30 березня 2023 року Справа № 160/20232/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2022 №0051990709 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 375грн.00коп., видане ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 19.05.2022 №685/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 ;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2022 №0052010709 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 510480грн.00коп., видане ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 19.05.2022 №685/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 ;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2022 №0052040709 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 1020грн.00коп., видане ГУ ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 19.05.2022 №685/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскільки фактична перевірка була проведена без зазначення фактичної підстави при оформленні відповідного наказу, без попереднього вручення позивачу чи його законному представнику копії наказу про призначення такої податкової перевірки та за відсутності ФОП ОСОБА_1 за адресою господарської одиниці, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 30.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідачем подано відзив на позов, за змістом якого просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що в ході проведення фактичної перевірки, при пред'явленні представниками контролюючого органу наказу та направлення на перевірку, посадовими особами ФОП ОСОБА_1 відмовлено від розпису у направленні на перевірку. Розрахункова операція з продажу електронної сигарети «TROLL BAR», яка не була маркована акцизною маркою встановленого зразка - на суму 250грн.00 коп., проведена без видачі (роздрукування) відповідного розрахункового документу (чека РРО), встановлено факт реалізації підакцизного товару за відсутності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновиними виробами, не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки посадовим (службовим) особам контролюючих органів.
Позивачем подано відповідь на відзив, в обгрунтування зазначає про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівле, громадського харчування та послуг, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» через законодавче обмеження застосування штрафних санкцій під час війського стану в Україні та відсутність події контрольної розрахункової операції, та здійснення її не за державні кошти; 3) відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, визначених Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», оскільки відсутня законодавчо встановлено норма, котра передбачає застосування штрафних санкцій за реалізацію електронних сигарет та/або рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку для роздрібної торгівлі, а роздрібна торгівля тютюновими виробами не здійснювалась, також абз.20 ч.2 ст.17 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР не передбачає застосування штрафних санкцій за продаж тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Відповідачем подано заперечення, за змістом якого вказує, що акт про відмову від підпису у направленні від 10.05.2022 року є підставою для початку проведення перевірки, працівниками виконано вимоги встановленні законодавством та проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 .
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80, пп.69.2 п.69 підрозділу10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.20210 року №2755-VI зі змінами та доповненнями на підставі наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 10.05.2022 року №1210-п та направленнями на перевірку від 10.05.202 року №1263 та від 10.05.2022 року №1264, проведено фактичну перевірку господарської одиниці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , ТЦ «Наша правда».
За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 19.05.2022 року №685/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 (далі - акт), в якому встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , а саме:
- п.п.1,2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- ст.15, ст.11 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»;
- п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.
На підставі зазначеного акту, відповідачем прийняті: податкове повідомлення-рішення форми «С» №0051990709 від 14.06.2022 року на суму 374грн.00коп., форми «С» №0052990709 від 14.06.2022 року на суму 540480грн. 00коп. та форми «ПС» №0052040709 від 14.06.2022 року на суму 1020грн.00коп.
Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
При вирішенні даного позову, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, відповідно до яких незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).
Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
У постановах від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 07 листопада 2019 року (справа №140/391/19), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20) тощо Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального).
Суд вказує, що у постанові від 11 червня 2019 року у справі №1440/2045/18, Верховний Суд зауважив, що для зазначення підстави для проведення перевірки недостатньо вказати номер підпункту статті ПК України, особливо, якщо вказаний підпункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.
Також, у постанові від 19 листопада 2020 року у справі №160/7971/19, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не з'ясували, яке саме порушення допустив позивач, яке могло бути підставою для проведення перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та не встановили, чи наявні у спірному наказі посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.
Отже, Верховним Судом уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.
Таким чином, суд дослідивши зміст наказу від 10.05.2022 року №1210-п на підставі якого проведено фактичну перевірку, вказує, що останній прийнятий без зазначення підстав визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також не зазначено інформацію, що стала підставою для призначення фактичної перевірки щодо порушення платником податків вимог законодавства із конкретизацією такої інформації, що свідчить про його безпідставність та необґрунтованість.
Крім того, судом встановлено, що наказом від 10.05.2022 року №1210-п призначено фактичну перевірку господарської одиниці «VAPE MARKET» за адресою: м.Дніпро, прос.Слобожанський, 39д, ТЦ «Наша правда».
Вказані обставини не спростовуються контролюючим органом.
Згідно з підпунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Отже, у посадової особи контролюючого органу виникає право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для її проведення та за умови пред'явлення направлення на проведення перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення, оформлених відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України. При цьому одним із обов'язкових реквізитів наказу є зазначення суб'єкта господарювання, щодо якого призначається перевірка.
