27 червня 2023 року м. Харків Справа № 913/228/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”, м. Київ, вх. № 1013 Л/2, на рішення Господарського суду Луганської області від 17.04.2023, ухвалене суддею Фоновою О.С. у приміщенні Господарського суду Луганської області 17.04.2023 о 17 год. 38 хв. (повний текст рішення складено та підписано 27.04.2023) у справі № 913/228/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”, м. Київ,
до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз”, м.Сєвєродонецьк Луганської області,
про стягнення 259374141,73 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” звернулося з позовом до Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” про стягнення заборгованості 259374141,73 грн за добові небаланси природного газу, з яких: 197214842,02 грн - сума основного боргу, 19398994,11 грн - пеня, 37968824,46 грн - інфляційні втрати, 4791481,14 грн - три відсотки річних.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.04.2023 у справі № 913/228/22 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача борг в сумі 197214842,02 грн, пеню в сумі 9699497,06 грн, 3% річних в сумі 4791481,14 грн, інфляційні втрати в сумі 37968824,46 грн, витрати по оплаті судового збору в сумі 868350,00 грн. В решті позовних вимог в частині стягнення пені відмовлено.
В обґрунтування вказаного рішення суд першої інстанції зазначив наступне: матеріалами справи у їх сукупності підтверджено, що у січні, березні, квітні, травні, вересні, жовтні, грудні 2021 року у відповідача мав місце негативний небаланс природного газу, у зв'язку із чим, позивач надав відповідачу послуги балансування та в нього виник обов'язок сплатити позивачу кошти, відповідно до розміру добового небалансу (оплатити безпідставно відібраний газ) на загальну суму 200754092,54 грн; відповідач частково здійснив оплату за зобов'язаннями за врегулювання добових негативних небалансів січня, березня, квітня, травня 2021 року на загальну суму 2813070,31 грн, отже, у відповідача склалась заборгованість з оплати послуг балансування за квітень 2021 року в сумі 6000000,00 грн, травень 2021 року в сумі 5000000,00 грн, вересень 2021 року в сумі 59682609,06 грн, жовтень 2021 року в сумі 110143141,59 грн, грудень 2021 року в сумі 16389091,37 грн, а всього - 197214842,02 грн. Також, у зв'язку з простроченням відповідачем зобов'язань з оплати негативних щодобових небалансів у січні, березні, квітні, травні, вересні, жовтні, грудні 2021 року позивач на підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору, ст. 536, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України нарахував відповідачу пеню в сумі 19398994,11 грн, 3% річних в сумі 4791481,14 грн та інфляційні втрати в сумі 37968824,46 грн. Вказані розрахунки місцевий господарський суд визнав обґрунтованими. Водночас, розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій суд першої інстанції врахував, що: АТ “Луганськгаз” здійснювало розподіл природного газу в Луганській області та займало монопольне становище у наданні цих послуг для споживачів регіону, проте, у зв'язку з війною в країні та тимчасовою окупацією Луганської області, відповідач припинив свою господарську діяльність, за рахунок якої отримував прибуток; відповідно до Наказу Міністерства з питань Реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, станом на 08.03.2023 до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані) віднесені всі 8 (вісім) районів Луганської області, тобто вся територія Луганської області є тимчасово окупованою; 21.04.2022 Головним управлінням Національної поліції в Луганської області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022130000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України за фактом того, що військовослужбовці збройних сил рф та учасники контрольованих рф незаконних збройних формувань, на території Луганської області із спочатку вторгнення ворога, з 24.02.2022 внаслідок дій держави-агресора здійснили захоплення структурних підрозділів АТ “Луганськгаз” включно зі всім рухомим та нерухомим