28 червня 2023 року м. Харків Справа № 922/344/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,
в порядку спрощеного провадження без виклику сторін;
розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни, м.Харків (вх. №809 Х/1),
на рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2023 (повний текст рішення складено 29.03.2023, суддя Добреля Н.С.)
у справі №922/344/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича Група Український папір", м.Київ
до відповідача Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Володимирівни, м.Харків
про стягнення коштів,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича Група Український папір" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Володимирівни про стягнення заборгованості за договором на поставку продукції від 01.06.2021 №34491 у розмірі 91292,41грн, з яких: 66178,52грн сума основного боргу, 6570,60грн -пеня, 16172,78грн - інфляційні втрати та 2370,51грн - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.03.2023 у справі №922/344/23 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 66178,52грн - основного боргу, 6570,60грн - пені, 16172,78грн - інфляційних втрат, 2370,51грн - 3% річних та 2684,00грн - судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:
- матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до наданих позивачем видаткових накладних за період з 03.08.2021 по 15.02.2022 останнім було поставлено відповідачу товар на загальну суму 117854,52 грн, а відповідачем було лише частково сплачено поставлений позивачем товар у розмірі 51676,00 грн, що підтверджується наданими позивачем платіжними інструкціями;
- в матеріалах справи відсутні докази того, що наявна на видаткових накладних печатка відповідача була використана особою, неуповноважною на її використання, зокрема звернення підприємства до правоохоронних органів з відповідною заявою про викрадення чи втрату печатки;
- в даному випадку спірні накладні могли бути підписані як особисто Мельник Г.В., так і уповноваженою особою, у зв'язку з чим питання відповідача щодо того чий підпис виконано на видаткових накладних не особисто Мельник Г.В. є недоречним; щодо ідентичності печатки на видаткових накладних та договорі, відповідачем не було обґрунтовано необхідності встановлення зазначених обставин; позивачем було подано до суду окрім видаткових накладних, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та докази часткових оплат відповідача, які також були досліджені судом для встановлення факту поставки товару;
- позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 16172,78 інфляційних втрат та 2370,51 3% річних є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню; поданий позивачем розрахунок пені здійснено за кожною видатковою накладною з урахуванням здійснених відповідачем часткових проплат та у межах встановленого законом строку позовної давності.
Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач - ФОП Мельник Ганна Володимирівна звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2023 у справі № 922/344/23 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 у справі №922/344/23 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мельник Ганни Володимирівни на рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2023 у справі № 922/344/23 повернуто заявнику з підстави її непідписання.
Відповідач, ФОП Мельник Ганна Володимирівна, повторно звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного дослідження обставин справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.03.2023 у справі № 922/344/23 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Одночасно апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ФОП Мельник Ганна Володимирівна посилалась на наступне:
- позивач не долучив до позовної заяви жодного доказу, у тому числі товарної або видаткової накладної з підписом ФОП Мельник Г.В., уповноваженої нею особи, на підтвердження передачі спірного товару, з урахуванням чого у відповідача не виник обов'язок платити товару та, як наслідок, відсутні правові підстави для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат;
- місцевим господарським судом прийнято оскаржуване судове рішення за відсутності дослідження доказів реальної здачі-прийняття товару за спірними видатковими накладними, порядку перевезення вантажу від постачальника до покупця та його засобів, оформлення товарно-транспортних накладних на перевезення товару та встановлення осіб, які особи від імені покупця отримували товар та на підставі яких документів;
- судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки дійсно печатка відповідача не втрачалася, не викрадалася, однак факт підробки підпису відповідач міг доказати за умови призначення експертизи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2023 у справі №922/344/23 поновлено Фізичній особі - підприємцю Мельник Ганні Володимирівні пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2023 у справі №922/344/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни (вх. №809 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2023 у справі №922/344/23; встановлено учасникам справи строк до 29.05.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розпочато розгляд справи з 29.05.2023 без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов'язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд.
31.05.2023 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Власну правову позицію Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича Група Український папір" обґрунтовувало наступним:
- позивачем доведено належними та допустимими доказами факт належного виконання ним взятих на себе зобов'язань з поставки товару;
- оскільки надані позивачем видаткові накладні містять печатку відповідача, а також зважаючи на те останній не відмовився від прийняття товару, здійснив часткову оплату, доводи апелянта є безпідставними та необґрунтованими;
- посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 20.12.2020 у справі №910/14900/19 не свідчать про прийняття судом першої інстанції незаконного судового рішення та не є релевантними до даної справи.
Будь-яких інших заяв, клопотань щодо розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-Виробнича Група Український папір» (продавець) та ФОП Мельник Ганна Володимирівна (покупець) укладений договір на поставку продукції № 344, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач приймає та оплачує на умовах і у порядку, визначеним цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від позивача відповідачу та є невід'ємними частинами цього договору.
За умовами наведеного договору:
- поставка товару на склад покупця здійснюється транспортом постачальника та за рахунок постачальника (п. 1.2. договору);
- право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п.1.3 договору);
- ціни на товар вказуються у накладних позивача, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України (п. 3.1. договору);
- покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 21 (двадцяти одного) банківського дня, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам (п.3.2 договору);
- поставка товару здійснюється окремими партіями, у кількості, за цінами і у строк, визначений у замовленні на поставку покупця, які узгоджуються з постачальником (п.4.1. договору);
Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар згідно наступних видаткових накладних: ХА- 02100559 від 03.08.2021 на суму 11676,00 грн; ХЛ- 02101009 від 16.09.2021 на суму 2943,60 грн; ХА- 02101074 від 22.09.2021 на суму 22994,88 грн; ХА- 02101333 від 13.10.2021 на суму 625,20 грн; ХА- 02101399 від 22.10.2021 на суму 2457,00 грн; ХА- 02101573 від 08.11.2021 на суму 24420,00 грн; ХА- 02101642 від 12.11.2021 на суму 1320,00 грн; ХЛ- 02101915 від 08.12.2021 на суму 25663,20 грн; ХЛ- 02102055 від 22.12.2021 на суму 14365,44 грн; ХА- 02200004 від 04.01.2022 на суму 2743,20 грн; ХЛ- 02200205 від 01.02.2022 на суму 2496,00 грн; ХЛ- 02200221 від 03.02.2022 на суму 4530,00 грн; ХА- 02200304 від 15.02.2022 на суму 1620,00 грн.
Вищезазначені видаткові накладні містять підписи сторін та печатки, як позивача так і відповідача.
Загальна вартість поставленого позивачем товару становить 117854,52 грн.
Позивачем на підтвердження поставки товару було надано податкову звітність, в якій відображені зазначені господарській операції шляхом внесення до Автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронних документів» ДПС України податкових накладних, що підтверджується копіями податкових накладних та квитанцій до них, на загальну вартість 117854,52 грн з урахуванням ПДВ.
Також позивачем було надано товарно-транспортні накладні на перевезення товару.
Відповідачем було сплачено поставлений позивачем товар частково в сумі 51676,00 грн, на підтвердження чого позивачем було надано платіжні інструкції про сплату.
Таким чином, з урахуванням здійснених сплат, у відповідача наявна заборгованість за поставлений товар у сумі 66178,52 грн.
Посилаючись на те, що відповідачем заборгованість на даний час не погашена, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.
Предметом апеляційного перегляду є правовідносини сторін, що виникли на підставі договору поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 цього ж Кодексу унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Положеннями частини 1 статті 19 та частин 1, 2 статті 67 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання вправі без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству, зокрема, шляхом укладення договорів, що опосередковують відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами у всіх сферах господарської діяльності; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Отже, господарське зобов'язання, яке виникло на підставі договору, укладеного між суб'єктами господарювання, має бути спрямоване на досягнення економічного результату для його сторін, тобто мати реальний характер та опосередковувати рух капіталів, товарів, робіт чи послуг, що є об'єктами відповідної господарської операції.
За змістом частин 3, 8 статті 19 ГК України обов'язком суб'єктів господарювання є ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності згідно із законодавством, що забезпечує здійснення державою контролю і нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, а також за додержанням ними податкової дисципліни.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів документа кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Пунктом 2.5 названого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.
Яке неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх правових висновках (зокрема, постанови від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 03.02.2020 у справі № 909/1073/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18) встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.
З'ясування відповідних питань і оцінка пов'язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.
У відповідності до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.
З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що останні містять усі необхідні реквізити, а саме визначено постачальника (позивача) та його реквізити, одержувача (відповідача), вказано найменування товару, кількість, ціна, загальну вартість з урахуванням та без урахування ПДВ, підпис з боку постачальника скріплений печаткою підприємства, з боку одержувача міститься підпис у графі "отримано" та печатка особи, що отримала товар.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наявні матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження фактів протиправності використання печатки товариства відповідача чи доказів її втрати, або іншого вибуття її у спірний період з відання цієї юридичної особи. Так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у зв'язку із втратою чи викраденням печатки.
Крім того, апелянт самостійно зазначає про те, що печатка відповідача не була втрачена та не вибувала з його володіння.
Суд апеляційної інстанції за наведених обставин також вважає безпідставними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
Беручи до уваги повну відповідальність відповідача за законність використання його печатки, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказового підтвердження факту втрати чи викрадення печатки відповідача, а відтак її використання поза волею фізичної особи-підприємця, колегія суддів приходить до висновку, що відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цим документом.
При цьому, слід відзначити, що відповідач при отриманні товару жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не висловив, а також, у разі якщо позивач дійсно не здійснив поставку товару, не звертався до останнього з приводу такої поставки.
Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що отримання відповідачем поставленого товару є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору, а також чинного законодавства на підставі оформлених відповідно до умов договору видаткових накладних та виставлених рахунків-фактури, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості.
Щодо заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат на 3% річних, судова колегія зазначає наступне.
За змістом статті 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Згідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
При розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат на 3% річних, встановивши його законність та арифметичну правильність, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача 16172,78грн інфляційних втрат та 2370,51грн - 3% річних.
За змістом п. 5.10 договору, укладеного між сторонами спору, за несвоєчасну оплату поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення оплати, від несплаченої суми, за кожен день прострочення.
У відповідності до положень ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зокрема: продовжено період карантину до 22.06.2020. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 продовжено період карантину до 31.07.2020; від 22.07.2020 № 641 продовжено період карантину до 31.08.2020; від 26.08.2020 № 760 продовжено період карантину до 31.10.2020; від 13.10.2020 № 956 продовжено період карантину до 31.12.2020; від 09.12.2020 № 1236 продовжено період карантину до 28.02.2021; від 17.02.2021 №104 продовжено період карантину до 30.04.2021; від 21.04.2021 №405 продовжено період карантину до 30.06.2021; від 16.06.2021 №611 продовжено період карантину до 31.08.2021; від 11.08.21 №855 продовжено період карантину до 01.10.2021; від 22.09.21 №981 продовжено період карантину до 31.12.2021; від 15.12.21 №1336 продовжено період карантину до 31.03.2022.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Аналіз наведених положень свідчить про те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 продовжений строк позовної давності щодо пені на строк дії карантину.
Також Законом України від 15.03.2022 N 2120-IX було внесено зміни до ст. 258 ЦК України, якими зокрема строки, визначені статтею 258,261 продовжуються на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22.05.2022 № 2263-IX. В подальшому, Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ. Відповідно до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб, який затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 № 2738-IX.
Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та з огляду на порушення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 6570,60грн пені є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що матеріалами справи доведено належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань з поставки товару, а відповідачем допущено часткове невиконання обов'язку зі сплати поставленого товару в повному обсязі, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.
З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2023 у справі №922/344/23 слід залишити без змін.
У відповідності до стаття 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мельник Ганни Володимирівни (вх. №809 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2023 у справі №922/344/23 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 29.03.2023 у справі №922/344/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 28.06.2023
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко