79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
15.06.2023 Справа № 914/3402/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 7394,59 грн.
за участю представників:
від позивача Мельник Н.П.
від відповідача Сокальський Д.А.
Суть спору: Позов заявлено Державною службою України з безпеки на транспорті до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 7394,59 грн.
Ухвалою суду від 04.01.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для виправлення допущених недоліків, які вказані в ухвалі суду.
Ухвалою суду від 23.01.2023 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання вказаною ухвалою суду призначено на 21.02.2023.
Ухвалою суду від 21.02.2023 задоволено клопотання позивача (вх.№4399/23 від 21.02.2023) про відкладення підготовчого засідання, а також відкладено розгляд клопотання відповідача (вх.№4741/23 від 21.02.2023) про витребування доказів. Підготовче засідання вказаною ухвалою суду відкладено на 14.03.2023.
Ухвалою суду від 14.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відвід судді Петрашка Мирослава Михайловича у справі №914/3402/22.
Крім того ухвалою суду від 14.03.2023 клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково, витребувано у Державної служби України з безпеки на транспорті належним чином завірені читабельні копії таких доказів:
- акту №288207 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 25.05.2021;
- свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 22.01.2021;
- квитанції знятих показників габаритно-вагового контролю за 21.05.2021;
- рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі №380/14532/21.
Ухвалою суду від 14.03.2023 також було зобов'язано позивача надати оригінали додатків долучених до позовної заяви надати для огляду в судовому засіданні, продовжено строк підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання на 04.04.2023.
В судовому засіданні 04.04.2023 у зв'язку з оголошеною повітряною тривогою суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 27.04.2023.
Ухвалою суду від 27.04.2023:
1) відмовлено у задоволенні клопотань відповідача (вх.№4021/23 від 16.02.2023) про закриття провадження у справі та залишення позову без розгляду, що містяться в прохальній частині відзиву на позовну заяву;
2) відмовлено у задоволенні клопотань відповідача (вх.№8407/23 від 04.04.2023 та вх.№10366/23 від 27.04.2023) про залишення позову без розгляду;
3) відмовлено у задоволенні клопотань відповідача (вх.№8407/23 від 04.04.2023 та вх.№10366/23 від 27.04.2023) про визнання неналежними та недопустимими доказів у справі;
4) відмовлено у задоволенні клопотання відповідача (вх.№1042/23 від 27.04.2023) про виключення всіх документів, долучених позивачем до позовної заяви з числа доказів;
5) закрито підготовче провадження у справі №914/3402/22;
6) призначено справу до судового розгляду по суті на 01.06.2023.
В судовому засіданні 01.06.2023 суд оголосив перерву до 15.06.2023.
Представник позивача в судовому засіданні 15.06.2023 позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні 15.06.2023 проти позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд встановив таке.
21.05.2021 начальником Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки затверджено щотижневий графік проведення рейдових перевірок Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у період з 24.05.2021 по 30.05.2021.
25.05.2021 посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №003990 від 21.05.2021 на 312 км а/д М-12 "Стрий Тернопіль-Кропивницький-Знам'янка" проведена рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля марки VOLVO FH 13.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , що підтверджується актом №288207 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Згідно з товарно-транспортною накладною №250501 від 20.05.2021, а також відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 перевізником є ФОП ОСОБА_1 .
Під час вказаної перевірки було встановлено перевищення вказаним транспортним засобом нормативних вагових параметрів, а саме встановлено, що фактичне навантаження на строєні осі складає 23,75 тон при допустимих 22 тонах, що підтверджується копією талона про зважування №575 від 25.05.2021.
За результатами перевірки було складено довідку №028968 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 25.05.2021, акт №0051660 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 25.05.2021 та вищезазначений акт №288207 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2021, яким зафіксоване порушення габаритно-вагових норм, передбачене пунктом 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
На підставі акту №288207 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.05.2021 сформовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №575 від 25.05.2021 та нараховано плату за проїзд в розмірі 220,80 євро, що еквівалентно 7394,59 грн (за курсом НБУ станом на 25.05.2021: 1 євро = 33,4911 грн).
Як вказано в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, водій ОСОБА_2 відмовився підписувати вказаний акт. Розрахунок плати за проїзд Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не оскаржувався.
Також, для підтвердження відповідності засобу вимірювальної техніки до матеріалів справи долучено свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.
Придністровським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки скеровувався лист-повідомлення №46020/24.2/24-21 від 15.06.2021 про необхідність внесення плати за проїзд великовагового транспортного засобу марки VOLVO FH 13.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_2 автомобільними дорогами загального користування у розмірі 220,20 євро.
Вказаний лист був надісланий на адресу відповідача разом з розрахунком плати за проїзд, актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю та чеком вагового контролю.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач також зазначає про те, що ФОП ОСОБА_1 подав позов до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №215424 від 21.07.2021.
Так, відповідно до постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №215424 від 21.07.2021, у зв'язку з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.14 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500,00 грн.
Однак рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі №380/14532/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Посилаючись на пункт 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки, позивач зазначає, що відповідач нараховану плату в розмірі 220,80 євро, що еквівалентно 7394,59 грн добровільно не сплатив.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути на користь Державної служби України з безпеки на транспорті в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 7394,59 грн.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначає, що між сторонами не виникало та не могло виникнути жодних договірних чи будь-яких інших господарських правовідносин визначених статтею 20 ГПК України. При цьому відповідач зазначає, що позивач протиправно взяв на себе функції податкового орану звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів на корить Державного бюджету України, а позов не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки за твердженням відповідача спір у даній справі є адміністративним спором.
У відзиві на позовну заяву також зазначено, що позов ґрунтується на законодавстві, яке не було прийнято станом на 25.05.2021, з огляду на що на думку відповідача позивач не має повноважень звертатись до суду з позовом, оскільки станом на 25.05.2021 таких змін до Закону, ще не було прийнято.
Крім того за твердженням відповідача, позивач пропустив строк позовної давності за такою категорією справ, зазначаючи при цьому, що відповідно до статті 250 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Щодо пропуску строку позовної давності відповідач також зазначає про те, що відповідно до статті 315 Господарського Кодексу України, якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Як також зазначив відповідач, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування складений на фізичну особу ОСОБА_1 , а не на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Крім того заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що позивач неодноразово порушив вимоги закону під час оформлення документів, а також те, що подані до позовної заяви докази є нечитабельні.
Отже враховуючи вищезазначене, позивач просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку позов задовольнити повністю з таких підстав.
Пунктом 6 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України.
У пункті 5 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» зокрема, зазначено, що у 2021 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі Положення №103), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
У відповідності до абзацу першого пункту 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з частиною 14 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до частини 16 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (у редакції чинній на час проведення перевірки), рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 12 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (надалі - Порядок №1567) передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту (пункт 14 Порядку №1567).
Згідно з пунктом 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю, зокрема, здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року N 422; видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Пунктом 3 Порядку Про заходи щодо збереження автомобільних доріг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, визначено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з пунктом 3 Порядку Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5. розділу 22 “Перевезення вантажу” Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 “Про Правила дорожнього руху” (надалі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Матеріалами справи підтверджується факт перевищення нормативних вагових параметрів автомобільним транспортом автомобіля марки VOLVO FH 13.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1
При цьому відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування факту перевищення нормативно вагових параметрів транспортним засобом або доказів оскарження у встановленому порядку дій позивача щодо фіксування обставин порушення відповідачем законодавства.
Відповідно до статті 33 Закону України “Про автомобільні дороги”, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень частини 4 статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” (в редакції чинній станом на дату проведення габаритно-вагового контролю), у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно із пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994р. №198 (надалі - Правила № 198), перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначаються окремими актами законодавства.
Положеннями пункту 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Пунктом 31-1 (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) Порядку №879 передбачено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру:
- до 10 відсотків - у подвійному розмірі;
- на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі;
- більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Пунктом 27 Порядку № 879 закріплено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Згідно інформації з офіційної веб-сторінки Національного Банку України офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним Банком України, станом на 25.05.2021 становив: 1 EUR = 33,4911 грн.
Також, як вбачається із матеріалів справи, відповідач всупереч вимогам пункту 31-1 (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) Порядку №879 добровільно не сплатив вказаної плати в загальному розмірі.
Відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі №820/1203/17, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Згідно із пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування
Згідно із частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, Придністровським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі акту правомірно нараховано відповідачу плату за проїзд автомобільними дорогами транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні в розмірі 220,80 євро, що еквівалентно 7394,59 грн.
Щодо заперечень відповідача про те, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а також про те, що позивач не наділений правом на звернення до господарського суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів, судом надано відповідь щодо цих питань в ухвалі суду від 27.04.2021.
Щодо заперечень відповідача про те, що позивач пропустив строк позовної давності, зазначаючи при цьому, що відповідно до статті 250 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, а також посилаючись при цьому на статтю 315 Господарського Кодексу України, суд зазначає, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією чи податком, а є сумою на відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, не є правовідносинами, що випливають з договору перевезення вантажу, а тому до них не можуть застосовуватись положення статті 315 Господарського кодексу України.
До правовідносин, які склалися між сторонами, застосовується загальний строк позовної давності у три роки.
Щодо заперечень відповідача про те, що акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування складений на фізичну особу ОСОБА_1 , а не на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 суд зазначає про те, що вказаний акт стосується саме діяльності Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи, а тому формальне зазначення в акті ОСОБА_1 не може бути підставою вважати, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні нарахована відповідачу безпідставно.
З приводу заперечень відповідача щодо поданих позивачем доказів тощо, необхідно зазначити, що позивач на виконання вимог ухвали суду надав оригінали доказів для огляду в судовому засіданні. Судом за участю позивача та відповідача було оглянуто кожен доказ окремо, а також звірено з поданими до позовної заяви копіями. Також слід зазначити, що відповідачем не оскаржувався розрахунок плати за проїзд.
Необхідно зазначити, що позивачем долучено до матеріалів справи рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 у справі №380/14532/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №215424 від 21.07.2021, відповідно до якої у зв'язку з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.14 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт", до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 8500,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено рішенням суду у справі №380/14532/21, яке набрало законної сили, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 перевищено нормативи навантаження на строєну ось автомобіля на 1,375 тонну, що становить більше 5 %.
Як зазначив суд у рішенні суду у справі №380/14532/21 (посилаючись при цьому на висновок Верховного Суду, що міститься у постанові від 31.07.2019 у справі №802/518/17-а.), твердження позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно-транспортної накладної, з урахуванням нормативної ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, є необґрунтованим, оскільки сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
Як встановлено судом у справі №380/14532/21, зважування під час проведення перевірки здійснювалось на сертифікованих вагах, відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинного до 21.01.2022, як того і вимагає пункт 12 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю, а зважування відбувалось в автоматичному режимі, що виключає втручання уповноважених осіб Укртрансбезпеки в процес.
Суд у справі №380/14532/21 дійшов висновку про доведення в ході розгляду справи факту перевищення транспортним засобом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - автомобілем VOLVO FH 13.460, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки STAS, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , що належать Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 габаритно-вагових параметрів, а саме - перевищення навантаження на строєну вісь транспортного засобу 23,75 тонни при гранично допустимому 22,00 тонни, без відповідного дозволу.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Крім того, необхідно зазначити, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Право на справедливий суд) хоч і зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України" рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року ) (Постанови КЦС ВС від 07.10.2020 року у справі № 465/3586/17, від 08.10.2020 у справі № 712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18).
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, позовна вимога Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення з відповідача 7394,59 грн плати за проїзд транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем, а відтак підлягає задоволенню.
Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №3064 від 09.12.2022 на суму 2481,00 грн, які відповідно до статті 129 ГПК України суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, ідентифікаційний код 39816845) в дохід Державного бюджету України плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 7394,59 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, ідентифікаційний код 39816845) 2481,00 грн витрат по сплаті судового збору
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до вимог статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 26.06.2023.
Суддя Петрашко М.М.