майном, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадян з метою користування ними та перешкоджання нормальної роботі підприємств, установ, організацій та здійснення господарської діяльності Товариства; попереднім календарним роком господарської діяльності АТ “Луганськгаз” є 2022 рік, в якому Товариство здійснювало розподіл газу протягом січня-квітня 2022 року зокрема, за ці чотири місяці 2022 року більшість споживачів повністю не розрахувались за надану послугу з розподілу природного газу у зв'язку з тим, що залишились на окупованій території; фінансовий звіт за 2022 рік АТ “Луганськгаз” не подавало до ДПС України, оскільки було втрачено первинні бухгалтерські документи, натомість суду було надано копії фінансових звітів за 2019 рік з яких вбачається, що господарська діяльність АТ “Луганськгаз” була збитковою; постачання природного газу операторам газорозподільних мереж для покриття виробничо-технологічних втрат природного газу відповідно до умов встановлення тарифів на розподіл газу у 2021 році, згідно з постановою КМУ №1011 від 27.09.2021, було обов'язковим для виконання НАК “Нафтогаз України”; АТ “Луганськгаз” неодноразово зверталося до НАК “Нафтогаз України” щодо укладання договору про постачання природного газу Товариству у межах затвердженого тарифу, але останнім цього зроблено не було та Постанову КМУ не було виконано; можливість АТ “Луганськгаз” розраховуватись за природний газ за Договором прямо та безпосередньо залежала від наявності суми передбаченої НКРЕКП в тарифі на розподіл природного газу як відповідної складової. НКРЕКП, затверджуючи тариф на розподіл для АТ “Луганськгаз”, повинна була встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та врахувати всі матеріальні витрати Товариства, але цього не зробила. Також господарський суд прийняв до уваги введення на території України воєнного стану, ведення активних бойових дій на території Луганської області та в подальшому її окупація військами рф, що також значним чином вплинуло на ведення господарської діяльності підприємства відповідача, але водночас і на інтереси іншої сторони, тобто позивача. Суд першої інстанції зазначив, що пеня є фінансовою санкцією за невиконання зобов'язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засобом безпідставного збагачення; розмір пені складає 19398994,11 грн, і хоча позивач зазначає, що це всього 10% від суми боргу, господарський суд бере до уваги, що незважаючи на відсоткове співвідношення пені та суми основного боргу, в несприятливих умовах, в яких опинився відповідач, це дуже велика сума штрафних санкцій для нього, крім того, позивачем реалізовано своє право та додатково заявлено до стягнення та задоволено судом 37968824,46 грн інфляційних втрат та 4791481,14 грн трьох відсотків річних, що у сукупності складає понад 42 млн. грн. Надаючи оцінку запереченням позивача щодо зменшення пені в аспекті його незадовільного матеріального стану, господарський суд зазначив, що позивач має можливість здійснювати власну діяльність на всій території України, в тому числі в регіонах, що не окуповані рф та де не відбуваються активні бойові дії; у співвідношенні стану ведення господарської діяльності позивач, як кредитор, є у вигіднішому матеріальному становищі, ніж відповідач; щодо посилань позивача на невчасне заявлення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій вже під час розгляду справи по суті, суд першої інстанції вказав, що нормами ГПК України, так само як і ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, не встановлено часових обмежень щодо заявлення вказаного клопотання. В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд також зазначив, що відповідач просив суд зменшити штрафні санкції до 1%, разом з тим, враховуючи матеріальне становище сторін, зокрема позивача, суд вважає, що зменшення пені до 50% є розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача. Отже, за висновком місцевого господарського суду, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 9699497,06 грн (тобто 50% від її правомірного розміру).
Позивач 17.05.2023 (тобто в межах установленого законом строку) направив поштою до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ “Оператор ГТС України” до АТ “Оператор ГРС “Луганськгаз” про стягнення 9699497,05 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 218238,69 грн покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог скарги заявник наводить наступні доводи: оскільки відповідач у добровільному порядку свої зобов'язання з оплати заборгованості за щодобові небаланси за квітень, травень, вересень, жовтень, грудень 2021 року у повному обсязі не виконав, то з метою захисту своїх порушених прав позивач змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення простроченого грошового зобов'язання за договором транспортування природного газу №1910000182 від 31.12.2019 та штрафних санкцій як способу захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання; за порушення договірних зобов'язань та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України; нарахований позивачем розмір пені становить 10% від суми основної заборгованості, при цьому основна заборгованість відповідачем не сплачена, тобто штрафні санкції є співмірними з розміром основного боргу та не перевищують його, у зв'язку з чим, на переконання позивача, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України; неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань виключає наявність виняткових випадків, які надають суду право застосовувати вказані норми; господарським судом не наведено, в чому полягає винятковість обставин, що вплинули не неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань; ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”, з метою забезпечення функціонування газотранспортної системи, яка зазнала значних руйнувань та пошкоджень, за власні кошти постійно проводить ремонти, пов'язані з ліквідацією наслідків бойових дій, забезпечення безпечної експлуатації ГТС потребує значних зусиль і коштів, у свою чергу, замовники послуг транспортування, зокрема, і АТ “Луганськгаз”, своїми протиправними діями по безпідставному відбору природного газу створили значні обсяги небалансів, які протягом 2020 - 2022 років Оператор змушений був врегульовувати та закуповувати природний газ для балансування ГТС; із бухгалтерської довідки вбачається, що станом на 30.09.2022 заборгованість замовників послуг за договорами транспортування природного газу з оплати обсягів негативних щодобових замовленої договірної потужності та за перевищення замовленої договірної потужності за період з 01.01.2020 по 30.09.2022 складає 33750197630,38 грн; зі Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2022 року вбачається, що за перший квартал 2022 року збиток ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” становить майже 1,5 млрд грн; зупинення транспортування природного газу з огляду на вказані вище причини (наявність значної дебіторської заборгованості з боку замовників послуг природного газу, в т.ч. АТ “Луганськгаз”) може мати наслідком неможливість здійснення транзиту газу через Україну до країн Європи, що в сукупності є реальною загрозою енергетичній безпеці України в цілому - отже, на думку позивача, місцевий господарський суд не врахував майнового стану ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”, надавши пріоритет саме доказам та доводам відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” на рішення Господарського суду Луганської області від 17.04.2023 у справі № 913/228/22. Повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться "27" червня 2023 р. о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104. Встановлено учасникам справи строк до 22.06.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання заяв, клопотань тощо.
Іншою ухвалою від цієї ж дати витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи № 913/228/22, які 07.06.2023, на виконання вказаної ухвали, надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
08.06.2023 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Кисіль Тетяни Василівни, про участь у судовому засіданні 27.06.2023 о 10:00 годині в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС, яку було задоволено ухвалою суду від 09.06.2023.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (ухвалу від 29.05.2023 про відкриття апеляційного провадження отримано АТ “Луганськгаз” у системі “Електронний суд” 29.05.2023 о 12 год.36 хв., відповідну довідку долучено до матеріалів справи), відзиву на апеляційну скаргу, клопотань та заяв до суду не надав, а також не скористався своїм правом на участь представника в судовому засіданні 27.06.2023 та не повідомив суд про причини його неявки.
Представник апелянта, адвокат Кисіль Т.В., у судовому засіданні 27.06.2023 (в режимі відеоконференції) підтримала вимоги та доводи апеляційної скарги, а саме, просила переглянути та скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ “Оператор ГТС України” до АТ “Оператор ГРС “Луганськгаз” про стягнення 9699497,05 грн пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки, на думку позивача, місцевий господарський суд безпідставно зменшив заявлений позивачем розмір пені на 50%.
В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Присутній в судовому засіданні представник позивача не висловлював заперечень щодо повноти дослідження доказів, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, однак не скористався своїм правом на участь представника в судовому розгляді справи - дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Згідно з умовами договору №1910000182 від 31.12.2019, укладеного між позивачем, як оператором, та відповідачем, як замовником, оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Згідно з п.4.1 договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим Договором та Кодексом; вчасно збалансовувати своє портфоліо балансування; здійснити своєчасну та повну оплату за перевищення розміру договірної потужності, додаткову плату за зміну умов (обмежень) використання потужності з обмеженнями, плату за добовий небаланс, плату за нейтральність балансування, додаткову плату у разі недотримання параметрів ФХП газу та плату за несанкціонований відбір природний газу з газотранспортної системи в порядку, визначеному Кодексом та цим Договором; здійснити у термін до 5 робочих днів з дня виставлення рахунка оплату вартості добових небалансів, якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів Замовника протягом звітного газового місяця.
