вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"20" червня 2023 р. Cправа № 902/456/23
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" (вул. Райдужна, 13, корпус А, офіс 201, м. Київ, 02218)
до: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" ( вул. Гагаріна, буд. 16, м. Бровари, Київська обл., 07400).
про стягнення 11272454,24 грн збитків
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Надтока Т.О.
за участю представників:
позивача: Зіневич К.А.
відповідача: Бірючова О.В.
03.04.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях про стягнення 11272454,24 грн збитків.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/456/23) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 10.04.2023 відкрито провадження у справі № 902/456/23. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.05.2023. Залучено до участі якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "УКРСПИРТ"(ідент.код 37199618, вул. Гагаріна, буд. 16, м. Бровари, Київська обл., 07400).
На визначену дату судом в судове засідання з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник третьої особи не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 10.04.2023.
Суд зауважує, що представником відповідача в судовому засіданні усно заявлено клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, для надання можливості подати відзив на позовну заяву.
Водночас представником позивача судом заявлено клопотання про виклик та допит свідка.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та про розгляд клопотання представника позивача про виклик та допит свідка в наступному судовому засіданні, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 09.05.2023 повідомлено учасників справи про підготовче засідання, що відбудеться 31.05.2023
10.05.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/4548/23 від 10.05.2023), яке долучене судом до матеріалів справи.
На визначену дату судом в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Представник третьої особи не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 09.05.2023.
Суд розглянув клопотання представника позивача від 03.04.2023 про виклик та допит свідка та відмовив у його задоволені, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 01.06.2023 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 20.06.2023.
На визначену дату судом з'явився представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з обґрунтувань викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем вказується, що у момент укладення договору купівлі - продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" за адресою Вінницька обл., Жмеринський р-н., с. Мартинівка, вул. М. Яжука, 20, за результатами аукціону № UA-PS-2021-06-02-000064-2, який посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А. 29.07.2021 р. і зареєстровано в реєстрі за № 5533, Продавець (Фонд державного майна України) був обізнаний про наявність арешту на предмет договору та свідомо приховав таку інформацію від позивача. З огляду на що, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків в порядку ст. 230 ЦК України, а саме, повернення їх у подвійному розмірі із розрахунку здійснених позивачем платежів, а саме: 02.08.2021 згідно платіжного доручення № 1068 ТОВ «Вертас» було здійснено переказ грошових коштів в сумі 3 102 022,59 (три мільйона сто дві тисячі двадцять дві гривні) 59 копійок, одержувач коштів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № НОМЕР_1, призначення платежу: Перерахування гарантійного внеску за ТОВ «СТК КИЇВ-ІНВЕСТ» (43536631) по лоту ЄА-Р8-2021-06-02-000064-2.; 05.08.2021 згідно платіжного доручення №8 Позивачем було сплачено ПДВ в сумі 620 404,52 гривень (шістсот двадцять тисяч чотириста чотири гривні 52 копійки) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № НОМЕР_2, призначення платежу: ПДВ на гарантійний внесок. Крім того зазначає, що витрати позивача на укладення договору становлять 1 913 800,01 (один мільйон дев'ятсот тринадцять тисяч вісімсот гривень одна копійка), які складаються: 27.07.2021 - 681 000,00 (шістсот вісімдесят одна тисяча гривень) сплата збору операцій купівлі-продажу нерухомого майна, код платежу 24140500, що підтверджується копією платіжного доручення № 5 від 27.07.2021 р., а також листом ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.12.2022; 29.07.2021 - 415 600,00 (чотириста п'ятнадцять тисяч шістсот гривень) було сплачено готівкою Приватному нотаріусу Вінницького Міського нотаріального округу Скутельник Інні Анатоліївні на підставі Рахунка б/н від 27.07.2021 року за «нотаріальну дію».
Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву, де вказано, що відповідно до Порядку перерахування до бюджетів коштів, одержаних від приватизації майна, затверджених наказом Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України віл 10.12.2015 №1271/2065, кошти від продажу об'єктів державного майна на рахунках Регіонального відділення не акумулюються, у встановлений строк і в повному обсязі перераховуються до Державного бюджету України та набувають статусу коштів Державного бюджету України. З огляду па вищевикладене, виконання вимоги щодо повернення Регіональним відділенням гарантійного внеску не вбачається за можливе, оскільки після перерахування грошових коштів па казначейський рахунок вони набули статусу коштів державного бюджету та підлягають стягненню з державного бюджету. У зв'язку із чим, Регіональне відділення не є належним відповідачем по справі, а належним відповідачем є - Державна казначейська служба України.
Щодо витрат позивача на укладання Договору зауважує, що згідно прикінцевих положень П.13 Договору купівлі-продажу від 29.07.2021 «Усі витрати пов'язані з укладенням договору, його нотаріальним посвідченням та виконанням, бере на себе Покупець (позивач). Крім того зазначає, що Регіональне відділення в інформаційному повідомлені зазначило усю інформацію наявну у органу приватизації, як вимагає Закон та Порядок.
Із наявних доказів з матеріалів справи судом встановлено наступне: 30.06.2021 відбувся електронний аукціон № UA-PS-2021-06-02-000064-2, протокол про результати якого затверджений Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях № 1063 від 12.07.2021 р. Згідно протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2020-11-06-000082-2 переможцем визначено ТОВ "СТК Київ-Інвест".
29.07.2021 на виконання вимог протоколу аукціону №UA-PS-2021-06-02-000064-2 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна Мартенівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "УКРСПИРТ", договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інною Анатоліївною та зареєстровано в реєстрі за №5533.
Пунктом 1.2. договору визначено, що нерухоме майно, яке входить до складу Об'єкта приватизації та розташоване за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н. с. Мартинівка, вул. Яжука, 20 належить Державі Україна в особі Державного підприємства спиртової та лікеро горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Біликовецької сільської ради Жмеринського району, Вінницької області, від 21.06.2012 р. на підставі рішення виконавчого комітету Біликовецької сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області від 26.04.2012 р.
Згідно пункту 1.3. договору визначено, що рухоме майно, яке входить до складу Об'єкт приватизації належить державі, в особі Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618), що підтверджується довідкою ДП "Укрспирт" (відомості про активи об'єкту) та Наказом Фонду державного майна України від 09.04.2021 р. № 595 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році зі змінами".
Вартість Об'єкта приватизації передбачена у пункті 2.1. договору та становить 81 720 001,20 грн, у тому числі ПДВ 13 620 000,20 грн.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що передача об'єкта приватизації покупцю здійснюється продавцем протягом 5-ти робочих днів після зарахування коштів у повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації разом із неустойкою (у разі її нарахування), а пунктом 3.1. договору передбачено, що право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації разом з неустойкою (у разі її нарахування).
Розділом 2 договору встановлено порядок розрахунків за придбаний об'єкт приватизації, зокрема, передбачається зобов'язання покупця не пізніше 30 календарних днів із дня підписання договору сплатити на користь продавця у повному обсязі ціну продажу за придбаний об'єкт приватизації в розмірі 81 720 001,20 грн., у тому числі ПДВ 13 620 000,20 грн., з особливостями розмежування платежів для повної сплати, передбаченими наступними пунктами: пункт 2.2.1. договору - зарахування гарантійного внеску в розмірі 3 102 022,59 грн покупцю в рахунок ціни продажу об'єкта приватизації відбувається після перерахування оператором електронного майданчика на відповідний казначейський рахунок; пункт 2.2.2. договору - зобов'язання покупця протягом 10 днів із дня підписання договору сплатити продавцю ПДВ в сумі 620 404,52 грн на гарантійний внесок; пункт 2.2.3. договору - зобов'язання покупця сплатити на користь продавця грошові кошти за придбаний об'єкт приватизації в розмірі 77 997 574,09 грн із урахуванням ПДВ протягом 30 календарних днів із дня підписання договору.
Обов'язок покупця зі сплати грошових коштів передбачено і розділом 6 договору, зокрема, пунктом 6.1. встановлено зобов'язання зі сплати ПДВ на гарантійний внесок та сплати грошових коштів у сумі, зазначеній пунктом 2.2.3. договору.
Відповідно до п.13.5 договору відсутність податкової застави підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, відсутність іпотеки. Заборони, арештів, відчуження об'єктів нерухомого майна підтверджується інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкта нерухомого майна відповідно до витягів сформованих приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А.. 29.07.2021 р. відомості про реєстрацію інших речових прав, крім прав "продавця" та зареєстровані обтяження речових прав відсутні.
Судом встановлено, що 02.08.2021 згідно платіжного доручення № 1068 ТОВ «Вертас» було здійснено переказ грошових коштів в сумі 3 102 022,59 грн, одержувач коштів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № НОМЕР_1, призначення платежу: Перерахування гарантійного внеску за ТОВ «СТК КИЇВ-ІНВЕСТ» (43536631) по лоту ЄА -Р8-2021-06-02-000064-2;
05.08.2021 згідно платіжного доручення №8 Позивачем було сплачено ПДВ в сумі 620 404,52 грн на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № НОМЕР_2, призначення платежу: ПДВ на гарантійний внесок 620 404,52 грн.
Разом з тим, судом встановлено, ТОВ «СТК КИЇВ-ІНВЕСТ» були понесені витрати під час укладення вищевказаного договору купівлі - продажу, а саме 1 913 800,01 грн:
27.07.2021 - 681 000,00 грн - сплата збору операцій купівлі-продажу нерухомого майна, код платежу 24140500, що підтверджується копією платіжного доручення № 5 від 27.07.2021, а також листом ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.12.2022.
29.07.2021 - 415 600,00 грн - було сплачено готівкою Приватному нотаріусу Вінницького Міського нотаріального округу Скутельник Інні Анатоліївні на підставі Рахунка б/н від 27.07.2021 за «нотаріальну дію».
Крім того, були понесені витрати по сплаті винагороди оператора електронного майданчика ТОВ «Вертас» в розмірі 817 200,01 грн, що підтверджується випискою за контрагентом за 29.07.2021.
При цьому, судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/961/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 2. Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 2. Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна про розірвання договору та стягнення неустойки.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі №902/961/21 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Понесені судові витрати залишено за первісним позивачем. Зустрічний позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі - продажу від 29.07.2021, що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях неустойку в сумі 4 086 000,06 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 63 560,00 грн.
17.10.2022 Північно-Західний апеляційний господарський суд розглянув справу № 902/961/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК Київ-Інвест» на Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 року у справі № 902/961/21.
Судом винесено Постанову від 17.10.2022, якою змінено Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 року у справі № 902/961/21, зокрема, визнано договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» №5533 від 29.07.2021 нікчемним.
З урахуванням викладеного предметом позовних вимог є стягнення збитків на користь позивача на загальну суму 5 636 227,12 грн з яких 3 722 427,11 (три мільйони сімсот двадцять дві тисячі чотириста двадцять сім гривень одинадцять копійок) згідно умов Договору, який було визнано нікчемним у зв'язку із наявністю арешту на майно, а також додаткові збитки позивача в розмірі 1 913 800,01 грн (один мільйон дев'ятсот тринадцять тисяч вісімсот гривень одна копійка).
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідачів, суд керувався наступним.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту передбачений у частині другій статті 20 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
В законодавстві України не міститься визначення юридичних фактів, однак із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції слідує, що юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв'язку із волею суб'єкта юридичні факти поділяються на події та дії.
Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей.
Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов'язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов'язального характеру; дії, що створюють об'єктивний результат (створення об'єкта інтелектуальної власності). Дії у свою чергу поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями.
Судом встановлюються факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних або юридичних осіб. Суд встановлює факти, що мають юридичне значення, у випадках неможливості їх посвідчення в іншому порядку.
Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Проаналізувавши зміст вимог позивача про стягнення з Регіонального відділення державного майна України по Вінницькій та Хмельницьких областях збитків спричинених укладенням договору купівлі продажу об'єкта малої приватизації - окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт», суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Аналіз викладених судом обставин у справі свідчить, що між учасниками справи існують спірні правовідносини щодо приватизації державного майна на аукціоні.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
До об'єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об'єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (частина перша статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною першою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації поділяються на об'єкти малої приватизації та об'єкти великої приватизації.
