ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59
27 червня 2023 року Справа № 676/6215/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Бучинська Г.Б.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
представники учасників справи:
позивача - Воєвідко М.Я.;
відповідача 1 - не з'явився;
відповідача 2 - Гурник В.В., Костюкович Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу позивача - ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023, повний текст якого складено 11.04.2023, у справі №676/6215/19 (суддя Димбовський В.В.)
за позовом ОСОБА_1 м.Кам'янець-Подільський Хмельницької обл.
до 1. ОСОБА_2 м.Кам'янець-Подільський Хмельницької обл.
2. ОСОБА_3 м.Кам'янець-Подільський Хмельницької обл.
про встановлення земельного сервітуту
В жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області з позовом про встановлення постійного земельного сервітуту на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0296 га, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .(т.1, арк.справи 1-3).
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17.10.2022 справу №676/6215/19 було передано до господарського суду Хмельницької області, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.(т.2, арк.справи 94).
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.10.2022 справу №676/6215/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про встановлення земельного сервітуту прийнято до розгляду.(т.2, арк.справи 98).
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023 у справі №676/6215/19 у задоволенні позову відмовлено.(т.2, арк.справи 181-185).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при поданні позовної заяви, позивач просив встановити постійний земельний сервітут щодо проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху на земельній ділянці, що перебуває в спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0296 га. При цьому, як було встановлено господарським судом, в матеріалах справи та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про формування земельної ділянки площею 0,0296 га, що перешкоджає встановлення сервітуту на таку земельну ділянку.
Суд першої інстанції звернув увагу, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що у Позивача були перешкоди у виконанні рішення Кам'янець-Подільського міськ-районного суду Хмельницької області від 28.11.2008 у справі №2-1464/08, яким зобов'язано ОСОБА_1 влаштувати відокремлений захід на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Суд також повважав, що Позивачем не доведено того, що Відповідачі чинять їй перешкоди в користуванні належним майном та не надано доказів звернення до Відповідачів з пропозицією укласти договір про встановлення сервітуту.
Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 подала скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023 у даній справі та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи скаргу Апелянт зазначає, що господарський суд першої інстанції неповно з'ясував всі обставини справи, адже зроблені судом першої інстанції висновки, не відповідають фактичним обставинам справи. На думку Скаржника, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не могла виконати рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.11.2008 по справі №2-1464/08 у зв'язку з наявністю існуючої забудови на суміжних земельних ділянках, а єдиним місцем проходу та проїзду вважає наявну земельну ділянку площею 0,0296 га, що перебуває у спільній сумісній власності Відповідачів.
Позивачка також вважає, що відсутність кадастрового номеру на спірну земельну ділянку площею 0,0296 га залежить виключно від волі Відповідачів та не може слугувати перешкодою в реалізації прав ОСОБА_1 (т.3, арк.справи 2-6).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №676/6215/19 та призначено справу до розгляду на 27.06.2023. (т.3, арк.справи 18).
12.06.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 , в якому він просить поновити строк на подання відзиву, а також відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.3, арк.справи 25-28).
26.06.2023 на електронну адресу суду від представника Позивача - адвоката Воєвідко М.Я. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.(т.3, арк.справи 39).
В судовому засіданні апеляційної інстанції 27.06.2023 представник Позивача підтримав доводи і вимоги скарги, просив суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач-2 та його представник заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги та надали пояснення в обґрунтування своєї позиції.
Відповідач-1 не забезпечив явку свого представника у призначене на 27.06.2023 судове засідання апеляційної інстанції, проте така неявка не перешкоджає розгляду справи, позаяк присутність представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.11.2008р. у справі №2-1464/08 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про розподіл спільного сумісного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності розподілено спільне майно сторін (готельний комплекс, комплекс складів і земельні ділянки для обслуговування будівель та споруд згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №14 від 07.10.2008.(т.1, арк.справи 18-62), за проханням ОСОБА_2 обрано варіант ІІ) - задоволено первісний та зустрічний позови. Зокрема, у власність ОСОБА_1 виділено частину готельного комплексу по АДРЕСА_1 загальною вартістю 4 079 762 грн, що складає 25,3%; частини земельної ділянки для обслуговування виділеної частини будівель та споруд готельного комплексу по АДРЕСА_1 , площею 0,2898 га, що на плані позначена рожевим кольором, в тому числі земельна ділянка №2-1, площею 0,2898 га; частина приміщення складу №2 по АДРЕСА_2 , площею 164,7 м2; частини земельної ділянки для обслуговування виділеної частини складського приміщення по АДРЕСА_2 , площею 0,0989 га, що на плані позначена рожевим кольором і частина земельної ділянки спільного користування, площею 0,0067 га, що на плані позначена зеленим кольором; автомобілі Chrysler PT Сruiser, д.н.з. НОМЕР_1 , вартістю 40000 грн і ЗАЗ Daewoo TI 3110, д.н.з. НОМЕР_2 , вартістю 26000 грн.
