червня 2023 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Бораковського В. М.
секретар судового засідання Черевата С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
В обґрунтування вимог щодо предмета спору позивач покликається на те, що 25 лютого 2023р. інспектором патрульної поліції у м. Стрий, районного управління поліцій ГУНП у Львівській області, Бєлінським Іваном Ярославовичем винесено стосовно нього постанову ЕАС 6596800 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 2 КУпАП України та порушення ним п. 9,26 ПДР.
Позивач зазначає, що зазначена постанова винесена безпідставно та з істотним порушенням його прав, не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому підлягає скасуванню. При цьому зазначає, що, у відповідності до ч.2 ст. 77 КАС України: «В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.»
Позивач зазначає, що обставини при яких була винесена постанова наступні:
25.02.2023 він, ОСОБА_1 , рухався на автомобілі марки Тойота Кемрі, держномер НОМЕР_1 , по вулиці Болехівська, м Стрий, прямо у напрямку центра міста. На перехресті з вулицею Сколівська, керуючись розміткою 1.18, нанесеною на дорожнє полотно у вигляді стрілки прямо, що визначає напрямок руху на перехресті, він продовжив рух прямо. Згідно вищевикладеного, рухаючись прямо в межах дорожньої розмітки, яка визначає напрямок, траєкторію та смугу руху, він рухався прямо. Відповідно не мав подавати сигнал повороту, так як не здійснював маневрів, які передбачає п. 9,26, а саме не здійснював маневру повороту праворуч.
Позивач просить звернути увагу на те, що перехрестя вул. Болехівської та Сколівської є Т-подібним перехрестям, де напрямок руху Болехівська - Центр міста (напрямок по якому він рухався є напрямком прямо, що підтверджується знаками дорожньої розмітки 1.18).
Окрім того, вважає, що відповідачем винесено постанову із істотним порушенням його прав та правових гарантій. Це видно з того, що відповідач ігнорував усні та письмові пояснення позивача щодо обставин нібито вчиненого правопорушення. Постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено. Його права, передбачені ст.268 КУпАП України, зокрема, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися правовою допомогою, були порушені, так як відповідач не прийняв до уваги його пояснення і не розумів Правила дорожнього руху: частині п.9,2.
Конституційний Суд України у Рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення вирішив: «1. Положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушенні розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.2. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене».
При цьому у мотивувальній частині Рішення Конституційний Суд спеціально зауважив: «Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї ненадійшло клопотання про відкладення розгляду справи.У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу».
Конституційний Суд України у Рішенні N 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року у пунктах 4, 4.1, 4.2 мотивувальної частини Рішення вказав на розповсюдження ряду презумпцій та правових гарантій на усі види юридичної відповідальності, у тому числі й на адміністративну відповідальність. Зокрема прямо вказав у цьому переліку (у п.4 мотивувальної частини Рішення): «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щододоведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62) Конституції України ».
Позивач зазначає, що обвинувачення, не підтверджене належними та допустимим доказами взагалі, має бути визнано таким, що ґрунтується на припущеннях. А відтак, постанова, винесена щодо нього відповідачем, є незаконною та не відповідає обставинам справи. Просить постанову відповідача від 25 лютого 2023р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП України, - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , - закрити.
Відповідачі не скористався правом на подання відзиву.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав покликаючись на викладені у позові обставини, просив позов задовольнити. Крім цього суду пояснив, що він рухався на автомобілі відповідно до дорожньої розмітки, дорожніх знаків та напрямку дороги.
Представник відповідача - Головного управління національної поліції у Львівській області у судове засідання повторно не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача - Стрийського районного управління поліції ГУНП у Львівській області проти задоволення позову заперечив, суду пояснив, що вважає позов безпідставним, оскільки перед виїздом на головну дорогу, позивач мав увімкнути покажчик повороту праворуч, так як основна дорога розміщена перпендикулярно до додаткової, хоч і є заокруглення. На смузі руху позивача є розмітка - стрілка просто, однак вона не чітка так як затерта.
Заяви та клопотання, подані учасниками справи.
Позивачем 13.03.2023 подано клопотання про долучення чеку про оплату судового збору до матеріалів справи.
16.05.2023 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 09.03.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 14.03.2023 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
11.04.2023 протокольною ухвалою судом задоволено клопотання позивача про залучення до справи співвідповідача Головного управління національної поліції у Львівській області
З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому суд доходить такого висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАС № 6596800 від 25.02.2023, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що 25.02.2023 року о 16:02 годині в м. Стрию, по вул. Болехівська не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті праворуч, чим порушив п. 9.2.б ПДР - порушення попереджувальних сигналів при зміні напрямку руху.
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв'язку з незгодою позивача з рішенням суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв'язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства та Правил дорожнього руху.
Так, частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У свою чергу, згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №660/575/16-3 від 31.01.2018 року.
Принцип презумпції невинуватості, передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №15 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 по справі №211/3520/16-3, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Така постанова по свій правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Відповідно до ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до наказу МВС України № 1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», в розділі IV п. 2 чітко зазначено, що постанови по справі про адміністративне правопорушення повинні відповідати вимогам статті 283 КУпАП, а саме: постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до п. 9.2 ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку:
а) перед початком руху і зупинкою;
б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 247 КУпАП, визначає обставини при яких провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Суд погоджується з аргументами позивача, вважає такі обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими та достовірними доказами, які, в своїй сукупності, є достатніми.
Так, з аналізу оскаржуваної постанови вбачається, що така не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки в ній не зазначено докази, на яких ґрунтуються висновки про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 122 КУпАП.
Складена стосовно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення, сама по собі, не є достатнім доказом його вини у вчинені цього правопорушення. Інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з цією постановою, та підтверджували викладені у постанові обставини, суду не надано, хоча, відповідно до вимог частини 2 ст. 77 КАС України, тягар доказування правомірності вказаної постанови покладено саме на відповідача.
Суд зауважує, що за відсутності належних, допустимих та, у своїй сукупності, достатніх доказів вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, набувають форми припущення, на яких не може ґрунтуватися процесуальне рішення (постанова).
Так у судовому засіданні судом досліджено докази долучені позивачем, а саме фото таблиці дорожньої розмітки, відповідно до якої по правій смузі руху автотранспорту, по якій рухався позивач є покажчик - стрілка напряму руху «просто». Цю ж обставину частково підтвердив представник Стрийського РУП.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд доходить переконання, що ОСОБА_1 неправомірно визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 122 КУпАП, тому позов підлягає до задоволення повністю.
Понесені позивачем судові витрати підлягають стягнути з належного відповідача - Головного управління національної поліції у Львівській області.
На підставі статті 19 Конституції України, статей 122, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та керуючись статтями 6, 9, 19, 77, 78, 90, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАС № 6596800 від 25.02.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 510,00 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 ст. 122 КУпАП.
Стягнути з Головного управління національної поліції у Львівській області на користь позивача ОСОБА_1 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. понесених судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя В. М. Бораковський