ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
27 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3107/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
від ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» - адвокат Сологуб С.А.;
від ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» - адвокат Курбанов С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ»
на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023
по справі №916/3107/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА»
про стягнення 317351,62 грн.
суддя суду першої інстанції - Литвинова В.В.
місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.
Повний текст рішення складено та підписано 13 березня 2023 року.
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА» про стягнення грошових коштів в сумі 317 351, 62 грн., в тому числі 95954,68 грн. безпідставно набутих коштів, 155911,69 грн. збитків у зв'язку із залученням іншого перевізника, 65485,25 грн. збитків у вигляді надмірно сплачених сум до державного бюджету.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» умов договору від 26.12.2019, № 82/01-20 про транспортно-експедиторські послуги.
Зокрема, в позові позивач зазначає, що самостійно здійснив перевірку правильності нарахування вартості наданих відповідачем послуг, за результатами якої співробітниками ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» було виявлено невідповідність вартості послуг ринковим розцінкам та невідповідність сум демереджу та зберігання контейнера.
Отже, ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» проведено власний розрахунок демереджу та портового зберігання контейнеру, відповідно до офіціальних тарифів компанії контейнерного перевізника Hapag-Lloyd AG та портового оператора DP World (Dubai Port World) в порту Constanta Румунія.
На думку ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ», ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» отримало від ТОВ «ТК "ТЕХНОКОМПЛЕКТ» коштів на суму 95 954,68 грн. більше, ніж передбачено тарифами контейнерного перевізника та портового оператора, і просить їх стягнути з відповідача як безпідставно набуті.
Також, позивач в позові наполягає на тому, що ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» не узгодило попередньо з клієнтом додаткові витрати та їх вартість, провело завищене нарахування штрафних санкцій за понаднормове використання контейнеру (демередж) та за зберігання контейнеру не у відповідності з тарифами контейнерного перевізника та портового оператора, чим порушило умови Договору та Закону. Хоча кошти в сумі 95 954,68 грн. (різниця між виставленими рахунками та офіційними тарифами) отримані відповідачем в ході виконання договору, проте за умовами Договору та згідно наведених положень законодавства, ці кошти не мали перейти у його власність, а транзитом підлягали б подальшому перерахуванню третім особам. Тобто, незважаючи на наявність між сторонами договірних правовідносин, у відповідача відсутні правові та договірні підстави для набуття цих коштів.
У зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» понесло збитки.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Обґрунтування судового рішення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до умов Договору (п.п.2.1.2, 2.1.4, 2.2.6, 4.1, 4.2) відповідачем було узгоджено із позивачем відшкодування понесених Експедитором додаткових витрат, понесених Експедитором на виконання Договору, шляхом виставлення відповідних рахунків та їх подальшою сплатою Позивачем, що підтверджується відповідними рахунками та платіжними дорученнями, наданими до матеріалів справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України у зв'язку із встановленим фактом існування між Позивачем та Відповідачем договірних відносин, внаслідок чого відмовлено у про стягнення 95 954,68 грн. безпідставно набутих коштів.
Суд дійшов висновку, що відповідно до положень Договору та Закону, відповідач, як експедитор, мав право залучати до його виконання третіх осіб. Послуги цих третіх осіб, а також штрафні санкції за понаднормовий простій контейнерів (демерредж, детеншн, зберігання) повинен оплачувати позивач, як клієнт, на рахунок експедитора. При цьому такі витрати повинні здійснюватись за попереднім погодженням з клієнтом. Відшкодування таких витрат здійснюється за тарифами, які мають бути документально підтверджені. Такі кошти не переходять у власність експедитора, а вважаються транзитними для подальших оплат перевезення та інших послуг третіх осіб.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою,в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 по справі №916/3107/22 скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» та стягнути з ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» на їх користь грошові кошти в сумі 317 351, 62 грн., в тому числі 95954,68 грн. безпідставно набутих коштів, 155911,69 грн. збитків у зв'язку із залученням іншого перевізника, 65485,25 грн. збитків у вигляді надмірно сплачених сум до державного бюджету.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного судового рішення не було досліджено та не встановлено обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, у оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положення статті 1212 ЦК України у зв'язку із встановленим фактом існування між позивачем та відповідачем договірних відносин.
При цьому, на думку скаржника, судом першої інстанції не було встановлено обставин щодо вказаних спірних грошових коштів у розмірі 95954,68 грн., а саме: чи перейшли вони у власність відповідача або перераховані ним на користь третіх осіб.
Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що на підтвердження своєї позиції або на спростування позиції позивача, ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» не надало суду будь яких доказів. Зокрема, не надано доказів щодо залучення третіх осіб до виконання спірного договору, проведення оплат на користь таких третіх осіб, не спростовано розрахунку позивача щодо демереджу та портового зберігання контейнеру, відповідно до офіціальних тарифів компаній контейнерного перевізника та портового оператора.
В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції прийшов до висновку, що чинний договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Проте, на думку скаржника, такий висновок суду суперечить змісту Договору та чинному законодавству.
Так, згідно п.4.3. Договору №82/01-20 відповідач, як експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб з коштів за рахунок і за дорученням Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, що надійшли на рахунок Експедитора від Клієнта, не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для подальших виплат перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, тощо).
Тобто, положення Договору між сторонами та норми спеціального Закону не дають договірних чи правових підстав для набуття відповідачем спірних коштів.
Таким чином, щодо спірних коштів в сумі 95954,68 грн., скаржник зазначає наступне:
- по-перше, судом не встановлено обставин, що мали істотне значення для правильного вирішення справи - чи перейшли ці кошти у власність відповідача або перераховані ним на користь третіх осіб;
- по-друге, висновки суду не відповідають обставинам справи, а саме: положенням п.4.3 Договору, щодо відсутності договірних підстав для набуття відповідачем цих коштів;
- по-третє, не застосовано норми матеріального права - Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» щодо відсутності правових підстав для набуття відповідачем цих коштів;
- по-четверте, за відсутності як договірних так і правових підстав для набуття відповідачем спірних коштів, суд першої інстанції не застосував о спірних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України.
Щодо стягнення збитків за не виконання умов Договору щодо транспортування вантажу, скаржник зазначає наступне:
В оскаржуваному рішенні, судом першої інстанції встановлено, що матеріалами справи підтверджується, факт не виконання відповідачем умов Додаткової угоди №49 щодо транспортно-експедиційних послуг по транспортуванню від порту Constanta (Румунія) до м. Одеса (Україна).
При цьому, на думку скаржника безпідставно була прийнята позиція відповідача про те, що згідно Примітки в Додатковій угоді у разі зміни вартості палива - розмір тарифу на автоперевезення буде переглянутий на момент прибуття контейнера в порт.
Проте, на думку скаржника, таке твердження відповідача та висновок суду на будь яких належних та допустимих доказах не ґрунтується.
Тобто, на думку скаржника в цій частині недоведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Отже, скаржник зазначає, що судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення не було враховано, що укладаючи Договір №82/01-20 та Додаткову угоду №49 до цього Договору, позивач обґрунтовано та правомірно розраховував на належне їх виконання відповідачем.
Також, на думку скаржника, судом першої інстанції не обгрунтованно було відхилено доводи позивача про неправомірність нарахування та набуття відповідачем демереджу та штрафу за зберігання контейнеру, а також не надавши належної оцінки невиконанню відповідачем договору в частині транспортування вантажу до Одеси, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді надмірно сплачених сум до бюджету.
Доводи інших учасників провадження у справі.
24.04.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилається на те, що рішення суду було ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г., суддів: Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/3107/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/3107/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 по справі №916/3107/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.
04.04.2023 матеріали справи №916/3107/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» на рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 по справі № 916/3107/22.
Призначено розгляд справи № 916/3107/22 на 23.05.2023 о 14:00 год.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» адвоката Сологуб С.А. про проведення судового засідання по справі №916/3107/22, яке призначено на 23.05.2023 о 14:00 год. в режимі відеоконференції поза межами суду за зареєстрованою електронною адресою: sologub.advokat@gmail.com - задоволено.
Надано можливість представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» адвокату Сологуб С.А. взяти участь у судовому засіданні, яке призначене на 23.05.2023 о 14:00 год. по справі №916/3107/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «відеоконференцзв'язку» за зареєстрованою на офіційному веб-порталі судової влади України електронною адресою: sologub.advokat@gmail.com.
В судовому засіданні 23.05.2023 оголошено перерву до 27.06.2023.
В судовому засіданні 27.06.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МІТРІДАТ ОДЕСА» заперечував щодо доводів апеляційної скарги, просив судове рішення залишити без змін.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.
