вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" червня 2023 р. Справа№ 910/5730/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Михайлов Н.М. (довіреність від 15.12.2022 №11/369)
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
на рішення господарського суду Київської області від 22.12.2022
у справі №910/5730/22 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп"
до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"
про стягнення 31 590 268, 62 грн.,-
Господарським судом Київської області розглядалась справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (надалі позивач) до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (надалі відповідач) про стягнення 31 590 268,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати спожитого газу, у останнього утворилась заборгованість зі сплати 27 822 266,59 грн. основного боргу. Позивачем також було нараховано 413 903,86 грн. 3% річних за період з 01.01.2022 року по 31.05.2022 року, 3 032 627,06 грн. інфляційних втрат за період січень-квітень 2022 року та 321 471,11 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Київської області від 22.12.2022 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" до державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про стягнення 31 590 268, 62 грн. задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" 27 822 266, 59 грн. основного боргу, 413 903, 86 грн. 3% річних, 3 032 627, 06 грн. інфляційних втрат, 321 471, 11 грн. збитків у розмірі, а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 475 256, 10 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 27 822 266,59 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Також суд першої інстанції вказав на обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 321 747,11 грн. збитків та 413 903,86 грн. 3 % річних, 3 032 627,06 грн. інфляційних втрат.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі, скасувати рішення господарського суду Київської області від 22.12.2022 у справі №910/5730/22 в частині в частині стягнення з ДП спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь ТОВ "Енерджі Трейд Груп" 321 471, 11 грн. збитків.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт вказав, що вважаючи доведеним склад та розмір збитків, заявлених до стягнення позивачем, суд не надав належної правової оцінки тим обставинам, чи є витрати, які позивач поніс на сплату відсотків за договором кредитної лінії, збитками у розумінні ст.ст. 22 ЦК України, 224, 225 ГК України.
Також, апелянт зазначає, що суд не встановив та в рішенні не зазначив причинний зв'язок між поведінкою відповідача та сплатою позивачем відсотків за користування кредитом, як складової частини цивільного правопорушення, а відтак і не встановив наявності усіх елементів складу такого правопорушення для покладення на відповідача обов'язку із відшкодування збитків позивачу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на рішення господарського суду Київської області від 22.12.2022 у справі №910/5730/22 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків.
03.04.2023 через систему "Електронний суд" Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 враховуючи перебування судді Кропивної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, справу №910/5730/22 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 справу №910/5730/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/5730/22 та призначено справу до розгляду на 23.05.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 відкладено розгляд справи на 20.06.2023.
19.06.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника відповідача за наявними у справі документами, зазначив, що підтримує апеляційну скаргу в повному обсязі.
У судовому засіданні 20.06.2023 представник позивача заперечив проти вимоги апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів порадившись на місці, заслухавши думку представника позивача, стосовно заяви, ухвалила розглядати справу у відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі доказами.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.08.2021 року між Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» укладено договір на постачання природного газу № К/2021/15 (далі Договір, а.с. 9).
Умовами пункту 1.1. зазначеного Договору передбачено, що позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ у необхідних для Споживача розмірах, а відповідач зобов'язався прийняти газ та оплатити у розмірах, строки та порядку, що визначені умовами цього Договору.
Згідно умов додаткової угоди № 3 (а.с.20) від 03.11.2021 року ціна газу, поставленого в листопаді 2021 року, становить 25 011,58 грн. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5 002,32 грн., всього з ПДВ 30 013,90 грн. Ціна, зазначена в п. 3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Оплата вартості газу здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування їх на рахунок відповідача наступними плановими платежами:
33 % - сплачується до 12 листопада 2021 року включно;
33 % - сплачується до 22 листопада 2021 року включно;
34 % - сплачується до 30 листопада 2021 року включно;
Згідно умов додаткової угоди № 4 від 01.12.2021 (а.с. 22) ціна природного газу, поставленого в грудні 2021 року, становить 29 719,91 грн. за 1000 куб.м, крім того ПДВ 5 943,98 грн., всього з ПДВ 35 663,89 грн. Ціна, зазначена в п. 3.2 Договору, може змінюватись протягом дії Договору. Оплата вартості газу здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом перерахування їх на рахунок позивача наступними плановими платежами:
33 % - сплачується до 12 грудня 2021 року включно;
33 % - сплачується до 22 грудня 2021 року включно;
34 % - сплачується до 30 грудня 2021 року включно;
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він поставив, а відповідач прийняв природний газ у листопаді 2021 року згідно з актом приймання-передачі природного газу № 00000031741 від 30.11.2021 року на загальну суму 17 482 487,90 грн. (а.с.24), у грудні 2021 року згідно з актом приймання-передачі природного газу № 00000034206 від 31.12.2021 року на загальну суму 11 737 037,71 грн. (а.с. 27)
Однак, в порушення умов Договору відповідачем оплату спожитого природного газу на загальну суму 27 822 266,59 грн. своєчасно та в повному обсязі не здійснено.
У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати спожитого газу, позивач у позові просить стягнути з відповідача 27 822 266,59 грн. основного боргу, 413 903,86 грн. 3% річних за період з 01.01.2022 року по 31.05.2022 року, 3 032 627,06 грн. інфляційних втрат за період січень-квітень 2022 року та 321 471,11 грн. збитків.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 27 822 266,59 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Також суд першої інстанції вказав на обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача 321 747,11 грн. збитків та 413 903,86 грн. 3 % річних, 3 032 627,06 грн. інфляційних втрат.