У власність ОСОБА_2 виділено частину готельного комплексу по АДРЕСА_1 загальною вартістю 3 154 024 грн, що складає 19,5%; частину земельної ділянки для обслуговування виділеної частини будівель та споруд готельного комплексу по АДРЕСА_1 , площею 0,2897 га, що на плані позначена оливковим кольором: в тому числі земельна ділянка №3-1 площею 0,1264 га, земельна ділянка № 3-2 площею 0,1485 га і частина земельної ділянки спільного користування площею 0,0148 га, що на плані позначена зеленим кольором; частину приміщення складу №2 по АДРЕСА_2 , площею 164,7 м2; частину земельної ділянки для обслуговування виділеної частини складського приміщення по АДРЕСА_2 , площею 0,0989 га, що на плані позначена оливковим кольором, в тім числі земельна ділянка № НОМЕР_3 , площею 0,0922 га і частина земельної ділянки спільного користування, площею 0,0067 га, що на плані позначена зеленим кольором; автомобілі BMW 750і, д.н.з. НОМЕР_4 , вартістю 150 000 грн, ЗАЗ Daewoo TI 3110, д.н.з. НОМЕР_5 , вартістю 26000 грн, ЗАЗ Daewoo TI 3110, д.н.з. НОМЕР_6 , вартістю 26000 грн, ЗАЗ Daewoo TI 3110, д.н.з. НОМЕР_7 , вартістю 26000 грн, ЗАЗ Daewoo TI 3110, д.н.з. НОМЕР_8 , вартістю 26000 грн, причіп, д.н.з. НОМЕР_9 , вартістю 8000 грн.
У власність ОСОБА_3 виділено частину готельного комплексу по АДРЕСА_1 загальною вартістю 8917932 грн, що складає 55,2%; частину земельної ділянки для обслуговування виділеної частини будівель та споруд готельного комплексу по АДРЕСА_1 площею 0,5795 га, що на плані позначена блакитним кольором, в тім числі земельна ділянка №1-1 площею 0,5647 га і частина земельної ділянки спільного користування площею 0,0148 га, що на плані позначена зеленим кольором; приміщення складу №1 по АДРЕСА_2 , площею 304,8 м2, вартістю 629286 грн, що складає 48,1% комплексу складів; частину земельної ділянки для обслуговування виділеного складського при-міщення по АДРЕСА_2 , площею 0,1978 га, що на плані позначена блакитним кольором, в тому числі земельна ділянка № НОМЕР_10 , площею 0,1911 га і частина земельної ділянки спільного користування площею 0,0067 га, що на плані позначена зеленим кольором.
Земельну ділянку площею 0,0296 га по АДРЕСА_1 , що на плані позначена зеленим кольором залишено в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Зобов'язано ОСОБА_1 влаштувати відокремлений захід на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
Земельну ділянку, площею 0,0201 га по АДРЕСА_2 , що на плані позначена зеленим кольором залишено у спільному користуванні всіх співвласників.
Стягнуто різницю вартості часток з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в сумі 817583 грн, зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в сумі 43923 грн.(т.1, арк.справи 6-8).
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22012241 від 27.02.2009, ОСОБА_1 належать комплексу по АДРЕСА_1 .(т.1 арк.справи 17).
Матеріалами справи містять також рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12.03.2019 у справі №676/7250/18, яким ОСОБА_1 виділено в натурі належну їй частину комплексу по АДРЕСА_1 , яка складається із: літ.« 2» клуб площею 485,3 м2, літ.« 6» павільйон площе 60,8 м2 Припинено право ОСОБА_1 в спільній частковій власності на частину комплексу по АДРЕСА_1 , який складається із: літ.« 2» клуб площею 485,3 м2 літ.« 6» павільйон площею 60,8 м2. Виділено ОСОБА_1 в натурі належні їй 13/50 частини комплексу складів по АДРЕСА_2 , яка складається з: частини приміщення №2 площею 164,7 м2. Припинено право ОСОБА_1 в спільній частковій власності на 13/50 частин комплексу складів по АДРЕСА_2 , який складається з: частини приміщення №2 площею 164,7 м2. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виділ в натурі стіни підпірної площею 15 м2, бесідок дерев'яних 2 шт., асфальтованого покриття 351 м2, покриття з штучних каменів площею 238 м2, газонів площею 1022 м2, огородження сітчастого площею 68 м2, огородження бетонного 37,5 м2 та в припинення її права спільної часткової власності в цій частині відмовлено.(т.1 арк.справи 9-10).
Матеріалами справи стверджено, що на виконання ухвали Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 20.10.2020 у справі №676/6215/19 було призначено судову земельно-технічну експертизу, за наслідками проведення якої суду було надано Висновок експерта №185Е-11/20 від 08.02.2021, в якому:
По 1-му питанню: Чи є технічна можливість, встановлення постійного земельного сервітуту проходу та проїзду на транспортному засобу по наявному шляху на земельній ділянці, що перебуває в спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0296 га?
- Керуючись нормативними, законодавчими актами і методичними рекомендаціями з про-ведення судових експертиз, експерт з впевненістю може стверджувати, що є необхідність, доцільність та технічна можливість, встановлення постійного земельного сервітуту проходу та проїзду на транспортному засобу по наявному шляху на земельній ділянці, що перебуває в спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0296га. Примітка: Координати, довжини та кути зовнішніх меж: земельної ділянки площею 0,0296га, яка є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та на яку передбачається встановлення сервітуту, приведенні в матеріалах даної ц/справи (м.с.60) та в додатках до даного висновку.
По 2-му питанню: Чи можливий прохід, проїзд до земельної ділянки для обслуговування частини будівель і споруд готельного комплексу по АДРЕСА_1 , площею 0,2898 га, яка належить ОСОБА_1 , без встановлення земельного сервітуту?
- Прохід, проїзд до земельної ділянки для обслуговування частини будівель і споруд готельного комплексу по АДРЕСА_1 , площею 0,2898 га, яка належить ОСОБА_1 , без встановлення земельного сервітуту - є неможливий (господарське використання земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом).
До висновку, крім іншого додано: фотофіксація об'єкта експертизи; копія плану ІІ-го варіанту поділу судом комплексу по АДРЕСА_1 ; Витяг із ІІ-го варіанту поділу судом (план ділянки площею 0,0296 га та її координати, на яку планується встановлення сервітуту); витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.02.2009 №22012241; копія технічного паспорту на частину готельного комплексу (1/4 ч) по АДРЕСА_1 -Подільський інв.№3-536 від 16.02.2009; Свідоцтво судового експерта №1520 від 15.12.2017.(т.1, арк.справи 178-201).
В матеріалах справи також міститься лист Департаменту містобудування та архітектури Кам'янець-Подільської міської ради від 19.02.2020, в якому на запит адвоката Воєвідка М.Я. від 17.02.2020 щодо облаштування окремого заїзду до земельної ділянки по АДРЕСА_1 зі сторони АДРЕСА_3 , біля будинків АДРЕСА_4 повідомлено, що земельна ділянка, яка перебуває у власності громадянки ОСОБА_1 забезпечена під'їздом з АДРЕСА_1 .
Разом з тим, згідно чинного законодавства України мешканці, що проживають за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 мають першочергове право на оформлення земельної ділянки для обслуговування багатоквартирних житлових будинків та дотримання протипожеж-них норм за зазначеною адресою. Враховуючи вищезазначену інформацію, Департамент містобудування та архітектури вважає облаштування під'їзду з просп.Грушевського, біля будинків АДРЕСА_6 , АДРЕСА_5 не є можливим.(т.1, арк.справи 120).
Вважаючи, що єдиним можливим варіантом доступу до належних ОСОБА_1 на праві власності об'єктів нерухомого майна - для проходу та проїзду транспортним засобом по наявному шляху є встановлення постійного земельний сервітуту на земельну ділянку, що перебуває в спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0296 га - ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Як зазначалось вище, рішенням від 05.04.2023 у справі №676/6215/19 господарський суд Хмельницької області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.(т.2, арк.справи 181-185).
Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Предметом спору у даній справі є встановлення земельного сервітуту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ч.2 ст.16 ЦК України, який не є вичерпним.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.(абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України).
Отже захист порушених прав - це передбачені законом, договором чи визначені судом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Спосіб захисту порушеного права обирається позивачем. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Обраний позивачем спосіб захисту повинен здійснюватися у спосіб, встановлений умовами договору, положеннями чинного законодавства у відповідних правовідносинах, має забезпечувати реальний захист і відновлення порушеного права та можливість виконання прийнятого судового рішення в процедурі виконавчого провадження.
Порушені право та/або інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16 та Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №917/467/17, від 25.06.2018 у справі №910/24249/16, від 17.07.2018 у справі №910/237/18, від 14.08.2018 у справі №910/ 1972/17, від 23.05. 2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі №922/1500/18.
Вирішуючи даний спір, колегія судді приймає до уваги, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки чи іншої заінтересованої особи на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Строк дії земельного сервітуту, що встановлюється договором між особою, яка вимагає його встановлення, та землекористувачем, не може бути більшим за строк, на який така земельна ділянка передана у користування земле-користувачу (частини перша, друга статті 98 Земельного кодексу України, надалі в тексті - ЗК України).
Власники або землекористувачі земельних ділянок, відповідно до ч.1 ст.99 ЗК України, можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; г) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; з) інші земельні сервітути.
Сервітут, згідно зі ст.100 ЗК України, може бути встановлений договором, законом, запові-том або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст.101 ЗК України, дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам. Власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом. Власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту.
Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені ст.99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним.
Згідно зі ст.395 ЦК України сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.
Відповідно ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно статті 402 ЦК України, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки або особою, яка використовує земельну ділянку на праві емфітевзису, суперфіцію. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки,а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.(ст.404 ЦК України).
Вирішуючи питання про встановлення земельного сервітуту на певний строк, апеляційний суд враховує, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, тому в разі задоволення позову в рішенні має бути чітко визначено обсяг прав особи, яка звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №905/3280/16, від 23.09.2020 у справі №917/133/17.
Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.
Тобто, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що обслуговування та користування належного йому майна є неможливим без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.02.2020 у справі №463/1534/18.
Відтак, колегія суддів звертає увагу, що положення наведеного законодавства передбачають можливість, а не обов'язок встановлення земельного сервітуту, та вимагає такого встановлення заходів щодо встановлення сервітуту в добровільному порядку. Умовою встанов-лення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби власника (користувача) земельної ділянки в інший спосіб. Передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут.
Тому, якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв'язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. (п.2.33. постанови Пленуму ВГСУ від 17 травня 2011 року N6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин». Також аналогічний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №920/1121/17, від 12.06.2019 у справі №487/4106/14-ц, від 19.06.2019 у справі №925/603/18, від 17.10.2019 у справі №484/690/16-ц, від 27.11.2019 у справі №751/8865/15-ц, від 08.12.2021 у справі №686/18456/18.
Як стверджено матеріалами справи, Скаржник звернувся з позовом до суду про встанов-лення земельного сервітут на земельну ділянку площею 0,0296 га, що перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
З наданих у судовому засіданні апеляційної інстанції 27.06.2023 представниками Позивача та Відповідача-2 пояснень вбачається, що в досудовому порядку з пропозицією укласти договір земельного сервітуту Позивач до Відповідачів не звертався.
Зазначена обставина, на переконання колегії суддів, підтверджує правильність висновку суду першої інстанції, що Позивачем не доведено вжиття законодавчо передбачених заходів щодо встановлення земельного сервітуту задля можливості користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,0296 га, що належить на праві спільної сумісної власності громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Поруч з цим, відповідно до ст.79 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні її як об'єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту надання їй кадастрового номера. (ч.4, ст.791 ЗК України).
Відповідно до ч.11 ст.791 ЗК України, державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру.
Однак, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами в судовому засіданні апеляційної інстанції - спірна земельна ділянка площею 0,0296 га не є сформованою та не має окремого кадастрового номера. З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно відхилив твердження Позивача про можливість накладення земельного сервітуту на земельну ділянку за відповідними координатами, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки спірна земельна ділянка на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції не набула статусу об'єкта цивільних прав.
Щодо тверджень Скаржника про неможливість влаштувати відокремлений захід на земельну ділянку по вул.Лесі Українки 99 у зв'язку з наявністю існуючої забудови на суміжних земельних ділянках, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з ч.1 ст.271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Зі змісту зазначеної процесуальної норми вбачається, що незрозумілим є судове рішення, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Підставою для роз'яснення судового рішення є утруднення чи неможливість його виконання.
Частиною другою статті 271 ЦПК України передбачено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
Виходячи зі змісту положень зазначених норм, суд може роз'яснити судове рішення у разі, якщо нечітким або незрозумілим є зміст його резолютивної частини, як для осіб, щодо яких воно ухвалене, так і для осіб, які будуть здійснювати його примусове виконання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2020 року у справі №128/2734/17).
З огляду на зазначені норми, апеляційний суд вважає, що Позивач не був позбавлений можливості звернутися до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області для роз'яснення судового рішення від 28.11.2008 у справі №2-1464/08 в частині облаштування відокремленого заходу на земельну ділянку по вул.Лесі Українки, 99.
Із зазначених мотивів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та вважає відмову в задоволенні правомірною.
Доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів скаржника не встановлено.
Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Позивача про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту зобов'язань, рівно як і твердження про невмотивованість висновку про безпідставність заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різно-манітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст. 277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.34,86,129,232,233,240,275,276,282,284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Хмельницької області від 05.04.2023 у справі № 676/6215/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з моменту виготовлення повного тексту постанови.
3. Матеріали справи №676/6215/19 повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Бучинська Г.Б.