вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" червня 2023 р. Справа№ 910/14940/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Коробенка Г.П.
Козир Т.П.
при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія", м. Харків
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023
за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія", м. Харків
про забезпечення позову до подання позовної заяви
у справі № 910/14940/22 (суддя Літвінова М.Є.),
Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" (далі - заявник, ТОВ "ТСК") звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "Український будівельно-інвестиційний банк" здійснювати будь-яку виплату на виконання банківської гарантії від 22.09.2021 №BGV/U/03-2-12608 по вимозі Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" про визнання припиненим зобов'язання за Договором поставки № 21Т-115 від 24.09.2021.
Мотивуючи вказану заяву, заявник зазначає, що банківською гарантією №300/702 від 22.09.2022 було гарантовано належне виконання ТОВ "ТСК" зобов'язань по виконанню договору за результатами закупівлі з Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування"). Гарант Акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк" зобов'язався виплатити бенефіціару на його вимогу суму в межах 492 000, 00 грн протягом 5 робочих днів з дати отримання вимоги, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення принципалом зобов'язань.
24 вересня 2021 року між АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "ТСК" укладено договір поставки №21T-115. Згідно Додатку №1 - Специфікації, предметом договору є паливозаправники UAKAП3-5М1 в кількості 4 штуки на загальну суму 9840 000, 00 грн. із ПДВ. Згідно Додатку №3 - строк поставки до 31.03.2022.
Однак, виконанню зобов'язань за договором зашкодили об'єктивні обставини. У зв'язку з чим, за твердженням заявника, наразі готується позовна заява про визнання зобов'язання припиненим.
Незаважаючи на тривалі перемовини щодо шляхів можливого виконання договору та поставки товару, АТ "УГВ" звернулося до АТ "Український будівельно-інвестиційний банк" для стягнення суми банківської гарантії. З метою недопущення виплати зазначеної суми заявник звернувся до суду з даною заявою.
Згідно електронного листа від 26.12.2022 від Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", повідомлено про надходження свіфт-повідомлення про отримання вимоги від 21.12.2022 про сплату 492 000.00 грн, у зв'язку з настанням гарантійного випадку згідно умов Гарантії №BGV/U/03-2-12608 від 22.09.2021. Банк просить, для забезпечення компенсації суми вимоги, сплатити АТ "УКРБУДІНВЕСТБАНК" до "28" грудня 2022 року суму в розмірі 492 000,00 грн.
Заявник зазначає, що наразі через військові дії ТОВ "ТСК" не має фінансової можливості по внесенню на рахунок банка суми гарантії. Отже, при сплаті банківської гарантії буде запущено механізм кредитування під 28% річних, а також нарахування штрафу, пені, індексу інфляції. Зазначене призведе до неможливості ефективного захисту прав заявника.
Предметом майбутнього спору є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК" про захист його прав шляхом внесення змін до договору поставки. У випадку не вжиття заходів забезпечення позову, гарант (АТ "Український будівельно-інвестиційний банк") може в безспірному порядку перерахувати на користь бенефіціара (АТ "Укргазвидобування") суму банківської гарантії, яка є забезпеченням договірних зобов'язань у справі за майбутнім позовом, а відтак, ефективний захист в даному судовому процесі втрачає свій зміст, оскільки виплата коштів гарантом за банківською гарантією, знівелює значення судового рішення У випадку задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК" про визнання припиненим зобов'язання за договором поставки. В такому випадку для ефективного захисту Товариству з обмеженою відповідальністю "ТСК" необхідно буде ініціювати новий судовий спір про стягнення з бенефіціара безпідставно отриманих грошових коштів в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України. У разі сплати гарантом на користь бенефіціара грошових коштів по банківській гарантії гарант набуває право на зворотну вимогу (регрес) до боржника (принципала) в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/14940/22 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд виходив з того, що заявником жодними належними доказами не обґрунтовано та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" 31.01.2023 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/14940/22 та прийняти нову ухвалу про забезпечення позову до його подання шляхом накладання заборони Акціонерному товариству "Український будівельно-інвестиційний банк" здійснювати будь-яку виплату на виконання банківської гарантії від 22.09.2021 №BGV/U/03-2-12608 по вимозі Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" про визнання припиненим зобов'язання за Договором поставки № 21Т-115 від 24.09.2021.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, а викладені в ній висновки не відповідають фактичним обставинам справи.
Так апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було досліджено однієї з двох умов, що є підставами для вжиття заходів забезпечення позову - ускладнення виконання рішення, в той час як було досліджено лише неможливість подальшого виконання рішення. При винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не було надано оцінки тому факту, що у разі задоволення позовних вимог апелянта у даній справі, у відповідача не буде підстав для стягнення коштів за банківською гарантією, а передчасна сплата коштів за банківською гарантією завдасть апелянту додаткових збитків.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що оскаржувана ухвала від 17.01.2023 стала доступна для ознайомлення 24.01.2023, що підтверджується роздруківкою з кабінету "Електронний суд", яка додана до матеріалів апеляційної скарги.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2023 справу № 910/14940/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Козир Т.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/14940/22.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/14940/22 до надходження до суду матеріалів оскарження.
01.03.2023 матеріали справи № 910/14940/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 клопотання ТОВ "ТСК" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/14940/22 задоволено, поновлено ТОВ "ТСК" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/14940/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТСК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/14940/22, розгляд справи призначено на 06.04.2023 о 10 год. 20 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "ТСК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/14940/22 відкладено на 16.05.2023 об 11 год. 00 хв.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Козир Т.П. з 15.05.2023 по 25.05.2023, судове засідання у призначений час не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "ТСК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/14940/22 призначено на 20.06.2023 об 11 год. 45 хв.
Явка представників учасників справи.
У судове засідання 20.06.2023 представник ТОВ "ТСК" не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Представник АТ "Укргазвидобування" у судовому засіданні 20.06.2023 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду просив залишити без змін.
За приписами частини першої ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Оскільки явка представника заявника в судове засідання не була визнана обов'язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника позивача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.
Разом із тим, за змістом ч. ч. 11, 12 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті; не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Обрані заходи забезпечення позову не повинні зумовлювати повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами ст. 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Проте, як вбачається з поданої до суду першої інстанції заяви, заявником жодними належними доказами не обґрунтовано та не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Посилання заявника, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову він буде вимушений звертатись з іншими позовами не свідчить про неможливість виконання рішення суду у даній справі, у випадку задоволення майбутніх позовних вимог.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем не надано належних доказів та не доведено, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
У зв'язку з наведеним, доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених вище обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваній ухвалі, а тому відсутні правові підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі № 910/14940/22.
У зв'язку з зазначеним апеляційна скарга ТОВ "ТСК" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/14940/22 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати.
З огляду на відмову у задоволенні апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на ТОВ "ТСК".
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-сервісна компанія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/14940/22 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2023 у справі №910/14940/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/14940/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 27.06.2023.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Судді Г.П. Коробенко
Т.П. Козир