79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" червня 2023 р. Справа №921/305/22
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді В.М. Гриців
І.Б. Малех,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Андрусів Олега Васильовича б/н від 13.03.2023 року (вх. № 01-05/740/23 від 14.03.2023 року)
на рішення господарського суду Тернопільської області від 01.02.2023 року (суддя І.М. Гирила; повний текст рішення складено 16.02.2023 року)
у справі № 921/305/22
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі АТ «Українська залізниця») в особі філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця»
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Андрусів Олега Васильовича (надалі ФОП Андрусів О.В.)
про стягнення заборгованості в сумі 276530,33 грн.,
за участю:
від позивача (в режимі відеоконференції): Гудкова Т.А. - адвокат (ордер серії ХВ №000084 від 13.01.2021 року);
від відповідача: Ленько Р.І. - адвокат (ордер серії ВО № 1047852 від 13.03.2023 року),
Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позовну заяву
11.07.2022 року АТ «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП Андрусів О.В. про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12 від 03.12.2019 в сумі 272219,33 грн, з яких: 266773,65 грн - заборгованості по орендній платі, 3748,03 грн пені, 1697,65 грн штрафу, та стягнення заборгованості за договором від 02.01.2020 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12 в сумі 4311,00 грн, з яких: 4259,11 грн заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг, 51,89 грн пені (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12 від 03.12.2019 та договору від 02.01.2020 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12, не виконав своїх договірних зобов'язань в частині внесення орендної плати за користування приміщенням за період з травня 2020 року по липень 2022 року в сумі 266773,65 грн та в частині сплати витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю за період з квітня 2020 року по липень 2022 року в сумі 4259,11 грн. Крім цього, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача штрафні санкції: 3748,03 грн пені та 1697,65 грн штрафу за несвоєчасне внесення платежів по орендній платі, а також 51,89 грн пені за несвоєчасне внесення платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 5555) заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що протягом дії договору оренди не міг використовувати та не використовував приміщення за цільовим призначенням (відділення банку), у зв'язку із відсутністю в ньому електроенергії. Обставини про відсутність електроенергії в приміщенні відображені в Акті приймання-передачі майна від 13.12.2019 та в Акті приймання-передачі майна від 26.07.2022, відповідно до якого майно повернуте орендодавцеві. Посилаючись на п. 6 ст. 762 ЦК України, вважає, що не повинен сплачувати платежі за договором оренди та договором про відшкодування витрат, оскільки згідно з умовами договору нарахування орендної плати здійснюється за час фактичного користування майном. Проте, протягом усього часу дії договору орендоване майно не використовувалось у зв'язку з обставинами, за які орендар не відповідає.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 01.02.2023 року у справі №921/305/22 частково задоволено позов АТ «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця». Стягнуто з ФОП Андрусіва О.В. на користь АТ «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця» 266773,65 грн. боргу, 3748,03 грн. пені та 1682,23 грн. штрафу за договором оренди нерухомого майна. Стягнуто з ФОП Андрусіва О.В. на користь АТ «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця» 4259,11 грн. боргу та 51,89 грн. пені за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна. Стягнуто з ФОП Андрусів О.В. на користь АТ «Українська залізниця» в особі філії «Вокзальна компанія» АТ «Українська залізниця» 4147,73 грн. судового збору. Відмовлено в решті позову.
В ході розгляді справи суд першої інстанції встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12 від 03.12.2019 в сумі 266773,65 грн та за договором від 02.01.2020 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12 в сумі 4259,11 грн підтверджена належними та допустимими доказами у справі. Розглянувши заявлені вимоги про стягнення 3748,03 грн пені, 1697,65 грн штрафу за несвоєчасне внесення платежів по орендній платі та 51,89 грн пені за несвоєчасне внесення платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків, суд частково задоволив дані позовні вимоги. Зокрема, суд встановив, що за несвоєчасно внесені відповідачем у період з травня по листопад 2020 року орендні платежі в сумі 56074,53 грн, наявні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу в загальній сумі 1682,23 грн (3% від 56074,53).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Тернопільської області від 01.02.2023 року у справі №921/305/22, в якій просить скасувати зазначені рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову. Звертає увагу на те, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12 від 03.12.2019, у відповідності до якого майно надане орендарю для його використання за цільовим призначенням - відділення банку. Отже, договір був укладений відповідачем з метою отримання майна у користування для конкретного цільового призначення - відділення банку. Під неможливістю використання майна у даній справі слід розуміти неможливість його використання за цільовим призначенням - відділення банку. Зазначає, що орендар не відповідає за обставини відсутності енергопостачання орендованого майна, оскільки обов'язок забезпечення орендованого приміщення електропостачанням за умовами договору покладено на позивача, а відсутність електропостачання в приміщенні є об'єктивною обставиною, яка унеможливила використання приміщення, враховуючи мету оренди, передбачену договором. Без електропостачання орендоване приміщення не могло бути використане як за цільовим призначенням, так і взагалі. У зв'язку з цим, внаслідок неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором, відповідач протягом дії договору взагалі не користувався орендованим майном через фізичну неможливість його використання. Щодо встановленої судом обставини про те, що на момент підписання акта приймання-передачі майна від 13.12.2019 року відповідач був обізнаний з фактом відсутності електроенергії в приміщенні, зазначає таке. Договір, про який зазначено в акті приймання-передачі майна, є договір про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг орендарем та орендодавцем, укладається після підписання акта. Договором не передбачено укладення сторонами будь-якого іншого договору, у тому числі з третіми особами - енергопостачальними організаціями. У зв'язку з цим, у відповідача не було заперечень щодо використання приміщення на момент підписання акта, так як після підписання договору про відшкодування витрат приміщення мало бути забезпечене електропостачанням. Однак, цього не було зроблено, що підтверджується актом приймання-передачі майна про повернення приміщення орендодавцеві. Щодо відсутності доказів про звернення відповідача до орендодавця з претензіями про неможливість використання майна за призначенням через відсутність електроенергії, зазначає, що позивачу було відомо про вказану обставину. На переконання скаржника, обов'язок позивача щодо забезпечення орендованого приміщення електропостачанням, який визначений договором, є безумовним і його виконання не залежить від наявності чи відсутності претензій орендаря (відповідача). Також зарахування чи незарахування позивачем до відшкодування відповідачем витрат на оплату електроенергії не залежало від відповідача, оскільки здійснювалось в односторонньому порядку позивачем. При цьому, з врахуванням відсутності електропостачання орендованого приміщення, таких витрат у позивача не було.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника. Вважає оскаржене рішення суду першої інстанції законним, обгрунтованим та об'єктивним. Звертає увагу на те, що апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду лише з однієї підстави. Так, апелянт стверджує, що у нього не виник обов'язок по сплаті орендної плати, оскільки він фактично не використовував орендоване майно. Однак, відповідач не надав суду доказів про наявність перешкод у користуванні орендованим майном та доказів звернення до позивача з претензіями, заявами, скаргами тощо, щодо якості утримання орендованого майна або неможливості його використання. Також відповідач жодного разу не використав своє право, передбачене п.п. 4.2.1, 4.2.2 договору про відшкодування витрат. Орендар повернув орендоване майно 26.07.2022 року за актом приймання-передачі. Відповідно до ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, тому доводи орендаря на невикористання орендованого майна не можуть прийматись до уваги. Посилання відповідача на ч. 6 ст. 726 ЦК України також є помилковими, оскільки зазначеною нормою передбачена можливість звільнення наймача від плати, за умови якщо майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Проте жодних перешкод у користуванні орендованим майном не існувало. Просить залишити без змін рішення господарського суду Тернопільської області від 01.02.2023 року у справі №921/305/22, апеляційну скаргу ФОП Андрусів О.В. - без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Представник позивача просив залишити без змін оскаржені рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.
Обставини справи
Із наявних в матеріалах справи копій документів вбачається, що 03.12.2019 року між АТ "Українська залізниця" (орендодавець) та ФОП Андрусів О.В. (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №ПК/ВОК Т-15/12, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 4,10 кв.м, а саме: частину нежитлового приміщення першого поверху будівлі вокзалу станції Тернопіль, розташоване в місті Тернополі, яке знаходиться за адресою: майдан Привокзальний, 1, на першому поверсі трьохповерхового будинку, загальною площею 3781,80 кв.м (далі майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 0,11% згідно з планом за поверхами, з викопіюванням з поповерхового плану, та окреме індивідуально визначене майно відповідно до Акта приймання-передачі майна, що складає невід'ємну частину цього договору (а.с.14-28, т.1).
Згідно з пунктами 1.3, 1.5 договору майно надається орендарю для його використання за цільовим призначенням -відділення банку. Використання майна для цілей, не зазначених у пункті 1.3 цього договору визнається користуванням майном всупереч цільовому призначенню.
Передача орендареві майна в строкове платне користування здійснюється на підставі Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, складеного згідно з формою, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток 1). Майно вважається переданим орендодавцем орендарю з дати підписання уповноваженими представника сторін Акта приймання-передачі майна та скріплення печатками (у разі наявності) в строки, встановлені цим договором. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з дати підписання сторонами Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря. Стан майна на дату передачі його орендареві (потребує/не потребує поточного та/або капітального ремонту) визначається в Акті приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря. Передача майна в оренду не тягне за собою передачу права власності на це майно. Орендар користується майном протягом строку дії цього договору (п.п. 2.1-2.3 договору).
Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 договору орендар не пізніше останнього дня строку дії цього договору зобов'язаний повернути, а орендодавець прийняти майно за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця, що складається та підписується сторонами відповідно до форми, наведеної у Додатку 2 до цього договору. Майно має бути повернуто з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від майна без нанесення шкоди цьому майну, в стані не гіршому, ніж на момент прийняття майна в оренду за Актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря, з урахуванням нормального зносу. Вартість здійсненого орендарем ремонту та/або поліпшення майна орендодавцем не компенсується. Майно вважається повернутим орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акта приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця та скріплення печатками (у разі наявності).
Згідно з п. 3.1-3.3, 3.5-3.6, 3.9 договору розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць листопад 2019 користування за 1 кв.м майна 1853,90 грн, крім того ПДВ - 370,78 грн, а всього разом з ПДВ -2224,68 грн. Загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць листопад 2019 користування майном становить 7601,00 грн, крім того ПДВ - 1520,20 грн, а всього разом з ПДВ - 9121,20 грн (далі орендна плата). У разі підписання сторонами Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць, визначений у п. 3.1 договору, на індекс інфляції за місяць, що передує місяцю підписання та за місяць підписання сторонами Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції, розрахований Державною службою статистики України та опублікований на офіційному ресурсі https://index.minfin.com.ua/economy/index/inflation/. Орендна плата нараховується, починаючи з дати передачі майна за Актом приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря та сплачується орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Невиставлення рахунку орендодавцем не звільняє орендаря від сплати орендної плати за договором. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Нарахування орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування майном. У разі припинення (розірвання) цього договору орендар сплачує орендну плату до дати фактичного повернення майна за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов'язку виконання перед орендодавцем всіх грошових зобов'язань за цим договором, враховуючи і відповідальність за порушення умов договору.
Орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов'язані з майном. Відшкодування вартості комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов'язані з майном, відшкодування земельного податку здійснюється орендарем орендодавцю щомісячно на підставі окремо підписаного сторонами договору про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг. Договір про відшкодування витрат на утримання майна та надання комунальних послуг орендарем та орендодавцем укладається протягом 5 робочих днів з дня підписання сторонами Акта приймання-передачі майна від орендодавця до Орендаря (п. 3.4 договору).
В розділі 4 договору сторони передбачили, що орендар зобов'язаний перерахувати на рахунок орендодавця гарантійний платіж у розмірі подвійної базової орендної плати, що у сумі становить 15202,00 грн без ПДВ, ПДВ 3040,40 грн, разом включаючи ПДВ 18242,40 грн (далі гарантійний платіж) протягом 10 банківських днів з дати укладення цього договору, але у будь-якому разі не пізніше дня підписання сторонами Акта приймання-передачі майна від орендодавця до орендаря. У разі здійснення погашення орендодавцем за рахунок гарантійного платежу грошової заборгованості орендаря, орендар протягом 5 банківських днів з дати отримання від орендодавця відповідної вимоги зобов'язаний поповнити гарантійний платіж до розміру, встановленого у п. 4.1 цього договору. У разі повного та належного виконання орендарем усіх грошових зобов'язань за цим договором за наявності у орендодавця гарантійного платежу, а також у разі дострокового розірвання договору з ініціативи орендодавця, гарантійний платіж зараховується у якості плати за останні два місяці оренди. У разі дострокового розірвання (припинення) договору з ініціативи орендаря гарантійний платіж залишається у орендодавця (не повертається орендареві) та не зараховується як орендна плата за останні два місяці оренди.
Права, обов'язки орендаря та орендодавця визначені в розділах 6, 7 договору.
Орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені договором; у визначені цим договором строки укласти з орендодавцем договір про відшкодування витратна утримання майна та надання комунальних послуг, пропорційно орендованій площі, та відшкодовувати орендодавцю на підставі цього договору витрати на утримання прибудинкової території, витрати за користування земельною ділянкою, комунальні платежі тощо п.п.6.2.3, 6.2.11 п.6.2 договору).
Орендодавець має право отримувати орендну плату у порядку, передбаченому цим договором; застосовувати штрафні санкції, передбачені договором, законодавством України, у випадку невиконання або неналежного виконання орендарем своїх обов'язків за цим договром (п.п. 7.1.2, 7.1.14 п. 7.1 договору).
За змістом пункту 8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за цим договором, сторони несуть відповідальність згідно із цим договором та законодавством України.
В пунктах 8.2, 8.4 договору сторони передбачили, що у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов'язання. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, орендар також зобов'язується сплатити штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Відповідно до пункту 11.1 договору останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності) і діє до 26.11.2022 року, та в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з пунктом 11.5 договір може бути достроково припинений в таких випадках: за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа (шляхом укладення додаткових угод) за підписами обох сторін; орендодавцем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менше ніж за 90 календарних днів до дати припинення; орендарем в разі незгоди зі зміною орендної плати за умови направлення орендодавцю письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 30 календарних днів до дати введення нового розміру орендної плати; орендодавцем в односторонньому порядку за умови направлення орендарю письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менше ніж за 15 календарних днів до дати припинення в разі: 1) використання орендарем майна не за цільовим призначенням, у тому числі і в разі неузгодженої з орендодавцем передачі майна в суборенду; 2) навмисного або з необережності орендаря погіршення технічного і санітарного стану майна; 3) порушення строків сплати орендної плати та інших платежів за цим договором більше ніж на 3 місяці або не сплати їх в повному обсязі; 4) відмови орендаря застрахувати орендоване майно; 5) відмови орендаря виконувати додаткові обов'язки, зазначені в додатку до цього договору, який його невід'ємною частиною, у разі встановлення орендарем обладнання, апаратури та інших спеціальних пристроїв (додається у випадках встановлення обладнання); 6) наявності інших підстав, передбачених цим договором та (або) законодавством.
Договір вважається розірваним з дати отримання у встановленому цим договором порядку повідомлення орендаря/орендодавця про намір розірвати договір, але не раніше дати повернення орендодавцю майна за Актом приймання-передачі майна від орендаря до орендодавця (п. 11.8 договору).
Відповідно до п. 13.5 договору сторони погодились, що на їх відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786.
Відповідно до акта приймання-передачі майна від 13.12.2019 року, орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов договору №ПК/ВОК Т-15/12 від 13.12.2019 року в оренду майно. Технічний та санітарний стан приміщень (об'єкта оренди) наступний: частина нежитлового приміщення першого поверху будівлі вокзалу станції Тернопіль, площею 4.1 кв.м перебуває у задовільному технічному стані та може використовуватися для розміщення відділення банку. Місце для розміщення відділення банку має доступ до підключення електроенергії за умови укладення додаткового договору на її постачання (а.с.29, т.1).
02.01.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця", філія "Пасажирська компанія" (балансоутримувач) та ФОП Андрусів О.В. (орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12, відповідно до якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію нежитлового приміщення, а саме: частини нежитлового приміщення першого поверху будівлі вокзалу станції Тернопіль, що знаходиться за адресою: 46025, майдан Привокзальний, 1, м. Тернопіль (надалі будівлі), загальною площею 4,1 кв.м, та надає орендарю доступ до комунальних мереж балансоутримувача, а орендар бере участь у відшкодуванні витрат балансоутримувача на сплату податку на землю, податку на нерухоме майно та експлуатаційні витрати на комунальні послуги пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором (а.с.40-45, т.1).
Згідно з п.п. 2.1.1 п. 2.1 договору про відшкодування витрат балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором та Додатком № 1 договору.
Відповідно до розділу 3 договору про відшкодування витрат, відшкодування орендарем балансоутримувачу витрат за комунальні послуги в частині будівлі, що використовується, здійснюється орендарем на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків, рахунків-фактур та актів приймання-надання послуг шляхом щомісячного перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок балансоутримувача не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим. Балансоутримувач має право на виставлення рахунків, актів приймання-надання послуг на відшкодування за інший ніж календарний місяць звітний період (квартал тощо). Відповідно орендар здійснює відшкодування витрат за комунальні послуги за вказаний в рахунку календарний період поточного року. Не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі відповідно до загальної площі орендованого майна, а також за комунальні послуги та відрахування податку на землю. Всі розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок балансоутримувача, в національній валюті України - гривні.
За змістом розділу 4 договору орендар має право вимагати при потребі від балансоутримувача позапланового огляду з метою виявлення стану конструкцій і технічного обладнання приміщення та будівлі в цілому; у разі незабезпечення виконання вимог п. 2.1.1 і неприйняття необхідних заходів щодо підприємств, що обслуговують будівлю, припинити внесення платежів за обслуговування та ремонт будівлі до усунення виявлених недоліків; у випадку перерв у наданні комунальних послуг понад нормативні строки зменшувати плату за комунальні послуги згідно з порядком, встановленим чинним законодавством (п.п 4.2.1-4.2.3 договору).
У відповідності до пунктів 5.1, 5.2 договору про відшкодування витрат за невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У разі несвоєчасного внесення плати згідно п. 3.3, орендар зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Договір вступає в силу з моменту підписання і діє на строк дії договору оренди № ПК/ВОК Т-15/12 до 26 листопада 2022 року, в частині розрахунків - до повного виконання (п. 8.1 договору про відшкодування витрат).
Згідно з пунктом 11.1. договору про відшкодування витрат невід'ємною частиною даного договору є Додаток № 1 "Розрахунок середньомісячної ставки зборів на компенсацію вартості експлуатаційних витрат на утримання 1 кв.м площі приміщень, будівель та споруд виробничого підрозділу вокзал станції Тернопіль на 2019 рік для проведення розрахунків з орендарями".
Із наявної в матеріалах справи копії вказаного Розрахунку вбачається, що вартість експлуатаційних витрат на утримання 1 кв. м площі приміщень, будівель, споруд виробничого підрозділу вокзалу станції Тернопіль на 2019 рік для проведення розрахунків з орендарями - 37,46 грн. У вартість витрат включено: витрати на оплату праці виробничих працівників, нарахування на заробітну плату 22%, комунальні послуги, в т.ч.: вивезення побутових відходів; послуги, які надає Лабораторний центр на залізничному транспорті МОЗ України, інші послуги, в т.ч.: витрати матеріальні. Окрім того, визначено, що інші компенсації експлуатаційних витрат розраховуються щомісячно, згідно фактичних даних: витрати на опалення, згідно займаної площі; витрати на воду, згідно показників лічильника; податок на землю (а.с.45, т.1).
Аналогічні розрахунки (інформації) складені на 2020 і на 2021 роки (а.с.52, 53, т.1).
Як вбачається із затвердженого начальником виробничого підрозділу "Вокзал станції Тернопіль" 03.01.2020 розрахунку загальновиробничих витрат на 12 місяців 2019 року по виробничому підрозділу "Вокзал станції Тернопіль" філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця", позивач не зараховував до загальновиробничих витрат за фактичними показниками витрати на оплату електроенергії (а.с. 55, т.1).
26.07.2022 року орендар повернув орендодавцеві об'єкт оренди (частину нежитлового приміщення першого поверху будівлі вокзалу станції Тернопіль, площею 4,10 кв. м), про що сторонами складено Акт приймання-передачі майна, в якому зафіксовано, що технічний та санітарний стан об'єкта оренди знаходиться у задовільному технічному стані, не потребує поточного та/або капітального ремонту. Сантехнічне, електрообладнання, системи опалення, інше обладнання та інженерні мережі у задовільному стані. Приміщення до електроенергії не підключене, орендар електроенергією не користувався. При огляді об'єкта оренди недоліків не виявлено (а.с.191, т.1).
На виконання умов договору оренди, за період з 03.12.2019 по 26.07.2022 (включно) позивач надав відповідачу послуги з оренди нежитлового приміщення на загальну суму 317982,47 грн, а саме: у грудні 2019 року на суму 5584,79 грн; у січні 2020 року на суму 9121,19 грн; у лютому 2020 року на суму 9093,83 грн; у березні 2020 року на суму 9166,57 грн; у квітні 2020 року на суму 9239,90 грн; у травні 2020 року на суму 9267,62 грн; у червні 2020 року на суму 9286,16 грн; у липні 2020 року на суму 9230,45 грн; у серпні 2020 року на суму 9211,98 грн; у вересні 2020 року на суму 9258,05 грн; у жовтні 2020 року на суму 9350,63 грн; у листопаді 2020 року на суму 9472,18 грн; у грудні 2020 року на суму 9557,42 грн; у січні 2021 року на суму 9681,67 грн; у лютому 2021 року на суму 9778,49 грн; у березні 2021 року на суму 9944,72 грн; у квітні 2021 року на суму 10014,31 грн; у травні 2021 року на суму 10144,50 грн; у червні 2021 року на суму 10164,79 грн; у липні 2021 року на суму 10174,96 грн; у серпні 2021 року на суму 10154,64 грн; у вересні 2021 року на суму 10276,50 грн; у жовтні 2021 року на суму 10553,21 грн; у листопаді 2021 року на суму 10462,38 грн; у грудні 2021 року на суму 10525,16 грн; у січні 2022 року на суму 10661,99 грн; у лютому 2022 року на суму 10832,56 грн; у березні 2022 року на суму 11320,03 грн; у квітні 2022 року на суму 11670, 98 грн; у травні 2022 року на суму 11986,10 грн; у червні 2022 року на суму 12357,66 грн; у липні 2022 року на суму 10437,05 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийму-передачі виконаних робіт (послуг) та розрахунком заборгованості за договором оренди № ПК/ВОК Т-15/12 за період з 03.12.2019 по 26.07.2022 року, який не спростований відповідачем (а.с.62-92, 187-188, т.1).
Окрім того, на виконання умов договору про відшкодування витрат від 02.01.2020 позивач за період з 02.01.2020 по 26.07.2022 надав відповідачу послуги на загальну суму 4773,04 грн, а саме: у січні 2020 року на суму 171,31 грн; у лютому 2020 року на суму 171,31 грн; у березні 2020 року на суму 171,31 грн; у квітні 2020 року на суму 171,31 грн; у травні 2020 року на суму 171,31 грн; у червні 2020 року на суму 171,31 грн; у липні 2020 року на суму 171,31 грн; у серпні 2020 року на суму 171,31 грн; у вересні 2020 року на суму 171,31 грн; у жовтні 2020 року на суму 154,84 грн; у листопаді 2020 року на суму 154,84 грн; у грудні 2020 року на суму 204,23 грн, в т.ч. 49,39 грн податок на землю та нерухоме майно; у січні 2021 року на суму 127,68 грн; у лютому 2021 року на суму 127,68 грн; у березні 2021 року на суму 176,35 грн, в т.ч. 48,67 грн податок на землю та нерухоме майно; у квітні 2021 року на суму 127,68 грн; у травні 2021 року на суму 127,68 грн; у червні 2021 року на суму 176,35 грн, в т.ч. 48,67 грн податок на землю та нерухоме майно; у липні 2021 року на суму 127,68 грн; у серпні 2021 року на суму 127,68 грн; у вересні 2021 року на суму 176,35 грн, в т.ч. 48,67 грн податок на землю та нерухоме майно; у жовтні 2021 року на суму 127,68 грн; у листопаді 2021 року на суму 127,68 грн; у грудні 2021 року на суму 176,35 грн, в т.ч. 48,67 грн податок на землю та нерухоме майно; у січні 2022 року на суму 127,68 грн; у лютому 2022 року на суму 127,68 грн; у березні 2022 року на суму 179,10 грн, в т.ч. 51,42 грн податок на землю та нерухоме майно; у квітні 2022 року на суму 127,68 грн; у травні 2022 року на суму 127,68 грн; у червні 2022 року на суму 179,10 грн, в т.ч. 51,42 грн податок на землю та нерухоме майно; у липні 2022 року на суму 121,58 грн, в т. ч. 14,52 грн податок на землю та нерухоме майно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт та розрахунком заборгованості за договором відшкодування № ПК/ВОК Т-15/12 за період з 02.01.2020 по 26.07.2022 року, який не спростований відповідачем (а.с.93-125, 189-190, т.1).
Однак, відповідач зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати та плати на відшкодування витрат балансоутримувача не виконував неналежним чином. Зокрема, в повному обсязі вніс лише орендну плату за користування приміщенням за період з грудня 2019 по березень 2020 р. Сплату орендних платежів за період з квітня 2020 по липень 2022 в сумі 285016,09 грн відповідач не здійснив. Зважаючи на допущене порушення, керуючись розділом 4 договору, позивач зарахував внесений орендарем гарантійний платіж в сумі 18242,40 грн в рахунок погашення заборгованості по орендній платі за квітень 2020 в повному обсязі (9239,90 грн) та за травень 2020 р. частково на суму 9002,54 грн.
Відшкодування витрат балансоутримувача відповідач здійснив у повному обсязі лише за період з січня 2020 по березень 2020 на суму 513,33 грн. За період з квітня 2020 по липень 2022 платежі в загальній сумі 4259,11 грн не вніс.
Таким чином, заборгованість відповідача по орендній платі становить 266773,65 грн та заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача - 4259,11 грн.
В матеріалах справи відсутні докази про оплату відповідачем зазначеної заборгованості, що слугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
За порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12 від 03.12.2019, позивач також заявив до стягнення 3748,03 грн пені, 1697,65 грн штрафу, а також за договором від 02.01.2020 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна №ПК/ВОК Т-15/12 - 51,89 грн пені.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. (ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
В силу приписів статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В ході розгляду справи суд встановив, що на підставі договору оренди нерухомого майна №ПК/ВОК Т-15/12 від 03.12.2019 року відповідач прийняв від позивача в оренду майно та зобов'язався сплачувати орендну плату щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок.
Окрім того, відповідно до розділу 3 договору від 02.01.2020 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12, орендар зобов'язався відшкодувати балансоутримувачу витрати за комунальні послуги в частині будівлі, що використовується, на підставі виставлених балансоутримувачем рахунків, рахунків фактур та актів приймання надання послуг, шляхом щомісячного перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок балансоутримувача не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати та плати на відшкодування витрат балансоутримувача. Зокрема, в повному обсязі відповідач сплатив орендні платежі лише за користування приміщенням за період з грудня 2019 по березень 2020. Сплату орендних платежів за період з квітня 2020 по липень 2022 в сумі 285016,09 грн відповідач не здійснював.
Зважаючи на допущене порушення, позивач, керуючись розділом 4 договору, зарахував внесений орендарем гарантійний платіж в сумі 18242,40 грн в рахунок погашення заборгованості по орендній платі за квітень 2020 в повному обсязі (9239,90 грн) та частково за травень 2020 на суму 9002,54 грн.
Відшкодування витрат балансоутримувача відповідач здійснив у повному обсязі лише за період з січня 2020 по березень 2020 на суму 513,33 грн. За період з квітня 2020 по липень 2022 не вніс платежів в загальній сумі 4259,11 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить 266773,65 грн та заборгованість по відшкодуванню витрат балансоутримувача - 4259,11 грн.
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами факт наявності перед позивачем заборгованості по орендній платі та витрат балансоутримувача, контррозрахунку заявлених до стягнення сум не надав.
Проаналізувавши вищеописані правові норми та обставини даної справи, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 266773,65 грн за договором оренди нерухомого майна та 4259,11 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3748,03 грн. пені за період з 20.06.2020 року по 26.07.2022 року, 1697,65 грн. штрафу за договором оренди нерухомого майна №ПК/ВОК Т-15/12 від 03.12.2019 року та 51,89 грн. пені за період з 20.07.2020 року по 26.07.2022 року - за договором від 02.01.2020 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12 за порушення строків сплати вартості оренди.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами частин 1-3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У даній справі суд встановив, що відповідно до пунктів 8.2, 8.4 договору оренди нерухомого майна №ПК/ВОК Т-15/12 від 03.12.2019 року, у разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим договором, орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов'язання. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, орендар також зобов'язується сплатити штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
Згідно з пунктом 5.2 договору від 02.01.2020 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна № ПК/ВОК Т-15/12, у разі несвоєчасного внесення плати згідно п. 3.3, орендар зобов'язаний сплатити пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.
Проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства України, умови укладених між сторонами договорів та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок пені та штрафу, враховуючи межі заявлених позовних вимог, обгрунтовано задоволив вказані позовні вимоги частково та стягнув з відповідача 3748,03 грн пені, 1682,23 грн штрафу за договором оренди нерухомого майна та 51,89 грн пені за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю за договором оренди нерухомого майна.
Колегія суддів вважає помилковими доводи скаржника про те, що він не міг використовувати приміщення за цільовим призначенням у зв'язку із відсутністю у ньому електропостачання, з огляду на що на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України має бути звільнений від сплати платежів за договорами.
Для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном, визначальною умовою звільнення від сплати орендної плати є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Сторона повинна довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за ці обставини.
Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.
Звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
На момент підписання Акта приймання-передачі майна відповідачу було відомо, що в приміщенні відсутня електроенергія, а її підключення можливе лише за умови укладення додаткового договору на постачання електроенергії. Жодних заперечень з цього приводу відповідач не висловив.
Зважаючи на те, що орендоване приміщення є частиною першого поверху будівлі вокзалу станції Тернопіль, яка в цілому забезпечувалась у спірний період електропостачанням (доказів протилежного матеріали справи не містять), не повинно було б виникати якихось труднощів з підключенням електроенергії до цього приміщення.
Водночас, суд встановив, що відповідач не звертався до орендодавця з претензіями щодо неможливості використання майна за призначенням через відсутність електроенергії.
Крім того, встановлено, що позивач у даній справі не зараховував і не заявляв до відшкодування загальновиробничих витрат за фактичними показниками витрати на оплату електроенергії.
За наслідками апеляційного перегляду оскарженого судового рішення колегія суддів констатує, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги та не спростовують висновків, наведених в рішенні господарського суду Тернопільської області від 01.02.2023 року у справі №921/305/22.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу на рішення господарського суду Тернопільської області від 01.02.2023 року у справі №921/305/22 - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Андрусів Олега Васильовича б/н від 13.03.2023 року (вх. № 01-05/740/23 від 14.03.2023 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 01.02.2023 року у справі №921/305/22 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя В.М. Гриців
Суддя І.Б. Малех