Проте, у наказі від 10.05.2022 року №1210-п та направленнях від 10.05.202 року №1263 та від 10.05.2022 року №1264 не вказано, як найменування позивача так і відомості щодо належного йому коду (РНОКПП).
Враховуючи викладене, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 березня 2021 року у справі №803/1171/17, згідно з яким відсутність можливості ідентифікувати суб'єкта підприємницької діяльності, який повинен бути інспектований, має наслідком скасування наказу про призначення такої перевірки.
Відтак, суд вважає необхідним зазначити наступне.
У постанові від 08 вересня 2021 року (справа №816/228/17) Велика Палата Верховного Суду сформулювала наступний правовий висновок: «У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення».
Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Як вже зазначалось вище, у наказі на проведення перевірки реквізити суб'єкта господарювання, щодо якого призначено контрольний захід, належать до обов'язкових.
Неможливість ідентифікації такого суб'єкта господарювання має наслідком незаконність наказу про проведення такої перевірки через допущення істотних недоліків при його оформленні, а, відповідно і податкових повідомлень-рішень, прийнятого за наслідками такої перевірки.
При цьому, судом також встановлено, що наказ від 10.05.2022 року №1210-п, на підставі якого проведено фактичну перевірку, прийнятий без зазначення підстав визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а також в ньому не зазначено інформацію, що стала підставою для призначення фактичної перевірки щодо порушення платником податків вимог законодавства із конкретизацією такої інформації, що додатково свідчить про його безпідставність та необґрунтованість.
Зазначені порушення процедури проведення перевірки є самостійними підставами для визнання висновків такої перевірки необґрунтованими, не перевіряючи їх по суті виявлених порушень, що тягне за собою скасування прийнятих актів індивідуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 01.06.2022 року у справі №520/7331/21.
Також, судом встановлено, що відповідно до акту відмови від підписання у направлень на перевірку №000116 від 10.05.2022 року, ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) відмовилася від підписання перевірки.
Проте ФОП ОСОБА_1 була відсутня за місцем проведення перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , ТЦ «Наша правда», а була присутня її посадова особа.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються у відзиві на позовну заяву.
Відтак, акт відмови від підписання у направлень на перевірку №000116 від 10.05.2022 року складно з порушенням. п.п.86.5 та 86.6 ст. 86 ПК України.
А тому посилання позивача, що фактична перевірка була проведена без попереднього вручення останньому чи його законному представнику копії наказу про призначення такої податкової перевірки, є правомірним.
Таким чином суд вважає, що сукупність наведених вище процедурних порушень, допущених відповідачем при призначенні та проведенні фактичної перевірки є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність та законність своїх дій всупереч вимогам ч.2 ст.77 КАС України.
Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 7089грн. 60коп., що документально підтверджується квитанцією №3Х97-559Х-НМ79-АХ6С від 12.12.2022 року.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 7089грн. 60коп. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн., суд виходить з наступного.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг запроваджено у частині 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження витрат на правову допомогу до суду надано копії: договору №20/09/2022-02 про надання професійної правничої допомоги від 20.09.2022р. (укладено між позивачем та адвокатом Гринь Іриною Володимирівною); додатку №1 договору №20/09/2022-02 про надання професійної правничої допомоги від 20.09.2022р.; акту приймання-передачі наданих послуг від 20.09.2022р.; акту приймання-передачі наданих послуг від 13.12.2022р.; детального опису робіт (даних послуг) від 13.12.2022р.
Суд звертає увагу, що згідно п.3.2 договору №20/09/2022-02 про надання професійної правничої допомоги від 20.09.2022р., гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами та зазначені в Додатку 1 до цього Договору. Проте, з наданої до суду копії додатку №1 до договору №20/09/2022-02 про надання професійної правничої допомоги від 20.09.2022р. не вбачається підпису адвокату.
Крім того, суд враховує, що позивачем не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, позивачем не підтверджено та не доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу в данній справі, а тому суд не вбачає підстав покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25'000грн. 00коп.
Керуючись ст.ст.72-77, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2022 №0051990709 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 375грн.00коп., видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 19.05.2022 №685/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2022 №0052010709 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 510480грн.00коп., видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 19.05.2022 №685/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 .
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2022 №0052040709 про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій в розмірі 1020грн.00коп., видане Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, прийняте на підставі Акту перевірки від 19.05.2022 №685/04/36/07/09/РРО/ НОМЕР_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 7089грн. 60коп. (сім тисяч вісімдесят дев'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г. В.Кадникова