вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" червня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/12893/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.06.2023:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 23.01.2023
у справі № 910/12893/22 (суддя Т.Ю.Кирилюк)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ"
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЗИТИВ-В"
3. Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава Валерійовича
про стягнення 754 462,97 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (далі - позивач, ТОВ "БЕСТ ЛІЗИНГ") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЗИТИВ-В" (далі - відповідач-2) та Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава Валерійовича (далі - відповідча-3) про стягнення солідарно 754 462,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем-1 зобов'язань за договором фінансового лізингу № 211028-2/ФЛ-Ю-А від 28.10.2021, у зв'язку із чим виникла заборгованість зі сплати лізингових платежів у сумі 536 297,59 грн, за прострочення сплати якої нараховано 24% річних у сумі 45 124,18 грн, інфляційні втрати у сумі 41 292,33 грн, пеню в сумі 88 389,27 грн, штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у сумі 43 359,60 грн. Також, враховуючи, що зобов'язання відповідача-1 були забезпечені порукою відповідачів 2 та 3, позивач вважає, що наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12893/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЗИТИВ-В", Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава Валерійовича про стягнення 754 462,97 грн. задоволено повністю, а саме:
- стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-А, ідентифікаційний код 40633734), Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЗИТИВ-В" (80383, Львівська обл., Жовківський р-н, село Малехів(з), вул. Київська, будинок 36, ідентифікаційний код 38897504) та Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (01054, місто Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 13/2, літ. Б, ідентифікаційний код 33880354) заборгованість у розмірі 536 297 (п'ятсот тридцять шість тисяч двісті дев'яносто сім) грн 59 коп., проценти річних у розмірі 45 124 (сорок п'ять тисяч сто двадцять чотири) грн 18 коп., пеню у розмірі 88 389 (вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн 27 коп., інфляційних втрат у розмірі 41 292 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто дві) грн 33 коп. та штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у розмірі 43 359 (сорок три тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн 60 коп.
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" (04080, місто Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 2-А, ідентифікаційний код 40633734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (01054, місто Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 13/2, літ. Б, ідентифікаційний код 33880354) судовий збір у розмірі 3 772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) грн 31 коп.
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЗИТИВ-В" (80383, Львівська обл., Жовківський р-н, село Малехів(з), вул. Київська, будинок 36, ідентифікаційний код 38897504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (01054, місто Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 13/2, літ. Б, ідентифікаційний код 33880354) судовий збір у розмірі 3 772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) грн 31 коп.
- стягнуто з Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (01054, місто Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 13/2, літ. Б, ідентифікаційний код 33880354) судовий збір у розмірі 3 772 (три тисячі сімсот сімдесят дві) грн 31 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- загальна сума основного боргу відповідача зі сплати лізингових платежів за договором у розмірі 536 297,59 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач-1 на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної суми заборгованості перед позивачем;
- з огляду на встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати лізингових платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,6 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження об'єкта лізингу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача;
- 28.10.2021 укладено договори поруки №211028-9/П між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 (поручитель) та №211028-8/П між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-3 (поручитель), які в силу приписів ст. ст. 543, 553, 554, Цивільного кодексу України відповідають з відповідачем-1 за невиконання грошових зобов'язань перед позивачем за договором лізингу солідарно.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" (08.02.2023 згідно відмітки поштового трекера на описі вкладеного в цінний лист, з яким була направлена апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,60 грн штрафу та ухвалити нове, яким у задоволенні позову у вказаних частинах відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині щодо стягнення не було враховано офіційної позиції України щодо настання форс-мажорних обставин, яка зазначена в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що офіційно засвідчує настання форс-мажорних обставин в країні з 24.02.2022 до дати їх офіційного закінчення. Вказана позиція, за твердженням скаржника свідчить про безпідставність нарахування штрафних санкцій за спірним договором в період дії воєнного стану.
Крім того, скаржник вказував, що суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення заяву скаржника з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
10.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що :
- скаржником не подано доказів належного повідомлення позивача про неможливість виконання договору, як не надано і доказів стосовно обставин, які дійсно унеможливили виконання договору лізингу;
- лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не звільняє сторін від доведення обставини, що виконання зобов'язання за договором стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);
- відповідачем 1 не доведено наявність прямих причинно-наслідкових зв'язків між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання ним своїх обов'язків за спірним договором,
14.06.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення по суті спору та по суті поданої апеляційної скарги, яки прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду, і у яких позивач наголошував додатково на тому, що відповідач-1 схвалив та прийняв умови договору до виконання, у подальшому на відповідних узгоджених умовах такого правочину ним здійснювалось виконання такого договору, зокрема шляхом визначення та прийняття об'єкта лізингу, здійснення лізингових платежів, як це визначено договором, що було правом позивача. Скаржник у спосіб, визначений договором, не повідомив про неможливість виконання зобов'язань за договором через настання форс-мажорних обставин, як не надав і доказів фактичного майнового стану. При цьому, позивачем правомірно заявлено до стягнення штрафні санкції з посиланням на умови договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12893/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів:Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12893/22 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.203 у справі № 910/12893/22.
20.02.2023 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/12893/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.203 у справі № 910/12893/22 - залишено без руху/
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" процесуальний строк на подання доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на юридичну адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ".
24.03.2023 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого долучено опис вкладеного в цінний лист про відправлення апеляційної скарги з додатками на юридичну адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літера "Б", м. Київ, 01054), з фіскальним чеком.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12893/22 за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань, розгляд справи призначено на 27.04.2023.
27.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2023 розгляд справи відкладено до 06.06.2023.
06.06.2023 розгляд апеляційної скарги не відбувся, у зв'язку з перебуванням з 06.06.2023 на лікарняному судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12893/22, судове засідання призначено на 22.06.2023.
21.06.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про засоби телефонного зв'язку з відповідачем-3.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).
Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 22.06.2023 учасники справи своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом надсилання ухвал суду за адресами місцезнаходження учасників справи засобами поштового зв'язку, а також і засобами електронного зв'язку, зокрема скаржника, повідомлено у електронний кабінет в системі «Електронний суд», про що складено відповідні довідки.
Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що матеріали справи містять достатні обсяг документів, які є необхідними для розгляду справи, учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників спору в судове засідання обов'язковою не визнавалась, дійшов висновку, що неявка представників в судове засідання, - не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги та справи, у зв'язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28.10.2021 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ", як лізингодавцем, та відповідачем-1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ", як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу №211028-2/ФЛ-Ю-А, за умовами якого позивач набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об'єкт лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку "Специфікація", а відповідач-1, у свою чергу, зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до відповідача-1 переходить право власності на об'єкт лізингу згідно з умовами цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством).
У специфікації до договору сторони погодили найменування та марку об'єкта лізингу, модель, комплектацію, рік випуску, кількість, ціну одиниці та вартість, а саме: автомобіль Peugeot 508 GT 2.0 HDi, (180 к.с.), 8-ми ступенева автоматична; рік випуску - 2021; ціна одиниці без ПДВ- 903 325,00 грн, кількість - 1; вартість без ПДВ - 903 325,00 грн.
Згідно з пунктом 2.1.7. загальних умов договору, число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається сторонами згідно з пунктом 2.1.7.1. загальних умов договору.
Відповідно до пункту 2.1.7.1. загальних умов договору, у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) становить менше, ніж 20% від загальної вартості об'єкта лізингу, визначеної в пункті 4.2. договору, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання акту (наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 08 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 08 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30 днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
У випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору), дорівнює або становить більше, ніж 20% від загальної вартості об'єкта лізингу, визначеної в пункті 4.2. договору, то числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту (наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30 днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Згідно з пунктом 2.4. загальних умов договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та іншому) дню.
З наявного у матеріалах справи графіка сплати лізингових платежів (додаток до договору) вбачається, що відповідач-1 зобов'язався сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 21 679,8 грн (авансовий платіж), а також щомісячно погашати лізингові платежі за 36 періодами лізингу, загальна вартість об'єкта лізингу складає 1 083 990,00 грн.
Відповідно до пункту 4.2. договору, загальна вартість об'єкта лізингу складає 1 083 990,00 грн, у той час як авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору лізингу), становить 21 679,8 грн та є меншим, ніж 20% від загальної вартості об'єкта лізингу. Відтак, числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання акту.
Відповідно до пункту 2.1.8. загальних умов договору лізингу, період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює одному місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту.
За умовами пункту 2.1.6. загальних умов договору лізингу, акт - це акт приймання-передачі об'єкта лізингу в лізинг.
Акт прийому-передачі об'єкта лізингу в користування, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" прийняло в користування об'єкт лізингу за договором, був підписаний між сторонами 29 жовтня 2021 року.
Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач-1 був зобов'язаний сплачувати чергові лізингові платежі у розмірі визначеному у графіку сплати лізингових платежів у строк до кожного 2 числа місяця протягом усього строку лізингу з одночасним урахуванням при цьому приписів пункту 2.4. загальних умов договору.
Окрім того, з метою забезпечення зобов'язань відповідача-1 за договором лізингу, між позивачем, відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Позитив-В" (відповідач-2, поручитель), 28.10.2021 було укладено договір поруки №211028-9/П.
Згідно умов пункту 2 договору поруки, відповідач-2 зобов'язався солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 усіх грошових зобов'язань за договором лізингу в повному обсязі, а саме: сплату позивачу лізингових платежів у встановлені договором строки; сплату позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, збитків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на відповідача-1 відповідно до умов договору лізингу та/або чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 4 договору поруки, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання, виконання кого забезпечується цим договором, поручитель окремо повинен виконати таке зобов'язання перед позивачем за відповідача-1 протягом 3-х робочих днів з дня отримання відповідної вимоги/вимог від кредитора.
28.10.2022 між позивачем, відповідачем-1 та Фізичною особою-підприємцем Еберле В'ячеславом Валерійовичем (відповідач-3, поручитель) було укладено договір поруки №211028-8/П на тих самих умовах, що зазначені вище.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань з передачі відповідачу-1 на умовах лізингу у строкове платне володіння та користування з правом викупу предмета лізингу свідчить також відсутність з боку відповідача-1 претензій та повідомлень про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" своїх зобов'язань за договором.
Разом із тим, у порушення взятих на себе зобов'язань відповідач-1 встановлені умовами договору лізингові платежі, належні до сплати до 01.04.2022 за 6 періодом лізингу (в загальному розмірі 73 694,73 грн), до 02.05.2022 за 7 періодом лізингу (в загальному розмірі 73 158,99 грн), до 02.06.2022 за 8 періодом лізингу (в загальному розмірі 72 657,51 грн), до 01.07.2022 за 9 періодом лізингу (в загальному розмірі 71 053,58 грн), до 02.08.2022 за 10 періодом лізингу (в загальному розмірі 70 481,92 грн), до 02.09.2022 за 11 періодом лізингу (в загальному розмірі 69 394,13 грн), до 30.09.2022 за 12 періодом лізингу (в загальному розмірі 67 895,45 грн) та до 02.11.2022 за 13 періодом лізингу (в загальному розмірі 37 961,28 грн) - не оплатив, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість у розмірі 536 297,59 грн.
Враховуючи наявність у відповідача-1 простроченої заборгованості з оплати лізингових платежів за договором у розмірі 536 297,59 грн, а також беручи до уваги неподання відповідачем-1 у 1, 2, 3 та 4 кварталах 2022 року відомостей про стан та місцезнаходження майна, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулося до суду з вимогами про стягнення з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 536 297,59 грн та 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,6 грн штрафу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12893/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЗИТИВ-В", Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава Валерійовича про стягнення 754 462,97 грн. задоволено повністю, а саме: стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 2-А, ідентифікаційний код 40633734), Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЗИТИВ-В" (80383, Львівська обл., Жовківський р-н, село Малехів(з), вул. Київська, будинок 36, ідентифікаційний код 38897504) та Фізичної особи-підприємця Еберле В'ячеслава Валерійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (01054, місто Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 13/2, літ. Б, ідентифікаційний код 33880354) заборгованість у розмірі 536 297 (п'ятсот тридцять шість тисяч двісті дев'яносто сім) грн 59 коп., проценти річних у розмірі 45 124 (сорок п'ять тисяч сто двадцять чотири) грн 18 коп., пеню у розмірі 88 389 (вісімдесят вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн 27 коп., інфляційних втрат у розмірі 41 292 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто дві) грн 33 коп. та штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна у розмірі 43 359 (сорок три тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн 60 коп.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" (08.02.2023 згідно відмітки поштового трекера на описі вкладеного в цінний лист, з яким була направлена апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скарго, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,6 грн штрафу та ухвалити нове, яким у задоволенні позову у вказаних частинах відмовити повністю.
Отже, суд апеляційної інстанції, здійснює розгляд справи в межах вимог апеляційної скарги, що узгоджується з приписами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об'єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.
Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.
Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.
До складу лізингових платежів включаються:
1) сума, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу;
2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об'єкт фінансового лізингу;
3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.
Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадках та порядку, передбачених таким договором.
З метою виконання лізингодавцем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об'єкта фінансового лізингу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина перша статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача зі сплати лізингових платежів за договором у розмірі 536 297,59 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач-1 на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної суми заборгованості перед позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до відповідача-1 про стягнення 536 297,59 грн основного боргу, присудивши до стягненян вказану суму. В цій частині рішення суд першої інстанції скаржником не оскаржується.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 покладеного на нього обов'язку щодо своєчасної оплати щомісячних лізингових платежів за договором, позивач також просив стягнути з відповідача 88 389,27 грн пені, 24% річних у розмірі 45 124,18 грн, нараховані на відповідні суми основного боргу за кожним щомісячним платежем відповідно до графіку лізингових платежів у період з 02.04.2022 року по 14.11.2022 року, 41 292,33 грн інфляційних втрат, та 43 359,60 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
Розглянувши вимоги позивача в цій частині, суд за наслідками апеляційного розгляду, дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, згідно якого передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Пунктом 7.1.1. загальних умов договору визначено, що за порушення обов'язку зі своєчасної оплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України відповідач-1 сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані позивачу понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування такої пені за прострочення сплати платежів, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 7.1.1. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Здійснивши перевірку нарахованого позивачем розміру пені щодо сум, строків і ставок нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача-1 88 389,27 грн пені, нарахованої за загальний період з 02.04.2022 по 14.11.2022 - є законною, обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.
Пунктом 2.7. загальних умов договору визначено, що у разі, якщо відповідач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що позивач має право нарахувати, а відповідач зобов'язується сплачувати 24 проценти річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.
Судом апеляційної інстанції також перевірено розрахунки інфляційних нарахувань на суму 41 292,33 грн та 45 124,18 грн 24% річних щодо сум, строків і ставок відповідних нарахувань, та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, зважаючи на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" своїх зобов'язань за договором в частині подання останнім у 1, 2, 3 та 4 кварталах 2022 року відомостей про стан та місцезнаходження об'єкта лізингу, позивач просив стягнути з відповідача 43 359,60 грн штрафу.
Пунктом 5.2.1. загальних умов договору визначено, що відповідач-1 зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) інформувати позивача про стан та адресу базування об'єкта лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою у додатку "довідка" до договору.
Згідно з пунктом 7.1.3. загальних умов договору, за порушення умов пункту 5.2. загальних умов договору відповідач-1 сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 відсоток остаточної загальної вартості об'єкта лізингу. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об'єкта лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається, як один відсоток від розміру остаточної загальної вартості об'єкта лізингу.
Відповідно до пункту 2.1.5. загальних умов договору остаточна загальна вартість об'єкта лізингу - вартість об'єкта лізингу вказана в акті, або в останньому по даті акті коригування вартості об'єкта лізингу, направленому позивачем.
Актом прийому-передачі від 29 жовтня 2021 року визначено вартість об'єкта лізингу, що складає 1 083 990,00 грн.
Здійснивши перевірку нарахованого позивачем штрафу на суму 43 359,6 грн, судом апеляційної інстанції встановлено правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства нарахування вказаного штрафу, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати лізингових платежів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,6 грн штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження об'єкта лізингу - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача, який є арифметично вірним.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що 28.10.2021 укладено договори поруки №211028-9/П між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-2 (поручитель) та №211028-8/П між позивачем, відповідачем-1 та відповідачем-3 (поручитель), за умовами яких поручителі зобов'язались солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 усіх грошових зобов'язань за договором лізингу, і внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення солідарно, зокрема і оспорюваних показників 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,6 грн штрафу.
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
З урахування наведених приписів закону, враховуючи умови договорів поруки, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суд першої інстанції про те, що у даному випадку відповідач-2 та відповідач-3 мають відповідати з відповідачем-1 за невиконання грошових зобов'язань перед позивачем за договором лізингу солідарно, зокрема і в частині оспорюваних скаржником сум 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,6 грн штрафу.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині щодо стягнення не було враховано офіційної позиції України щодо настання форс-мажорних обставин, яка зазначена в листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що офіційно засвідчує настання форс-мажорних обставин в країні з 24.02.2022 до дати їх офіційного закінчення., і відповідно що свідчить про безпідставність нарахування штрафних санкцій за спірним договором в період дії воєнного стану - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
При цьому, підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Пунктами 8.1 Загальних умов договору лізингу встановлено, що сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання зобов'язання або невиконання своїх обов'язків за Договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за Договором.
Сторони зобов'язані письмово, не пізніше 10 діб з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є виключно офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України (п. 8.2 договору лізингу).
Матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачем 1 позивача про настання обставин непереборної сили та неможливість у зв'язку із цим виконати договірні зобов'язання, як обумовлено п. 8.2 договору лізингу, і матеріали справи доказів протилежного не містять.
При цьому, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору.
Верховний Суд в постанові від 25.01.2022. № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку.
Необхідною умовою є наявність причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили. Стороною договору має бути підтверджено не лише факт настання таких обставин, а саме їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.
Отже, окрім наявності обставин непереборної сили, для звільнення від відповідальності за повне чи часткове невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе за договором зобов'язань відповідач 1 має довести, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості виконання ним обов'язків зі сплати лізингових платежів за спірні періоди лізингу та з інформування позивача про стан та адресу базування об'єкта лізингу шляхом направлення звіту у формі встановленою у додатку "довідка", проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставини відповідачем 1 до матеріалів справи долучено не було.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в контексті спірних правовідносин не засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) саме за договором лізингу, а матеріали справи не містять відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за Договором, який би і підтверджував неможливість виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції оцінивши наявні у матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що скаржником не доведено об'єктивної неможливості виконання умов договору лізингу з незалежних від нього обставин, у зв'язку з чим обумовлені як законом, так і договором підстави для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань за договором
Крім того, скаржник в апеляційній скарзі вказував, що суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення заяву скаржника з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд апеляційної інстанції відхиляє вказані доводи скаржника, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 248 100,00 грн. - станом на момент звернення з відповідним позовом.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
За правилами ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі, що і було визначено судом першої інстанції у відповідній ухвалі. Проте, в подальшому, відповідач заявив клопотання про розгляд справи з викликом учасників справи, яке судом першої інстанції було відхилено ухвалою від 17.01.2023.
Згідно з ч. 1, 2, 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з п. 4, 6, 8, 10 ч. 2 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа; дата, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті, якщо справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; строк для подання відповідачем відзиву на позов; строки для подання відповіді на відзив та заперечень, якщо справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд апеляційної інстанції дослідивши наявні матеріали справи, встановив, що п. 1, 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України унормовано розгляд справи за правилами загального позовного провадження певної категорії справ, визначеними такими за приписами ч. 3, 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1, 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Ч. 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи:
1) про банкрутство;
2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;
3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій);
4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції;
6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю);
7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна;
8) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
9) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції встановив, що вказана справа з вимогами позивача до відповідачів про солідарне стягнення загалом 754 462,97 грн. - не відноситься до переліку (винятку) справ, обумовлених ч. 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України. В свою чергу, враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі не перевищувала п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2022), з огляду на ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, справа є малозначною в розумінні ч. 5 ст. 12 ГПК України, враховуючи саме характер спірних правовідносин та предмет доказування, і відповідно, підстави для розгляду її в порядку загального позовного провадження - відсутні, з огляду на її малозначність. Таким чином, доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі, зокрема в оспорюваних скаржником сумах показників 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,6 грн штрафу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог, зокрема в оспорюваних скаржником сумах показників 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,6 грн штрафу. В частині стягнення 536 297,59 грн основного боргу - рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржувалось.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12893/22 в частині стягнення 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,60 грн штрафу, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСМИР ГМБХ" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12893/22 в частині стягнення 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,60 грн штрафу - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі № 910/12893/22 в частині стягнення 88 389,27 грн пені, 41 292,33 грн інфляційних нарахувань, 45 124,18 грн 24% річних та 43 359,60 грн штрафу - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи № 910/12893/22 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених т.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано: 28.06.2023.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала