20 червня 2023 року м. Харків Справа № 917/549/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А. , суддя Гребенюк Н.В.
за участю секретаря судового засідання Соляник Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Чобітько С.М.- поза межами приміщення суду
від відповідача - Козачук О.А.- поза межами приміщення суду
розглянувши апеляційну скаргу Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» (вх. № 828П/1) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 (повний текст складено 10.04.2023 суддею Тимощенко О.М. в приміщенні господарського суду Полтавської області)
за позовною заявою Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД), Арх. Макаріу ІІІ, 155, ПРОТЕАС ХПУС, 5-й поверх, П.С. 3026, Лімассол, Кіпр, реєстраційний номер 86737, в особі “Представництва “МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД”, вул. Пушкіна, 119, оф. 509, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 26626659
до ПАТ “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “УКРТАТНАФТА”, вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 00152307
про стягнення 487 485 637,73 грн, -
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 з задоволенні заяви Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі “Представництва “МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД” про забезпечення позову (вх. № 4386 від 07.04.2023) - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою, постановленою господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Компанія MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед», яка просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 917/549/23, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» про забезпечення позову у справі № 917/549/23.
В обґрунтування апеляційної зазначає, що сума боргу відповідача перед позивачем, про стягнення якої подано позов, виникла внаслідок порушення відповідачем зобов'язання з повернення коштів за договором поворотної строкової фінансової допомоги № 40-Ф, укладеним 29.12.2021. Однак, відповідач має перед позивачем значну заборгованість і за іншими договорами, а загальна сума дебіторської заборгованості станом на 01.03.2023 складає 487 485 637,73 грн.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки доказам наданим до заяви, які підтверджують факт тривалого ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань перед позивачем і відповідно, свідчать про можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, яке буде прийнято за результатами розгляду справи.
Також, на думку апелянта, судом першої інстанції надано невірно оцінку листу відповідача № 24/12-22.12.30.1 від 30.12.2022. так, в оскаржуваній ухвалі зазначено про те, що вказаним листом відповідач нібито не ухиляється від виконання зобов'язань, а визнає суму заборгованості і просить продовжити строк повернення коштів. Але, на думку апелянта, така оцінка листа була би коректною за умови, якби відповідач звернувся до позивача з подібним листом до моменту спливу повернення коштів за договором, тобто до 01.12.2022. Однак, відповідач надіслав позивачеві свій лист, прострочивши строк повернення коштів за договором більш ніж на місяць і станом на дату подання апеляційної скарги не сплатив борг та не звернувся до позивача з жодними пропозиціями щодо погашення простроченої заборгованості.
Також судом першої інстанції вказано, що відомості про відсутність обліку у відповідача, а також наявність податкового боргу у розмірі понад 2 млрд. грн., про який стверджує у відкритих джерелах керівник відповідача Корецький С.Ф. не відображають дійсний фінансовий стан відповідача та не є офіційними даними контролюючого органу, звідси суд першої інстанції робить висновок про не підтвердження доводів позивача щодо неможливості виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань у майбутньому та не підтвердження фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову. В свою чергу, апелянт вважає, що відкриті заяви відповідача про відсутність обліку та про значних податковий борг, а також про те, що відповідач сплачує свої зобов'язання перед бюджетом, з одночасним ігноруванням вимог про погашення боргу перед позивачем, та відмовою надати підтвердження суми боргу в рамках щорічної інвентаризації, у своїй сукупності можуть свідчити про свідоме невиконання грошових зобов'язань саме на користь позивача і про можливе ухилення від виконання рішення у даній справі.
На думку апелянта наявні ґрунтовні, об'єктивні підстави вважати, що умисне ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором, та подальше зволікання з забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів позивача призведе до утворення безнадійної заборгованості, що у свою чергу спричинить стійку неплатоспроможність позивача як суб'єкта господарювання.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» (вх. № 827П) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23. Розгляд справи призначено на 13.06.2023.
24.05.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову - без змін.
Вказаний відзив досліджено колегією суддів та приєднано до матеріалів справи.
З метою повного та всебічного дослідження обставин справи, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду апеляційної скарги Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 до 20.06.2023.
19.06.2023 на адресу Східного апеляційного господарського суду від представника Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» надійшла заява, в якій останній просив:
- поновити процесуальний строк на подачу позивачем доказів у справі № 917/549/23.
- врахувати при розгляді справи № 917/549/23 долучені до цієї заяви докази та викладені в ній додаткові пояснення.
Присутній у судовому засіданні представник апелянта (поза межами приміщення суду) подану заяву підтримала та просила долучити до матеріалів справи копію повідомлення ПАТ «Укрнафта» про виникнення спору вих № 01/01-02/01/3035 від 26.05.2023, з копією конверта. Подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» про забезпечення позову, з підстав викладених у апеляційній скарзі.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача (поза межами приміщення суду) проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в задоволенні та залишити без змін ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, з підстав викладених у відзиві.
Щодо долучення до матеріалів справи нових доказів, колегія суддів зазначає таке.
У відповідності до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від скаржника.
Апелянт вказує, що копію повідомлення про виникнення спору щодо договору № 12.2/123-ін від 01.03.2016 отримав лише 30.05.2023, і з нього дізнався про реальну мету ПАТ «Укрнафта» припинити договірні відносини з позивачем, а тому, вказане повідомлення не могло бути подане до суду першої інстанції.
У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Зазначені норми свідчать, що саме учасник судового процесу має займати активну позицію у висловленні та доведенні відповідними доказами своїх доводів та заперечень по суті спору. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Останній не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов'язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.
Водночас, колегія суддів акцентує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №922/2187/20.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення заяви апелянта про долучення доказів.
У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено судом, до господарського суду Полтавської області від Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі “Представництва “МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД” надійшла позовна заява до публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “УКРТАТНАФТА” про стягнення боргу на загальну суму 487 485 637,73 грн.
Одночасно із позовною заявою позивач звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 4386), зокрема:
- шляхом накладення арешту на грошові кошти публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “УКРТАТНАФТА” (місцезнаходження: вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 00152307) в межах суми 487 485 637,73 грн, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах;
- шляхом накладення арешту на майно публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “УКРТАТНАФТА” (місцезнаходження: вул. Свіштовська, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39610, код ЄДРПОУ 00152307) в межах суми 487 485 637,73 грн.
В обґрунтування заяви заявник посилається на наступне:
- заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача в межах суми позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у цій справі в разі задоволення позову, є адекватними та співмірними до предмету спору;
- існує прямий зв'язок між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову, яким є стягнення грошових коштів (оплата) за договором про надання поворотної строкової фінансової допомоги;
- з огляду на систематичні ракетні обстріли відповідача, господарська діяльність відповідача може бути зупинена або взагалі припинена, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача;
- накладення арешту на кошти та на майно відповідача у межах суми позову забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, і не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами та майном відповідача задля запобігання перешкод у виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» відмовлено у забезпеченні позову.
Мотивуючи вказану ухвалу судом першої інстанції зазначено, що заявником не доведено те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень статті 269 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. 1 - 9 цієї частини.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
За змістом наведених норм, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, а також у здійсненні ефективного захисту або поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом статті 136 ГПК України, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Положення статті 136 ГПК України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статей 73,74 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, забезпеченні ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Предметом спору даної справи є майнові вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за договором позики (поворотної строкової фінансової допомоги) № № 40-Ф, від 29.12.2021 у розмірі 487 485 637,73 грн.
Позивач вказує, що неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити існуючи заборгованість, зокрема, шляхом направлення офіційних претензій на погашення простроченого боргу. Однак відповідач не сплатив заборгованість перед позивачем. При цьому відповідач сплачує грошові кошти до бюджету.
Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на те, що відповідач сплачує зобов'язання перед бюджетом, саме по собі не свідчить про існування у відповідача наміру ухилитися від виконання рішення у цій справі чи про неможливість його виконання.
Несплата боргу відповідачем не свідчить про ризик невиконання судового рішення.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що збитковість позивача (дану обставину позивач не підтверджує жодними доказами), не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення у справі № 917/549/23.
Також заявник посилався на відсутність у відповідача обліку - як паперового, так і електронного, а також на наявність податкового боргу в розмірі понад 2 млрд грн, що, на думку заявника,) підтверджується інформацією ЗМІ (інтерв'ю директора публічного акціонерного товариства “Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія “УКРТАТНАФТА” - Корецького С. Ф.).
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, зазначені відомості не відображають дійсного фінансового стану відповідача та не є офіційними даними контролюючого органу - ДПС України по платнику податків (відповідачу). Заявником належним чином не підтверджено наявність конкретного та безспірного розміру податкового боргу відповідача станом на момент подання заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим не можна вважати переконливими його доводи щодо потенційної неможливості виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань у майбутньому та підтвердженими - фактичні обставини, з якими пов'язується застосування заходів забезпечення позову.
Колегією суддів встановлено, що доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на невиконання в майбутньому рішення суду, в матеріалах справи не міститься, а наявні лише посилання позивача на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування.
Таким чином, заява про забезпечення ґрунтується лише на припущеннях і доводах позивача щодо ускладнення невиконання в майбутньому рішення суду про стягнення заборгованості.
Відсутність доказів, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, свідчить про відсутність підстав вжиття заходів забезпечення позову.
Наведена правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 13.01.2020 у справі №922/2163/17, від 08.11.2019 у справі №904/421/19.
Крім того, колегія суддів акцентує, що позивач, з метою забезпечення даного позову, просить суд накласти арешт як на грошові кошти, що належать відповідачу, в межах суми позову 487 485 637,73 грн, так і на майно, яке належить відповідачу, в межах суми позову 487 485 637,73 грн.
Разом з тим, у такому випадку відсутній зв'язок між вказаним заходом забезпечення позову (арешт на майно) та предметом позову, оскільки майно не належить до предмета спору у даній справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 15.01.2019 у справі №915/870/18, від 05.09.2019 у справі №911/527/19, від 14.02.2020 у справі №916/2278/19, від 26.11.2020 у справі № 911/949/20, від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного йому майна. Тобто, в цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 14.06.2018 у справі № 916/10/18 та від 25.05.2021 у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20).
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на ризики воєнного стану, що несуть обидві сторони, не є підставою стверджувати про те, що відповідач має намір ухилитися від виконання рішення суду.
Доводи скаржника про те, що постановою Східною апеляційного суду у справі № 917/453/23 задоволено подібну заяву про забезпечення позову, колегія суддів відхиляє, оскільки, діючи в межах судового розсуду, зовсім іншим чином оцінює обставини справи в аспекті ризиків невиконання чи ускладнення рішення. Наприклад, колегія суддів не вважає, що руйнування ворогом (РФ) підприємства відповідача шляхом неодноразових ракетних обстрілів є обставиною, яка свідчить про необхідність забезпечення позову.
Судова колегія зазначає, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
За приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Поняття «ефективний засіб», за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії»), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Отже, в розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 у справі № 910/361/18.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у заяві про забезпечення позову не наведено належних обґрунтувань та не доведено належними доказами того факту, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Наведені позивачем обставини щодо необхідності застосування заходів до забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені відповідними доказами.
З огляду на наведене, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваній ухвалі висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, апеляційна скарга Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 підлягає залишенню без змін.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом ч. 2 статті 273 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Відповідно до положень п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану продовжувався, за останніми змінами відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2023, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20.05.2023 строком на 90 діб.
Відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Компанії MOMENTUM ENTERPRISES (EASTERN EUROPE) LIMITED (МОМЕНТУМ ЕНТЕРПРАЙЗЕС (ІСТЕРН ЮРОП) ЛІМІТЕД) в особі «Представництва «Моментум Ентерпрайзес (Істерн Юроп) Лімітед» на ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.04.2023 у справі № 917/549/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.06.2023.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко
Суддя Н.В. Гребенюк