Відповідно до п.7.1 договору, вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом ГТС.
Згідно з п. 13.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором.
За умовами п.13.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні встановлено, що позивач надав відповідачу послуги балансування та в нього виник обов'язок сплатити позивачу кошти, відповідно до розміру добового небалансу (оплатити безпідставно відібраний газ) на загальну суму 200754092,54 грн; відповідач частково здійснив оплату за зобов'язаннями за врегулювання добових негативних небалансів січня, березня, квітня, травня 2021 року на загальну суму 2813070,31 грн, отже, у відповідача склалась заборгованість з оплати послуг балансування за квітень 2021 року в сумі 6000000,00 грн, травень 2021 року в сумі 5000000,00 грн, вересень 2021 року в сумі 59682609,06 грн, жовтень 2021 року в сумі 110143141,59 грн, грудень 2021 року в сумі 16389091,37 грн, а всього - 197214842,02 грн.
Із посиланням на вказані обставини, ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” звернулося до господарського суду з позовом у даній справі, в якому просило стягнути суму основного боргу 197214842,02 грн, а також, вказуючи на прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати негативних щодобових небалансів у січні, березні, квітні, травні, вересні, жовтні, грудні 2021 року позивач на підставі пунктів 13.1, 13.5 Договору, ст. 536, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України нарахував відповідачу пеню в сумі 19398994,11 грн, 3% річних в сумі 4791481,14 грн та інфляційні втрати в сумі 37968824,46 грн.
Зокрема, зазначаючи про прострочення відповідачем зобов'язань з оплати послуг балансування за січень, березень, квітень, травень, вересень, жовтень, грудень 2021 року позивач на підставі п.13.5 Договору нарахував відповідачу пеню в розмірі 19398994,11 грн, згідно з наданим розрахунком (т. 2, а.с. 40,41): за порушення терміну оплати за зобов'язаннями січня 2021 року нарахована пеня у сумі 14322,89 грн за період з 23.02.2021 по 22.03.2021 (28 днів) з урахуванням оплат; за порушення терміну оплати за зобов'язаннями березня 2021 року нарахована пеня у сумі 5630,14 грн за період з 21.04.2021 по 10.05.2021 (20 днів) з урахуванням оплат; за порушення терміну оплати за зобов'язаннями квітня 2021 року нарахована пеня у сумі 485424,66 грн за період з 21.05.2021 по 20.11.2021 (184 днів) з урахуванням оплат; за порушення терміну оплати за зобов'язаннями травня 2021 року нарахована пеня у сумі 415479,45 грн за період з 23.06.2021 по 23.12.2021 (184 днів) з урахуванням оплат; за порушення терміну оплати за зобов'язаннями вересня 2021 року нарахована пеня у сумі 5606894,97 грн за період з 22.10.2021 по 22.04.2022 (183 днів); за порушення терміну оплати за зобов'язаннями жовтня 2021 року нарахована пеня у сумі 10576759,21 грн за період з 23.11.2021 по 23.05.2022 (182 дні); за порушення терміну оплати за зобов'язаннями грудня 2021 року нарахована пеня у сумі 2294472,79 грн за період з 21.01.2022 по 21.07.2022 (182 дні).
В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідач проти позову заперечував. Також ним було подано клопотання (т.4, а.с.170) про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України (без зазначення, до якого саме розміру заявник просить зменшити штрафні санкції). В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначав про наступні обставини: АТ “Луганськгаз” здійснювало розподіл природного газу в Луганській області та займало монопольне становище у наданні цих послуг для споживачів регіону (населення, промисловості, бюджетних установ та інших), проте, у зв'язку з війною в країні та тимчасовою окупацією Луганської області така господарська діяльність, за рахунок якої Товариство отримувало прибуток, була припинена; відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, станом на 08.03.2023 до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані) віднесені всі 8 (вісім) районів Луганської області, тобто вся територія Луганської області є тимчасово окупованою; 21.04.2022 Головним управлінням Національної поліції в Луганської області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022130000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України за фактом того, що військовослужбовці збройних сил рф та учасники контрольованих рф незаконних збройних формувань, на території Луганської області із спочатку вторгнення ворога, з 24.02.2022 внаслідок дій держави-агресора здійснили захоплення структурних підрозділів АТ “Луганськгаз” включно зі всім рухомим та нерухомим майном, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадян з метою користування ними та перешкоджання нормальної роботі підприємств, установ, організацій та здійснення господарської діяльності Товариства; попереднім календарним роком господарської діяльності АТ “Луганськгаз” є 2022 рік, в якому Товариство здійснювало розподіл газу протягом січня-квітня 2022 року зокрема, за ці чотири місяці 2022 року більшість споживачів повністю не розрахувались за надану послугу з розподілу природного газу у зв'язку з тим, що залишились на окупованій території; фінансовий звіт за 2022 рік АТ “Луганськгаз” не подавало до ДПС України, оскільки було втрачено первинні бухгалтерські документи, натомість суду надавалися копії фінансових звітів за 2019-2021 роки, з яких вбачається, що господарська діяльність останнього була збитковою; постачання природного газу операторам газорозподільних мереж для покриття виробничо-технологічних втрат природного газу відповідно до умов встановлення тарифів на розподіл газу у 2021 році, згідно з постановою КМУ №1011 від 27.09.2021, було обов'язковим для виконання НАК “Нафтогаз України”. АТ “Луганськгаз” неодноразово зверталося саме до НАК “Нафтогаз України” щодо укладання договору про постачання природного газу Товариству у межах затвердженого тарифу, але нажаль останнім, цього не було зроблено та Постанову КМУ не було виконано; можливість “Луганськгаз” розраховуватись за природний газ за Договором прямо та безпосередньо залежала від наявності суми передбаченої НКРЕКП в тарифі на розподіл природного газу як відповідної складової. НКРЕКП, затверджуючи тариф на розподіл для АТ “Луганськгаз”, повинна була встановити такий тариф, що є економічно обґрунтованим та врахувати всі матеріальні витрати Товариства, але цього не зробила.
Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому відповідач уточнив вимоги вказаного клопотання та просив суд зменшити штрафні санкції до 1%.
Позивач надав суду першої інстанції заперечення (т.6, а.с.25) на клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, в яких зазначив, що відповідачем порушенні строки подання клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, тому вказане клопотання має бути залишено судом без розгляду відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України; у даній справі відсутні підстави для застосування приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, якими законодавець визначив право суду на зменшення розміру санкцій, оскільки укладаючи Договір відповідач погодився із тими умовами, що за неналежне виконання умов Договору на нього буде покладена відповідальність у вигляді стягнення неустойки (п.13.5 Договору), а також посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан, не є доведеним належними доказами; надані відповідачем докази його неплатоспроможності, мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами; відповідач не надав суду належних та допустимих доказів щодо наявності обґрунтованих підстав для зменшення розміру штрафних санкцій; позивач вважає, що заявлена до стягнення пеня у розмірі 19398994,11 грн є співмірною із розміром основного боргу 197214842,02 грн та орієнтовно становить 10% від суми основного боргу. Позивач також зазначив, що суд повинен враховувати і його тяжкий фінансовий стан; із бухгалтерської довідки, вбачається, що станом на 30.09.2022 заборгованість Замовників послуг за договорами транспортування природного газу з оплати обсягів негативних щодобових замовленої договірної потужності та за перевищення замовленої договірної потужності за період з 01.01.2020 по 30.09.2022 складає 33750197630,38 грн; зі Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2022 року вбачається, що за перший квартал 2022 року збиток ТОВ “Оператор ГТС України” становить 1479107 тис.грн, тобто практично 1,5 млрд.грн. Також, позивач зауважує, що зупинення транспортування природного газу з огляду на вказані вище причини (наявність значної дебіторської заборгованості з боку Замовників послуг природного газу, в т.ч. відповідача - AT “Луганськгаз”) матиме наслідком неможливість здійснення транзиту газу через Україну до країн Європи, що в сукупності є реальною загрозою енергетичній безпеці України в цілому; з 11.05.2022 частково зупинено, зокрема, не здійснюється транспортування природного газу через ГВС “Сохранівка”, а це обсяги у розмірі 32,6 млн.куб.м на добу, тобто третина від загального обсягу транзиту газу (інформація розміщена на сайті Оператора ГТС, підтверджується сертифікатом ТПП України).
Місцевий господарський суд частково задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені, зменшивши розмір пені на 50%, у зв'язку з чим позов було задоволено частково (з наведених вище підстав).
Відповідач також подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на рішення господарського суду в даній справі. Ухвалою суду від 09.06.2023 вказану скаргу було залишено без руху з підстав ненадання доказів сплати судового збору; станом на 27.06.2023 відповідний недолік не усунуто.
Отже, в даному апеляційному провадженні рішення Господарського суду Луганської області від 17.04.2023 у справі № 913/228/22 переглядається лише за апеляційною скаргою позивача, який оскаржує рішення господарського суду виключно в частині задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%.
Згідно з вищенаведеними приписами ст.269 ГПК України апеляційний перегляд вказаного рішення здійснюється у відповідній частині, в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Надаючи оцінку висновкам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду, про які зазначено вище, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення. Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки (про відповідне зазначено в постанові Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 902/977/20).
Норма частини третьої статті 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц).
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (частина перша статті 233 ГК України).
Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18, від 09.03.2023 у справі № 902/317/22 тощо).
Застосоване у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі № 910/1382/22).
Закон не наводить переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення у розумінні частини третьої статті 551 ЦК України), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності. Тобто, таке право (на зменшення розміру, зокрема, неустойки, у т.ч. пені, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності) перебуває у межах дискреції суду (судового розсуду) - аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/3704/20. Верховний Суд не робив висновків, які би певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду в питаннях зменшення розміру штрафу так, щоби лише один з варіантів реалізації розсуду суду можна було би вважати правильним (про відповідне зазначено у постанові Верховного Суду від 17.05.2023 у справі № 916/1523/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21, пункт 23 постанови Верховного Суду від 29.05.2023 у справі № 904/907/22).
Як вбачається з матеріалів справи, АТ “Луганськгаз” здійснювало розподіл природного газу в Луганській області та займало монопольне становище у наданні цих послуг для споживачів регіону (населення, промисловості, бюджетних установ та інших), проте, у зв'язку з війною в країні та тимчасовою окупацією Луганської області така господарська діяльність, за рахунок якої Товариство отримувало прибуток, була припинена. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, станом на 08.03.2023 до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блоковані) віднесені всі 8 (вісім) районів Луганської області, тобто вся територія Луганської області є тимчасово окупованою. Також, як вбачається з наданих відповідачем доказів (т.2, а.с.198), 21.04.2022 Головним управлінням Національної поліції в Луганської області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022130000000051 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 341 КК України за фактом того, що військовослужбовці збройних сил рф та учасники контрольованих рф незаконних збройних формувань, на території Луганської області із спочатку вторгнення ворога, з 24.02.2022 внаслідок дій держави-агресора здійснили захоплення структурних підрозділів АТ “Луганськгаз” включно зі всім рухомим та нерухомим майном, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадян з метою користування ними та перешкоджання нормальної роботі підприємств, установ, організацій та здійснення господарської діяльності товариства. Суд першої інстанції також встановив, що фінансовий звіт за 2022 рік АТ “Луганськгаз” не подавало до ДПС України, оскільки було втрачено первинні бухгалтерські документи, натомість суду було надано копії фінансових звітів за 2019 рік (т.4, а.с.239), з яких вбачається, що господарська діяльність АТ “Луганськгаз” була збитковою.
На думку колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно визнав зазначені обставини винятковими, натомість, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не вказано в оскаржуваному рішенні, в чому полягає їх винятковість, не узгоджуються зі змістом вказаного рішення, в якому місцевий господарський суд зазначив, зокрема, про те, що тимчасова окупація всієї території Луганської області, на якій здійснював свою діяльність відповідач, є такою обставиною. Суд апеляційної інстанції погоджується із наведеним висновком господарського суду, який не спростовано апелянтом.
Позивач в апеляційному провадженні зазначав, що нарахована ним сума пені складає всього 10% від суми боргу (за яким відповідач не розрахувався), а також вказував на те, що діяльність ТОВ “Оператор ГТС України” є збитковою.
Однак місцевий господарський суд надав відповідним доводам (що наводилися позивачем також і в суді першої інстанції) належну оцінку, зазначивши, що позивач має можливість здійснювати власну діяльність на всій території України, в тому числі в регіонах, що не окуповані РФ та де не відбуваються активні бойові дії, і що у співвідношенні стану ведення господарської діяльності позивач, як кредитор, є у вигіднішому матеріальному становищі, ніж відповідач.
Заперечуючи проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені, позивач надав до суду першої інстанції копію сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 23.05.2022 (т.6, а.с.38) щодо обов'язку (зобов'язання) із забезпечення належного транспортування природного газу через фізичну точку з'єднання “Сохранівка”, виконання якого в належний термін унеможливили протиправні дії третіх осіб внаслідок військової агресії РФ проти України та тимчасової окупації на території смт Новопсков.
Разом з тим, відповідач також надав до матеріалів справи копію сертифіката Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 14.11.2022 (т.2, а.с.219) щодо обов'язку (зобов'язання), АТ “Оператор газорозподільної системи “Луганськгаз” зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, виконання якого унеможливлено через військову агресію РФ проти України, що стало підставою введення воєнного стану, протиправні дії третіх осіб, зокрема, захоплення структурних підрозділів оператора газорозподільної системи “Луганськгаз” включно зі всім рухомим та нерухомим майном.
За таких обставин, колегія суддів вважає твердження апелянта про недоведеність належними доказами клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені такими, що не відповідають матеріалам справи, оскільки належні докази, у відповідності до ст.74, 76 ГПК України, відповідач надав, і місцевий господарський суд правомірно прийняв їх до уваги - в сукупності з іншими документами, наявними в матеріалах справи, встановивши обставини, що мають істотне значення в контексті застосування вищенаведених норм ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України та свідчать про наявність підстав для зменшення розміру пені.
Суд першої інстанції також обґрунтовано вказав, що, незважаючи на відсоткове співвідношення пені та суми основного боргу, в несприятливих умовах, в яких опинився відповідач, це надмірно велика сума штрафних санкцій для нього, крім того, позивачем реалізовано своє право та додатково заявлено до стягнення та задоволено судом 37968824,46 грн інфляційних втрат та 4791481,14 грн трьох відсотків річних, що у сукупності складає понад 42 млн. грн. Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 12.02.2020 у справі №924/414/19 зазначив, що негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов'язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини 2 статті 625 ЦК України, що дає підстави для висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 %.
Висновки про те, що зменшення розміру штрафних санкцій на 50% узгоджується із загальними засадами цивільного законодавства, передбаченими статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та необхідністю забезпечення балансу інтересів сторін, містяться також у постановах Верховного Суду від 31.05.2023 у справі № 914/2453/21, від 21.06.2023 у справі № 904/822/22 тощо.
Тому твердження апелянта про те, що місцевий господарський суд прийняв до уваги лише доводи відповідача, надавши їм перевагу перед запереченнями позивача, колегія суддів не визнає обґрунтованими.
В ході апеляційного провадження позивач не навів обставин, що могли б бути підставою для скасування рішення господарського суду в даній справі в оскаржуваній частині, а саме, щодо зменшення розміру пені.
Суд апеляційної інстанції в ході даного провадження надав належну оцінку наявним у справі доказам та доводам апелянта, водночас, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За результатами апеляційного провадження колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 17.04.2023 у справі №913/228/22 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 29.06.2023
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна