ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.06.2023Справа № 910/14727/22
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,
справу № 910/14727/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг";
про стягнення 72 804,44 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг": 59 713,21 грн заборгованості за поставлений товар; 1 503,57 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання; 11 587,66 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань на підставі умов договору поставки № К16/352 від 19.02.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" залишено без руху та встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків.
До господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 відкрито провадження у справі № 910/14727/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.02.2023 була направлена на адреси сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженому представнику позивача та поверненням конверту, який направлявся на адресу відповідача.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/14727/22 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг": 03182, м. Київ, вул. Миру, 19, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг": 03182, м. Київ, вул. Миру, 19.
Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.
Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
19.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір поставки №К16/352 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у встановлені договором строки продукти харчування (надалі за текстом "товар"), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору.
Згідно з п.2.9 договору, відпуск товару може здійснюватися без довіреності, під підпис відповідальної особи, яка отримує товар, засвідчений печаткою (штампом) покупця. При цьому відомості, які покупець має надати постачальнику згідно до вимог п. 2.5. глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (зі змінами), а саме: повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом юридичної особи тощо. Сторони домовились, що зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати товарно-матеріальні цінності (товар), засвідчуватиме на супровідних документах свій підпис про одержання товару, наводиться ним у додатку №l до цього договору за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства-покупця. Покупець гарантує, що всі особи, які отримують від постачальника товарно-матеріальні цінності (товар), уповноважені на його отримання та знаходяться у трудових відносинах з покупцем.
Пунктом 2.13 договору передбачено, що остаточна кількість, асортимент, ціна та вартість кожної окремої партії поставленого товару визначається у видатковій (товарно-транспортній) накладній постачальника, згідно якої товар був фактично переданий покупцю і яка є підставою для його оплати (з врахуванням дій, вчинених відповідно до п.2.11 цього договору). Факт прийняття товару покупцем від постачальника, що підтверджується належно оформленими накладними, означає згоду покупця із ціною, якістю, кількістю та асортиментом поставленого товару.
Відповідно до п. 3.2, 3.2.1, 3.2.2 договору, з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №К16/352 від 19.02.2016, за попередньою домовленістю сторін цього договору оплата за товар може здійснюватись шляхом передплати за товар або з відстрочкою платежу, але не пізніше строку зазначеного в накладній. Якщо термін оплати за товар не вказано в накладній, розрахунок за товар здійснюється покупцем у строк, що складає не більше ніж 7 календарних днів за ковбасні вироби з моменту отримання товару. Якщо постачальник надасть усі документи, щодо поставки товару покупцю та зареєструє податкові накладні в системі електронного адміністрування ПДВ протягом 7 календарних днів з дати поставки, обов'язок покупця оплатити товар наступає на 7 день. Якщо постачальник не надасть усі документи, щодо поставки покупцю та не зареєструє податкові накладні в системі електронного адміністрування ПДВ протягом 7 календарних днів з дати поставки, обов'язок покупця оплатити товар виникає з дати реєстрації податкових накладних в системі електронного адміністрування ПДВ; 7 календарних днів за м'ясо а іншу м'ясну продукцію (м'ясні полуфабрикати, м'ясна сировина тощо) з моменту отримання товару.
Розрахунки здійснюються на умовах 100% попередньої оплати (строк оплати - не пізніше дня отримання товару), якщо у п.3.2 цього договору не визначений строк відстрочки платежу (стоїть прочерк). (п.3.3. договору)
Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст.536 та ст.625 Цивільного кодексу України і зобов'язується сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого за весь час прострочення індексу інфляції, а також проценти у розмірі трьох відсотків в місяць від суми заборгованості за весь час прострочення, за користування чужими грошовими коштами.
Даний договір набирає чинності з моменту (дати) підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а по грошовим зобов'язанням - до повного їх виконання. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору і до моменту фактичного виконання зобов'язань за цим договором. (п. 6.1. договору).
Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 30.12.2017 сторони дійшли згоди про продовження дії договору поставки №К16/35 від 19.02.2016 - до 31 грудня 2018 року, включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань.
В додатку №1 та додатку №2 до договору поставки №К16/35 від 19.02.2016 відображені зразки печаток підприємств позивача та відповідача, які мають використовуватись під час підписання товаросупровідних документів.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №К16/35 від 19.02.2016, Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" здійснено поставку продукції Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг" на загальну суму 68 380,94 грн, що підтверджується видатковою накладною №Ж-00009204 від 25.01.2022 на суму 52 054,94 грн та видатковою накладною №Ж-00009660 від 26.01.2022 на суму 16 326,00 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг" здійснено повернення частини продукції, поставленої на умовах договору №К16/35 від 19.02.2016, на загальну суму 8 667,73 грн, що підтверджується накладною на повернення №П-00171348 від 25.01.2022 на суму 5 093,41 грн, накладною на повернення №П-00171939 від 26.01.2022 на суму 2 500,26 грн та накладною на повернення №ДТ000000060 від 28.01.2022 на суму 1 074,06 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін.
У зв'язку із неоплатою поставленого товару, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг" претензію №юр-167 від 07.11.2022 з вимогою сплати борг у розмірі 59 713,21 грн, а також 3% річних та інфляційні, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 07.12.2022 та фіскальним чеком від 07.11.2022.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив повну оплату за поставлений товар на умовах договору поставки №К16/35 від 19.02.2016.
Таким чином, як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" становить 59 713,21 грн.
Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг" 3% річних у розмірі 1 503,57 грн та інфляційні у розмірі 11 587,66 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" підлягають задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення договору поставки №К16/352 від 19.02.2016 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання мов договору поставки №К16/352 від 19.02.2016 позивач 25.01.2022 та 26.01.2022 поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною №Ж-00009204 від 25.01.2022 на суму 52 054,94 грн та видатковою накладною №Ж-00009660 від 26.01.2022 на суму 16 326,00 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Як встановлено судом, відповідачем здійснено повернення, а позивачем прийнято частину продукції, поставленої на умовах Договору №К16/35 від 19.02.2016, на загальну суму 8 667,73 грн., що підтверджується накладною на повернення №П-00171348 від 25.01.2022 на суму 5 093,41 грн, накладною на повернення №П-00171939 від 26.01.2022 на суму 2 500,26 грн та накладною на повернення №ДТ000000060 від 28.01.2022 на суму 1 074,06 грн, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
На момент здійснення поставки товару у січні 2022 року договір поставки №К16/35 від 19.02.2016 припинив свою дію. Докази продовження строку дії договору в матеріалах справи відсутні. Однак, сторони своїми конклюдентними діями із здійснення поставки товару й повернення часини товару саме на виконання умов вказаного договору, підтвердили факт продовження строку дії договору поставки №К16/35 від 19.02.2016. Таким чином, суд зазначає, що поставка за видатковими накладними №Ж-00009204 від 25.01.2022 та №Ж-00009660 від 26.01.2022 була здійснена на умовах договору поставки №К16/35 від 19.02.2016, так само як і повернення відповідачем товару за накладними №П-00171348 від 25.01.2022, №П-00171939 від 26.01.2022, №ДТ000000060 від 28.01.2022, оскільки останні містять посилання на договір №К16/35 від 19.02.2016.
З огляду на вищевикладене, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" за договором поставки №К16/35 від 19.02.2016 становить 59 713,21 грн.
Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" в розмірі 59 713,21 грн.
Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 59 713,21 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг" 3% річних за загальний період прострочення з 28.01.2022 по 30.11.2022 у розмірі 1 503,57 грн та інфляційні у розмірі 11 587,66 грн.
Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що при простроченні строків виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором, покупець несе відповідальність, передбачену ст.536 та ст.625 Цивільного кодексу України і зобов'язується сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого за весь час прострочення індексу інфляції, а також проценти у розмірі трьох відсотків в місяць від суми заборгованості за весь час прострочення, за користування чужими грошовими коштами.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем оплати за поставлений товар за загальний період прострочки з 28.01.2022 по 30.11.2022 у розмірі 1 503,57 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за період прострочки з 01.02.2022 по 31.10.2022 у розмірі 11 587,66 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких підстав, суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 1 240,50 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" про забезпечення позову.
З огляду на викладене, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпро-торг" (03182, м. Київ, вул. Миру, буд. 19, ідентифікаційний код юридичної особи 37589371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський м'ясокомбінат" (10025, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, буд. 127, ідентифікаційний код юридичної особи 32122069) заборгованість у розмірі 59 713 (п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот тринадцять) грн 21 коп., 3% річних у розмірі 1 503 (одна тисяча п'ятсот три) грн 57 коп., інфляційні у розмірі 11 587 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн 66 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. В. Мандриченко