ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
15.06.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/247/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.,
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
місцезнаходження: вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054
адреса для листування: вул. Лінійна, 17, м. Київ, 03038
ел. пошта : office@bestleasing.com.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто"
вул. Макуха І., буд. 41а/4, м. Івано-Франківськ, 76014
ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення заборгованості в сумі 570 476 грн 98 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: Прудка Оксана Віталіївна;
від відповідача: Шургот Оксана Василівна
ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто" про стягнення заборгованості в розмірі 570476 грн 98 коп., з яких: 156 868 грн 17 коп. - прострочена заборгованість із сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 62 631 грн 99 коп. - проценти річних в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 28 194 грн 83 коп. - інфляційні втрати, 62 631 грн 99 коп. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 23 650 грн - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, 236 500 грн - неустойка за неповернення об'єкта лізингу.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2023, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 19.04.2023; встановив сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
29.03.2023 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.03.2023 (вх.№4877/23).
18.04.2023 до суду електронною поштою, підписана КЕП, від представника відповідача надійшла заява б/н від 18.04.2023 (вх.№5927/23) про відкладення розгляду справи у зв'язку із її зайнятістю в іншій справі.
В підготовчому засіданні 19.04.2023 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 15.05.2023, про що сторін повідомлено ухвалою-повідомленням.
За результатами підготовчого засідання 15.05.2023 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.05.2023.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті 29.05.2023 у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги у м.Києві (представниця позивача брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконферцзв'язку поза межами приміщення суду у м.Києві) суд оголосив перерву до 07.06.2023, про що постановив протокольну ухвалу.
В судовому засіданні по розгляду справи по суті 07.06.2023 суд оголосив перерву до 15.06.2023, про що постановив протокольну ухвалу.
13.06.2023 до суду електронною поштою, підписане КЕП, від відповідача надійшло клопотання б/н від 08.06.2023 (вх.№6992/23) про зменшення штрафних санкцій.
Позиція позивача. Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем лізингових платежів за 8 - 13 періоди лізингу, в зв'язку з чим виникла заборгованість зі сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, на яку позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, проценти річних на підставі ст.625 ЦК України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, штраф за порушення обов'язку письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмету лізингу за 1 -й та 2-й квартал 2022 року та неустойку за неповернення об'єкта лізингу, а також інфляційні втрати. Щодо посилання відповідача на форс - мажорні обставини, як на підставу відмови у позові представниця позивача заперечила, посилаючись на їх недоведеність, проти зменшення штрафних санкцій також заперечила, мотивуючи тим, що відповідачем не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що підприємство має збитки та не може виконувати договірні зобов'язання.
Позиція відповідача. Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу відповідач не заперечив.
Щодо стягнення неустойки за неповернення предмету лізингу заперечив, мотивуючи тим, що договір між сторонами 03.08.2022 розірвано, предмет лізингу за актом прийому-передачі повернуто позивачу 09.08.2022. Враховуючи, що предмет лізингу повернуто протягом шести днів з моменту одержання повідомлення про дострокове розірвання договору у лізингодавця немає правових підстав для нарахування такої неустойки.
В частині стягнення інших штрафних санкцій, інфляційних втрат та процентів річних представниця відповідача, посилаючись на п. 8.1 договору, просила суд відмовити у задоволенні позову у зв'язку з форс - мажорними обставинами, а у разі, якщо суд дійде висновку про задоволення цих вимог - зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки їх розмір перевищує суму основного боргу, а стягнення штрафних санкцій становить надмірний тягар для відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
04.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Розумне енергетичне місто" (лізингоодрежувач, відповідач) укладено договір №210604-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) (а.с. 11-22).
Предмет лізингу - вантажний автомобіль Foton KTS KTFT. Загальна вартість предмету лізингу з ПДВ становить 1 182 500 грн (п. 4 договору лізингу).
Строк лізингу - 36 місяців. Максимальний термін передачі, з врахуванням положень додатку "Загальні умови" - 30.07.2021. Місце передачі: Полтавська область, Лубецький район, с. Войниха. Максимальний строк для дострокового придбання (з дати передачі) - 13 місяців. Гранична дата сплати авансованого лізингового платежу - 17.06.2021 (п. 5 договору лізингу).
Додатком до договору №210604-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 04.06.2021 є загальні умови договору (а.с. 12-17).
Відповідно до п. 1.1 загальних умов договору, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "специфікація", а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов та на підставі цього Договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Пунктом 1.2 загальних умов договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" до договору та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Остаточна загальна вартість предмета лізингу - вартість предмета лізингу вказана в акті, або в останньому по даті акті коригування вартості предмета лізингу, направленому лізингодавцем лізингоодержувачу (п. 2.1.5 загальних умов договору).
Згідно з п. 2.1.7 загальних умов договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 загальних умов договору.
Відповідно до п. 2.1.7.1 загальних умов договору, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (Наприклад: дата підписання сторонами акту - 25 липня 2017. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2017. Наступні чергові лізингової платежів - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.
Як встановлено у п. 2.4 загальних умов договору, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.
Згідно з п. 2.7 загальних умов договору, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингодавець зобов'язується сплатити проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Відповідно до п. 5.2.1 загальних умов договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком "Довідка" до договору. В разі настання з предметом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком "Довідка" до договору.
Пунктом 6.6.1 загальних умов договору передбачено, що лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Якщо інше не встановлено у такому повідомленні, місцем виконання договору (зобов'язань по договору) щодо повернення лізингоодержувачем предмета лізингу є місцезнаходження лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Незалежно від цього лізингодавець має право самостійно вилучити предмет лізингу з місця зберігання (знаходження, експлуатації, ремонту тощо) предмета лізингу без будь-яких погоджень або дозволів лізингоодержувача або будь-яких інших осіб, з покладенням на лізингоодержувача понесених при цьому витрат.
Відповідно до п. 7.1 загальних умов договору, лізингоодержувач несе наступну відповідальність за порушення своїх обов'язків:
- п.п. 7.1.1 - за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через двадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися;
- п.п. 7.1.2 - якщо лізингоодержувач та/або інші особи, яким предмет лізингу, може бути надано лізингоодержувачем у тимчасове користування, не повернули предмет лізингу або повернули його невчасно, зокрема у випадках вилучення предмета лізингу у відповідності до даного договору або чинного законодавства України, лізингоодержувач сплачує на вибір лізингодавця: неустойку (штраф) у розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (при цьому, сторони домовились, що при нарахуванні суми неустойки лізингодавець застосовує середньоденну лізингову плату за користування предметом лізингу, яка розраховується шляхом складання сум загальних лізингових платежів, зазначених у стовбці "загальний лізинговий платіж в т.ч. ПДВ 20% грн" графік, за строк лізингу, який минув на момент нарахування неустойки, та ділення цієї суми на відповідну кількість днів користування предметом лізингу); або лізингоодержувач сплачує лізингодавцю договірну санкцію (неустойку) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен день прострочення повернення предмета лізингу.
Пунктом 7.2 загальних умов договору передбачено, що у випадках, передбачених п. 6.1.7 загальних умов, або у разі прострочення виконання зобов'язання за п. 2.3 загальних умов договору понад 30 (тридцяти) календарних днів, лізингодавець має право відмовитися від договору (розірвати договір) та нарахувати неустойку (договірну санкцію) у розмірі нарахованого за договором авансованого лізингового платежу. Сума коштів від фактично сплаченого авансованого лізингового платежу підлягає зарахуванню в рахунок погашення неустойки (договірної санкції), нарахованої згідно умов цього пункту загальних умов.
Згідно з п. 8.1 загальних умов договору, сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов'язання або невиконання своїх обов'язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені та інші стихійні лиха, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором.
Сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п. 8.2 загальних умов договору).