06 липня 2021 року між ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» (покупець) та Компанією A.H.EXPORTS, Індія (продавець) укладено контракт № ТК-0607, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує металеві вироби та кріплення, згідно інвойсів. Режим поставки FOB. Згідно інвойсу № АНЕ/0044/22-23 від 19.04.2022 продавець поставляє металеві вироби загальною вагою нетто 25 780 кг на суму 39 277,89 доларів США. 26.12.2019 між ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» (позивач, клієнт) та ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» (відповідач, експедитор) укладено договір № 82/01-20 про транспортно-експедиторські послуги.
За умовами вказаного договору Експедитор зобов'язується за відповідну плату від імені та за рахунок Клієнта надати транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО) з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним та авіаційним транспортом, включаючи організацію перевалки і зберігання вантажів і контейнерів, а також перевезення у великотоннажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень. За цим Договором ТЕО надається Клієнту при експортних, імпортних, внутрішніх, транзитних перевезеннях, територією інших держав або внутрішніх перевезеннях територією України. На кожну партію вантажу, що перевозиться, підписується Додаткова угода до Договору, в якій фіксуються умови надання транспортно-експедиторських послуг.
11 квітня 2022 року сторони уклали Додаткову угоду № 49 до вказаного Договору № 82/01-20, за якою експедитор надає ТЕО партії вантажу на умовах:
Замовник та отримувач - ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ»,
Компанія - відправник: A.H.EXPORTS, Індія
Умови поставки INCOTERMS FOB
Порт навантаження: Mundra, India
Порт вивантаження: Constanta, Romania
Вага вантажу нетто 25 780 кг
Вартість вантажу 39 277,89 доларів США
Вартість послуг: фрахт Mundra - Constanta 7200 USD,
Constanta - Odesa 3200 EURO
Відповідно до коносаменту № SCL/CON/201 від 05 травня 2022 року вантажовідправником A.H.EXPORTS, Індія, відправлено контейнер № CAIU 7983253 (40 футовий) з вантажем згідно інвойсу № АНЕ/0044/22-23 від 19.04.2022.
Після доставки контейнеру в порт Constanta(Румунія), згідно повідомлень ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА», виникла затримка внутрішньопортової обробки вантажу, за що контейнерним перевізником нараховані штрафні санкції за понаднормове використання контейнеру (демередж) та портовим оператором нараховані послуги зберігання контейнеру.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» виставило наступні рахунки за надання ТЕО по контейнеру № CAIU 7983253:
- № 78600 від 19.05.2022 на суму 198 000,38 грн, в тому числі штрафні санкції за понаднормове використання контейнеру (демередж) 19 677,06 грн та організація транспортно-експедиторських послуг за межами України 178 323,32 грн.
Позивачем оплачено вищевказаний рахунок згідно платіжних доручень № 5524 та № 5525 від 19 травня 2022 року.
- № 78876 від 27.05.2022 на суму 210 635,28 грн, за морський фрахт маршрутом Mundra - Constanta. Рахунок оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 5551 від 27 травня 2022 року (а.с.23).
- № 79180 від 08.06.2022 на суму 24 952,08 грн за організацію транспортно- експедиторських послуг за межами України. Рахунок оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 5613 від 09 червня 2022 року (а.с.24).
- № 79961 від 08.07.2022 на суму 159 907,33 грн, в тому числі послуги зберігання за межами території України (з 14.06.2022 по 11.07.2022) - 47 392,95 грн та штрафні санкції за понаднормове використання контейнеру (демередж) за межами території України - 112514,38 грн. Рахунок оплачено позивачем згідно платіжного доручення № 5744 від 08 липня 2022 року (а.с.25).
- № 80089 від 13.07.2022 на суму 28 728,54 грн, в тому числі послуги зберігання за межами території України (з 11.07.2022 по 13.07.2022) - 3510,71 грн, додаткові витрати (портові та митні) за межами території України - 18 079,60 грн, штрафні санкції за понаднормове використання контейнеру (демередж) за межами території України - 7138,23 грн. Рахунок не оплачено (а.с.26).
В позовній заяві позивач зазначає, що самостійно здійснив перевірку правильності нарахування вартості наданих відповідачем послуг, за результатами якої співробітниками ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» було виявлено невідповідність вартості послуг ринковим розцінкам та невідповідність сум демереджу та зберігання контейнера.
ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» проведено власний розрахунок демереджу та портового зберігання контейнеру, відповідно до офіціальних тарифів компанії контейнерного перевізника Hapag-Lloyd AG та портового оператора DP World (Dubai Port World) в порту Constanta Румунія.
На думку ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ», відповідач отримав від ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» коштів на суму 95 954,68 грн. більше, ніж передбачено тарифами контейнерного перевізника та портового оператора, і просить їх стягнути з відповідача як безпідставно набуті.
Відповідно до Договору № 82/01-20 про транспортно-експедиторські послуги від 26.12.2019, укладеного між ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» та ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА», передбачено:
Експедитор укладає від свого імені договори та інші угоди у взаємовідносинах з перевізниками, складськими господарствами, судноплавними компаніями/їх агентами, портами, аеропортами, державними органами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України, у зв'язку з перевезенням, перевалкою. ТЕО і декларуванням вантажів Клієнта для виконання своїх зобов'язань за цим Договором (п. 2.1.2.)
Експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб самостійно з подальшим відшкодуванням понесених витрат за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб), тільки після попереднього їх узгодження з Клієнтом. За рахунок коштів Клієнта оплачує збори та інші обов'язкові платежі. (п. 2.1.4.)
В узгоджені терміни Експедитор зобов'язаний надавати Клієнту інформацію про виконання цього Договору, і передавати документи, пов'язані з перевезенням. (п. 2.1.6.)
У разі зміни узгоджених сторонами тарифів на перевезення. Експедитор зобов'язаний сповістити про це Клієнта за 3 банківських дні до початку навантаження способами, передбаченими в даному Договорі. (п. 2.1.7.)
Експедитор, відповідно до п. 2.2.6 Договору має право отримувати від Клієнта відшкодування погоджених з ним додаткових витрат, які виникли у Експедитора при виконанні цього Договору, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах Клієнта.
За п.3.2.7 Договору клієнт зобов'язаний Вчасно оплачувати послуги та штрафні санкції за понаднормовий простій контейнерів в порту, місці завантаження та кінцевому місці призначення (демерредж, детеншн, зберігання) за тарифами судноплавної лінії і порту призначення та додаткові заходи контролю (зважування, рентген, огляд) за тарифами відповідного терміналу, на підставі рахунків Експедитора.
Відповідно до п.п. 4.1.Вартість послуг зазначається в рахунку Експедитора.
За умовами пункту 4.2. - оплата виконаних послуг Експедитору, а також додаткові витрати, затрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов'язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом відповідно до чинного законодавства України у національній валюті України, гривні, на підставі виставленого Експедитором рахунку протягом 5 (п'яти) банківських днів з часу пред'явлення рахунку в електронній формі, шляхом переказу, вказаних у рахунку сум на поточний рахунок Експедитора, якщо інші умови Сторони не погодять у Додатковій угоді.
Пункт 4.3. - Експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб з коштів за рахунок і за дорученням Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб). Кошти, що надійшли на рахунок Експедитора від Клієнта, не переходять у його власність і не є виручкою, а вважаються транзитними для подальших виплат перевезення та інших послуг третіх осіб (портів, перевізників, брокерів, тощо).
Згідно пункту 5.1.3. сторона, яка залучила третю особу для виконання своїх обов'язків, несе перед другою Стороною Договору відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених нею до виконання цього Договору, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Позивач у позові наполягає на тому, що ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» не узгодило попередньо з клієнтом додаткові витрати та їх вартість, провело завищене нарахування штрафних санкцій за понаднормове використання контейнеру (демередж) та за зберігання контейнеру не у відповідності з тарифами контейнерного перевізника та портового оператора, чим порушило умови Договору та Закону. Хоча кошти в сумі 95 954,68 грн (різниця між виставленими рахунками та офіційними тарифами) отримані відповідачем в ході виконання договору, проте за умовами Договору та згідно наведених положень законодавства, ці кошти не мали перейти у його власність, а транзитом підлягали б подальшому перерахуванню третім особам. Тобто, незважаючи на наявність між сторонами договірних правовідносин, у відповідача відсутні правові та договірні підстави для набуття цих коштів.
Позиція Південно - західного апеляційного господарського суду.
Щодо позовних вимог про стягнення 95954,68 грн. безпідставно набутих коштів.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19)).
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (див. постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, від 04.05.2022 у справі № 903/359/21, від 05.10.2022 у справі № 904/4046/20).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (див. постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20).
Водночас, сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов'язань між сторонами договірними необхідно встановити факт їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.
Так, під час розгляду справи місцевим господарським вірно судом встановлено, що відповідно до умов Договору (п.п.2.1.2, 2.1.4, 2.2.6, 4.1, 4.2) відповідачем було узгоджено із Позивачем відшкодування понесених Експедитором додаткових витрат, понесених Експедитором на виконання Договору, шляхом виставлення відповідних рахунків та їх подальшою сплатою Позивачем, що підтверджується відповідними рахунками та платіжними дорученнями, наданими до матеріалів справи.
Зокрема, відповідно до п. 2.1.4. Експедитор оплачує перевезення та інші послуги третіх осіб самостійно з подальшим відшкодуванням понесених витрат за рахунок Клієнта (вантажоодержувачів, вантажовідправників та інших осіб), тільки після попереднього їх узгодження з Клієнтом. За рахунок коштів Клієнта оплачує збори та інші обов'язкові платежі.
Згідно п. 2.2.6 Договору Експедитор має право отримувати від Клієнта відшкодування погоджених з ним додаткових витрат, які виникли у Експедитора при виконанні цього Договору, якщо такі витрати здійснювались в інтересах Клієнта.
Згідно п. 3.2.7 Договору клієнт зобов'язаний Вчасно оплачувати послуги та штрафні санкції за понаднормовий простій контейнерів в порту, місці завантаження та кінцевому місці призначення (демерредж, детеншн, зберігання) за тарифами судноплавної лінії і порту призначення та додаткові заходи контролю (зважування, рентген, огляд) за тарифами відповідного терміналу, на підставі рахунків Експедитора.
Відповідно до п. 4.1 Договору вартість послуг зазначається в рахунку Експедитора.
Згідно п. 4.2. Договору оплата виконаних послуг Експедитору, а також додаткові витрати, затрати та інші платежі, здійснені Експедитором в інтересах Клієнта і пов'язані з виконанням цього Договору, оплачуються Клієнтом відповідно до чинного законодавства України у національній валюті України на підставі виставленого Експедитором рахунку протягом 5 (п'яти) банківських днів з часу пред'явлення рахунку в електронній формі, шляхом переказу, вказаних у рахунку сум на поточний рахунок Експедитора, якщо інші умови Сторони не погодять у Додатковій угоді.
На виконання вказаних умов Договору Відповідачем було узгоджено із Позивачем відшкодування понесених Експедитором додаткових витрат на виконання Договору шляхом виставлення відповідних рахунків та їх подальшою сплатою Позивачем, що підтверджується відповідними рахунками та платіжними дорученнями, наданими суду Позивачем.
Колегією суддів встановлено, що позивач здійснив відповідні дії щодо погодження вартості послуг третіх осіб, а саме здійснив оплату в повному обсязі рахунків, виставлених Відповідачем. що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: №№ 5524, 5525 від 19.05.2022; № 5551 від 27.05.2022; № 5613 від 09.06.2022; № 5744 від 08.07.2022.
Таким чином, позивач добровільно здійснив оплату усіх виставлених рахунків відповідача, чим фактично погодив зміни умов договору щодо обсягу та вартості додаткових послуг та витрат, пов'язаних із виконанням умов договору
Враховуючи викладене, до спірних правовідносин не застосовуються положення статті 1212 ЦК України у зв'язку із встановленим фактом існування між Позивачем та Відповідачем договірних відносин, внаслідок чого вимоги про стягнення 95 954,68 грн є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 155911,69 грн. збитків у зв'язку із залученням іншого перевізника, 65485,25 грн. збитків у вигляді надмірно сплачених сум до державного бюджету, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач, посилаючись на п.5.1.2. Договору - у разі не виконання або неналежного виконання зобов'язань, прийнятих на себе цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні прямі дійсні збитки (реальні збитки), підтверджені документально, нарахував та просить стягнути з відповідача 155911,69 грн. збитків у зв'язку із залученням іншого перевізника та 65485,25 грн. збитків у вигляді надмірно сплачених сум до державного бюджету.
Позивач у позові стверджує, що відповідно до умов Додаткової угоди №49 відповідач повинен був надати транспортно-експедицйні послуги щодо трансопртування вантажу від порту Constanta (Румунія) до міста Одеса (Україна), вартість яких становила 3200 євро. У зв'язку з чим позивач був змушений самостійно залучати для транспортування товару третю особу, а вартість перевезення склала 8500 євро. Позивач поніс додаткові витрати в сумі 5300 євро (8500 євро фактично оплачених за мінусом 3200 евро, що підлягали оплаті на користь ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА») на день виникнення спірних правовідносин за курсом НБУ ця сума витрат становить - 155 911,69 грн.
Як слідує із Примітки в Додатковій угоді, - у разі зміни вартості палива - розмір тарифу на автоперевезення буде переглянутий на момент прибуття контейнера в порт. Враховуючи те, що Додаткову угоду було укладено 11.04.2022 р., а контейнер прибув в порт 29.05.2022 р., - відповідач у зв'язку із стрімким істотним зростанням цін на паливо в травні 2022 року , - повідомив Клієнта про підвищення вартості послуг перевізників та відповідно вартості автоперевезення за маршрутом Румунія - м.Одеса, однак Позивач із запропонованою відповідачем вартістю не погодився та самостійно залучив до перевезення іншу особу - ТОВ «Світязь Транс Групп».
У позові ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» наполягає, що відповідно до положень розділу ІІІ Митного Кодексу України, витрати з доставки вантажу, які безпідставно були нараховані ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» в сумі 622 223,61 грн, а також витрати, оплачені позивачем на користь ТОВ "Світязь Транс Групп" в сумі 249 623,76 грн, були включені до митної вартості товару, з якої були оплачені кошти до державного бюджету за митне оформлення (5%) та ПДВ(20%). Тобто, у зв'язку з невиконанням ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» положень Договору, щодо «дзеркального» нарахування позивачу сум демереджу та плати за портове зберігання, а також в частині ненадання транспортних послуг по транспортуванню вантажу з порту Констанца в Одесу, ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» понесло додаткові витрати в сумі 65 485,25 грн, з наступного розрахунку:
- сума, яка додатково включена до митної вартості товару з вини ТОВ «Мітрідат Одеса»: 95 954,68 + 155 911,69 = 251 866,32 грн;
- сума збільшення митних платежів: 251 866,32 х 5% = 12 593,32 грн;
- сума збільшення ПДВ: (251 866,32 + 12 593,32) х 20 % = 52 891,93 грн Всього: 12 593,32 + 52 891,93 = 65 485,25 грн.
Вищезазначені витрати, які, на думку ТОВ «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ», позивач поніс з вини ТОВ «МІТРІДАТ ОДЕСА» внаслідок неналежного виконання останнім договору, є збитками.
Частиною першою статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За змістом частини першої статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно саттті 929 ГПК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі - Закон) транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. Транспортно-експедиторську діяльність можуть здійснювати як спеціалізовані підприємства (організації), так і інші суб'єкти господарювання.
За змістом статті 9 Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Відповідно до статті 10 Закону експедитор має право, зокрема, на: відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування; не приступати до виконання обов'язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором транспортного експедирування. Клієнт має право, зокрема: визначати маршрут прямування вантажу та вид транспорту; вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу; давати вказівки експедитору, які не суперечать договору транспортного експедирування та документам, наданим експедитору. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші права експедитора та клієнта.
Частиною другою статті 12 Закону передбачено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Згідно частини другої статті 14 Закону за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Відповідно до частини першої статті 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом частини другої статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно частини першої статіі 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
За загальним правилом встановлено обов'язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Сторони на власний розсуд при укладенні договору від 26.12.2019 №82/01-20 та в Додатковій угоді № 49 від 11.04.2022 затвердили умови щодо відшкодування додаткових витрат при виконання договору.
При вирішенні між сторонами спору, що розглядається у цій справі, колегії суддів необхідно встановити наявність складу господарського правопорушення у діях/бездіяльності відповідача у спірних відносинах та, як наслідок, наявності підстав для відшкодування відповідачем збитків позивачу, які полягають у сплаті позивачем коштів за зберігання контейнерів та їх понаднормове використання у заявленій до стягнення сумі.
У відповідності до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин у цій справі суд враховує висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постанові від 12.05.2020 по справі №908/2646/18.
Так, Верховний Суд зробив висновок, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов'язання. Водночас, крім застосування принципу вини, у вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала, та завданими збитками.
У визначенні розміру збитків, заподіяних внаслідок порушення господарських договорів, до уваги беруться вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Відповідач, у свою чергу, повинен довести відсутність своєї вини у спричиненні збитків позивачу.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється поза межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв'язку.
Так, сторонами в Додатковій угоді № 49 від 11.04.2022 до Договору про транспортно-експедиторські послуги № 82/01-20 від 26.12.2019 погоджено вартість перевезення вантажу за маршрутом Constanta (Румунія) - м. Одеса (Україна) в розмірі 3200 євро.
Водночас в розділі «Примітки, особливі вимоги..» вказаної додаткової угоди визначено, що в разі зміни вартості палива розмір тарифу на автоперевезення буде переглянутий на момент прибуття контейнеру в порт.
Згідно даних Міністерства фінансів України середня ціна на дизельне паливо станом на 11.04.2022 (день укладення сторонами спору Додаткової угоди № 49 від 11.04.2022) становила 37.25 грн/літр.
Станом на день прибуття контейнеру в порт - 29.05.2022 - середня ціна на дизельне паливо підвищилась до 56,31 грн/літр.
Отже, станом на день прибуття контейнеру відбулось підвищення ціни на дизельне паливо та відповідно підвищились ціни на послуги авто перевізників.
Водночас, як зазначає сам позивач, останній із запропонованою Відповідачем вартістю послуг не погодився та самостійно залучив до перевезення третю особу - ТОВ «Світязь Транс Груп».
Пунктом 2.2.5 Договору передбачено, що у випадку якщо з вини Клієнта виникають обставини, які перешкоджають належному виконанню цього Договору, а також якщо Клієнт змінює первинні умови цього Договору або інструкції таким чином, що виконання умов Договору стає неможливим, то Експедитор має право припинити виконання своїх зобов'язань за цим Договором і одержати оплату за фактично надані послуги.
Згідно п. 7.1. Договору всі суперечки або розбіжності, які можуть виникнути у зв'язку із виконанням Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором, повинні бути врегульовані шляхом проведення переговорів.
Згідно п. 7.2. Договору претензія з доданням відповідних підтверджувальних документів направляється Клієнтом не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту виявлення підстав для пред'явлення претензії.
Як зауважив відповідач, контейнер із вантажем прибув в порт Constanta (Румунія) 29.05.2022, в той час як претензія Позивача щодо порушення Відповідачем його прав неналежним виконанням умов Договору була надіслана Відповідачу лише 22.07.2022 - тобто майже через два місяці після прибуття контейнеру до порту Constanta (Румунія) та вже після його доставки до пункту призначення (м. Київ) третьою особою.
Вказані обставини підтверджують, що на момент залучення Позивачем до перевезення третьої особи, Позивач не мав до Відповідача жодних претензій, адже саме Позивач відмовився від необхідності перегляду ціни перевезення, викликаної істотним зростанням цін на паливо.
Враховуючи те, що Позивач відмовився від перегляду ціни перевезення за маршрутом Constanta (Румунія) - м. Одеса (Україна) викликаного істотним зростанням цін на паливо в травні 2022 року (що передбачено умовами Додаткової угоди № 49 від 11.04.2022), та самостійно залучив до виконання перевезення третю особу, вина Відповідача щодо нездійснення ним перевезення вантажу за маршрутом Constanta (Румунія) - м. Одеса (Україна) відсутня.
В результаті Позивач не відмовився від замовлених послуг та не обрав іншу експедиторську компанію для виконання послуг, а добровільно здійснив оплату усіх виставлених рахунків Відповідача, чим фактично погодив зміни умов договору щодо обсягу та вартості додаткових послуг та витрат, пов'язаних із виконанням умов договору.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено у спірних правовідносинах наявності обставин протиправної поведінки відповідача, що в свою чергу виключає наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення умов укладеного між сторонами договору у вигляді відшкодування позивачу збитків, спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язання.
З врахуванням вищевказаного, а також підстав та предмету позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позивачем фактично не доведено наявності та розміру понесених збитків, так само як протиправної поведінки Відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, що свідчить про відсутність підстав для притягнення Відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків в розмірі 155 911.69 грн у зв'язку із залученням іншого перевізника та 65 645,25 грн у вигляді надмірно сплачених сум до державного бюджету.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» - залишенню без задоволення.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2023 у справі №916/3107/22 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «ТЕХНОКОМПЛЕКТ».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.06.2023.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя К.В. Богатир