Згідно із частинами першою, другою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України. Електронний аукціон проводиться відповідно до договору, що укладається між організатором аукціону з операторами електронних майданчиків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 затверджено Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації, який визначає механізм проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Згідно із пунктом 28 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, сплачує реєстраційний та гарантійний внески для набуття статусу учасника.
Гарантійний внесок - це сума коштів, що становить визначену у відсотках частину стартової ціни об'єкта приватизації, яка вноситься потенційним покупцем об'єкта приватизації для забезпечення виконання його зобов'язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів або банківської гарантії (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини одинадцятої статті 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для участі в аукціоні з продажу об'єкта малої приватизації гарантійний внесок сплачується на рахунок оператора електронного майданчика, через який подається заява на участь у приватизації.
Згідно із ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Так, судом встановлено, що 02.08.2021 згідно платіжного доручення № 1068 ТОВ «Вертас» було здійснено переказ грошових коштів в сумі 3 102 022,59 грн, одержувач коштів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № НОМЕР_1, призначення платежу: Перерахування гарантійного внеску за ТОВ «СТК КИЇВ-ІНВЕСТ» (43536631) по лоту ЄА -Р8-2021-06-02-000064-2 та 05.08.2021 згідно платіжного доручення №8 позивачем було сплачено ПДВ в сумі 620 404,52 грн на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № НОМЕР_2, призначення платежу: ПДВ на гарантійний внесок.
За результатами закінчення електронного аукціону переможець аукціону або у відповідні строки підписує протокол та договір, за результатами чого після повного розрахунку фактично об'єкт приватизації знаходить свого нового власника і в даному випадку гарантійний внесок зараховується в якості розрахунку за придбаний об'єкт, або переможець відмовляється від підписання протоколу та договору у відповідні строки, наслідком чого є втрата можливості повернути свій гарантійний внесок.
Під час судового розгляду справи встановлено, що 29.07.2021 на виконання вимог протоколу аукціону №UA-PS-2021-06-02-000064-2 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна Мартенівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "УКРСПИРТ", договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інною Анатоліївною та зареєстровано в реєстрі за №5533.
Пунктом 1.2. договору визначено, що нерухоме майно, яке входить до складу Об'єкта приватизації та розташоване за адресою: Вінницька обл., Жмеринський р-н. с. Мартинівка, вул. Яжука, 20 належить Державі Україна в особі Державного підприємства спиртової та лікеро горілчаної промисловості "Укрспирт" (код ЄДРПОУ 37199618), на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Біликовецької сільської ради Жмеринського району, Вінницької області, від 21.06.2012 р. на підставі рішення виконавчого комітету Біликовецької сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області від 26.04.2012 р.
Відповідно до п.13.5 договору відсутність податкової застави підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави, відсутність іпотеки. Заборони, арештів, відчуження об'єктів нерухомого майна підтверджується інформацією з Державного реєстру прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкта нерухомого майна відповідно до витягів сформованих приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А.. 29.07.2021 р. відомості про реєстрацію інших речових прав, крім прав "продавця" та зареєстровані обтяження речових прав відсутні.
З наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено, що ТОВ «СТК Київ-Інвест» були понесені витрати під час укладення вищевказаного договору купівлі - продажу в розмірі 1 913 800,01 грн, а саме 27.07.2021 - 681 000,00 грн - сплата збору операцій купівлі-продажу нерухомого майна, код платежу 24140500, що підтверджується копією платіжного доручення № 5 від 27.07.2021 р., а також листом ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.12.2022; 29.07.2021 - 415 600,00 грн - було сплачено готівкою Приватному нотаріусу Вінницького Міського нотаріального округу Скутельник Інні Анатоліївні на підставі Рахунка б/н від 27.07.2021 року за «нотаріальну дію». Крім того, були понесені витрати по сплаті винагороди оператора електронного майданчика ТОВ «Вертас» в розмірі 817 200,01 грн, що стверджується випискою за контрагентомза 29.07.2021.
Таким чином, за доводами та на переконання суду ТОВ «СТК Київ - Інвест» як учасником аукціону у повній мірі виконано вимоги положень ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" як Покупця.
Разом з тим, як уже встановлено та зазначено судом в провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/961/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 2. Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" 2. Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Скутельник Інна Анатоліївна про розірвання договору та стягнення неустойки.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі №902/961/21 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Понесені судові витрати залишено за первісним позивачем. Зустрічний позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі - продажу від 29.07.2021, що укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях неустойку в сумі 4 086 000,06 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 63 560,00 грн.
17.10.2022 Північно-Західний апеляційний господарський суд розглянув справу № 902/961/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТК Київ-Інвест» на Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 року у справі № 902/961/21.
Судом винесено Постанову від 17.10.2022, якою змінено Рішення Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 року у справі № 902/961/21, зокрема, визнано договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» №5533 від 29.07.2021 нікчемним.
Судом зроблено висновок, що на момент укладення договору продавець Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницьких областях було обізнане про наявність накладеного арешту на предмет договору та свідомо приховав таку інформацію від позивача (абз. 4, сторінка 7 Постанови). Договір визнано нікчемним, оскільки його було укладено під час дії арешту на майно, яке є предметом Договору. Постанова набула законної сили 17.10.2022.
Суд зазначає, що законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною четвертою статті 75 ГПК України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Вказаний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.11.2020 у справі №909/948/18.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 за змістом частини 4 статті 75 ГПК України преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Преюдиційність - це властивість фактів. Оцінка судами в інших справах законності чи незаконності певних дій особи в жодному разі не є преюдиційним фактом, і не є правовою позицією (постанова Верховного Суду від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18).
Водночас правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (частина 7 статті 75 ГПК України).
У постановах від 02.07.2019 у справі №48/340, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 та від 17.02.2021 у справі №914/1257/18 Верховний Суд зазначив, що преюдиціальне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Стаття 7 Закону України « Про приватизацію державного майна» - Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", цього Закону, інших законів України з питань приватизації.
Тобто відповідно до умов законодавства Фонд державного майна України забезпечує формування і ведення загальнодержавного Єдиного реєстру об'єктів державної власності (далі - Реєстр), є його розпорядником.
Механізм проведення інвентаризації об'єктів державної власності та надання відомостей про об'єкти державної власності до Реєстру визначено Методикою проведення інвентаризації об'єктів державної власності, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2005 року № 1121.
Суб'єкти управління об'єктами державної власності ведуть облік об'єктів державної власності, що перебувають в сфері їх управління, приймають рішення про проведення інвентаризації державного майна, відповідно до яких отримують щороку від юридичних осіб (балансоутримувачів державного майна) пооб'єктний перелік державного майна в паперовому вигляді за формою № 2б «Відомості про державне майно» (наказ Фонду державного майна України від 03 лютого 2006 року № 197 «Про затвердження форм надання відомостей про об'єкти державної власності», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 квітня 2006 року за № 380/12254), яка формується на підставі даних інвентаризаційних описів (пункт 7 Методики № 1121).
З урахуванням викладеного в призмі Закону на Регіональні відділення Фонду державного майна покладено обов'язки перевірки та контролю щодо статусу об'єктів малої приватизації, в тому числі перебування останніх в арешті.
Таким чином, факт порушення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях зобов'язань передбачених Зоконом, про що встановлено судовим рішенням у справі № 902/691/21, тому згідно статті 75 ГПК України вказані обставини не потребують додаткового доказування.
Отже, в даному випадку склалися обставини, за яких позивач не отримав об'єкт приватизації у власність, оскільки об'єкт договору купівлі - продажу перебував в арешті, про що не було відомо останньому, та не проінформовано відповідачем, при цьому гарантійний внесок та понесені витрати йому не повернуто відповідачем Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях.
Таким чином, за результатами проведеного аукціону фактично позивач не набув статусу власника об'єкта приватизації, із вини та дій відповідача, та оскільки договір купівлі продажу є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Тому суд приходить до переконання про необхідність застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору та стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 3 102 022,59 грн, одержувач коштів: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № НОМЕР_1, призначення платежу: Перерахування гарантійного внеску за ТОВ «СТК КИЇВ-ІНВЕСТ» (43536631) по лоту ЄА -Р8-2021-06-02-000064-2 та 05.08.2021 згідно платіжного доручення №8 позивачем було сплачено ПДВ в сумі 620 404,52 грн на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях рахунок № НОМЕР_2, призначення платежу: ПДВ на гарантійний внесок 620 404,52 грн. 681 000,00 грн - сплата збору операцій купівлі-продажу нерухомого майна, код платежу 24140500, що підтверджується копією платіжного доручення № 5 від 27.07.2021 р., а також листом ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.12.2022; витрати по сплаті винагороди оператора електронного майданчика ТОВ «Вертас» в розмірі 817 200,01 грн, що стверджується випискою банка за 29.07.2021, отриману від позивача за нікчемним договором в якості зазначених платежів.
Водночас, кошти в сумі 415 600,00 грн було сплачено готівкою Приватному нотаріусу Вінницького Міського нотаріального округу Скутельник Інні Анатоліївні на підставі Рахунка б/н від 27.07.2021 року за «нотаріальну дію» , та які за доводами суду не можуть бути включені у частину стягнення з відповідача, оскільки є такі, що не підтверджені належним чином.
При цьому, судом не взято до уваги заяви свідків ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з приводу підтвердження платежів та безпосередньо щодо сплати 415 600,00 грн готівкою Приватному нотаріусу Вінницького Міського нотаріального округу Скутельник Інні Анатоліївні на підставі Рахунка б/н від 27.07.2021 року за «нотаріальну дію» з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у частині другій статті 2, частині першій статті 13 ГПК України.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.
За змістом статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно зі статтею 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
За доводами суду показання свідка є важливими і суд бере їх до уваги, але в тому випадку, коли вони збігаються з письмовими доказами, які подано у справі та доведено.
Заява свідка без відповідних документів є тільки додатковим доказом.
З урахуванням того, що сплата коштів 415 600,00 грн здійснена готівкою Приватному нотаріусу Вінницького Міського нотаріального округу Скутельник Інні Анатоліївні на підставі Рахунка б/н від 27.07.2021 року за «нотаріальну дію» не підтверджено документарно, суд не бере заяви свідків в якості доказової бази при розгляді даної справи.
Разом з тим, судом не встановлено підстав для визнання договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації окремого майна Мартинівського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт» №5533 від 29.07.2021 таким, що містить обман позивача зі сторони відповідача по зазначеним причинам вказаним у позові, і приходить до переконання, що відсутні підстави для відшкодування Позивачу майнової шкоди в подвійному розмірі.
При цьому за правовими висновками Великої Палати ВС у справі №910/23967/16 від 19.06.2018 кошти підлягають стягненню саме з Державного бюджету України, а не з відповідача, оскільки саме туди вони були перераховані.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, з огляду на наведені положення законодавства, встановлення наявності порушеного права позивача, разом із тим враховуючи наявну заяву відповідача про застосування строків позовної давності, позаяк позивачем не наведено поважності причин її пропуску, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Вирішуючи питання розподілу витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, суд враховує, що за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, позов підлягає частковому задоволенню.
Так, сам факт не набуття у власність об'єкта згідно договору купівлі продажу відбувся безпосередньо із вини відповідача за наявності арешту майна, тобто з причин, що об'єктивно не залежали від позивача, внаслідок чого суд приходить до висновку про покладення на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК Київ-Інвест" на сплату судового збору за подання позовної заяви в сумі 78 309,41 грн відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК КИЇВ-ІНВЕСТ" (вул. Райдужна, 13, корпус А, офіс 201, м. Київ, 02218, ідент. код. 43536631) збитків в сумі 5 220 627,12 грн.
3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 42964094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТК КИЇВ-ІНВЕСТ" (вул. Райдужна, 13, корпус А, офіс 201, м. Київ, 02218, ідент код 43536631) 78 309,41 грн витрат по сплаті судового збору.
4. В решті позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
6. Згідно з приписами ч.1 стт.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
8. Примірник повного судового рішення направити учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення та на електронні адреси: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_5, позивача - ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідача - vinnytsia@spfy.gov.ua.
Повне рішення складено 29 червня 2023 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Райджужна, 13, корпус А, офіс 201, м. Київ, 02218 )
3 - відповідачу (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)
4 - третій особі (вул. Гагаріна, буд. 16, м. Бровари, Київська обл., 07400)