Апеляційного провадження:
№ 22-ц/824/6724/2023
м. Київ Справа № 369/7554/21
26 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Желепи О.В.
суддів - Мазурик О.Ф., Немировської О.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Васюка Миколи Миколайовича, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2022 року (ухвалене у складі судді Волчко А.Я., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У червні 2021 року ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , та є споживачем житлово-комунальних послуг.
13 січня 2021 року між ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4358/24-2020 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком комунальних та додаткових послуг.
ОСОБА_1 користується житлово-комунальними послугами, які надаються на підставі договору, який укладений з ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар». Згідно довідки від 22.05.2021 року заборгованість відповідача перед ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» складає 11 521,61 грн.
Враховуючи викладене, відповідач просив стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 11 521,61 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2022 року позов ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270,00 грн.
20 червня 2022 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся представник ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - адвокат Васюк М.М. із заявою про ухвалення додаткового рішення, оскільки, судом не вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 липня 2022 року у задоволенні заяви представника ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» - адвоката Васюка М.М. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погодившись із додатковим рішенням, адвокат Васюк М.М., в інтересах ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду від 12 липня 2022 року, клопотання ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що додаткове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 09 листопада 2021 року ТОВ «Управляюча компанія «Одеський бульвар» звернулося з клопотанням про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги надано наступні документи: договір № 17 про надання правової допомоги від 10.03.2021 року; додаток № 19 від 23.05.2021 року до договору № 17 про надання правової допомоги від 10.03.2021 року; акт наданих послуг від 19.11.2021 року згідно договору № 17 про надання правової допомоги від 10.03.2021 року.
Вказував, що висновки суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 03.10.2019 року справі № 922/445/19, від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20, від 09.11.2021 року у справі № 648/2776/20, від 26.06.2019 року у справі № 813/481/18.
Наголошував, що адвокат позивача займався збором інформації, аналізом судової практики та чинного законодавства з метою проведення правового аналізу наданих документів клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування Клієнта у справі № 369/7554/21, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, заяви про закриття провадження у справі від 09.11.2021 року. Загалом було витрачено 5 год. 00 хв. робочого часу адвоката, що підтверджується звітом про обсяг наданих послуг від 09.11.2021 року.
Вважає, що понесені витрати на правову допомогу є доведені, відповідачем у справі не було подано вмотивованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не було спростовано жодним чином доводів позивача про їх обґрунтованість.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження відповідачу було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, копію ухвали було надіслано на електронну адресу відповідача, однак відзив до суду не надійшов.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення , суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем понесення витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн., оскільки документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін..), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали справи не містили.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду, враховуючи наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №757/60277/18-ц (провадження N 61-15924св20).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві визначено, що попередній розрахунок судових витрат за договором про надання правової допомоги орієнтовно складає 5 000,00 грн. Остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу буде визначений у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
До позовної заяви не було додано договору про надання правничої допомоги та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
До ухвалення рішення суду по суті спору представником позивача не було зроблено застереження, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких вказаний у позовній заяві, будуть надані до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що на момент ухвалення рішення судом першої інстанції такі докази в матеріалах справи були відсутні.
Звернувшись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, представник позивача також не надав договору про надання правничої допомоги та доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягають сплаті відповідною стороною.
Таким чином, оскільки позивачем не було надано доказів (наявність витрат на правову допомогу, відповідний договір про надання правової допомоги та документи, що свідчать про належне його виконання), які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу та до закінчення розгляду справи позивач і його представник не подавали до суду заяву, що такі докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, однак помилився з мотивами відмови у задоволенні такої заяви.
Суд першої інстанції, пославшись на відсутність доказів оплати витрат на правову допомоги, як на підставу для відмови у стягненні витрат на правову допомогу, не врахував, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. При цьому, безпідставно не врахував, що матеріали справи взагалі не містили доказів наявності витрат на правову допомогу, які є необхідними для їх компенсації.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства є обґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги було надано наступні документи: договір № 17 про надання правової допомоги від 10.03.2021 року; додаток № 19 від 23.05.2021 року до договору № 17 про надання правової допомоги від 10.03.2021 року; акт наданих послуг від 19.11.2021 року згідно договору № 17 про надання правової допомоги від 10.03.2021 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи такі документи відсутні.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що адвокат позивача займався збором інформації, аналізом судової практики та чинного законодавства з метою проведення правового аналізу наданих документів клієнтом, аналіз законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики, формування позиції та консультування Клієнта у справі № 369/7554/21, підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, заяви про закриття провадження у справі від 09.11.2021 року, що підтверджується звітом про обсяг наданих послуг від 09.11.2021 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказані обставини та відповідні докази на їх підтвердження матеріали справи не містять.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги адвоката Васюка Миколи Миколайовича, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляючи компанія «Одеський бульвар», та зміну додаткового рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2022 року, шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу адвоката Васюка Миколи Миколайовича, в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляючи компанія «Одеський бульвар» - задовольнити частково.
Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2022 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Желепа
Судді: О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська