28 червня 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 684/54/23
Провадження № 22-ц/4820/1209/23
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Костенка А.М. ( суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, цивільну справу № 684/54/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2023 року в складі судді Волошина Р.Р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від імені та в інтересах яких діє адвокат Скочиляс Ірина Мирославівна до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про стягнення страхового відшкодування.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У лютому 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від імені та в інтересах яких діє адвокат Скочиляс І.М. звернулися до суд з позовом і враховуючи заяву про збільшення позовних вимог просили:
-стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова компанія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 24 000 грн;
-стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова компанія» на користь ОСОБА_1 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки національного банку України у розмірі 6 246 грн 58 коп, три відсотки річних у розмірі 474 грн 79 коп, інфляційні витрати у розмірі 1 802 грн 29 коп , а всього 8 423 гр 66 коп; а також витрати на професійну правничу допомогу - 6 500 грн;
-стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова компанія» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 24 000 грн;
-стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова компанія» на користь ОСОБА_2 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки національного банку України у розмірі 6 246 грн 58 коп, три відсотки річних у розмірі 474 грн 79 коп, інфляційні витрати у розмірі 1 802 грн 29 коп , а всього 8 423 гр 66 коп; а також витрати на професійну правничу допомогу - 6 500 грн;
-стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова компанія» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 45 339 грн 53 коп;
-стягнути з ПАТ «СК «Українська страхова компанія» на користь ОСОБА_4 пеню з розрахунку подвійної облікової ставки національного банку України у розмірі 11 800 грн 70 коп, три відсотки річних у розмірі 708 грн 04 коп, інфляційні витрати у розмірі 3 404грн53коп , а всього 15 913 грн53коп; а також витрати на професійну правничу допомогу - 6 500 грн.
На підтримання заявлених позовних вимог позивачі посилалися, що 18 червня 2021 року ОСОБА_5 , керуючи автомобілем RenaultKangoо, р.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та маючи знижену реакцію, в світлу пору доби, поза межами населеного пункту, рухаючись на горизонтальній сухій ділянці дороги, прямої брукованої проїзної частини автодороги С-231503 сполученням с. Цимбалівка - с. Яблунівка, виїхавши на зустрічний напрямок руху, передньою лівою частиною керованого ним автомобіля, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який від отриманих травм помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За фактом ДТП розпочато досудове розслідування кримінального провадження №12021240000000252 за ч.3 ст.286-1 КК України, у якому на даний час триває судовий розгляд.
На момент вчинення ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу марки RenaultKangoо, р.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ «СК «Українська страхова група», згідно страхового полісу № 201956826, який діяв станом на 18 червня 2021 року.
Представник позивачів посилалася, що особами які мають право на отримання страхового відшкодування, в тому числі і моральної шкоди у зв'язку із смертю потерпілого є його дружина - ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які 16 червня 2022 року звернулись до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування. Загальна сума страхового відшкодування становить 93339,53 гривень, з яких підлягає виплаті ОСОБА_1 - 24000 грн моральної шкоди, ОСОБА_2 - 24000 гривень моральної шкоди та ОСОБА_3 - 24000 гривень моральної шкоди, також 16005 гривень витрат на поховання та 4991,53 гривень - витрат на лікування потерпілого. До поданої заяви позивачами, в подальшому надано всі необхідні докази та документи, однак страхова компанія протягом встановленого законом строку, а саме не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви не здійснила виплату страхового відшкодування, при цьому відповідач посилався на зупинення строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови або вироку суду щодо винної у ДТП особи. Фактично страховою компанією відмовлено у виплаті страхового відшкодування, однак таке рішення є незаконним, адже обов'язок відшкодувати шкоду не залежить від вини її заподіювача, а кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненому правопорушенні, при цьому факт завдання шкоди позивачам є встановленим та не підлягає доказуванню. Також, представник позивача вказувала, що оскільки з моменту отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування минуло більше 90 днів, а потерпілі не отримали страхового відшкодування, вони вважали, що мають право на стягнення зі страхової компанії пені, передбаченої ст. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також три відсотка річних та інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, починаючи з 91-го календарного дня після подання заяви про виплату страхового відшкодування.
Рішенням Старосинявського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2023 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 24000 грн моральної шкоди, стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 24000 грн моральної шкоди, стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 24000 грн моральної шкоди та 16005 грн витрат на поховання, вирішено питання щодо стягнення судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від імені та в інтересах яких діє адвокат Скочиляс І.М. не погодилися з таким рішенням суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні витрат на лікування потерпілого та стягнення пені, трьох процентів річних, інфляційних витрат, подали апеляційну скаргу, вважають що в цій частині висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Так судом не прийнято до уваги, що законодавством встановлено обов'язок страхувальника виплатити страхове відшкодування не пізніше як через 90 днів з дня отримання відповідної заяви, а посилання відповідача на відсутність вироку у кримінальному провадженні на зупиняє здійснення страхових виплат, оскільки наслідки розгляду кримінальної справи не звільняють завдавала шкоди як володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності завдавача шкоди була застрахована страховою компанією, якій і належить відшкодувати шкоду. Крім того, в матеріалах страхової справи було долучено обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1КК України і у вказаному обвинувальному акті вказано, що водій був у стані алкогольного сп'яніння. Таким чином, позивачі звернулися із заявою на виплату страхового відшкодування до відповідача 16 червня 2022 року, а відповідач не виплатив належне страхове відшкодування, на протязі 90 днів з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування, тому позивачі мають право на стягнення зі страхової компанії за прострочення невиконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пені, яка передбачена у пункту 36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій суд першої інстанції не прийняв до уваги, що такі вимоги є похідними від позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування, адже внаслідок ДТП у відповідача виникло деліктне зобов'язання щодо відшкодування шкоди, завданої забезпеченим транспортним засобом, а прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою відповідальність, передбачену законом або договором. Крім того, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд визнав дії відповідача щодо невиплати у передбачений законом 90-деннй термін страхового відшкодування, такими що порушують права позивачів, проте задовольняючи вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, безпідставно залишив без задоволення вимоги щодо стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання. Також, посилалася представник апелянтів, що суд безпідставно відмовив у стягнення витрат в сумі 4991 грн 53 коп на лікування потерпілого, які складаються з витрат на ліки та лікарські засоби, оскільки така вимога позивачів була підтверджена належними доказами, а саме фіскальними чеками, тому вказана сума коштів підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
ПАТ «СК «Українська страхова компанія» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилається, що вимоги щодо відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 в розмірі 4 991 грн 53 коп зі страхової компанії не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», такі витрати на лікування відшкодовуються виключно потерпілій особі, а потерпіла особа - ОСОБА_6 помер від отриманих травм, тому ПАТ «СК «УСГ» може відшкодовувати шкоду лише в порядку ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто шкоду, яка пов'язана із смертю потерпілого. Також представник відповідача вказує, що розгляд заяви про виплату страхового відшкодування було зупинено до дати, коли страховику стане відомо про набрання рішенням у кримінальній справі законної сили, згідно абз. 4 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відомості щодо результату розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 за фактом ДТП, яка сталася 18 червня 2021 року у матеріалах даної цивільної справи відсутні, проте оскільки рішенням суду першої інстанції вирішено питання про виплату позивачам страхового відшкодування та визначено його розмір, то у страховика настане строк для виконання грошового зобов'язання та можливість у позивачів застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання, лише після набрання рішенням законної сили. Тому позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій є необґрунтованими, так як у діях страховика відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, що передбачає можливість застосування штрафних санкцій, оскільки страховик скористався своїм правом для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.
Рішення суду в частині задоволення позову в апеляційному порядку не оскаржено та в силу вимог ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так судом встановлено, що 18 червня 2021 року ОСОБА_5 , керуючи автомобілем RenaultKangoо, р.н.з. НОМЕР_1 , на автодорозі С-231503 сполученням с. Цимбалівка - с. Яблунівка здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який отримав тілесні ушкодження.
Від отриманих травм ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021240000000252 за ч.3 ст.286-1 КК України та розпочато досудове розслідування, відносно ОСОБА_5 .
На момент вчинення ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією транспортного засобу марки Renault Kangoо, р.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», згідно страхового полісу №201956826, який діяв станом на 18 червня 2021 року.
Згідно наявних в справі доказів, у померлого залишилися дружина - ОСОБА_1 та дві дочки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які мають статус потерпілих осіб у кримінальному провадженні № 12021240000000252.
Згідно наданих документів витрати ОСОБА_3 на поховання ОСОБА_2 складають 16005 грн.
Для підтвердження витрат позивачки ОСОБА_3 на лікування потерпілого ОСОБА_2 суду надано копії касових чеків на загальну суму 4991 грн. 53 коп.
16 червня 2022 року дружина та доньки через свого представника звернулись до ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», із заявою про виплату страхового відшкодування, загальна сума якого становить 93339грн53 коп, з яких дружині ОСОБА_1 - 24000 гривень моральної шкоди, дочці ОСОБА_2 - 24000 гривень моральної шкоди, дочці ОСОБА_3 - 24000 гривень моральної шкоди, 21 339 грн 53 копвитрат на лікування ОСОБА_2 .
Представник позивачів також неодноразово звертався до страховика, зокрема у листопаді та грудні 2022 року із заявами про уточнення та виплату страхового відшкодування та вказав, що на користь дочки ОСОБА_3 підлягає стягненню - 24000 гривень моральної шкоди, 4 9991 грн 53 коп витрат на лікування ОСОБА_2 , 16 005 грн - витрат на поховання ОСОБА_2 , на підтвердження таких вимог страховику було направлено додаткові документи, в тому числі і обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12021240000000252.
Листами від 19 вересня, 21 жовтня, 11 листопада 2022 року страхова компанія повідомила представника позивачів про припинення перебігу строку для прийняття страховиком рішення щодо виплати позивачам страхового відшкодування до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика, як це передбачено абзацом 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно листа від 10 січня 2023 року, страхова компанія повідомила представника позивачів про відсутність підстав поновлення розгляду страхової справи про виплату страхового відшкодування, оскільки страховику не відомо про факт набрання судового рішення у кримінальній справі № 684/363/21 законної сили, щодо ДТП, яка сталась 18 червня 2021 року.
На даний час кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.3 ст.286-1 КК України № 12021240000000252 перебуває у провадженні Старосинявського районного суду Хмельницької області та ухвалою суду від 01 червня 2022 року судове провадження зупинено до звільнення обвинуваченого із військової служби.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. ст. 1187, 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Ст. ст. 3, 5, 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції на час ДТП передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 9 цього ж Закону страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
У відповідності до ст.ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
За нормами ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.;у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Згідно із статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
' Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
За правилами частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
За частиною першою статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Тобто відповідальність страховика, передбачена пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов'язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, листами від 19 вересня, 21 жовтня, 11 листопада 2022 року страхова компанія повідомила представника позивачів про припинення перебігу строку для прийняття страховиком рішення щодо виплати позивачам страхового відшкодування до дати набрання рішенням у такій справі/провадженні законної сили та повідомлення про даний факт страховика, як це передбачено абзацом 4 пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Тобто саме з моменту набрання законної сили судового рішення в кримінальному провадженні № 12021240000000252 по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.3 ст.286-1 КК України суду першої інстанції або з моменту набрання законної сили судового рішення у даній справі, у страховика настає строк для виконання грошового зобов'язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.
Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2022 року справа № 447/2222/20 року.
Отже, вирішуючи позовні вимоги про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на те, що на момент звернення позивачів до суду з позовом між ними та ПрАТ «СК «Українська страхова група» не виникло боргових зобов'язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та частиною другою статті 625 ЦК України.
Також згідно пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
Статтею 23 цього Закону визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
Згідно статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Відмовляючи у задоволенні зазначених позовних вимог, з урахуванням системного аналізу статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що витрати, пов'язані із лікуванням потерпілого відшкодовуються страховиком тільки потерпілому, відповідно до положень пункту 1.3 статті 1 розділу 1 зазначеного Закону якими є особи, життю та здоров'ю яких заподіяна шкода внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Як вбачається з позовної заяви позивач ОСОБА_3 заявляла позовні вимог про стягнення на її користь витрат на лікування потерпілого ОСОБА_6 як особа, яка за свій рахунок здійснила витрати на лікування потерпілого. При цьому в справі відсутні докази, що сам потерпілий ОСОБА_2 з урахуванням отриманих ним травм особисто за свої власні кошти здійснював чи міг здійснювати витрати на своє лікування, а позивач ОСОБА_3 просить стягнути дані кошти на її користь в порядку спадкування.
Отже, обґрунтованими є висновок суду про те, що право вимоги на відшкодування витрат, які понесла сама позивачка на лікування її покійного батька, потерпілого від ДТП, у неї настає відповідно до статей 23, 1166 ЦК України до особи, заподіювача шкоди, яким є ОСОБА_5 .
Таким чином, позивачка має право на відшкодування цих витрат з відповідача ОСОБА_5 .
Дана правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного суду від 12 вересня 2018 року в справі № 712/1503/17-ц.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості рішення суду в частині відмови в позові з посиланням на норми ч. 2 ст. 625 ЦК України, пункту 36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» слід відхилити.
Такі доводи фактично зводяться до обґрунтувань апеляційної скарги тими ж обставинами, що і у позовній заяві, яким надана належна правова оцінка судом першої та апеляційної інстанцій, а крім того суперечать правовим позиціям Верховного Суду в аналогічній категорії справ, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховувати суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Старосинявського районного суду Хмельницької області від 26 квітня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 червня 2023 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова