вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" червня 2023 р. Справа№ 910/9821/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 р. (повний текст складено 19.12.2022 р.)
у справі № 910/9821/21 (суддя - Ягічева Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва"
про стягнення 151 700,81 грн,
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району міста Києва" про стягнення 151700,81 грн, з яких: 117113,43 грн - заборгованість за спожиті послуги за централізованого опалення та гарячого водопостачання, 22615,91 грн - інфляційні втрати, 11971,47 грн - три проценти річних.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на несплату відповідачем грошових коштів за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з жовтня 2015 року по січень 2021 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 р. у справі № 910/9821/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" 28787,12 грн основного боргу, 911,27 грн трьох процентів річних, 1313,85 грн інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 465,18 грн, в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду частково, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, з урахуванням заявленої відповідачем заяви про застосування судом наслідків пропущення строку позовної давності, та стягнути суму заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 56 999,70 грн, інфляційну складову боргу в сумі 3 731,05 грн та три проценти річних в розмірі 2 229,81 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача коштів за надані послуги з гарячого водопостачання за період: червень-жовтень 2018 року, травень-жовтень 2019 року та травень-вересень 2020 року, за адресою: місто Київ, вулиця Вірменська, будинок 29, у розмірі 28 212,58 грн є необґрунтованим. Разом із тим, позивач не оспорює ухвалене судом рішення в частині часткового задоволення позовних вимог в межах строку позовної давності та згоден із прийнятим судом рішенням про те, що з урахуванням заявленої відповідачем заяви про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності до заявлених вимог, сума основного боргу, яка обмежується останніми трьома роками перед звернення до суду, за період з червня 2018 року по січень 2021 року складає 56 999,70 грн.
Так, в апеляційній скарзі позивач посилається на те, що він не має доводити факт надання послуг з постачання теплової енергії у вигляді централізованого опалення та гарячого водопостачання безпосередньо до нежитлового приміщення відповідача, оскільки надає послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання не окремо до кожної квартири чи приміщення, а в цілому до багатоквартирного будинку відповідача та інших будівель, які знаходяться на території Дніпровського та Дарницького районів міста Києва і це є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування. Також, буд-якого доказу, зокрема акта про відключення будинку чи нежитлового приміщення відповідача від мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідачем до матеріалів справи не надано, а тому останній має відшкодувати в повному обсязі вартість наданих позивачем послуг. Крім того, скаржник зазначає, що факт надання відповідачу послуги з гарячого водопостачання підтверджується наданою позивачем до суду разом із позовною заявою довідкою з даними по будинках КП "КК з ОЖФ Дарницького району, м.Київ, опалення і гаряче водопостачання яких здійснюється ТОВ "Євро-Реконструкція" станом на 01.07.2020 р., а також актом постановки на комерційний облік приладу теплової енергії споживача, де зазначено також наявність гарячого водопостачання у будинку з навантаженням на мережу гарячого водопостачання з розрахунку 0,373 Гкал/год.
До апеляційної скарги заявником долучено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/9821/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 р. № 09.1-08/1283/23 у зв'язку з перебуванням судді Шапрана В.В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9821/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/9821/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), ОСОБА_1., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 р. витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9821/21та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.12.2022 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/9821/21.
До суду 23.01.2023 р. від позивача надійшло клопотання, до якого додано платіжну інструкцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у розмірі 3 413,27 грн.
До суду 06.02.2023 р. надійшли матеріли справи № 910/9821/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9821/21 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
До суду 21.02.2023 р. від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
До суду 09.03.2023 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" надійшла відповідь на відзив, в якій останнє навело аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2318/23 від 28.06.2023 р. у зв'язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/9821/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/9821/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.06.2023 р. справу № 910/9821/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014 р. №1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку №29 по вул. Вірменській в м. Києві з 01.07.2014 р. здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" на підставі ліцензії, яка видана НКРЕКП відповідно до рішення №198 від 01.06.2012 р., яке переоформлено рішенням № 1159 від 21.06.2016 р.
На підставі розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 30.01.2015 р. № 33 за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" з 30.01.2015 р. закріплено на праві господарського відання об'єкти комунальної власності територіальної громади міста Києва, що перебувають у сфері управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, згідно з додатком до цього розпорядження, зокрема, нежитлове приміщення у будинку №29 по вулиці Вірменська у місті Києві.
23.07.2014 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у газеті Хрещатик №103(4503) розміщено повідомлення, із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси.
Однак, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" не було укладено договору про надання послуг з централізованого опалення.
За твердженням позивача з жовтня 2015 року по січень 2021 року включно позивачем надано відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання на загальну суму 117 113,43 грн, за які відповідач не розрахувався. Претензій щодо якості отриманих послуг, відмови від отримання послуг від відповідача не надходило.
Згідно з наданої позивачем довідки нежиле приміщення загальною площею 41,40 кв.м за адресою: вул. Вірменська, буд. 29 у м. Києві, закріплено на праві господарського віддання за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" та протягом спірного періоду залишалося вільним.
Як вбачається з матеріалів справи, з грудня 2015 року облік теплової енергії на потреби централізованого опалення за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, 29, здійснюється приладом комерційного обліку СВТУ-10М заводський номер 8496, відповідно до акту постановки приладу комерційного обліку.
Надання послуг з опалення, що надавалися в межах опалювального періоду, підтверджується нарядами: від 08.10.2015 р. № 41817 підключення, від 01.04.2016 р. № 48074 відключення, від 07.10.2016 р. № 54689 підключення, від 14.03.2017 р. № 59009 відключення, від 04.10.2017 р. № 65005 підключення, від 10.04.2018 р. № 69830 відключення, від 30.10.2018 р. № 571 підключення, від 06.04.2019 р. № 5428 відключення, від 25.10.2019 р. № 7686 підключення, від 05.04.2020 р. № 8621 відключення, від 20.10.2020 р. №10609 підключення.
Додатково позивачем до позовної заяви долучено акт про готовність вузла комерційного обліку теплової енергії до опалювального сезону 2020-2021 років.
Позивач вказує, що під час розрахунку заборгованості за надані послуги застосовував звіти з показаннями приладів будинкового лічильнику теплової енергії за періоди з 23.12.2015 р. по 20.12.2020 р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, незважаючи на відсутність претензій щодо якості отриманих послуг та повідомлень про відмову від отримання послуг з центрального опалення, вартість вказаних послуг з централізованого опалення протягом спірного періоду не сплатив, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Як передбачено статтею 13 вказаного Закону, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За змістом статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.
Відповідно до частини 1 статті 19 вказаного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.
Як було встановлено вище, позивачем було вчинено дії та здійснено заходи, направлені на укладання з відповідачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, 29, що підтверджується розміщеним Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" у газеті Хрещатик повідомленням із публічною пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації позивача із зазначенням відповідної адреси.
Однак, відповідачем не здійснено та не укладено з позивачем відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, 29, тому у період з жовтня 2015 року по січень 2021 року укладеного договору між сторонам не існувало.
Разом із цим, оскільки законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, тому у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р. у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду від 21.04.2020 р. у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 р. у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до яких централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання (далі - Правила).
Згідно з частиною 3 Правил послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення заборгованості) передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктами 24, 25 Правил передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. № 4 із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 р. № 169 (чинним на момент виникнення правовідносин).
Проте, будь-якого належного доказу, зокрема, акта про відключення будинку (нежитлового приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, буд. 29) від мережі централізованого опалення матеріали справи не містять.
Крім того, та обставина, що площі вказаного приміщення у розмірі 41,40 кв.м тривалий час не перебувають в орендному користуванні та знаходяться в переліку вільних, не спростовує доводів позивача про фактичне надання та фактичне споживання відповідачем вищенаведених житлово-комунальних послуг.
Дані обставини лише свідчать про неефективність використання та розпорядження відповідачем переданим йому в управління майном.
Доводи відповідача про те, що останній не отримує від територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради (як власника нежитлового приміщення загальною площею 41,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, буд. 29) коштів на опалення вільних нежитлових площ, обґрунтовано не прийняті місцевим господарським судом до уваги, оскільки відповідач самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з законодавством України.
З матеріалів справи вбачається, що спірне нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, буд. 29, перебуває на балансовому обліку та знаходиться у відповідача на праві господарського відання.
Згідно з частинами 1, 3 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Частиною 1 статті 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 395 ЦК України передбачено, що окрім речових прав, зазначених у частині 1 даної статті, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.
Згідно зі статтею 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.
Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання.
Статтею 136 ГК України визначено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.
Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (стаття 137 ГК України).
Отже, як право власності, так і право господарського відання чи право оперативного управління поєднують можливість володіти, користуватися та розпоряджатися майном.
За приписами частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України).
Таким чином, наявність у відповідача на балансі та на праві господарського відання спірного нежитлового приміщення у будинку 29 по вулиці Вірменській у місті Києві не звільняє останнього від обов'язку щодо утримання такого майна.
Отже, з урахуванням наведених норм права, що регламентують поняття власності, господарського відання та оперативного управління, цілком правомірним та обґрунтованим є покладення на відповідача у цій справі, як особи, в господарське відання якої (тобто, володіння, користування і розпорядження, зі всіма наслідками відповідальності за таке майно) було передане нежитлове приміщення загальною площею 41,40 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вірменська, буд. 29, оплати заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Оскільки зазначене приміщення не перебуває в оренді та знаходиться в господарському віданні відповідача, на якого покладено статутний обов'язок утримання майна, то останній зобов'язаний відшкодувати витрати на оплату житлово-комунальних послуг на утримання та збереження цього приміщення.
Згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як зазначалось вище, позивач вказує, що ним були надані відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, за які відповідач не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 117 113,43 грн.
Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" у відзиві на позов заявлено вимогу про застосування загального строку позовної давності, в порядку статей 256, 257, 260, 261 ЦК України, до даного грошового зобов'язання.
За приписами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у розмірі 117 113,43 грн за період з жовтня 2015 року по січень 2021 року.
Згідно зі статтею 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частин 4, 5 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованості за спожиті послуги, інфляційні втрати та три проценти річних за загальний період з жовтня 2015 року по січень 2021 року включно.
Доказів поважності причин пропуску строку позовної давності щодо стягнення основної заборгованості за спожиті послуги, інфляційних втрат та трьох процентів річних позивачем суду не надано.
Оскільки позовна заява подана до суду 16.06.2021 р. строк позовної давності слід починати обчислювати з 16.06.2018 р.
Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем пропущений строк позовної давності в частині вимог про стягнення з відповідача основної заборгованості за спожиті послуги, трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з жовтня 2015 року до 15.06.2018 р.
Здійснивши перерахунок позовних вимог з урахуванням пропуску строку позовної давності, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що сума основного боргу за період з 16.06.2018 р. по 16.06.2021 р. складає 56999,70 грн. У задоволенні іншої частини позову слід відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Відповідач заперечував щодо заявленої суми стягнення та зазначив, що позивачем виставлено нарахування за послуги, які не споживалися споживачем, а саме за періоди:
- червень-жовтень 2018 року, оскільки у цей період теплопостачання об'єкту не здійснювалося, у зв'язку із закінченням опалювального сезону 2017/2018 років, а новий опалювальний сезон 2018/2019 років ще не було розпочато, кількість Гкал, зазначена позивачем в розрахунку боргу, поданому до суду, дорівнює - 0,00 Гкал;
- травень-жовтень 2019 року, так як у цей період теплопостачання об'єкту не здійснювалося, у зв'язку із закінченням опалювального сезону 2018/2019 років, а новий опалювальний сезон 2019/2020 років ще не було розпочато, кількість Гкал, зазначена позивачем в розрахунку боргу, поданому до суду, дорівнює - 0,00 Гкал;
- травень-вересень 2020 року, так як у цей період теплопостачання об'єкту не здійснювалося, у зв'язку із закінченням опалювального сезону 2019/2020 років, а новий опалювальний сезон 2020/2021 років ще не було розпочато, кількість Гкал, зазначена позивачем в розрахунку боргу, поданому до суду, дорівнює - 0,00 Гкал.
Крім того, відповідач надав власний розрахунок суми боргу, який складає 28787,12 грн (56 999,70 грн (сума основного боргу, яка обмежується останніми трьома роками) - 28 212,58 грн (загальна сума нарахувань, за які не здійснювалось споживання)).
Скаржник заперечує щодо даних тверджень відповідача та зазначив, що за вищенаведені спірні періоди відповідачу були надані послуги з гарячого водопостачання.
Частиною 2 статті 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивачем надавались послуги з гарячого водопостачання відповідачу за періоди: червень-жовтень 2018 року, травень-жовтень 2019 року та травень-вересень 2020 року за адресою: м. Київ, вул. Вірменська буд.29, в матеріалах справи не міститься, а відтак доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" про наявність у Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" грошових зобов'язань у розмірі 28 212,58 грн. є необґрунтованими.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції здійснивши перерахунок суми боргу за спожиті послуги з централізованого опалення, дійшов вірного висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума 28 787,12 грн, з чим також погоджується судова колегія.
Зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно зі статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).
Також, за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати наданих йому послуг позивач просив суд стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва" 22 615,91 грн інфляційних втрат та 11 971,47 грн трьох процентів річних, нарахованих за період з жовтня 2015 року по січень 2021 року включно.
Водночас, відповідачем подано власний контррозрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, згідно з яким розмір інфляційних втрат становить 1 300,00 грн, а розмір трьох процентів річних - 911,31 грн.
За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індекса інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення вищенаведених компенсаційних виплат за визначений позивачем період, враховуючи часткову обґрунтованість позовних вимог позивача та пропущений строк позовної давності в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з жовтня 2015 року по 15.06.2018 р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правильною до стягнення сумою трьох процентів річних є 911,27 грн, а інфляційних втрат - 1 313,85 грн.
Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтями 76, 77,78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 р. у справі № 910/9821/21 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено частиною 3 статті 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись статтями 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 р. у справі № 910/9821/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Реконструкція".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран