79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" червня 2023 р. Справа №926/3414/22
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Кришталь М.Б.
явка представників сторін:
від позивача - Гінінгер А.З. - адвокат (ордер Серія СЕ № 1064059 від 15.06.2023)
від відповідача - Фуркал С.О. - представник (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)
розглянув апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради за № 23/01-18/1576 від 30.04.2023
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.03.2023 суддя: Миронюк С.О., м. Чернівці, повний текст рішення складено 10.04.2023
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛК Машинері"
до відповідача Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради
про стягнення заборгованості в сумі 691 849,96 грн.
короткий зміст позовних вимог
14.09.2022 в Господарський суд Чернівецької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ЛК Машинері" (надалі - ТОВ "ЛК Машинері") з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 691 849,96 грн. (з яких: 515 336,40 грн. - основна заборгованість, 18 848,61 грн. - 3% річних, 114 927,33 грн. - інфляційні втрати, 42 737,62 грн. - пеня), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором підряду № 98/18 від 05.10.2018 по об'єкту “Будівництво водопроводу від вул. І.Підкови до вул. Чорнівської в м. Чернівці (І черга) (коригування)».
Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 526, 549, 625, 626, 629, 853, 854, 882, ЦК України, ст. 193 ГК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 30.03.2023 позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради на користь ТОВ «ЛК Машинері» заборгованість у сумі 515 336,40 грн., 3% річних в сумі 18 848,61 грн., інфляційних збитків в сумі 114 927,33 грн., пені в сумі 42 483,49 грн. та судовий збір в сумі 10 373,93 грн.
Відмовлено в решті позову щодо стягнення пені в сумі 254,13 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що:
-помилковим є висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач не скористався своїм правом на відмову в прийнятті робіт у зв'язку із виявленими недоліками;
-місцевим господарським судом всупереч правовій позиції викладеній в постановах Верховного Суду від 15.10.2020 в справі № 910/5253/19, від 28.01.2020 в справі № 910/3802/19 та від 12.03.2020 в справі № 910/15234/18 не надано оцінку первинним документам та доказам, якими позивач обгрунтовує виконання заявлених в акті робіт та не надано оцінку аргументів відповідача щодо відмови в їх прийнятті;
-судом не надано правової оцінки тому, що станом на момент подання акту виконаних робіт між сторонами були відсутні договірні відносини за договором підряду № 98/18 від 05.10.2018. Вважає, що дія договору припинилася 31.12.2020.
-позивачем не подано доказів, які підтверджують початок перебігу строку для нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме не подано до суду доказів надіслання відповідачу акту приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2 за червень 2021 року в період дії договору № 98/18.
Позивач не скористався правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
У судове засідання 21.06.2023 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення місцевого господарського суду скасувати. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої підлягає залишенню без змін.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини
Згідно із статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Стаття 846 ЦК України встановлює, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із статтею 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Частиною п'ятою статті 858 ЦК України передбачено, що підрядник, який надав матеріал для виконання роботи, відповідає за його якість відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.
Відповідно до статті 859 ЦК України якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов'язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду.
Згідно із статтею 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 883 ЦК України передбачено, що підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.
Відповідно до частини другої статті 883 ЦК України передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
Згідно із статтею 884 ЦК України підрядник гарантує досягнення об'єктом будівництва визначених у проектно-кошторисній документації показників і можливість експлуатації об'єкта відповідно до договору протягом гарантійного строку, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Гарантійний строк становить десять років від дня прийняття об'єкта замовником, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 884 ЦК України передбачено, що підрядник відповідає за дефекти, виявлені у межах гарантійного строку, якщо він не доведе, що вони сталися внаслідок: природного зносу об'єкта або його частин; неправильної його експлуатації або неправильності інструкцій щодо його експлуатації, розроблених самим замовником або залученими ним іншими особами; неналежного ремонту об'єкта, який здійснено самим замовником або залученими ним третіми особами.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 884 ЦК України гарантійний строк продовжується на час, протягом якого об'єкт не міг експлуатуватися внаслідок недоліків, за які відповідає підрядник. У разі виявлення протягом гарантійного строку недоліків замовник повинен заявити про них підрядникові в розумний строк після їх виявлення.
Отже, відносини, що випливають із договору будівельного підряду, укладення та виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Господарського кодексу України (далі ГК України), Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою КМ України №668 від 01.08.2005 (далі Загальні умови), які є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників) (далі Загальні умови) та державними будівельними нормами та стандартами; гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.
Так, 05.10.2018 ТОВ «ЛК Машинері» та Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради укладено договір підряду № 98/18 на «Будівництво водопроводу від вул. І. Підкови до вул. Чорнівської в м. Чернівці (І черга) (коригування)» (надалі - договір підряду), за змістом якого підрядник (позивач) зобов'язався відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконати роботи з будівництва водопроводу, а Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 3.1. договору договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису, та не повинна відрізнятися від змісту пропозиції учасника переможця процедури закупівлі, є динамічною в межах кошторисної вартості та становить 5 180 000 тис. грн. з ПДВ. та є невід'ємною частиною договору. Ліміт асигнувань на 2018 рік становить 4 285 000 грн. Джерело фінансування - кошти міського бюджету.
В процесі договірних відносин між сторонами укладено ряд додаткових договорів до договору підряду.
Пунктом 2. додаткового договору № 10 від 30.12.2020 до договору підряду № 98/18 від 05.10.2018 передбачено, що договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, але не пізніше 31 грудня 2021 року.
Додатковим договором № 11 від 30.06.2021 до договору підряду № 98/18 від 05.10.2018 договір доповнено пунктом 12.5. - «Правонаступником всіх прав та обов'язків Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради по Договору з 01.07.202І є Департамент інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради». Наведені зміни вносилися у зв'язку із ліквідацією, з 01.07.2021 Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради на підставі п. 2.2. рішення Чернівецької міської ради від 15.04.2021 № 177.
На виконання умов договору позивач здав, а Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради прийняв роботи за актами від 22.12.2018, від 21.10.2019, від 16.03.2020, від 27.05.2020 та від 25.11.2020, на суму 4 659 916 грн., які були повністю оплачені відповідачем. Наведене сторонами не заперечується.
Судами встановлено, що крім вищезазначених робіт, які оплачені у 2018-2020, позивачем також було виконано роботи в 2021 році на суму 515 336,40 грн.
На виконання умов договору (у зв'язку з виконанням робіт в 2021 році на суму 515 336,40 грн.) позивачем було складено та 04.06.2021 подано замовнику (відповідачу) довідку про вартість виконаних робіт форми КБ-3, акт №2 приймання виконаних робіт форми КБ-2в, акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт з розрахунком одиничної вартості форми КБ-2в, підсумкова відомість ресурсів до акту, розрахунок ЗВВ, розрахунки вартості експлуатації машин і механізмів, видаткові накладні та акт надання послуг, цими доказами та разом з оцінкою умов договору(та додатками до нього), даними вміщеними в кошторисній документації підтверджено факт виконання робіт в 2021 році позивачем.
Відповідно до супровідного листа за № 02-02/06 від 02.06.2021 (т. 1 а.с. 118) вищезазначені документи(щодо об'єму, вартості виконаних робіт) надіслані відповідачу 04.06.2021, що підтверджується поштовою накладною № 5801206700093 від 04.06.2021, фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист (т. 1 а.с. 120). Як вбачається з відстеження треку номера за поштовою накладною № 5801206700093 вищезазначені документи відповідач отримав 07.06.2021.
При цьому, опис вкладення до поштового відправлення (т. 1 а.с. 120) відповідає вимогам п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 та містить всі обов'язкові реквізити, що встановлені законом.
Вищенаведеним спростовуються доводи апелянта про відсутність довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, акту №2 приймання виконаних робіт форми КБ-2в, акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт з розрахунком одиничної вартості форми КБ-2в.
За змістом договору підряду № 98/18 від 05.10.2018 акти приймання виконаних робіт готує Підрядник (позивач) і передає для підписання уповноваженому представнику Замовника (відповідача), який протягом 3-х днів перевіряє виконану роботу та правильність застосування розцінок і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт. Замовник зобов'язується протягом 10 календарних днів з моменту підписання належно оформленого акту приймання виконаних робіт прийняти рішення про оплату за виконані роботи та подати доручення на здійснення платежу органу Державної казначейської служби України (п. 4.4 договору).
Таким чином, підрядником (позивачем) виконано свої зобов'язання передбачені п. 4.4 договору.
Судом встановлено, що за наслідками розгляду вищезазначеного листа від 02.06.2021 № 02-02/06 замовником направлено на адресу позивача лист від 10.06.2021 № 04/01-08/1-2437, за змістом якого відповідач зазначає, що роботи зазначені в актах приймання виконаних робіт не виконувались.
Вказаний лист від 10.06.2021 № 04/01-08/1-2437 направлено позивачу 11.06.2021, тобто з порушенням строку передбаченого п. 4.4 договору.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Судом першої інстанції визначено правову природу укладеного між сторонами договору № 98/18 від 05.10.2018 як договір підряду.
Апеляційний суд звертає увагу на розмежування договору підряду та договору будівельного підряду. Головною відмінністю цих двох договорів є те, що договір підряду укладається на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України), а договір будівельного підряду укладається, зокрема, на проведення капітального ремонту (ст. 875 ЦК України).
З огляду на викладене та аналізуючи умови укладеного між сторонами договору, апеляційний суд доходить до висновку, що договір № 18 від 24.09.2019 за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.
Проте, уточнення кваліфікації правовідносин, що склалися між сторонами не тягне за собою зміни правильного по суті рішення.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 882 ЦК України встановлено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що підставою визнання акту виконаних робіт недійсним є доведення обґрунтованості відмови замовника підписати акт, тобто наявність суттєвих недоліків виконаних робіт, на які посилався замовник, відмовляючи в підписанні акту.
Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Отже, договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГПК України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.
При цьому відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.02.2012 у справі №3-42гс12 та в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №927/414/17, від 04.06.2018 у справі №908/3519/16, від 05.06.2018 у справі №910/16804/17, від 26.06.2018 у справі №902/1370/15, від 19.09.2018 у справі №905/1090/17, від 06.08.2018 у справі №911/662/17, від 19.06.2019 у справі №910/11191/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18, від 21.08.2019 у справі №917/1489/18.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги про ненадання оцінки первинним документам та доказам, якими позивач обгрунтовує виконання заявлених в акті робіт апеляційний господарський суд зазначає.
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт з розрахунком одиничної вартості за червень 2021 року (т. 1 а.с. 100-103) та підсумкової відомості ресурсів - об'єкт «Будівництво водопроводу від вул. І.Підкови до вул. Чорнівської в м. Чернівці (І черга) (коригування)» (т. 1 а.с. 104-106) позивачем виконано підрядні роботи з використанням матеріалів, а саме: (1) щебінь із природного каменю для будівельних робіт, фракція 10-20 мм, марка М1000 і більше, (2) щебінь із природного каменю для будівельних робіт, фракція 40-70 мм, марка М1000 і більше, (3) бітуми нафтові дорожні МГ і СГ, рідкі, (4) суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон щільний) (дорожній) (аеродромні), що застосовуються у нижніх шарах покриттів, крупнозернисті, тип А, марка 1, (5) суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон щільний) (дорожній) (аеродромні), що застосовуються у верхніх шарах покриттів, дрібнозернисті, тип А, марка 1.
Обгрунтовуючи вартість та кількість використаних матеріалів під час виконання підрядних робіт, позивачем долучено до матеріалів справи (1) видаткову накладну за № 47 від 01.10.2020 за змістом якої позивач купив у ФОП Цемко І.В. бітуми нафтові дорожні МГ і СГ, рідкі (т. 1 а.с. 112); (2) видаткову накладну за № 16 від 30.10.2020 за змістом якої позивач купив у ФОП Цемко Я.А. суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон щільний) (дорожній) (аеродромні), що застосовуються у нижніх шарах покриттів, крупнозернисті, тип А, марка 1 (т. 1 а.с. 113); (3) видаткову накладну за № 15 від 30.10.2020 за змістом якої позивач купив у ФОП Цемко Я.А. суміші асфальтобетонні гарячі і теплі (асфальтобетон щільний) (дорожній) (аеродромні), що застосовуються у верхніх шарах покриттів, дрібнозернисті, тип А, марка 1 (т. 1 а.с. 114); (4) видаткову накладну за № 7 від 10.08.2020 за змістом якої на підставі договору поставки № 01-2020 від 10.08.2020 позивач купив у ФОП Цемко С.М. щебінь із природного каменю для будівельних робіт, фракція 10-20 мм, марка М1000 та щебінь із природного каменю для будівельних робіт, фракція 40-70 мм, марка М1000 (т. 1 а.с. 115).
З огляду на викладене, встановлено, що виконані позивачем роботи, які зазначені в акті приймання виконаних будівельних робіт (т. 1 а.с. 97-99) та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2021 (т. 1 а.с. 96) підтверджено вищенаведеними первинними документами щодо використання будівельних матеріалів для виконання умов договору, що укладений між сторонами.
Посилання апелянта, на те, що між Департаментом житлово-комунального господарства міської ради та ТОВ «СВ-БУД Чернівці» укладено Договір підряду від 17.10.2020 № 494 предметом якого був капітальний ремонт дорожнього покриття вул. Д.Галицького від вул. Здоров'я до вул. В.Стефаника в м. Чернівці (відновлення елементів благоустрою) та на лист Департаменту житлово-комунального господарства міської ради від 18.01.2021 № 03/01-06/210 відповідно до якого відновлення асфальтобетонного покриття на вул. Д.Галицького на ділянці від вул. Здоров'я до вул. В.Стефаника (міст через річку Ширівці) проводилося на підставі вищезазначеного Договору від 17.10.2020 № 494, що свідчить про те, що саме ТОВ «СВ-БУД Чернівці» проводив роботи із відновлення асфальтобетонного покриття у місцях, які декларовано як виконані позивачем суд до уваги не приймає, оскільки роботи зазначені в Договорі № 494 від 17.10.2020 виконувалися на вул. Д.Галицького на ділянці від вул. Здоров'я до вул. В.Стефаника, в той час як предметом Договору підряду № 98/18 від 05.10.2018 р. було будівництво водопроводу від вул. І. Підкови до вул. Чорнівської в м. Чернівці, тобто йдеться про інші ділянки доріг, які не відносяться до даного спору.
Замовник-відповідач в разі заперечення факту виконання робіт повинен надати свої обгрунтовані заперечення. Проте, заперечуючи факт виконання робіт, відповідач обмежився лише припущенням, що ці роботи виконані іншим підрядником, не надаючи обгрунтування, що інші роботи виконувалися в іншому місці, що не передбачено в укладеному між сторонами договорі. Звідси заперечення відповідача є надуманими та не відповідають встановленим обставинам по справі.
Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.
Замовник, який в порушення вимог ст. 882 ЦК України безпідставно (невмотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Як вбачається з матеріалів справи та договору № 98/18 від 05.10.2018, позивачем здійснено роботи на суму , на суму 4 659 916 грн. (зідно з актами від 22.12.2018, від 21.10.2019, від 16.03.2020, від 27.05.2020 та від 25.11.2020). Судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що за роботи виконані у 2018-2020 роках відповідач розрахувався.
В сукупності з тим, що договір є чинним та частково виконаний сторонами, судом встановлено, що відповідач неправомірно ухилився від свого обов'язку прийняти та оплатити роботи виконані позивачем у червні 2021 року.
Таким чином, апеляційний суд вважає правильним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 515 336,40 грн. основного боргу по оплаті вартості виконаних робіт за договором № 98/18 від 05.10.2018.
Заперечення відповідача щодо порушення строків виконання робіт теж не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки між сторонами Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради і позивачем була підписана додаткова угода № 11 до Договору підряду № 98/18 від 05.10.2018 за змістом якої сума залишку зобов'язань по договору передана як правонаступнику Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та становить 520 084,00 грн.
Щодо нарахування пені:
В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності п.3, ч.1 ст. 611 ЦК, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 3) сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Апеляційний суд виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов'язання з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов'язання не буде виконане. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо несвоєчасної оплати орендної плати) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи договорі.
Водночас, згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафним санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.7 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язання замовник несе відповідальність у вигляді сплати неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.
Здійснивши перерахунок пені апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що сума належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення порядку і строку оплати за договором найму становить 42 483,49 грн. за період з 21.06.2021 по 21.12.2021, а не 42 737,62 грн., яка заявлена позивачем.
Звідси правильним є висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення 254,13 грн. пені.
Щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 та від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, який в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахований апеляційним господарським судом.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Державним комітетом статистики України і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться “ланцюговим” методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 “Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін”).
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про застосування до відповідача відповідальності згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України і, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 114 927,33 грн. за порушення зобов'язання за період з 21.06.2021 по 01.08.2022 та 3% річних в сумі 18 848,61 грн. за порушення зобов'язань за період з 21.06.2021 по 13.09.2022.
На підставі встановлених обставин у справі та вимог вищевикладених норм матеріального права, висновки суду першої інстанції є правильними щодо часткового задоволення позовних вимог та стягнення суми боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 15 566,63 грн. (платіжна інструкція за № 422 від 20.04.2023), сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради за № 23/01-18/1576 від 30.04.2023 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.03.2023 у справі № 926/3414/22 - залишити без змін.
Судовий збір в розмірі 15 566,63 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий-суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
Повний текст постанови складено 23.06.2023