вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про затвердження мирової угоди
та про закриття провадження у справі
27.06.2023м. ДніпроСправа № 904/2272/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Замула Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" (м. Харків)
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (м.Дніпро)
про стягнення заборгованості за договором на надання послуг № 21126 від 20.04.2021 у загальному розмірі 401 669 грн. 79 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - відповідач) заборгованість за договором на надання послуг № 21126 від 20.04.2021 у загальному розмірі 401 669 грн. 79 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 313 200 грн. 00 коп. - основний борг;
- 226 грн. 54 коп. - пеня;
- 77 869 грн. 04 коп. - інфляційні втрати;
- 10 374 грн. 21 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 21126 від 20.04.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги з виготовлення системи пожежної сигналізації, монтажу електрообладнання та пуско-наладки систем пожежної сигналізації до тепловозів серії 2ТЕ116, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 313 200 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 22.02.2022 по 21.08.2022 в сумі 226 грн. 54 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по лютий 2023 року у сумі 77 869 грн. 04 коп., а також 3% річних за період прострочення з 22.02.2022 по 31.03.2023 у сумі 10 374 грн. 21 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 025 грн. 06 коп.
Крім того, у позовній заяві позивач просив суд об'єднати дану справу зі справою №904/773/23 в одне провадження.
В обґрунтування поданого клопотання про об'єднання позовів в одне провадження позивач посилався на таке:
- в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/733/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення грошових коштів у розмірі 5 724 775 грн. 83 коп. Предметом позову у справі №904/773/23 є стягнення заборгованості з оплати за роботи за договором на надання послуг № 21110 від 12.04.2021;
- ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2023 у справі №904/773/23 підготовче провадження було відкладено на 11.04.2023;
- відповідно до пункту 1 частини 2, частин 3,7,8 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, суд, з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ;
- метою об'єднання позовних вимог є можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин;
- позивач зазначає, що договір на надання послуг, який є предметом дослідження у справі № 904/733/23 та договір на надання послуг у цій справі, укладені між одними і тими самими сторонами та за своїм змістом однотипні, та в обох позовах підставою для звернення позивача до суду є невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт, а тому доказова база за цими позовами однотипна та правовідносини за обома позовами регулюються однаковими нормами матеріального права.
Розглянувши клопотання позивача про об'єднання справи № 904/2272/23 та справи №904/773/23 у одне провадження, господарський суд встановив, що останнє не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Отже, частина 2 статті 173 Господарського процесуального кодексу України визначає право суду об'єднати вимоги у випадках певного збігу осіб у таких справах, однак, з урахуванням положень частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підставою об'єднання є - пов'язаність між собою вимог підставою виникнення або поданими доказами, а також заявлення основних та похідних вимог.
Проте, у даному випадку відсутні відповідні умови для об'єднання; заявлені позовні вимоги у одній справі № 904/773/23, за договором на надання послуг № 21110 від 12.04.2021, не відносяться до заявлених позовних вимог у іншій справі № 904/2272/23, за договором на надання послуг № 21126 від 20.04.2021, як основні та похідні.
Сумісний розгляд відповідних позовних вимог у обох справах суттєво ускладнить вирішення спорів, оскільки для розгляду таких вимог суду необхідно встановити для кожної вимоги у кожній справі окремо різні юридичні факти, з якими закон пов'язує виникнення у відповідача обов'язку оплатити надані послуги.
При цьому, сам по собі факт укладення кожного із договорів між тими ж сторонами, не є тієї підставою, яка свідчить про однорідність вимог та наявність підстав для об'єднання позовів у обох справах, оскільки судом має бути надана правова оцінка кожному окремому правочину, мають бути встановлені обставини щодо виконання/невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кожним укладеним договором окремо.
Судом також було зазначено, що об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постановах від 15.02.2019 по справі № 910/11811/18, від 14.08.2018 у справі № 910/3569/18.
Таким чином суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимогу кожній справі значно утруднить вирішення спорів та перешкоджатиме своєчасному, всебічному та повному дослідженню всіх обставин справ.
Отже, господарський суд дійшов висновку про те, що об'єднання справи № 904/2272/23 та справи № 904/773/23 у одне провадження, предметом яких є правовідносини за різними договорами, які не пов'язані між собою ні підставами виникнення, ні поданими доказами, перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, суттєво ускладнить вирішення спорів в межах строку, визначеного Господарським процесуальним кодексом України, а також може мати негативні наслідки для виконання всіх завдань господарського судочинства, встановлених у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, додержання яких превалює над будь-якими іншими доводами учасників судового процесу, зокрема сумісний розгляд декількох вимог у справах, навіть тісно пов'язаних і однорідних, розширює предмет доказування у кожній справі, ускладнює розгляд та вирішення справи по суті.
За таких обставин, судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об'єднання позовів у одне провадження.
Крім того, від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду № 22730/23 від 10.05.2023), в якому він просить суд здійснювати розгляд справи №904/2272/23 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 10.05.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами було задоволено, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження (вх. суду № 24864/23 від 22.05.2023), в яких він, керуючись положеннями пункту 8 частини 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, а у випадку відмови у розгляді справи за правилами загального позовного провадження - здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом було враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
В той же час, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 24.05.2023 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.06.2023.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 26369/23 від 31.05.2023), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:
- у порушення вимог пунктів 3.1, 3.3, 5.3, 5.3.2 договору відсутні відомості та докази про передачу від підрядника до замовника відповідної документації (паспорт, сертифікат якості, документи, що підтверджують якість матеріалу) при наданні кожного етапу послуг (виготовлення системи пожежної сигналізації, монтажу електрообладнання та пуско-наладки систем пожежної сигналізації), тобто, позивачем не доведено (доказами по справі) повне виконання своїх зобов'язань по договору про надання послуг № 21126 від 20.04.21;
- положенням частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі;
- відповідач повністю заперечує проти задоволення позовної вимоги (основної вимоги) позивача про стягнення основного боргу у розмірі 313 200 грн. 00 коп., а тому у задоволенні позовної вимоги (похідної позовної вимоги) позивача про стягнення пені у розмірі 226 грн. 54коп. необхідно відмовити;
-також, відповідач викладає власну позицію щодо заявленої позовної вимоги позивача про стягнення пені, а саме: з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Як вбачається із додатку № 1 до позовної заяви "Розрахунок пені за період прострочення з 22.02.2022 по 31.03.2023", позивач розраховує суму пені з перевищенням строку позовної давності в один рік для звернення до суду з відповідною вимогою;
- щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача 3% річних у розмірі 10 374 грн. 21 коп., то відповідач повністю заперечує проти задоволення позовної вимоги (основної вимоги) позивача про стягнення основного боргу у розмірі 313 200 грн. 00 коп., а тому у задоволенні позовної вимоги (похідної позовної вимоги) позивача про стягнення 3% річних у розмірі 10 374 грн. 21 коп. необхідно відмовити;
- крім того, відповідач викладає власну позицію щодо заявленої позовної вимоги позивача про стягнення 3% річних, а саме: положеннями пункту 11.2 договору передбачено, що сторони погодилися, що текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або оплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання сторін договору. Сторони домовилися, що прострочені замовником зобов'язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків. Відповідно до пункту 14.2 договору сторони погодилися, що тест договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватися третім особам без попередньої письмової згоди іншої сторони договору, крім випадків, коли таке передавання пов'язане з одержанням офіційних дозволів, документів для виконання договору або оплати податків, інших обов'язкових платежів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством, яке регулює зобов'язання сторін договору. Сторони домовилися, що прострочені замовником зобов'язання, передбачені даним договором, повинні виконуватись без урахування індексу інфляції та трьох відсотків річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків. Таким чином, позивач не має підстав для стягнення 3% річних з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки неможливість цього прямо передбачена пунктами 11.2, 14.2 договору;
- щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 77 869 грн. 04 коп., то відповідач повністю заперечує проти задоволення позовної вимоги (основної вимоги) позивача про стягнення основного боргу у розмірі 313 200 грн. 00 коп., а тому у задоволенні позовної вимоги (похідної позовної вимоги) позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 77 869 грн. 04 коп. необхідно відмовити. Позивач не має підстав для стягнення інфляційних втрат з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки неможливість цього прямо передбачена пунктами 11.2, 14.2 договору.
У судове засідання 14.06.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з'явився, при цьому останній повідомлений про день, час та місце судового засідання шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 24.05.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено довідку про доставку електронного листа (а.с. 72), згідно з якою вказаний документ доставлено до електронної скриньки - 24.05.2023.
У вказаному засіданні представник відповідача повідомив про те, що 13.06.2023 ним була отримана відповідь на відзив на позовну заяву.
Судом було відзначено, що станом на 14.06.2023 відповідь на відзив на позовну заяву судом не отримана.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 14.06.2023 було постановлено про оголошення перерви у судовому засіданні та повідомлено учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 20.06.2023.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 29144/23 від 14.06.2023), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:
- договором № 21126 на замовника покладено обов'язок у разі виявлення недоліків наданих робіт (обсягів, якості і т.д.), повідомити про це підрядника та не підписувати акт наданих послуг до їх усунення. В свою чергу, всі роботи за всіма актами виконаних робіт були прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, жодних претензій щодо обсягу, якості робіт на адресу позивача не надходило. При цьому, відповідач і в своєму відзиві не спростував відсутності будь-яких рекламаційних вимог з його боку до позивача за вказаними роботами;
- відповідач не надав будь-яких доказів подання позивачу письмових розпорядження про усунення недоліків виконаних робіт, актів виявлених недоліків, чи будь-яких інших документів. Сам факт підписання відповідачем усіх актів виконаних робіт доводить відсутність з боку відповідача будь-яких заперечень стосовно якості та обсягу виконаних робіт;
- доказом виконання робіт з недоліками (зокрема порушенням умов щодо їх обсягів та якості), є відсутність підписаного замовником акту виконаних робіт. В свою чергу, всі акти виконаних робіт, за якими виникла заборгованість у відповідача перед позивачем, підписані відповідачем без зауважень та ці акти наявні в матеріалах справи;
- договором № 21126 чітко встановлений, строк виконання грошового зобов'язання відповідачем - 30% від суми послуг згідно заявки замовника на підставі виставленого підрядником рахунку шляхом передплати, решта 70% від вартості фактично наданих послуг - з відтермінуванням оплати 60 днів з моменту підписання сторонами акту наданих робіт. Отже, умови договору № 21126 не ставлять виникнення у відповідача обов'язку з оплати за виконані роботи, в залежність від надання чи ненадання відповідної документації (паспорт, сертифікат якості, документи, що підтверджують якість матеріалу) при наданні кожного етапу послуг (виготовлення системи пожежної сигналізації, монтажу електрообладнання та пуско-наладки систем пожежної сигналізації);
- в жодному пункті договору № 21126 не зазначено, що замовник може не сплачувати за фактично виконані роботи, якщо підрядник не надасть відповідну документацію. Напроти, підставою виникнення у замовника обов'язку з оплати всієї вартості робіт є підписання акту виконаних робіт. В свою чергу, єдиною підставою для несплати за виконані роботи, є вмотивоване непідписання замовником акту виконаних робіт та пред'явлення підряднику письмового розпорядження про усунення недоліків виконаних робіт або акту виявлених недоліків. Таким чином, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на положення частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України, як на підстави для наявності у відповідача права зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі, є помилковими, необґрунтованими та не відповідають ні умовам укладеного між сторонами договору № 21126, ні нормам чинного законодавства;
- відповідно до пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину;
- як на момент виникнення заборгованості відповідача за договором № 21126 та, відповідно, виникнення підстав для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язання (22.02.2022), так і натепер, на території України діє карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (Covid-19), а тому, відповідно до положень пункту 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, позовна давність до вимог про стягнення пені, визначена статтею 258 Цивільного кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину. Отже, строк позовної давності щодо нарахування пені, як на момент подання позову, так і дотепер, не сплинув, а тому відсутні будь-які підстави для застосування строків позовної давності та відмови в задоволенні позову;
- правовий аналіз змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу свідчить, що зазначена в ньому норма щодо сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, с імперативною, тобто носить обов'язковий зобов'язальний характер. Це свідчить про те, то законодавчо передбачена сплата суми боргу з урахуванням 3% річних є обов'язковою, однак законодавець дозволяє змінювати у сторону збільшення або зменшення тільки розмір цих процентів, скасувати таку відповідальність сторони в договорі не можуть;
- приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних. При цьому, у випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 Цивільного кодексу України;
- умови договору, передбачені у пунктах 6.8 та 6.10, порушують права позивача (підрядника) та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законам інтересами старій договору. Обов'язок з виконання грошових зобов'язань за договором лежить лише на відповідачеві (замовник), який зобов'язувався оплатити виконані за договором та прийняті роботи. Завдяки наведеним умовам договору, відповідач, всупереч вимогам закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тоді як частиною 3 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним;
- вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України стосовно сплати індексу інфляції є імперативними та не передбачають можливість сторін урегулювати їх сплату в договорі за своєю домовленістю;
- умови договору № 21126, передбачені у пунктами 11.2., 14.2., порушують права позивача та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Обов'язок з виконання грошових зобов'язань за договором лежить лише на відповідачеві, який зобов'язувався оплатити виконані за договором та прийняті роботи. Завдяки наведеним умовам договору, відповідач, всупереч вимогам закону (частини 2 статті 625 Цивільно кодексу України), звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тоді як частиною 3 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним. Отже, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості відповідача з оплати за виконані позивачем роботи, повністю відповідає імперативним вимогам закону, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за договором №21126 підлягає задоволенню.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 29611/23 від 19.06.2023), в яких він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке:
- передача-прийняття частини договірних зобов'язань позивача у формі "виготовлення систем пожежної сигналізації та пожежогасіння", не звільняє його від необхідності передачі-виконання іншої частини договірних зобов'язань у формі "надати відповідну документацію (видаткову накладну, паспорт, сертифікат якості, товарно-транспортну накладну, документи, що підтверджують якість матеріалу) при наданні кожного етапу послуг". Саме з урахуванням невиконання позивачем зобов'язань, що передбачені пунктами 3.3, 5.3, 5.3.2 договору, підлягає застосовуванню частина 3 статті 538 Цивільного кодексу України;
- відповідач повністю заперечує проти задоволення позовної вимоги (основної вимоги) позивача про стягнення основного боргу у розмірі 313 200 грн. 00 коп., а тому у задоволенні позовної вимоги (похідної позовної вимоги) позивача про стягнення пені у розмірі 226 грн. 54 коп. необхідно відмовити;
- позивач не має підстав для стягнення 3% річних з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки неможливість цього прямо передбачена пунктами 11.2, 14.2 договору. Зазначені положення договору є чинними, як наслідок сторони повинні їх виконувати;
- позивач не має підстав для стягнення інфляційних втрат з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки неможливість цього прямо передбачена пунктами 11.2, 14.2 договору. Зазначені положення договору є чинними, як наслідок сторони повинні їх виконувати.
У судове засідання 20.06.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з'явився, при цьому останній повідомлений про день, час та місце судового засідання шляхом направлення на його електронну адресу ухвали суду від 14.06.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено довідку про доставку електронного листа (а.с. 85), згідно з якою вказаний документ доставлено до електронної скриньки - 15.06.2023.
У вказаному засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 20.06.2023 судом було постановлено про оголошення перерви у судовому засіданні та повідомлено, що продовження судового засідання відбудеться 27.06.2023.
Від позивача та відповідача надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди (вх. суду № 30831/23 від 23.06.2023), в якій вони просять суд затвердити мирову угоду, укладену між сторонами у справі № 904/2272/23, закрити провадження у справі та повернути позивачу 50% судового збору у розмірі 3 012 грн. 53 коп., сплаченого за подання позовної заяви.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду № 31255/23 від 27.06.2023), в якому він просить суд провести судове засідання без участі представника позивача та затвердити мирову угоду, укладену між сторонами у справі.
У судове засідання 27.06.2023 з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом враховане клопотання останнього про проведення судового засідання без участі його представника, яке було задоволено судом.
У вказаному засіданні розглянуто спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди.
Так, судом встановлено, що мирова угода підписана:
- зі сторони позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" - директором Ігорем Сердюком, повноваження якого підтверджуються залученою до матеріалів справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 118);
- зі сторони відповідача - Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" - Юрієм Дядченком, повноваження якої підтверджуються залученим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 55).
Представник відповідача у судовому засіданні 27.06.2023 підтримав подану сторонами заяву про затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі № 904/2272/23.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, розглянувши подану спільну заяву сторін про затвердження мирової угоди, перевіривши повноваження представників сторін на вчинення дій щодо її підписання, заслухавши представника відповідача,
10.04.2021 між Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" (далі - підрядник, позивач) був укладений договір на надання послуг № 21126 (далі - договір, а.с. 15-20), за умовами пункту 1.1. якого згідно з договором, відповідно до проекту ТЗ.715.00.00.000 до тепловозу 2ТЕ116, згідно з тендерною документацією, підрядник зобов'язується зі свого матеріалу, своїми силами надати послуги з виготовлення системи пожежної сигналізації до тепловозів серії 2ТЕ116 (далі - послуги) на території ПрАТ "ДТРЗ", у встановлений термін, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги і оплатити їх згідно з умовами договору.
У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань замовником в частині оплати за фактично надані послуги, а підрядником за надання послуг згідно з заявкою замовника в період дії договору.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу обладнання для встановлення на тепловози на загальну суму 1 566 000 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними та поштовими накладними, а саме:
- видатковою накладною № 90068/1 від 20.07.2021 на суму 783 000 грн. 00 коп. (а.с. 27);
- видатковою накладною № 90068/2 від 10.08.2021 на суму 783 000 грн. 00 коп. (а.с. 28)
Позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 90068 від 22.04.2021 на суму 5 481 000 грн. 00 коп. (а.с. 35).
На виконання пункту 4.3. договору № 21126 передача послуг підрядником і приймання їх замовником здійснювалася шляхом підписання актів виконаних робіт на загальну суму 1566 000 грн. 00 коп. (а.с. 36-37)
Оскільки у платіжному дорученні № 2105 від 23.04.2021 призначення платежу було: 30% сплата за виготовлення системи пожежної сигналізації для тепловозів 2ТЕ116, то сплачені кошти були скеровані на сплату 30% передоплати за актом виконаних робіт № 1 від 29.10.2021 та актом виконаних робіт № 2 від 22.12.2021 (234 900 грн. 00 коп. по кожному акту виконаних робіт, що становить 30% від вартості робіт за актом виконаних робіт).
В свою чергу, у платіжному дорученні № 1519 від 30.12.2022 призначення платежу було: сплата за виготовлення системи пожежотушіння, а тому кошти за цим платежем були скеровані на погашення заборгованості зі сплати за роботи за актами виконаних робіт в хронологічному порядку, починаючи з першого неоплаченого.
Таким чином, відповідачем були оплачені повністю роботи за актом виконаних робіт №1 від 29.10.2021. Роботи за актом виконаних робіт № 2 від 22.12.2021 були оплачені частково у розмірі 469 800 грн. 00 коп.
Отже, неоплаченими залишилися роботи за актом виконаних робіт № 2 від 22.12.2021 в частині 313 200 грн. 00 коп.
Враховуючи вказане, позивач посилався на те, що відповідачем порушені зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем послуги з виготовлення системи пожежної сигналізації, монтажу електрообладнання та пуско-наладки систем пожежної сигналізації до тепловозів серії 2ТЕ116, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 313 200 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 22.02.2022 по 21.08.2022 в сумі 226 грн. 54 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з березня 2022 року по лютий 2023 року у сумі 77 869 грн. 04 коп., а також 3% річних за період прострочення з 22.02.2022 по 31.03.2023 у сумі 10 374 грн. 21 коп.
В процесі розгляду справи від позивача та відповідача надійшла спільна заява, в якій вони просять суд затвердити мирову угоду, укладену між сторонами у справі № 904/2272/23, закрити провадження у справі та повернути позивачу 50% судового збору у розмірі 3 012 грн. 53 коп., сплаченого за подання позовної заяви.
Так, частиною 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Частинами 1 та 2 статті 192 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності до положень вказаної статті, між позивачем та відповідачем 21.06.2023 було укладено мирову угоду у справі, яку позивач та відповідач просять суд затвердити та закрити провадження у справі.
При цьому, частиною 3 статті 192 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок господарського суду до ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди роз'яснити сторонам наслідки такого рішення, та перевірити, чи не обмежені представники сторін у правовій можливості вчинення відповідних дій.
Так, судом встановлено, що умови укладеної між сторонами мирової угоди від 21.06.2023 не суперечать чинному законодавству України, не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є виконуваними, а також стосуються лише прав та обов'язків сторін щодо предмета спору.
Обставини, визначені частиною 5 статті 192 Господарського процесуального кодексу України, щодо наявності підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, відсутні.
Мирова угода від 21.06.2023 укладена у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством, а тому підлягає прийняттю та затвердженню господарським судом.
Судом встановлено, що мирова угода підписана:
- зі сторони позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" - директором Ігорем Сердюком, повноваження якого підтверджуються залученою до матеріалів справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 118);
- зі сторони відповідача - Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" - Юрієм Дядченком, повноваження якої підтверджуються залученим до матеріалів справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 55).
Представник відповідача у судовому засіданні 27.06.2023 та позивач у поданому до суду клопотанні від 27.06.2023 підтвердили наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, про що і було роз'яснено судом у судовому засіданні 27.06.2023.
Відповідно до статті 193 Господарського процесуального кодексу України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (на підставі статей 3, 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне затвердити укладену сторонами мирову угоду від 21.06.2023, а провадження у справі закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 684 грн. 00 коп.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (939 400 грн. 00 коп.);
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, у відповідності до вказаних положень закону, позивачем при подачі позову був сплачений судовий збір у розмірі 6 025 грн. 06 коп. (401 669 грн. 79 коп. х 1,5%) згідно з платіжною інструкцією № 3755 від 26.04.2023 на суму 6 025 грн. 06 коп.
В той же час, відповідно до частин 1, 4 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат.
Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Як було вказано вище, у спільній заяві про затвердження мирової угоди сторони також просили суд повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору в сумі 3 012 грн. 52 коп., сплаченого ним при поданні позову на підставі частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з укладенням мирової угоди.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
З огляду на викладене, враховуючи наявність клопотання щодо повернення 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, суд вважає за можливе в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 3 012 грн. 52 коп., оскільки до прийняття рішення у справі між сторонами укладено мирову угоду.
На підставі викладеного, керуючись 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 129, 130, 192-193, 231-235, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити спільну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" та Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про затвердження мирової угоди від 21.06.2023.
2. Затвердити мирову угоду від 21.06.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" по справі № 904/2272/23, у наступній редакції:
"МИРОВА УГОДА
по справі № 904/2272/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором на надання послуг №21126 від 20.04.2021
м. Дніпро 21 червня 2023 року
Ми, ТОВ "Оргтехком" (далі - позивач), в особі директора Сердюка Ігоря Віталійовича, який діє на підставі Статуту та
ПрАТ "ДТРЗ" (далі - відповідач), в особі тимчасово здійснюючого повноваження генерального директора Дядченка Юрія Юрійовича, який діє на підставі Статуту,
а разом - Сторони, які є сторонами судової справи № 904/2272/23, що розглядається Господарським судом Дніпропетровської області, з метою повного і остаточного врегулювання усіх спорів між Сторонами, укладаємо дану Мирову угоду про наступне:
1. Відповідач гарантує, що з моменту підписання Мирової угоди та затвердження її Господарським судом Дніпропетровської області, суму заборгованості перед позивачем за договором на надання послуг № 21126 від 20.04.2021 у розмірі 313 200 грн. 00 коп., яка є предметом даної справи, буде повністю погашено (сплачено) відповідачу у строк до 31.08.2023, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в пункті 13 Мирової угоди.
2. Відповідач гарантує, що з моменту підписання цієї Мирової угоди та затвердження її Господарським судом Дніпропетровської області, суму відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 50% за подання позовної заяви до суду першої інстанції по справі № 904/2272/23 у розмірі 3 012 грн. 52 коп. буде повністю погашено (сплачено) відповідачем у строк до 31 липня 2023 року, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в пункті 13 Мирової угоди.
3. Оплата суми заборгованості, зазначеної у пункті 1 Мирової угоди, та суми відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 50%, зазначеної у пункті 2 Мирової угоди, здійснюватиметься з розстроченням 2-ма платежами у строк до 31.08.2023, після затвердження Мирової угоди Господарським судом Дніпропетровської області:
- 1 платіж у розмірі 159 612 грн. 52 коп., який складається з 156 600 грн. 00 коп. у якості часткової сплати заборгованості за договором на надання послуг № 21126 від 20.04.2021, 3 012 грн. 53 коп. у якості відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 50% до 31.07.2023;
- 2 платіж у розмірі 156 600 грн. 00 коп. до 31.08.2023;
4. Позивач з моменту підписання Мирової угоди відмовляється від стягнення неустойки (пеня, штраф), 3% річних та інфляційних втрат з приводу заборгованості, яка є предметом Мирової угоди.
5. Сторони домовились, що судові витрати по сплаті витрат на професійну правничу допомогу, відшкодуванню не підлягають та кожна із сторін сплачує їх за власний рахунок.
6. Сторони підтверджують, що Мирова угода відображає дійсні наміри та інтереси сторін, відповідає вимогам діючого законодавства, стосується лише прав та обов'язків сторін щодо предмету спору у справі № 904/2272/23 та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
7. Ця Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов'язань, передбачених Мировою угодою.
8. Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області про затвердження цієї Мирової угоди є виконавчим документом.
9. Позивач і відповідач заявляють, що ні в процесі укладення Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі й держави.
10. Сторони підтверджують, що вищевикладені умови відповідають їх волевиявленню і породжують настання бажаних наслідків, які відповідають їх дійсним інтересам. Наслідки припинення провадження у справі роз'ясненні та зрозумілі.
11. Сторони підтверджують, що особи, які підписали від імені сторін Мирову угоду, мають всі необхідні повноваження на підписання Мирової угоди та не мають будь-яких застережень та/або обмежень таких повноважень та/або своєї правоздатності, та/або дієздатності.
12. Ця Мирова угода укладена у 3-х автентичних примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін та один - для надання в матеріали справи №904/2272/23, яка знаходиться в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області.
3. Закрити провадження у справі № 904/2272/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення заборгованості за договором на надання послуг №21126 від 20.04.2021 у загальному розмірі 401 669 грн. 79 коп.
Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехком" (вулиця Гіршмана, будинок 16, м. Харків, 61002; ідентифікаційний код 24336012) частину сплаченого судового збору у сумі 3 012 грн. 52 коп., перераховану згідно з платіжною інструкцією № 3755 від 26.04.2023, яка знаходиться в матеріалах справи.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 27.06.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
5. Ухвала є виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", та може бути пред'явлена до виконання у строк до 28.06.2023.
Повний текст ухвали підписаний - 29.06.2023.
Суддя Ю.В. Фещенко