ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
26 червня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/3821/21
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - адвокат Присяжнюк Р.В.
від ОСОБА_1 - адвокат Манушин В.О.
від ОСОБА_2 - адвокат Разваляєв Д.С.
від ОСОБА_3 - адвокат Гаврилова О.Ю.
від ОСОБА_4 - адвокат Павел О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.04.2023
у справі №916/3821/21
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до 1) ОСОБА_5 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_1 ; 4) ОСОБА_4 ; 5) ОСОБА_6 ; 6) ОСОБА_3
про стягнення майнової шкоди в розмірі 514 317 600 грн 34 коп
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди в розмірі 514 317 600 грн 34 коп.
Під час розгляду справи, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із клопотанням про призначення судової економічної експертизи в якому просив суд поставити на вирішення експерта наступні питання:
- яка сума збитків була встановлена Національним банком України в 2003р., що стало підставою для прийняття постанови НБУ №150 від 16.04.2003р. “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АКБ “Технобанк”( колишня назва ПАТ “Юніон Стандарт Банк”)?
- чи виникли у ЗАТ “Фінансовий союз банк” (з 23.03.2004р. по 18.11.2009р.) збитки під час світової фінансової кризи в період жовтня-грудня 2008р. внаслідок обвалу національної валюти і неможливості позичальниками повернення кредитів в іноземній валюті?
- чи існували у банку ПАТ “Єкатерінославський комерційний банк” на час призначення та посади пов'язаних осіб відповідачів станом на листопад 2013р. безнадійна дебіторська заборгованість за споживчими кредитами та у якому розмірі?
- чи була завдана майнова шкода інтересам банку діями відповідачів під час оформлення з порушенням правил кредитування кредитних договорів, кошти за якими були використані для погашення раніше виданих та неповернутих банку кредитів при наявності безнадійної кредиторської заборгованості за споживчими кредитами станом на листопад 2013р.?
ОСОБА_1 вважає, що для правильного вирішення спору у справі необхідно встановити час і розмір виникнення збитків внаслідок неповернення кредитів у 2003, виникнення додаткових збитків під час світової фінансової кризи в жовтні-грудні 2008, існування безнадійної дебіторської заборгованості за споживчими кредитами станом на листопад 2013, а також отримання доказів того, що шкода про стягнення якої заявляє Фонд гарантування вкладів фізичних осіб спричинена саме діями відповідачів під час оформлення кредитних договорів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.04.2023 по справі №916/3821/21 задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі №916/3821/21 судової економічної експертизи, призначено у справі № 916/3821/21 судову економічну експертизу, доручено проведення судової економічної експертизи у справі №916/3821/21 Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз, поставлено перед експертом питання:
- Як основні економічні показники (ліквідності, платоспроможності, прибутковості тощо) фінансово-господарського стану Публічного акціонерного товариства “Юніон Стандарт Банк” станом на листопад 2013р. характеризують господарську-фінансову діяльність цього Банку?
- Чи призвело до зменшення активів Публічного акціонерного товариства “Юніон Стандарт Банк” оформлення кредитних договорів : з ПрАТ “УКРМЕТАЛУРГРЕМБУД” від 23.07.2014р. №37/07-14; з ПрАТ “ФСД-ІНВЕСТМЕНТРС” від 25.07.2014р. №40/07-14; з ТОВ “ПЛАЙФ” від 23.12.2014р. №71/12-14; з ПАТ “АЛЬФА ІНВЕСТ” від 06.02.2015р. №07/02-15; з ТОВ “ЕКСЕЛЕНД-С” від 20.04.2015р. №28/04-15; з ТОВ СЛТ” від 29.05.2015р. №32/05-15; з ТОВ “КВОТЕРБЕК” від 18.06.2015р. №36/05-15; з ТОВ “ТЕЗАУРУС ІНФО” від 19.06.2015р. №37/06-15; з ТОВ “ШТЕРКОМ ЮГ” від 26.06.2015р. №47/06-15; з ТОВ ОЛ КОМПАНІ” від 30.06.2015р. №49/06-15; з ТОВ “НТС” від 15.07.2015р. №53/07-15; з ТОВ “ІНФОКРЕДИТ Україна” від 28.07.2015р. №56/07-15; з ТОВ “МУЛЬТИ ТРЕЙД” від 29.07.2015р. №58/07-15; з ТОВ “КЕПІТАЛ СТАЙЛ” від 25.08.2015р. №64/08-15, кошти за якими були направлені на погашення раніше виданих кредитів?
- Чи підтверджуються документально висновки Акту за результатами інвентаризації майна та формування ліквідаційної маси Публічного акціонерного товариства “Юніон Стандарт Банк”, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1247 від 18.07.2016р.?
- Чи підтверджується документально визначена Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у позовній заяві (вх.3942/21 від 13.12.2021р.) загальна сума акцептованих вимог кредиторів у розмірі 526 101 560 грн 50 коп.?
- Чи підтверджується документально розмір збитків, визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в ході проведення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства “Юніон Стандарт Банк”? Якщо ні, то який розмір збитків є підтвердженим?
- Чи спричинені визначені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб збитки діями посадових осіб Публічного акціонерного товариства “Юніон Стандарт Банк” ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 ?
Провадження у справі №916/3821/21 зупинено до отримання Господарським судом Одеської області експертного висновку.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої пославшись на те, що предметом позову у даній справі є відшкодування шкоди, зазначив, що виходячи з матеріалів справи та предмету спору, є необхідність у призначенні у справі судової економічної експертизи.
З урахуванням того, що Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз є експертною установою, яка регіонально обслуговує Одеську область, а також у зв'язку із відсутністю інших пропозицій сторін у справі, суд першої інстанції погодився з пропозицією заявника та визнав за можливе доручити проведення експертизи експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.04.2023 у справі №916/3821/21 скасувати та справу №916/3821/21 передати до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом першої інстанції під час постановления оскаржуваної ухвали неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та порушено норми процесуального права, з огляду на наступне.
Так, апелянт зазначає, що предметом спору у даній справі є стягнення шкоди, розмір якої визначений як розмір фактичних втрат Банку від проведення кредитування, а правова природа спору, який перебуває на розгляді - це вчинення відповідачами цивільного правопорушення.
Зазначене, як стверджує скаржник, вказано у численних постановах Верховного Суду в яких наведено висновок, що входить до предмету доказування у справі, за позовами, пред'явленими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до пов'язаних з Банком осіб в порядку ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Апелянт також зауважує, що по жодній з постанов Верховного Суду прийнятих у подібних правовідносинах, не було призначено експертизу, що свідчить про відсутність підстав для застосування такого засобу доказування, оскільки викладені обставини можуть підтверджуватися виключно письмовими доказами.
На думку апелянта, з урахуванням предмету та підстав позову, поставлені на вирішення експертизи питання не стосуються предмету доказування у справі, а встановлення фактичних обставин, зокрема, щодо перевірки доказів, наданих позивачем, є повноваженням суду, яке не може бути перекладено на іншу особу (експерта), оскільки не потребує спеціальних знань та умінь і навичок. Оцінка наявних у справі доказів має бути здійснена безпосередньо судом, який розглядає справу, а тому постановления експертній установі питань, щодо оцінки доказів, долучених до матеріалів справи виходить за межі підстав та предмету спору.
Крім того, на переконання апелянта, питання поставлені судовому експерту жодним чином не входять до питань, по яким є необхідність залучати експерта та потребують спеціальних знань у сфері іншій ніж право, а суд першої інстанції не обґрунтував, під час прийняття оскаржуваної ухвали, яким чином поставлені на вирішення експерта питання стосуються предмету та підстав позову, а також фактичних обставин справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.04.2023 по справі №916/3821/21 та призначено справу до розгляду на 26.06.2023.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_2 в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, зокрема, що вирішення питання щодо наявність або відсутність прямого зв'язку між діями ОСОБА_2 та майновою шкодою про стягнення якої заявлено позивачем, є надважливим під час вирішення даного спору та потребує спеціальних знань, а тому, на переконання відповідача, судом першої інстанції цілком обґрунтовано постановлено оскаржувану ухвалу та поставлено на вирішення експерта питання, які входять до предмету доказування у даній справі.
Також, до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_3 в якому останній також просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
На думку відповідача, призначення судово економічної експертизи у даній справі спрямовано виключно на встановлення дійсних обставин справи, повного та всебічного судового розгляду. При цьому, поставленні на вирішення судового експерта питання стосуються предмету та підстав заявленого позову, а також потребують спеціальних знань, зокрема задля встановлення причин неплатоспроможності Банку та наявності або відсутності майнової шкоди завданої відповідачами та її розміру, а тому не можуть бути вирішенні судом самостійно.
До того ж, до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_4 в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
ОСОБА_4 вважає, що в даному спорі, позивачем всупереч нормам цивільного та господарського законодавства, сума збитків визначення без встановлення її походження та обґрунтованості.
Відповідач зазначає, що позивачем разом із позовною заявою було надано документи про видачу кредитів різним юридичним особам, зокрема протоколи засідань Спостережної ради Банку, копії протоколів засідань Кредитного комітету Банку, копії договорів про відкриття кредитних ліній, виписки по рахунку кредитних коштів, розрахунки сум заборгованості по кредитних договорах та інші.
Саме їх глибоке та професійне вивчення та оцінка, на переконання відповідача, потребують залучення експертних знань судового експерта-економіста та відповідно призначення по справі судової експертизи з тих питань, що наведені в оскаржуваній ухвалі.
Також, на переконання ОСОБА_4 , поставленні на вирішення експерта питання входять до предмету доказування по праві та їх вирішення потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.
Судом апеляційної інстанції також отримано відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
На думку ОСОБА_1 , з'ясувавши наявність протилежних позицій учасників справи відносно сум, періоду та обставин виникнення безнадійної кредитної заборгованості в розмірі позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано визначив необхідність з'ясування цих обставин не на підставі суперечливих пояснень сторін, а на підставі дійсних фактичних обставин, що можливо встановити тільки на підставі висновку експерта.
Під час судового засідання від 26.06.2023 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Статтею 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Тобто, експертиза призначається, за сукупності декількох умов, а саме для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Згідно з ст. 100 ГПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Означена правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.
При цьому, неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
Призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20).
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Колегія суддів зазначає, що необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи. Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що суду слід виходити з того, що призначення судової експертизи, як процесуальної дії суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованою. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову являються предмет і підстава.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідачів на користь позивача майнової шкоди в розмірі 514 317 600 грн 34 коп.
Підставою позову Фондом визначено, що посадовими особами Банку (відповідачами), спільними діями, свідомо та умисно прийняті невиправдані ризикові рішення про здійснення кредитних операцій, які не мали жодного фінансово-економічного обґрунтування та, безумовно, створили загрозу інтересам вкладників та кредиторів ПАТ «ЮСБ Банк», що призвело до заподіяння збитків останнім у заявлені у позові сумі, яка дорівнює сукупному розміру вимог кредиторів, які залишились не задоволеними через відсутність активів в неплатоспроможному банку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 дійшла висновку, що оскільки в банку, що ліквідується, єдиною особою, яка має повноваження і обов'язок діяти від імені та в інтересах банку, є уповноважена особа Фонду, то положення частини п'ятої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначають мінімальні стандарти поведінки Фонду та уповноваженої особи Фонду і не обмежують повноважень щодо звернення до суду з позовами до власників істотної участі, контролерів, керівників банку, пов'язаних з банком осіб, а також до будь-яких інших осіб про відшкодування ними шкоди в повному обсязі.
При цьому позивач має довести неправомірність рішень та дій відповідачів або вчинення ними неправомірної бездіяльності, в чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов'язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.
Натомість відповідачі в межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов'язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також у свою чергу навести обставини та доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону України "Про банки і банківську діяльність", зокрема глави 7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов'язку вживати своєчасних заходів для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).
Предметом доказування у цій справі є:
1) персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання / призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов'язаної з Банком особи;
2) факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;
3) факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);
4) факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування / отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);
5) факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов'язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);
6) збитки Банку від конкретного правочину (балансова вартість активу на дату початку виведення Банку з ринку, розмір грошових коштів, фактично стягнутих за рішенням суду та включених до ліквідаційної маси, оціночна вартість активу, визначена незалежним оцінювачем у процедурі ліквідації, вартість продажу такого активу в процесі ліквідації Банку) та їх причини;
7) розмір недостатності майна Банку для розрахунків з кредиторами (як мінімальний розмір збитків Банку та шкоди, завданої кредиторам Банку невиваженою інвестиційною політикою, ризикованою кредитною діяльністю, бездіяльністю відповідачів, що призвело до неплатоспроможності та ліквідації Банку).
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18.
Однак, на переконання колегії суддів, приймаючи оскаржувану ухвалу про призначення по справі судової економічної експертизи, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що є підставою заявлених позовних вимог та входить до предмету доказування по даній справі, що призвело до поставлення на вирішення експерта питань, що не входять до предмету доказування по справі або можуть бути вирішень судом самостійно, оскільки не потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право.
Окремо, щодо останнього (шостого) поставленого на вирішення судового експерта питання, суд апеляційної інстанції зазначає, що неприпустимо ставити експертам правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду.
В свою чергу, наведене питання є виключно правовим, оскільки зводиться до оцінки наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень доказів, а тому відносяться до компетенції суду.
Також, п. 2 ч.1 ст. 99 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов, зокрема, якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Відтак, з урахуванням наведених приписів процесуального законодавства, відповідачі не були позбавлені можливості надати до суду висновок експерта здійснений на їх замовлення.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у наявних матеріалах справи містяться надані, як позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, так й відповідачами, на спростування доводів позивача, докази, наявність яких у розпорядженні, зокрема, відповідачів, жодним чином не перешкоджала у реалізації останніми свого права на подання висновку експерта, здійсненого на замовлення учасника справи.
Проте, як свідчать наявні матеріли справи, відповідачами не було надано до суду першої інстанції відповідного висновку експерта, здійсненого на замовлення останніх.
При цьому, відповідачами не вказано, із посилання на відповідні докази, про неможливістю надати експертний висновок, здійснений на їх замовлення, у строки, встановлені для подання доказів, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів, тощо.
Слід відзначити, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд обмежився лише посиланням на необхідність призначення у справі судової економічної експертизи, однак жодним чином не обґрунтував доцільності проведення експертизи, не встановив чи входять зазначені обставини до предмету доказування по справі та не надав обґрунтування необхідності вирішення поставлених експерту питань з урахуванням характеру предмета спору.
Також, судом першої інстанції не з'ясовано (не)можливості надання відповідачами висновку експерта здійсненого на замовлення сторони по справі.
Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не надав жодних оцінок запереченням позивача, викладеним у письмових поясненнях від 17.04.2023 на клопотання про призначення експертизи та не зазначив мотиви їх відхилення, чим порушив принцип змагальності, визначений ст.13 ГПК України.
Колегія суддів також враховує, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
За приписами ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Частинами 1, 2 ст. 195 ГПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що із позовом до суду першої інстанції Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся у грудні 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.05.2022 відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 02.06.2022.
В подальшому, розгляд даної справи неодноразово відкладався та наразі все ще перебуває на стадії підготовчого засідання, тобто більш ніж один рік.
При цьому, ані відповідачами, ані судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, жодним чином не мотивовано неможливість відповідачів звернення до суду першої інстанції із відповідним клопотанням про призначення судової економічної експертизи разом з відзивом або запереченнями на позовну заяву, які містяться у наявних матеріалах справи та подані після відкриття провадження по справі.
Відтак, на переконання колегії суддів, у даному випадку необґрунтоване призначення судом першої інстанції судової експертизи безумовно призведе до безпідставного збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи.
З огляду на вищенаведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для призначення експертизи та зупинення провадження по справі, оскільки відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення обставин справи, що стосуються предмету доказування, а даний спір може бути розглянуто за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржувана ухвала не відповідає таким критеріям. Суд першої інстанції дійшов висновку про призначення експертизи у справі без ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін, при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення у вирішенні питання про призначення експертизи.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 26.04.2023 по справі №916/3821/21 скасувати.
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової економічної експертизи відмовити.
Справу №916/3821/21 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.06.2023.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.