Апеляційного провадження:
№ 22-ц/824/7905/2023
м. Київ Справа № 756/8806/21
26 червня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Желепи О.В.
суддів - Мазурик О.Ф., Немировської О.В.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Дзявун Юлії Сергіївни, в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року (ухвалене у складі судді Яценко Н.О., повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2023 року)
у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Академічний - 6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
В червні 2021 року ЖБК «Академічний-6» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь ЖБК «Академічний-6» суму основного боргу в розмірі 83 665,89 грн., витрати від інфляційних процесів 6 930,78 грн., 3 % річних 3 255,00 грн., пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ в сумі 20 556,57 грн., а також судовий збір в сумі 2 270,00 грн.
Позов обґрунтовував тим, що ЖБК «Академічний-6» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 , забезпечує управління та утримання житловим будинком, виконує зобов'язання згідно Статуту та протоколів загальних зборів, що забезпечує дотримання інтересів всіх членів кооперативу.
Позивач забезпечує житлово-комунальними послугами квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ., власником якої є відповідач ОСОБА_1 , яка такими послугами користується, проте оплату за спожиті житлово-комунальні послуги не вносить, у зв'язку із чим утворилася заборгованість за період з 01.11.2018 року по 01.06.2021 року.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 не здійснює оплату за надані житлово-комунальні послуги в повному обсязі, позивач просив позов задовольнити.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року позовні вимоги ЖБК «Академічний -6» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості -задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Академічний - 6» суму основного боргу в розмірі 83 665,89 грн., інфляційні втрати в розмірі 6 930,78 грн. та 3 % річних в розмірі 3 255,00 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК «Академічний - 6» судовий збір в сумі 1 862,13 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Дзявун Ю.С., в інтересах ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, здійснити перерахунок суми заборгованості з 01.11.2018 року по 01.06.2021 року з урахуванням фактично проживаючих осіб та показників лічильника.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції помилково використовує норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що втратили свою чинність 01 травня 2019 року.
Вказувала, що судом проігнорована наявність квартирних засобів обліку холодної та гарячої води у відповідача, наявність яких є ключовим питанням у вирішенні спору, оскільки запропонований позивачем спосіб нарахування є неприйнятним з точки зору закону, який вимагає від позивача ведення розрахунків відповідно показників квартирних засобів обліку, а не за кількістю мешканців, зареєстрованих в квартирі.
Посилалася на факт недоведеності суми заборгованості, а тому суд не мав правових підстав для врахування наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 3% річних.
Зауважувала, що позивачем нараховано штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання в період дії карантинних обмежень, запроваджених на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширення на території України короновірусу COVID-19» та постанови від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короно вірусом SARS-CoV-2».
Крім того, вказувала на те, що рахунки-повідомлення, що були надіслані позивачем до суду на підтвердження позовних вимог, відрізняються від тих рахунків, що надсилалися відповідачу. Так, за рахунками-повідомленнями, що надсилалися позивачу заборгованість становить 53 601,92 грн., при цьому сплата за холодне водопостачання в оспорюваний період з урахуванням наявності квартирних засобів обліку становить 8 352,04 грн., а за гаряче водопостачання та водовідведення - 23 210,31 грн.
ЖБК «Академічний - 6» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду першої інстанції просили залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до копії протоколу № 1 зборів членів (уповноважених) ЖБК «Академічний-6», прийнято рішення згідно вимог чинного законодавства укласти договори співпраці ЖБК «Академічний-6» та індивідуальні договори з мешканцями на надання пологу з КП «Київтеплоенерго» та ПрАТ «Київводоканал»; затвердити витрати по управлінню багатоквартирним будинком та вивезенню сміття з 01.01.2019 року на рівні: управління багатоквартирним будинком - 3.94 грн./м.кв, вивезення сміття - 0.56 грн./м.кв. - 1 поверх, управління багатоквартирним будинком - 5.44 грн./м.кв, вивезення сміття - 0.56 грн./м.кв. - 2-9 поверхи; вжити невідкладних заходів до мешканців по відшкодуванню існуючих заборгованостей ЖБК «Академічний-6» перед ПАТ «Київенерго» та ПрАТ «Київводоканал» за рішенням судів, включивши всі нарахування, штрафи, судові витрати, послуги юристів, отримані ЖБК, в судові позиви до боржників, за рахунок яких заборгованості і виникли; в подальшому активно проводити такі ж дії, нараховуючи, окрім прямих боргів, штрафи, пені згідно діючого законодавства.
Для забезпечення надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_4 укладено ряд договорів, а саме: договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 23-0364 від 27.04.2000 року, договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8483/4-12 від 22.09.2000 року, додаткову угоду до договору від 18.06.1998 року № 12124 (о/р 3412124) про постачання електричної енергії від 01.10.2008 року, договір на вивезення та знешкодження (захоронення) твердих побутових відходів (ТПВ) № 896-Ж-13 від 01.04.2013 року, договір № 023036440000100 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води від 01.05.2015 року, договір № 4913 від 03.01.2015 року, договір № 8/18 на технічне обслуговування ліфтів від 01.08.2018 року, додаткові угоди № 1, № 2 до договору № 8/18 від 01.08.2018 року на технічне обслуговування ліфтів, додаткову угоду до договору № 896-Ж-13 від 31.08.2018 року, договір № 82 на проведення інформаційно-технічних послуг від 01.10.2018 року, договір № 023036440000100 про надання послуги з централізованого постачання гарячої води від 15.11.2018 року, договір № 230364 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2018 року, додаткову угоду до договору від 08.10.2018 року № 230364 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.08.2020 року, додаткову угоду до договору № 896-Ж-13 від 04.01.2019 року, договір № 442/19 на технічне обслуговування ліфтів від 01.10.2019 року, договір № 125 на проведення інформаційно-технічних послуг від 01.10.2020 року, договір № 2903 від січня 2021 року.
Згідно актів ЖБК «Академічний-6» від 01 грудня 2018 року, від 15 листопада 2019 року, 05 травня 2020 року, 20 січня 2021 року, в квартирі АДРЕСА_3 , з моменту заселення (з 11.2017 р.) власниці ОСОБА_1 , разом з нею постійно мешкають громадянин чоловічої статі (можливо чоловік) та двоє дітей, тобто чотири особи.
Заборгованість ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2018 року по 01 червня 2021 року за комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_3 , з урахуванням часткових оплат, становить: 83 665,67 грн., з яких 8 367,94 грн. - квартплата, 14823,69 грн. - холодне водопостачання та водовідведення, 43938,71 грн. - гаряче водопостачання та водовідведення, 15701,04 грн. - опалення, 834,29 грн. - вивіз сміття.
Крім того, з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості вбачається, що за період з 01 листопада 2018 року по 01 червня 2021 року інфляційні втрати склали - 6 930,78 грн., а три проценти річних - 3255,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов'язання з оплати за надані житлово-комунальні послуги по утриманню будинку та прибудинкової території, опалення, гаряче та холодне водопостачання не виконувала в повному обсязі. В квартирі разом з відповідачемпостійно проживає ще три особи ( особа чоловічої статі та двоє дітей), а тому позивач правомірно проводив нарахування за гарячу та холодну воду з урахуванням вказаної особи. Розмір заборгованості становить 83 665,89 грн., інфляційні втрати у сумі 6 930,78 грн.та 3 255,00 грн. - 3%річних.
Колегія суддів з таким висновком погодитись в повній мірі не може, з огляду на те, що ті обставини справи, які суд вважав встановленими є недоведеними.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до положень ч.4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, положення ст. 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
За змістом статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року в основний період нарахування заборгованості), утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Обов'язок споживача оплачувати послуги з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій у строки, встановлені договором або законом, визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якому кореспондує право виконавця послуг стягувати прострочені платежі із осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання цих житлово-комунальних послуг.
Згідно зі статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) та ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Обов'язком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановленні договором або законом (пункт 1 частина третя статті 20 Закону), а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору (пункт 1 частина друга статті 21 Закону ).
Таким чином, згідно із зазначеними вимогами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, справа № 463/5736/15-ц).
Аналогічний обов'язок споживача щодо здійснення оплати житлово-комунальних послуг передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Також відповідно до ч. 3 ст. 16 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якість комунальної послуги повинна відповідати вимогам, встановленим цим Законом, іншими актами законодавства та договором. Обов'язок забезпечення відповідності якості комунальної послуги встановленим вимогам покладається на виконавця такої послуги.
Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, що діяла до 01 травня 2019 року) встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 9, 10 чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановивши, що позивачем надаються житлово-комунальні послуги в будинку за адресою реєстрації та проживання відповідача, яка є споживачем цих послуг, суд першої інстанції дійшов в цілому правильного висновку, що у зв'язку з неналежною сплатою відповідачем грошових коштів на утримання квартири АДРЕСА_3 у неї перед позивачем утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, присуджуючи до стягнення заборгованість, у визначеному позивачем розмірі, суд першої інстанції, належним чином не перевірив доводи відповідача та надані позивачем докази на підтвердження тієї обставини, що у квартирі відповідача не проживає чотири особи, а тому борг за гаряче та холодне водопостачання за спірний період позивачем нараховувався не правомірно.
Колегія суддів, вважає, що надані акти ЖБК «Академічний-6» від 01 грудня 2018 року, від 15 листопада 2019 року, 05 травня 2020 року, 20 січня 2021 року, в квартирі АДРЕСА_3 , з моменту заселення (з 11.2017 р.) власниці ОСОБА_1 , разом з нею постійно мешкають громадянин чоловічої статі (можливо чоловік) та двоє дітей, тобто чотири особи, є неналежними доказами на підтвердження факту проживання у спірний період саме чотирьох осіб. Так, в актах, що складалися можуть бути зазначені лише факти проживання чи не проживання конкретної особи на момент їх складання. З актів не вбачається, хто і коли обстежував житлове приміщення позивача і які факти були встановлені. Фактично в актах зазначено про проживання в квартирі відповідача особи чоловічої статі та двох дітейз моменту заселення квартири. За відсутності клопотання позивача про допит свідків, які такі акти підписали, обставини викладені в актах щодо постійного проживання чотирьох осіб є неналежними доказами. В актах фактично відображено не обставини встановлені під час обстеження квартири відповідача, а обставини, які відомі особам, які їх підписали, в силу виконання ними своїх посадових обов'язків та в силу того, що вони були очевидцями певних обставин, тобто фактично це письмові пояснення, які без попередження осіб про кримінальну відповідальність за надання суду завідомо неправдивих показань, не можуть визнаватись належними доказами в розумінні ЦПК України.
Крім того, посилаючись на фактичне проживання в квартирі власника інших осіб, з метою нарахування на них плати за гарячу та холодну воду, позивач зобов'язаний був вказати вказаних осіб в позові як третіх осіб, так як стягнення з власника заборгованості з урахуванням, проживання таких осіб, може впливати на права цієї особи, оскільки відповідно до закону власник має право звертатись до членів сім'ї з позовом про стягнення з останніх витрат, які понесла власник , саме з огляду на користування членами родини житловим приміщенням власника. З поданих позивачем актів таку особу ідентифікувати неможливо, зазначено лише особа чоловічої статі та двоє дітей. Оскільки відповідач, заперечувала проти факту постійного проживання з нею будь-кого з членів родини, суд першої інстанції ухваливши рішення про стягнення заборгованості , нарахованої з урахуванням проживання невстановлених осіб, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, а також за недоведеності тих обставин, які суд вважав доведеними.
Апеляційний суд, здійснивширозрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2018 року по 01 червня 2021 року, встановив, що борг відповідача становить 38 654,84 грн. (квартплата 8 367,94 грн.; ХВП та водовідведення - 3453,74 грн.; ГВП та водовідведення - 10 297,83 грн.; опалення - 15 701,04 грн.; вивіз сміття - 834,29 грн.); 4 049,84 грн. - інфляційне збільшення, 1 529,82 грн. - 3% річних.
Проте суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, на наведене уваги не звернув, належним чином не перевірив доводів відповідача та не надав належну оцінку наданим доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність заборгованості у розмірі 83 665,89 грн., інфляційних втрат у сумі 6 930,78 грн.та 3 255,00 грн.- 3% річних.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково використовує норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що втратили свою чинність 01 травня 2019 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спірні правовідносини охоплюють період з 01.11.2018 року по 01.06.2021 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом проігнорована наявність квартирних засобів обліку холодної та гарячої води у відповідача, колегія суддів відхиляє, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Згідно п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, які діяли станом на момент спірних правовідносин, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально-будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, що його квартира у спірний період була обладнана повіреними квартирними засобами обліку і відповідачем знімалися та щомісяця передавалися відповідно до цих засобів обліку показання квартирного засобу обліку виконавцю, підстав для нарахування заборгованості за наданими послугами з постачання гарячої води, холодного водопостачання та водовідведення згідно з показаннями квартирних лічильників відсутні.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо необхідності враховувати при нарахуванні пені, 3 % річних та інфляційних втрат вимоги Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року, апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Таким чином, з дня запровадження карантину 12 березня 2020 року пеня в розмірі 0,1 % за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги нарахуванню не підлягала і суд відмовив у стягненні пені з відповідача.
Разом із тим, згідно постанови Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 922/175/18 формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні ст. 549 цього Кодексу і на ці суми положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року не поширюється.
Відтак, доводи апеляційної скарги про безпідставність нарахування цих складових не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги про те, що рахунки-повідомлення, що були надіслані позивачем до суду на підтвердження позовних вимог, відрізняються від тих рахунків, що надсилалися відповідачу, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують факту наявності заборгованості. Відповідач не надала доказів на підтвердження оплати послуг, що надавалися позивачем.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в частині стягнення основної заборгованості , інфляційних втрат, 3% річних,
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням зменшення стягнутої суми заборгованості та часткового задоволення апеляційної скарги, апеляційним судом встановлено, що вимоги позивача задоволені на 44%, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 998,80 грн., а за подання апеляційної скарги з позивача на користь скаржника необхідно стягнути судовий збір 1 564,19 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Дзявун Юлії Сергіївни, в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року в частині стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних - змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-6» основну суму заборгованості - 38 654,84 грн., інфляційне збільшення - 4 049,84 грн., 3% річних -1 529,82 грн.
В решті рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-6» судовий збір за подачу позову у розмірі 998,80 грн.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Академічний-6» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 564,19 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Желепа
Судді: О.Ф. Мазурик
О.В. Немировська