Справа № 462/2035/21 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Провадження № 22-ц/811/228/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
22 червня 2023 року м.Львів
Справа 462/2035/21
Провадження № 22ц/811/228/23
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова, ухвалене у м. Львові 26 грудня 2022 року у складі судді Гирича С.В., у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
встановив:
30 березня 2021 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг, що надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго». Між сторонами виникли відносини, у яких позивач надає послуги, а відповідач ними користується та має обов'язок проводити оплату за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за вказаною адресою. Квартира відповідача від'єднана від мереж централізованого опалення, про що складено акт з 3 грудня 2020 року. Відключення здійснено поза межами заявленого ним (позивачем) періоду та з порушенням процедури. Вважає таке відключення самовільним, про що складено протокол про адміністративне правопорушення від 9 березня 2010 року. 5 квітня 2018 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулось до Личаківського районного суду м. Львова про видачу судового наказу у справі №463/2285/18 про стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 3 серпня 2018 року за заявою відповідача судовий наказ скасовано. Вважає, що у зв'язку з поданням заяви про видачу судового наказу, строк позовної давності перервався. Неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових інтересів позивача. Через несплату боргу відповідачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» не може забезпечити своєчасну сплату податків, внесків до пенсійного фонду, виплату заробітної плати працівникам, а також має заборгованість перед іншими підприємствами. Вважає, що згідно із ст. 625 ЦК України з відповідача підлягають стягненню також інфляційні втрати та 3% річних.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість в розмірі 23 439,48 грн. Вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення винесено без урахування пропущеного строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову; заява про збільшення позовних вимог подана всупереч вимогам ст. 49 ЦПК України, відтак, оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права. Звертає увагу, що на момент придбання ним вказаної квартири вже було відсутнє централізоване опалення. Також зазначає, що згідно акту, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_2 , в даному будинку повністю відсутнє опалення у всіх приміщеннях загального користування. Просить рішення скасувати, та прийняти нове про відмову в позові.
15 березня 2023 року представник ЛМКП «Львівтеплоенерго» - Лозинська О.А. подала відзив на апеляційну скарг, у якому вказує, що не погоджується з твердженнями апелянта та вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, вимоги апелянта - необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» ЛМКП «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
З довідки ЛМКП «Львівтеплоенерго» №1 від 3 березня 2021 року вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №116906788 ОСОБА_3 є власником зазначеної квартири.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує.
Згідно зі ст.322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 13 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово- комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Оскаржуване рішення мотивовано наступним.
Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6- 59цс13 від З0 жовтня 2013 року необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право сторін. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово- комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.
Сторони не укладали в письмовій формі договір про надання житлово-комунальних послуг.
Актами про включення системи тепло споживання стверджується, що послуги з централізованого опалення відповідачу надавалися.
Питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків на момент існування спірних правовідносин регулювалося Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268), Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4.
Згідно із пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Згідно із пунктом 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки, державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 до Порядку було внесено зміни та передбачено, що відключення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води в окремих квартирах багатоквартирних будинків з ініціативи окремих споживачів не може бути здійснено, а відключення багатоквартирних будинків в цілому здійснюється з ініціативи усіх споживачів.
Згідно із пунктом 1.2 Порядку (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.
Відповідно до пунктів 2.1-2.2.2 Порядку для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник повинен звернутися до комісії з письмовою заявою про відключення від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання, в якій зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.
У пунктах 2.3-2.7 Порядку визначено, що отримання технічних умов може виконуватись безпосередньо заявником або відповідно до договору проектною чи проектно-монтажною організацією. Проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконує проектна або проектно-монтажна організація на підставі договору із заявником.
Проект також узгоджується з усіма організаціями, які видали технічні умови на підключення будинку до зовнішніх мереж. Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи. Роботи з відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконуються у міжопалювальний період. По закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води (додаток 4) і в десятиденний термін подається заявником до комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Згідно із пунктом 2.6 Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення квартири від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні комісії сторони переглядають умови договору про надання населенню послуг з централізованого теплопостачання.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив, що матеріали справи не містять доказів, які засвідчують факт відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж центрального теплопостачання та ненадання відповідачу послуг з постачання тепла, тому суд не може взяти до уваги дані твердження відповідача.
Між сторонами виникли правовідносини по наданню та споживанню комунальних послуг по теплопостачанню, які врегульовано Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, тому відповідач має зобов'язання перед позивачем по оплаті комунальних платежів.
Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у первинній редакції). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017 року № 633, чинної з 30 серпня 2017 року).
Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.
Суд першої інстанції вважав, що позивачем надаються послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_3 . Нарахування за надані послуги з централізованого опалення проводяться по показниках будинкового лічильника №91360054.
З розрахунків заборгованості від 16 березня 2018 року вбачається, що відповідач не вносив плату за надані послуги, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за централізоване опалення за період з 1 липня 2014 року по 16 березня 2018 року в розмірі 10 320,94 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості від 13 жовтня 2021 року, відповідач не вносив оплату за надані послуги, внаслідок чого заборгованість за централізоване опалення за період з 1 лютого 2018 року по 13 жовтня 2021 року становить 23 439,48 грн., яку стягнуто в користь позивача з відповідача.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно судового наказу, виданого Залізничним районним судом м. Львова 19 червня 2018 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» заборгованість в розмірі 10 320, 94 грн. за послуги з централізованого опалення, 1 595, 53 грн. - інфляційних витрат, 334, 48 грн. - 3% річних, всього: 12 250, 95 грн. Зазначено період, у який виникла заборгованість, - з 1 липня 2014 року по 28 лютого 2018 року.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 3 серпня 2018 року скасовано зазначений судовий наказ.
Судовим наказом, виданим Личаківським районним судом м.Львова від 17 грудня 2021 року, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ЛМКП «Львівтеплоенерго» 12 499,87 грн. заборгованості за період з 1 березня 2018 року по 30 вересня 2021 року. Зазначений судовий наказ скасовано ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 21 листопада 2022 року.
30 березня 2021 року ЛМКП «Львівтеплоенерго» звернулося до суду з цим позовом про стягнення заборгованості, в розмірі 10 320, 94 грн. з ОСОБА_3 28 листопада 2022 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, де сума заборгованості становить 23 439,48 грн. за період з 1 липня 2014 року по 30 вересня 2021 року.
Встановлено, що квартира АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Журомською М.В.
На час укладення цього договору в квартирі було відсутнє централізоване опалення, відсутні батареї опалення, квартира опалюється тепловою помпою, що працює від електромережі, рушникосушки електричні, квартира утеплена по додатковому проекту для індивідуального опалення , що стверджується заявою ОСОБА_3 . Квартира відповідача відключена від центрального опалення з 2003 року, постачання гарячої води у будинку відсутнє.
Питання надання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (із змінами).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово- комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Згідно із ч. 1 ст. 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово- комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок по укладанню договору про надання житлово- комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 3 цієї статті у споживача є обов'язок оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або Законом.
Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, послуги надаються споживачеві згідно із договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Встановлено, що такий договір між позивачем та відповідачем не укладався.
Позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що 23 жовтня 2018 року відповідачу надіслано договір приєднання щодо надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води.
Однак, заборгованість нарахована ОСОБА_3 в період з 1 липня 2014 року по 30 вересня 2021 року. Договір позивачем скеровувався відповідачу після нарахування заборгованості.
Незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов'язок щодо оплати отриманих послуг.
Позивачем надані розрахунки за один і той же період, які відрізняються між собою та містять різні суми заборгованості. Вихідні дані та розмір тарифів позивачем не надано, що унеможливлює перевірити правильність розрахунку заборгованості.
Відповідач заперечує отримання ним послуг позивача, що не спростовано належними та допустимими доказами.
Із складеного мешканцями будинку АДРЕСА_2 акту від 7 листопада 2021 року вбачається, що в цьому будинку повністю відсутнє опалення у всіх приміщеннях загального користування, зокрема, сходових клітках, горищі, підвалах. Опалення в коридорах сходових кліток відсутнє понад 15 років.
Відсутність опалення у приміщеннях загального користування підтверджується цим актом та листом ЛКП «Господар» №2370/вих. від 12 листопада 2021 року, на які відповідач посилається в суді першої та апеляційної інстанції.
На це суд першої інстанції уваги не звернув.
З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись: ст. 367, п.2 ч.І ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 23 439, 48 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 27 червня 2023 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ________________ Мікуш Ю.Р. ___________________ Р.В. Савуляк