Пунктом 10.10 загальних умов договору передбачено, що усі повідомлення, вимоги та інша кореспонденція направляються поштою рекомендованим або цінним повідомленням, чи кур'єрською доставкою з повідомленням про вручення. В разі, якщо лізингоодержувач змінить місцезнаходження (для фізичних осіб - адресу реєстрації) та/або фактичну адреси (які вказані у договорі) та не повідомить про такі зміни у порядку, визначеному цим договором, усі повідомлення та інша кореспонденція, направлена лізингодавцем на адреси лізингоодержувача, зазначені у цьому договорі вважаються належним чином направлена лізингодавцем та отриманими лізингоодержувачем. При цьому достатнім доказом направлення сторонами одна одній повідомлень, вимог та іншої кореспонденції є розрахунковий документ (касовий чек) про направлення рекомендованого повідомлення.
Специфікацією до договору лізингу, яка є додатком до договору №210604-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 04.06.2021, передбачено, що предметом лізингу є вантажний автомобіль Foton, модель, комплектація: KTC KTFT, дизель, об'єм двигуна - 3800 см.куб., 152 к.с., рік випуску - 2021, ціна одиниці без ПДВ - 985 416 грн 67 коп., та такою ж вартістю (а.с. 18 на звороті).
Додатком до договору №210604-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 04.06.2021 сторонами узгоджено "Графік сплати лізингових платежів", у якому визначено періоди лізингу, лізингові платежі, розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, в т.ч. ПДВ 20% у кожен період лізингу, винагороду (комісію) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу, без ПДВ, та загальний лізинговий платіж, в т. ч. ПДВ 20% (а.с. 18).
14.06.2021 сторонами складено та підписано акт прийому-передачі предмета лізингу в користування за договором №210604-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 04.06.2021, відповідно до якого, лізингодавець передав предмет лізингу, а саме: новий вантажний спеціалізований самоскид, моделі KTC KTFT42, 2021 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) НОМЕР_1 , а лізингоодержувач прийняв вищевказаний предмет лізингу в користування (фінансовий лізинг) (п. 1). Вартість предмета лізингу на момент передачі становить 1 182 500 грн, в т.ч. ПДВ (п. 4) (а.с. 23).
12.07.2022 ТОВ "Бест Лізинг" направило ТОВ "Розумне енергетичне місто" вимогу №2121 від 12.07.2022 про сплату 35 475 грн штрафу за неподання звітності за 2- 4 квартали 2021 року (а.с. 24).
Повідомленням №2148 від 13.07.2022 ТОВ "Бест Лізинг" повідомило ТОВ "Розумне енергетичне місто" про розірвання (відмову від) договору лізингу на підставі ч. 2 ст. 7, пп. 3, 4, ч. 2 ст. 10 Закону України від 16.12.1997 №723/97-ВР "Про фінансовий лізинг", п. 6.6.1 загальних умов договору та повернення у строк до 19 липня 2022 року отримане за договором майно - предмет лізингу (а.с. 26).
З наявної в матеріалах справи квитанції Укрпошти вбачається, що вищевказане повідомлення направлено відповідачу 13.07.2022 рекомендованим поштовим відправленням №0303800910873.
Відповідно до 10.10 загальних умов договору усі повідомлення, вимоги та інша кореспонденція направляються поштою рекомендованим або цінним повідомленням, чи кур'єрською доставкою з повідомленням про вручення.
Доказів отримання відповідачем повідомлення №2148 від 13.07.2022 матеріали справи не містять.
Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що вищевказане повідомлення направлено відповідачу рекомендованим листом без повідомлення про вручення. Відслідкувати по трекінгу Укрпошти поштове відправлення №0303800910873 станом на час розгляду справи неможливо, оскільки від дня відправлення (13.07.2022) пройшло більше шести місяців, а відповідно така інформація в автоматизованій системі Укрпошти відсутня.
Разом з тим, згідно з поясненнями представників сторін судом з'ясовано, що позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання (відмову від) 12 договорів лізингу по різних об'єктах лізингу одним рекомендованим поштовим відправленням №0303800910873.
У рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 03.11.2022 у справі №909/610/22 за позовом ТОВ "Бест Лізинг" до ТОВ "Розумне енергетичне місто" про стягнення 182994 грн 84 коп. за невиконання умов договору №210528-5/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 28.05.2021, яке набрало законної сили, судом встановлено, що рекомендоване поштове відправлення №0303800910873 від 13.07.2022 отримано відповідачем 03.08.2022.
Вищевказані обставини, відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України доказуванню не підлягають.
А отже, і повідомлення №2148 від 13.07.2022 про розірвання договору №210604-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 04.06.2021, направлене одним і тим самим поштовим відправленням №0303800910873, за встановлених судом обставин, отримано відповідачем також 03.08.2022.
У зв'язку з достроковим розірванням договору лізингу, відповідач повернув позивачу предмет лізингу за актом прийому - передачі 09.08.2022 (а.с.168).
До відзиву на позов відповідач приєднав:
- копію листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". З врахуванням наведеного, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с. 77);
- копії договорів виконання робіт №2022/460 від 02.03.2022, №2022/492 від 09.03.2022, №2022/504 від 10.03.2022, №2022/591 від 15.03.2022, №2022/530 від 16.03.2023, укладених між АТ "Прикарпаттяобленерго" (замовник) та ТОВ "Розумне енергетичне місто" (генпідрядник) (а.с. 79-106);
- копії постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №338 від 03.03.2022 "Про виконання Інвестиційних програм ліцензіатів з розподілу електричної енергії на 2022 рік", №406 від 26.04.2023 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 03.03.2022 №303", №1443 від 16.11.2018 "Про видачу АТ "Прикарпаттяобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевим (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом" (а.с. 107-110);
- копію листа АТ "Прикарпанняобленерго" №00000058/153 від 23.05.2022, з якого вбачається, що АТ "Прикарпанняобленерго" повідомило ТОВ "Розумне енергетичне місто" про розірвання договорів виконання робіт №2022/460, №2022/492, №2022/494, №2022/504, №2022/519, №2022/530 (а.с.111);
- копію листа №2022/03-10 від 31.03.2023, відповідно до якого ТОВ "Розумне енергетичне місто" звернулося до ТОВ "Бест Лізинг" з проханням надати дозвіл на зменшення розміру щомісячних платежів на період військового стану на території України та 30-ти днів після його завершення по договорах фінансового лізингу між ТОВ "Бест Лізинг" та ТОВ "Розумне енергетичне місто" на 60% із врахуванням заборгованості, яка виникла до 24.02.2022 шляхом збільшення терміну дії договорів фінансового лізингу (а.с. 112);
- копію довідки ТОВ "Розумне енергетичне місто", з якої вбачається, що ТОВ "Розумне енергетичне місто" одержує дохід від реалізації робіт, послуг за основними напрямками виробничо-господарської діяльності, такими як: будівництво споруд електропостачання та електрокомунікацій, електромонтажні роботи. Основним покупцем (замовником) за останні три роки є АТ "Прикарпаттяобленерго", частка якого в загальній сумі доходу від реалізації робіт, послуг складає 85%. ТОВ "Розумне енергетичне місто" зосередившись на виконанні великих проектів АТ "Прикарпаттяобленерго" у 2020 році одержало чистий прибуток 916 тис. грн, у 2021 році він зріс до 1551,19 тис. грн. У 2022 році ТОВ "Розумне енергетичне місто" приймало участь у тендерах АТ "Прикарпаттяобленерго", виграло та уклало договори на загальну суму 15249386 грн 32 коп. У зв'язку з тим, що АТ "Прикарпаттяобленерго" вимушено призупинив виконання схваленої НКРЕКП інвестиційної програми на 2022 рік дані договори було розірвано, це призвело до збитків (а.с. 114).
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
13.06.2021 набрав чинності Закон України "Про фінансовий лізинг" від 04.02.2021 №1201-ІХ. Як передбачено пунктом 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону, цей Закон застосовується до відносин, що виникли після дня набрання чинності цим Законом. Відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що договір лізингу між сторонами укладено 04.06.2021, до відносин сторін суд застосовує Закон України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР в редакції, яка діяла до набрання чинності новим законом. Також суд застосовує і правові норми щодо лізингу, встановлені Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України у редакції, що діяла станом на 04.06.2021, оскільки зміни до зазначених кодексів щодо лізингу внесено саме Законом від 04.02.2021 № 1201-ІХ, який не застосовується у цьому випадку до відносин сторін.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Щодо стягнення винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу в розмірі 156868 грн 17 коп.
Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Зазначені положення статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановив суд, умови укладеного між сторонами договору лізингу, зокрема і "Графік сплати лізингових платежів" визначають, що до складу загального лізингового платежу входять: розмір відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу та винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу.
Згідно з розрахунками позивача, здійсненими відповідно до п. 2.1.7.1, 2.4 загальних умов договору лізингу та графіку сплати лізингових платежів, заборгованість відповідача по сплаті винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу становить 156 868 грн 17 коп., а саме:
- з 04.02.2022 (8 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 24 966 грн 89 коп.;
- з 04.03.2022 (9 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 29 153 грн 06 коп.;
- з 04.04.2022 (10 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 30 062 грн 46 коп.;
- з 04.05.2022 (1 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 28 662 грн 15 коп.;
- з 03.06.2022 (застосовується п. 2.4 загальних умов договору лізингу, оскільки 06.06.2022 - вихідний день) (12 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 28 332 грн 98 коп.;
- з 04.07.2022 (13 період лізингу) виникла заборгованість по сплаті винагороди (комісії) в розмірі 15 690 грн 63 коп.
Оскільки предмет лізингу лізингодавець передав відповідачу 14.06.2021, відповідно виходячи з положень п. 2.1.7.1 та 2.4 загальних умов договору числом сплати чергових лізингових платежів виступало 4-те число відповідного місяця, а якщо таке число припадало на неробочий (вихідний, святковий) день - останній робочий день, який передує такому вихідному (святковому) дню.
Отже, черговий лізинговий платіж за 8-й період лізингу в розмірі 24966 грн 89 коп. (залишок заборгованості) мав бути сплачений не пізніше 03.02.2022; черговий лізинговий платіж за 9-й період лізингу у сумі 29153 грн 06 коп. мав бути сплачений не пізніше 03.03.2022; черговий лізинговий платіж за 10-й період лізингу в сумі 30062 грн 46 коп. мав бути сплачений не пізніше 03.04.2022; черговий лізинговий платіж за 11-й період лізингу в розмірі 28662 грн 15 коп. мав бути сплачений не пізніше 03.05.2022; черговий лізинговий платіж за 12-й період лізингу у сумі 28332 грн 98 коп. мав бути сплачений не пізніше 02.06.2022 (застосовується п.2.4 Загальних умов договору, оскільки 04.06.2022 вихідний день); черговий лізинговий платіж за 13-й період лізингу в розмірі 15690 грн 63 коп. мав бути сплачений не пізніше 03.07.2022.
Доказів сплати винагороди (комісії) за отриманий в лізинг предмет лізингу за вказані періоди лізингу відповідач суду не надав. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечила щодо вимог в цій частині позову.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий в лізинг предмет лізингу за 8-13 періоди лізингу в розмірі 156868 грн 17 коп. обґрунтовані та належать до задоволення.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 28194 грн 83 коп.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач заявив до стягнення 28 194 грн 83 коп. інфляційних втрат, які нараховані за періоди: з лютого 2022 року по січень 2023 року на суму 24 966 грн 89 коп.; з березня 2022 року по січень 2023 року на суму 29 153 грн 06 коп.; з квітня 2022 року по січень 2023 року на суму 30 062 грн 46 коп.; з травня 2022 року по січень 2023 року на суму 28 662 грн 15 коп.; з червня 2022 року по січень 2023 року на суму 28 332 грн 98 коп.; з липня 2022 року по січень 2023 року на суму 15 690 грн 63 коп.
За перерахунком суду розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 28 194 грн 83 коп. слід задовольнити.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання (несплати комісії) в розмірі 62631 грн 99 коп. та штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна в розмірі 23650 грн
У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
За приписами ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За встановлених судом обставин, у п. 7.1.1 договору сторони визначили, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через двадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
За розрахунком позивача, сума пені становить 62 631 грн 99 коп.: за період з 05.02.2022 по 03.03.2023 на суму 24 966 грн 89 коп.; за період з 05.03.2022 по 03.03.2023 на суму 29 153 грн 06 коп.; за період з 05.04.2022 по 03.03.2023 на суму 30 062 грн 46 коп.; за період з 05.05.2022 по 03.03.2023 на суму 28 662 грн 15 коп.; за період з 04.06.2022 по 03.03.2023 на суму 28 332 грн 98 коп.; за період з 05.07.2022 по 03.03.2023 на суму 15 690 грн 63 коп.
Судом здійснено перерахунок пені (з врахуванням 12 місяців на підставі п.7.1.1. договору) за періоди: з 05.02.2022 по 03.02.2023 на суму 24 966 грн 89 коп.; з 05.03.2022 по 03.03.2023 на суму 29 153 грн 06 коп.; з 05.04.2022 по 03.03.2023 на суму 30 062 грн 46 коп.; з 05.05.2022 по 03.03.2023 на суму 28 662 грн 15 коп.; з 04.06.2022 по 03.03.2023 на суму 28332 грн 98 коп.; з 05.07.2022 по 03.03.2023 на суму 15 690 грн 63 коп.
Розмір пені за перерахунком суду становить 61 674 грн 36 коп.
У п. 5.2.1 загальних умов договору передбачено обов'язок лізингоодержувача щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування Предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «Довідка» до договору.
Доказів направлення позивачу таких звітів за період 1-й та 2-й квартал 2022 року відповідач суду не надав, а відтак на підставі п.7.1.3 загальних умов договору позивач правомірно нарахував відповідачу штраф за неподання такої звітності у розмірі 23 650 грн (вартість предмета лізингу - 1 182 500 грн х 1% х 2 періоди).
При цьому суд враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Таким чином, до задоволення належить 61 674 грн 36 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання (несплати комісії) та 23650 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача процентів річних на підставі ст.625 ЦК України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.2.7 договору)
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 2.7 загальних умов договору, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингодавець зобов'язується сплатити проценти річних, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
За розрахунком позивача, сума річних здійснена у розмірі подвійної ставки НБУ та становить 62 631 грн 99 коп.: за період з 05.02.2022 по 03.03.2023 на суму 24 966 грн 89 коп.; за період з 05.03.2022 по 03.03.2023 на суму 29 153 грн 06 коп.; за період з 05.04.2022 по 03.03.2023 на суму 30 062 грн 46 коп.; за період з 05.05.2022 по 03.03.2023 на суму 28 662 грн 15 коп.; за період з 04.06.2022 по 03.03.2023 на суму 28 332 грн 98 коп.; за період з 05.07.2022 по 03.03.2023 на суму 15 690 грн 63 коп.
Надавши оцінку договору суд прийшов до висновку, що проценти, передбачені пунктом 2.7 договору, які нараховуються в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України, частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.
У свою чергу пунктом 7.1.1. договору сторони вже передбачили нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що умовами договору передбачено подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання лізингоотримувачем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Разом з тим, з огляду на те, що позивач просив стягнути з відповідача проценти на підставі ст.625 ЦК України, суд з врахуванням положень ст.625 ЦК України здійснив розрахунок процентів річних виходячи із 3 (трьох) процентів річних.
Так, за перерахунком суду, 3% річних за періоди: з 05.02.2022 по 03.03.2022 на суму 24966 грн 89 коп.; з 05.03.2022 по 03.03.2023 на суму 29 153 грн 06 коп.; з 05.04.2022 по 03.03.2023 на суму 30 062 грн 46 коп.; з 05.05.2022 по 03.03.2023 на суму 28 662 грн 15 коп.; з 04.06.2022 по 03.03.2023 на суму 28 332 грн 98 коп.; з 05.07.2022 по 03.03.2023 на суму 15690 грн 63 коп. становить всього - 4161 грн 07 коп.
Таким чином, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних, що становить 4161 грн 07 коп.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки за неповернення об'єкта лізингу у розмірі 236500 грн
За порушення строку повернення предмету лізингу позивач, на підставі п.7.1.2 загальних умов договору, нарахував неустойку у розмірі 1 відсотка остаточної загальної вартості предмета лізингу за кожен день прострочення повернення предмета лізингу, що становить 236500 грн.
За змістом частини 2 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до ч.3 вищевказаної статті відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
За встановлених судом обставин, відповідач дізнався про відмову позивача від договору фінансового лізингу 03.08.2022, оскільки поштове відправлення №0303800910873 від 13.07.2022, яким направлено відповідачу в т.ч. повідомлення №2148 від 13.07.2022 про розірвання (відмову від) договору №210604-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 04.06.2021 отримано ним 03.08.2022.
Відтак, відповідач не знав і не міг знати про те, що об'єкт лізингу необхідно повернути у зазначений у повідомленні №2148 від 13.07.2022 строк - до 19.07.2022.
Водночас, саме з 03.08.2022, з урахуванням положень ч. 3 статті 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір №210604-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 04.06.2021 було розірвано позивачем, а у відповідача відповідно виник обов'язок повернути предмет лізингу лізингодавцю (позивачу).
Згідно з ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи, що відповідач повернув позивачу предмет лізингу за актом прийому - передачі 09.08.2022, тобто протягом 6 (шести) днів з моменту розірвання договору та виникнення у нього обов'язку повернути предмет лізингу, а відповідно у строк, встановлений законом, підстави для стягнення з нього на підставі п. п.п. 7.1.2 договору неустойки за невчасне повернення об'єкта лізингу за період з 20.07.2022 по 09.08.2022 відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні цієї позовної вимоги про стягнення неустойки у розмірі 236500 грн належить відмовити.
Щодо посилання відповідача на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), спричинені військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року
Відповідно до статті 8 загальних умов договору до обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) віднесено війну, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором.
Масштабні військові дії, які вчиняються Російською Федерацією з 24.02.2022, спрямовані на знищення державності України, спричинили загибель людей, пошкодження та знищення житла, іншого майна, інфраструктури населених пунктів, зумовили проведення загальної мобілізації, а отже і величезні зміни в економіці, правовому регулюванні, зайнятості населення, житті громадянського суспільства України, а тому безумовно відносяться до переліку обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), а отже за умови доведення безпосереднього впливу цих обставин на можливість виконання стороною договору своїх зобов'язань, звільняють таку сторону від господарсько-правової відповідальності.
Про те, що військова агресія Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили, зазначено і в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Однак, за змістом листа, це стосується тих випадків, коли виконання зобов'язання для сторони договору стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
У п. 8.2 загальних умов договору передбачено, що сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 (десяти) діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України.
Доказів того, що відповідач, на виконання п. 8.2 загальних умов договору повідомив позивача про настання обставин непереборної сили, які перешкоджають виконанню його договірних зобов'язань, матеріали справи не містять.
Лист відповідача від 31.03.2022 №2022/03-10 не є таким повідомленням, оскільки містить лише пропозицію про зменшення розміру щомісячних лізингових платежів на 60% шляхом збільшення терміну дії договорів фінансового лізингу.
Тобто, у даному листі відповідач покликався не на виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які є підставою для звільнення його від відповідальності, а на істотну зміну обставин, що може бути підставою для зміни договору.
Про відмінність обставин непереборної сили та істотної зміни обставин зазначалось у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі N 910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20. На відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (п. 50 постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21.
Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі N 904/5328/21).
Положення укладеного сторонами договору лізингу прямо не передбачають юридичні наслідки того, що лізингоодержувач не повідомив лізингодавця в строки, визначені договором, про факт настання таких обставин (із посиланням на відповідний документ торгово-промислової палати України чи без нього). Тому неповідомлення лізингодавця про виникнення форс-мажорних обставин само по собі не позбавляє лізингоодержувача права покликатись на форс-мажорні обставини, але враховується судом поряд з іншими обставинами справи.
Поряд з цим, невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі N 912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі N 915/531/17, від 26.05.2020 у справі N 918/289/19, від 17.12.2020 у справі N 913/785/17 наведено висновок що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В обґрунтування виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які перешкодили належному виконанню лізингоодержувачем договору лізингу в частині сплати лізингових платежів, відповідач посилається на те, що договори, які укладено між ним та Приватним акціонерним товариством "Прикарпаттяобленерго", які передбачають виконання відповідачем робіт з технічного переоснащення, реконструкції обладнання ПАТ "Прикарпаттяобленерго" розірвано.
Оцінивши подані докази відповідно до вимог статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку що вони не підтверджують існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) саме для виконання зобов'язань відповідача в частині сплати лізингових платежів за спірним договором лізингу, оскільки зобов'язання відповідача перед позивачем є грошовими. Відсутність замовлень на послуги відповідача, неоплата виконаних робіт контрагентами відповідача тощо відноситься до сфери його господарського ризику, і не свідчить про виникнення у нього обставин непереборної сили.
До того ж, у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 визначено, що «… належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат».
Про необхідність офіційного підтвердження обставин непереборної сили Торгово-промисловою палатою України сторони обумовили і в п. 8.2 договору лізингу.
Як вище зазначив суд, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 містить посилання на те, що військова агресія Російської Федерації проти України, з 24.02.2022 і до її закінчення відноситься до обставин непереборної сили. Однак даний лист не звільняє сторін від доведення того, що виконання зобов'язання за договором стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено наявність прямих причинно-наслідкових зв'язків між військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання ним своїх зобов'язань за договором лізингу стосовно оплати лізингових платежів, не надано передбаченого договором офіційного документу (сертифікату) Торгово-промислової палати України, що засвідчує вказані обставини непереборної сили у взаємозв'язку з можливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором лізингу, а тому його доводи в цій частині суд відхиляє.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій.
Так, суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 61 674 грн 36 коп. пені за прострочення виконання зобов'язання (несплати комісії) та 23650 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Необхідно відзначити, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано. Також суд враховує, що відповідач сплативши за 1 - 7 період лізингу з врахуванням авансового внеску близько 30 відсотків загального лізингового платежу, повернув об'єкт лізингу лізингодавцю у зв'язку з достроковим розірванням договору, тобто сам поніс збитки.
Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.
З урахуванням викладеного у сукупності суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу на 70 відсотків, а саме - до 18 502 грн 31 коп. пені та 7050 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені та штрафу компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача належить стягнути 156 868 грн 17 коп. простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 4161 грн 07 коп. - 3% річних, 28 194 грн 83 коп. - інфляційних втрат, 18 502 грн 31 коп. пені та 7050 грн - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
Таким чином, позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені та штрафу.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумне Енергетичне Місто" (вул. Макуха І., буд. 41а/4, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 42394641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ 33880354) - 156 868 (сто п'ятдесят шість тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 17 коп. простроченої заборгованості зі сплати винагороди (комісії) за лізинговими платежами, 4161 (чотири тисячі сто шістдесят одну) гривню 07 коп. - 3% річних, 28 194 (двадцять вісім тисяч сто дев'яносто чотири) гривні 83 коп. - інфляційних втрат, 18 502 (вісімнадцять тисяч п'ятсот дві) гривні 31 коп. пені, 7050 (сім тисяч п'ятдесят) гривень - штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна та 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) гривень 56 коп. судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 28.06.2023
Суддя О.В. Рочняк