Як вбачається з доводів та вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження, та, відповідного, апеляційного розгляду відповідно до приписів ст. 269 ГПК України є ухвалене судом першої інстанції рішення щодо розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача 321 747,11 грн. збитків.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 321 747,11 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1- 3 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Правовідносини щодо відшкодування збитків урегульовані положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України та глави 82 "Відшкодування шкоди" розділу ІІІ "Окремі види зобов'язань" книги п'ятої "Зобов'язальне право" Цивільного кодексу України).
Частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).
Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності)
Під шкодою розуміють майнову шкоду, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.03.2020 у справі № 908/3209/16 зазначив, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку, є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
Колегія суддів зазначає, що для підтвердження існування причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача, останній мав довести, що понесення ним витрат на користування кредитними коштами у сумі 321 471,11 грн., було наслідком саме неправомірних дій/бездіяльності відповідача.
Позивач обґрунтовував розмір завданих збитків несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого природного газу, у зв'язку з чим в ТОВ «Енерджі Трейд Груп» виник дефіцит обігових коштів, внаслідок чого останній був змушений отримати кредит відповідно до раніше укладених договорів (Генеральний кредитний договір № 492/2019/КОД-КБ-ГКД від 26.12.2019 року та Генеральний кредитний договір № 271/2018/КОД-КБ-ГКД від 21.12.2018 року) в загальній сумі 22 500 000,00 грн. в період з 22.11.2021 року по 23.12.2021 року.
Водночас, колегія суддів вважає, що невиконання відповідачем зобов'язання за договором поставки природного газу не знаходиться у причинно-наслідковому зв'язку із тією обставиною, що позивач отримав кредит відповідно до раніше укладених договорів (Генеральний кредитний договір № 492/2019/КОД-КБ-ГКД від 26.12.2019 року та Генеральний кредитний договір № 271/2018/КОД-КБ-ГКД від 21.12.2018 року) в загальній сумі 22 500 000,00 грн.
Позивачем не доведено, що саме в результаті господарського правопорушення, вчиненого відповідачем щодо неоплати коштів за поставлений газ, ним були отримані кредитні кошти у загальній сумі 22 500 000,00 грн., за користування якими позивачу було нараховано 321 471,11 грн., які він вважає збитками.
Укладення заявок про надання кредиту (траншу) в період виникнення заборгованості за договором постачання природного газу (листопад та грудень 2021), про що зазначає суд першої інстанції, не можуть бути тими обставинами, які підтверджують причинно-наслідковий зв'язок між порушенням відповідачем зобов'язання з оплати поставленого газу за листопад-грудень 2021 та отриманням позивачем кредитних коштів та оплатою відсотків за їх користування.
Більше того, заявки про надання кредиту були оформлені 22.11.2021, 30.11.2021, 07.12.2021 та 23.12.2021, тоді як відповідно до додаткової угоди № 4 сторонами було узгоджено строки оплати поставленого у грудні 2021 газу, остаточний розрахунок за який мав бути здійснений до 10 числа місяця, за місяцем постачання газу. Крім того, додатковою угодою № 4 було встановлено графік погашення заборгованості за період з 01.10.2021 по 31.11.2021, кінцевий строк по якому припадав на 30.12.2021.
Таким чином, заявки на надання кредиту були оформлені раніше, ні ж у відповідача виник обов'язок із повного розрахунку за поставлений газ.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідності отримання кредитних коштів, а саме збитковість товариства чи наявність дефіциту обігових коштів (звіт про фінансовий стан підприємства, банківські виписки про відсутність коштів, тощо).
Колегія суддів зазначає, що відповідач не може відповідати за користування позивачем кредитними коштами, які він отримав за власної ініціативи, та за які відповідач згідно умов кредитних договорів зобов'язаний сплатити відсотки за їх користування.
Крім того, позивачем не доведено обставин, які б засвідчували існування реальної нагальної необхідності у отримані кредитних коштів у розмірі 22 500 000,00 грн. у зв'язку із невиконанням позивачем своїх зобов'язань з оплати поставленого природного газу, а також того, що неотримання таких коштів (або від відповідача у зв'язку із невиконанням умов договору щодо оплати поставленого газу або кредитних коштів) могло б потягнути за собою які-небудь негативні наслідки для позивача (зупинку роботи Товариства, неможливість виконання своїх зобов'язань перед іншими контрагентами тощо).
Колегія суддів вважає, що укладення позивачем заявок на отримання кредитних коштів стало результатом самостійних ініціативних дій самого позивача, кредитні кошти були отримані позивачем на підставі власного комерційного розрахунку та на власний ризик, з метою досягнення економічних результатів та одержання прибутку (частина перша статті 42 ГК України).
А тому, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною отримання позивачем кредиту у сумі 22 500 000,00 грн., на які було нараховано проценти у сумі 321 471,11 грн. за користування кредитом.
З цих підстав, вимога позивача про стягнення з відповідача 321 471,11 грн. збитків є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині задоволених вимог про стягнення з відповідача 321 471,11 грн. збитків із прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у стягненні збитків. В решті рішення суду першої інстанції не переглядалось, а тому підлягає залишенню без змін.
Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України суд,-
1. Апеляційну скаргу державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на рішення господарського суду Київської області від 22.12.2022 у справі № 910/5730/22 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Київської області від 22.12.2022 у справі № 910/5730/22 скасувати в частині стягнення 321 471,11 грн. збитків, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 33В, оф. 23, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 36716332) 27 822 266,59 грн. основного боргу, 413 903,86 грн. 3% річних, 3 032 627,06 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 469 031,96 грн.
В решті позовних вимог відмовити.»
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Трейд Груп» (01010, м. Київ, вул. І. Мазепи, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 36716332) на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 33В, оф. 23, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37199618) 5 786,48 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
5. Матеріали справи №910/5730/22 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 26.06.2023
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук