вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" червня 2023 р. Справа № 911/1513/23
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси”
2. ОСОБА_2
3. ОСОБА_3
4. ОСОБА_4
5. ОСОБА_5
6. ОСОБА_6
про розірвання договору, визнання недійсними договорів та актів приймання-передачі, скасування реєстраційної дії, стягнення (витребування з володіння) частки та визначення розміру часток у статутному капіталі товариства
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про: розірвання договору, визнання недійсними договорів та актів приймання-передачі, скасування реєстраційної дії, стягнення (витребування з володіння) частки та визначення розміру часток у статутному капіталі товариства.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі №911/1513/23 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали, шляхом подання до суду письмових пояснень із зазначенням:
1) письмових пояснень із зазначенням:
- змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів, зокрема щодо спрямування кожної із заявлених вимог стосовно кожного з відповідачів;
- ефективності обраного позивачем способу захисту в частині вимоги про скасування реєстраційної дії, зокрема пояснень, яким чином позивач відновить своє порушене право внаслідко скасування реєстраційної дії №1003271070059001067;
2) письмових пояснень щодо можливості та ефективності одночасного застосування таких альтернативних способів захисту, як стягнення (витребування з володіння) частки та визначення розміру статутного капіталу товариства;
3) письмових пояснень щодо неузгодженості викладених у позові обставин наявності у позивача права власності на 100% частки Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси” номінальною вартістю 33 200,00 грн із вимогою про визначення розміру часток у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси” наступним чином - частка ОСОБА_1 становить 100% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси”, що у грошовому еквіваленті складає 32 000,00 грн;
4) письмових пояснень стосовно наявності підстав для застосування положень статті 173 ГПК України та об'єднання в одній позовній заяві усіх заявлених вимог, у тому числі і тих, які відносяться до альтернативних способів захисту;
5) письмових пояснень із наведенням правових підстав в частині вимог про:
- скасування реєстраційної дії №1003271070059001067;
- стягнення (витребування з володіння) частки та визначення розміру часток у статутному капіталі товариства;
6) письмових пояснень щодо застосування ч. 4 ст. 694 ЦК України до спірних правовідносин в частині вимог про стягнення/витребування частки в статутному капіталі товариства з володіння відповідачів, які не є покупцями по відношенню до позивача;
7) письмових пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини несплати ОСОБА_2 вартості 100% частки Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси”, або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
8) доказів зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору за доданою до позовної заяви квитанцією №0.03015773996.1 від 25.05.2023 на суму 37 576,00 грн.
9) належних у розумінні ст. 172 ГПК України доказів надіслання ОСОБА_5 за адресою реєстрації - АДРЕСА_1 , позовної заяви та доданих до неї документів.
Згідно ч.ч. 5-7 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Так, копію ухвали Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі №911/1513/23 судом направлено на вказану у позовній заяві адресу електронної пошти представника позивача, адвоката Друченка А.Ю. та на його поштову адресу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №0600028212809.
Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0600028212809, копію ухвали Господарського суду Київської області від 06.06.2023 у справі №911/1513/23 про залишення позову без руху вручено представнику позивача 09.06.2023.
З огляду на викладене вище суд дійшов висновку, що останнім днем строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви є 19.06.2023.
13.06.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли заява про усунення недоліків разом з поясненнями, згідно яких зазначено зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також вказано правові підстави в частині вимог про скасування реєстраційної дії, стягнення (витребування з володіння) частки та визначення розміру часток у статутному капіталі товариства.
Так, зокрема стосовно правових підстав в частині вимог про стягнення (витребування з володіння) частки, позивач навів ч. 1 ст. 216, ст. 236 та ч. 4 ст. 694 ЦК України, на яку було здійснено посилання у позовній заяві в межах викладу правової позиції Верховного Суду згідно постанови від 07.10.2021 у справі №925/1382/19.
До відповідних заяви та пояснень додано лист зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору та опис вкладення у цінний лист про надіслання ОСОБА_5 позовної заяви та доданих до неї документів.
Стосовно ж решти зазначених судом недоліків, то у поясненнях зазначено про те, що:
- згідно пунктів 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позивач зобов'язується зазначити лише спосіб захисту, який він вважає за необхідне застосувати, і надати, які вважає за потрібне, докази, тоді як лише на стадії ухвалення рішення суд зазначає про ефективність чи неефективність обраного позивачем способу захисту та надає оцінку поданим доказам;
- передбачений ст. 14 ГПК України принцип диспозитивності, згідно якого особа, яка звертається до суду за захистом своїх прав, самостійно на власний розсуд визначає межі заявлених нею позовних вимог, коло відповідачів, до яких подається позов та обсяг доказів, якими будуть доводитись позовні вимоги, тоді як ГПК України не надає права суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі вирішувати питання належності визначення позивачем правильності формулювання позовних вимог;
- саме позивач, розпоряджаючись своїми правом щодо предмета спору, на власний розсуд визначає вимоги та подає докази, що також відображено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.09.20222 у справі №910/2559/21.
Крім того у поясненнях зазначено, що об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Виходячи з аналізу п. 2 ч. 5 ст. 174 та ст. 173 ГПК України, у поясненнях також вказано про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд може не повертати позовну заяву, а роз'єднати позовні вимоги за правилами ч. 6 ст. 173 ГПК України, попри те, коли позовні вимоги є однорідними або співвідносяться між собою як основна та похідна, у суду відсутні підстави повертати позовну заяву незалежно від наявності клопотання позивача про об'єднання позовних вимог.
В розрізі вказаного вище, зокрема, зазначено про те, що позовна вимога про визначення розміру часток у статутному капіталі товариства є похідною від стягнення (витребування з володіння) часток та спрямована на встановлення стану правової визначеності у спірних правовідносинах.
Щодо обставин несплати ОСОБА_2 позивачу вартості частки в статутному капіталі, то письмові пояснення містять виклад обставин про умови договору про оплату з відстрочкою та вручення відповідачу 2 листа з вимогою про сплату коштів, чого здійснено не було.
Однак у вказаних вище поясненнях не викладено змісту щодо ефективності обраного позивачем способу захисту в частині вимоги про скасування реєстраційної дії, зокрема щодо того, яким чином позивач відновить своє порушене право внаслідок скасування реєстраційної дії №1003271070059001067.
Водночас позивач також не надав пояснень щодо:
- неузгодженості викладених у позові обставин наявності у позивача права власності на 100% частки Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси” номінальною вартістю 33 200,00 грн із вимогою про визначення розміру частки ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси” - 100% статутного капіталу товариства, що у грошовому еквіваленті складає 32 000,00 грн;
- письмових пояснень щодо застосування ч. 4 ст. 694 ЦК України до спірних правовідносин в частині вимог про стягнення/витребування частки в статутному капіталі товариства з володіння відповідачів, які не є покупцями по відношенню до позивача.
Також у поданих до суду поясненнях не вказано, якими доказами підтверджуються викладені у позові обставини несплати ОСОБА_2 вартості 100% частки ТОВ “Регіональні ресурси”, як і не зазначено про наявність/відсутність у позивача доказів на підтвердження відповідних обставин та неможливості подання їх до суду.
Саме ж лише посилання позивача на певну подію та обставини несплати не усувають відповідного недоліку, позаяк:
- судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, а тому повноту дослідження обставин справи забезпечує принцип змагальності, який не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує;
- обов'язок доказування, який в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, треба розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження власних доводів, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи;
- позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази або вказує на такі докази та зазначає про неможливість їх подання.
Стосовно ж пояснення позивача про об'єднання в одній позовній заяві усіх заявлених вимог, у тому числі і двох вимог про: стягнення (витребування з володіння) частки та визначення розміру часток у статутному капіталі товариства, які на думку позивача співвідносяться між собою як основна та похідна, слід зазначити таке.
Відповідно до приписів ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Так, під вимогою розуміється матеріально-правова вимога до відповідача, що одночасно становить спосіб захисту порушеного права, тоді як позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, які також є однорідними позовними вимогами, тобто такими, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права та виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав.
Водночас об'єднання позовних вимог може мати негативні наслідки у випадках, коли сумісний розгляд декількох вимог, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у справі, збільшує коло учасників процесу, ускладнює розгляд та вирішення справи, відтак порушенням правил об'єднання позовних вимог може бути заявлення в одній позовній заяві вимог, які не є однорідними та не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Залишаючи ухвалою від 06.06.2023 у даній справі позов ОСОБА_1 без руху та вказуючи позивачу на об'єднання ним, зокрема, двох вимог: про стягнення (витребування з володіння) частки та про визначення розміру часток у статутному капіталі товариства, що являють собою два різних/альтернативних способи захисту порушеного права, суд звернув увагу позивача на сталу та послідовну позицію Верховного Суду щодо вказаного питання, зокрема викладену у постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №904/1409/19, згідно якої аналіз ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» свідчить про те, що учасник товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю може звернутися до суду з позовом про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві або ж з позовом про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою/додатковою відповідальністю, які відповідно до зазначеної норми є альтернативними способами захисту.
Тобто, заявлені позивачем вимоги про стягнення (витребування з володіння) частки та про визначення розміру часток у статутному капіталі товариства корелюються як альтернативні вимоги та, відповідно, способи захисту, і не можуть бути однорідними, як і не можуть співвідноситись між собою як основна та похідна.
Крім того, в розрізі обставин об'єднання позивачем двох альтернативних способів захисту та не зазначення того, яким чином позивач відновить своє порушене право внаслідок скасування реєстраційної дії №1003271070059001067, суд вважає за необхідне вказати про те, що згідно законодавства, яке регулює відносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб:
- право ініціювати реєстрацію змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства мають позивач або уповноважена ним особа (у разі ухвалення судового рішення про задоволення позову);
- державна реєстрація змін про юридичну особу є офіційним визнанням та підтвердженням відповідних змін, що первинно виникли внаслідок певних юридичних фактів, відтак єдиний реєстр передбачає відображення у ньому всіх проведених стосовно юридичної особи реєстраційних дій;
- станом на момент звернення позивача до суду із відповідним позовом та, зокрема, вимогою про скасування реєстраційної дії №1003271070059001067, Єдиний державний реєстр, як державна інформаційна система офіційних відомостей про юридичну особу, містить відомості про чинні реєстраційні дії щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси” та його склад учасників, які вчинені хронологічно пізніше, аніж реєстраційна дія №1003271070059001067.
Враховуючи вказане вище, оскільки подані позивачем 13.06.2023 пояснення не містять відомостей з метою усунення усіх виявлених недоліків позовної заяви, тоді як інших заяв, пояснень та/або клопотань з метою усунення вказаних вище недоліків позовної заяви від позивача не надійшло, суд дійшов висновку, що усі виявлені судом недоліки заявником у встановлений строк не усунуто.
В розрізі зазначеного вище, посилань позивача на наявність у нього процесуального права на розпорядження своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, з огляду диспозитивності господарського судочинства відповідно до ст. 14 ГПК України, судом враховано, що:
- диспозитивність, як і власний розсуд позивача не є безмежними та не можуть використовуватись з порушенням передбачених процесуальним законом обов'язків щодо форми та змісту позовної заяви, тоді як суд на стадії відкриття провадження у справі наділений правом перевірити і встановити відповідність позовної заяви таким процесуальним вимогам;
- наявність у особи певних прав та можливостей їх захисту та, відповідно, процесуального права на розпорядження своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, не звільняє заявника від обов'язку дотримання унормованих процесуальними приписами правил подання позову, у тому числі щодо об'єднання позовних вимог.
Правова ж позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 22.09.20222 у справі №910/2559/21, на яку здійснено посилання у поясненнях не є релевантною до позову у зазначеній справі.
Також, стосовно доводів позивача про відсутність у процесуальних приписах вимог щодо зазначення позивачем про ефективність обраного ним способу захисту, суд зауважує, що ефективність способу захисту є однією зі складових належного способу захисту, тоді як, попри наявність принципу jura novit curia ("суд знає закони"), відсутність чіткої ідентифікації заявлених позивачем вимог як щодо їх об'єднання, так і належності (ефективності) способів захисту та, відповідно, перенесення на суд права вибору серед заявлених вимог та підстав більш оптимальних для відновлення порушеного права позивача ускладнює правильну оцінку спірних правовідносин в розрізі предмету та підстав позову, а також дослідження наявності та/або відсутність певних обставин, належних доведенню у тій чи іншій правовій конструкції, спрямованих на ефективний та реальний захист і відновлення порушених прав.
Отже, враховуючи усе наведене вище, зокрема об'єднання позивачем вимог, що являють собою два різних способи захисту порушеного права, а також ухилення від вчинення дій по усуненню усіх недоліків позовної заяви, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд заявлених позивачем вимог розширить предмет доказування, перешкоджатиме з'ясуванню взаємних прав і обов'язків сторін та ускладнить вирішення спору і розгляд справи загалом.
З огляду на вказане, оскільки «альтернативність» передбачає наявність вибору, а резолютивна частина рішення не повинна викладатися альтернативно судом також враховано процесуальну безпідставність доводів позивача про можливість роз'єднання заявлених у відповідному позові вимог.
Частинами 4, 5 6, 7 ст. 174 ГПК України унормовано, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо, порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що неусунення будь-якого з недоліків позовної заяви у строк, встановлений в ухвалі суду про залишення позову без руху, або порушення правил об'єднання позовних вимог має наслідком повернення вказаної позовної заяви і зазначене свідчить, що причиною повернення позову є не надмірний формалізм суду, а невиконання саме позивачем приписів вказаних вище нормативно-правових приписів та його відповідне ставлення до підготовки документів, що надаються суду.
З огляду наведеного суд дійшов висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про: розірвання договору, визнання недійсними договорів та актів приймання-передачі, скасування реєстраційної дії, стягнення (витребування з володіння) частки та визначення розміру часток у статутному капіталі товариства з доданими до неї документами в порядку ст. 174 ГПК України.
Суд вважає за необхідне наголосити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення відповідно вказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональні ресурси”, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про: розірвання договору, визнання недійсними договорів та актів приймання-передачі, скасування реєстраційної дії, стягнення (витребування з володіння) частки та визначення розміру часток у статутному капіталі товариства з доданими до неї документами повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.А. Ярема