Іменем України
27.06.2023 Справа №607/7744/23 Провадження № 2/607/1999/2023
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю: секретаря судового засідання Макогін А.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.03.2014 АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі за текстом - Договір). Укладений Договір містить у собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
Відповідно до умов Договору банком було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, а відповідачу надано у користування кредитну картку. Згідно з умовами Договору відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлено в Договорі.
Позивач вказав, що виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами, однак відповідач належним чином покладені на нього зобов'язання не виконав, порушив умови Договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 21.03.2023 складає 49421,10 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 40572,34 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 8848,76 грн.
За таких підстав позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 12.03.2014 станом на 21.03.2023 у сумі 49421,10 грн, а також вирішити питання щодо судових витрат.
03.05.2023 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 30.05.2023 та надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.
30.05.2023 за клопотанням відповідача судове засідання відкладено на 27.06.2023.
27.06.2023 без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання відповідача про долучення доказів та відмовлено у задоволенні клопотання позивача про огляд веб-сайту, оскільки представник позивача не надав докази на підтвердження того, що редакція Умов та правил надання банківських послуг, яку просить дослідити представник позивача, розміщена на зазначеному веб-сайті саме станом на 12.03.2014, а не в інший період часу. Сам по собі огляд веб-сайту за своєю суттю є фіксацією певного стану речей, відповідної інформації тощо лише на час такого огляду. Зазначена обставина, враховуючи факт належності веб-сайту https://privatbank.ua/terms позивачу АТ КБ «ПриватБанк», спростовує доводи представника позивача, викладені в обґрунтування даного клопотання.
У судовому засіданні 27.06.2022 відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову. Не заперечував, що користувався наданими позивачем кредитними коштами та періодично погашав наявну у нього заборгованість. Однак у зв'язку зі звільненням з роботи був позбавлений можливості сплачувати кредит, а тому виникла така заборгованість. Не заперечував, що під час укладення договору був ознайомлений з умовами та правилами надання кредиту, в тому числі з тим, що розмір відсотків за користування кредитними коштами становить 3,5 %, які орієнтовно у місяць складали 1400 грн та які він сплачував. Визнавав, що розмір заборгованості за відсотками за користування кредитом становить 8848,76 грн. Однак зазначив, що відповідно до змін у законодавстві позивач не мав права нараховувати відсотки під час воєнного стану. Вказав, що не звертався до позивача з заявою про реструктуризацію наявної у нього заборгованості за кредитним договором.
У судове засідання 27.06.2023 представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з'явився. При поданні позовної заяви просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з укладенням та виконанням кредитного договору та договору банківського рахунка, та регулюються главами 71, 72 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відтак з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд встановив, що 12.03.2014 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг від АТ КБ «ПриватБанк» підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить Договір про надання банківських послуг.
В анкеті-заяві також вказано, що відповідач ознайомився та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті ПриватБанку за адресою: www://privatbank.ua/ (а.с. 23).
З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що відповідно до підписаного кредитного договору б/н відповідачу надані кредитні картка «Універсальна GOLD» № НОМЕР_1 з терміном дії до грудня 2017 року; «Універсальна WORLD» № НОМЕР_2 з терміном дії до серпня 2018 року; «Універсальна GOLD» № НОМЕР_3 з терміном дії до січня 2022 року; «Універсальна WORLD» № НОМЕР_4 з терміном дії до лютого 2022 року; «Універсальна WORLD» № НОМЕР_5 з терміном дії до березня 2022 року; «Універсальна GOLD» № НОМЕР_6 з терміном дії до квітня 2023 року (а.с. 22).
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), 07.08.2014 ОСОБА_1 був встановлений кредитний ліміт в розмірі 4000 грн, який надалі періодично зменшувався та збільшувався банком та станом на 23.09.2020 становив 39261,09 грн (а.с. 21).
При цьому з виписки за договором б/н за період з 07.08.2014 до 24.03.2023 вбачається, що відповідач користувався наданими йому кредитними картками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 та № НОМЕР_6 та регулярно використовував кредитні карти для зняття готівки, оплати товарів і послуг, а також користувався кредитними коштами у межах суми кредитного ліміту (а.с. 67-104).
Також позивачем долучений Паспорт споживчого кредиту (а.с. 24-28), який підписаний відповідачем 21.04.2022. Водночас позивачем наданий Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», який відповідачем не підписаний (а.с. 29).
Разом з тим у судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 не заперечував про те, що під час укладення кредитногодоговору був ознайомлений з умовами та правилами надання кредиту, в тому числі з тим, що розмір відсотків за користування кредитними коштами становить 3,5 %. Відповідач зазначив, що протягом майже усього строку кредитування сплачував нараховані відсотки за користування кредитом.
Згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 тип банку було змінено з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Такі обставини підтверджуються змістом п. 1 Статуту АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 62-63).
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позивач у повному обсязі виконав свої зобов'язання за кредитним договором, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
При цьому відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що унаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов'язань виникла прострочена заборгованість, яка станом на 21.03.2023 складає 49421,10 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 40572,34 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 8848,76 грн.
Доказами, які можуть підтверджувати наявність кредитної заборгованості боржника перед банком та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 16.09.2020 при розгляді цивільної справи № 200/5647/18.
З долученої до матеріалів виписки за договором б/н за період з 07.08.2014 до 24.03.2023 (а.с. 67-104) вбачається, що 15.02.2021 на виконання вимог кредитного договору про надання банківських послуг б/н від 12.03.2014 банк встановив відповідачу кредитний ліміт у сумі 4000 грн, який у подальшому збільшувався. Також з вказаної вище виписки вбачається, що відповідач використовував надані йому кредитні кошти та частково сплачував заборгованість за кредитним договором і нараховані відсотки за користування кредитом.
Разом з тим з виписки за договором б/н за період з 07.08.2014 до 24.03.2023 (а.с. 67-104) та з розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 5-20) також вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 12.03.2014, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 21.03.2023 складає 49421,10 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 40572,34 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 8848,76 грн.
При цьому у судовому засіданні відповідач не заперечував щодо суми заборгованості внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору про надання банківських послуг б/н від 12.03.2014, зокрема, що така заборгованість за кредитом та відсотками за користування кредитом станом на 21.03.2023 становить 49421,10 грн. Одна відповідач вказував про те, що позивач не мав права нараховувати відсотки під час дії воєнного стану.
Суд відхиляє такі доводи відповідача з тих підстав, що Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнений пунктами такого змісту:
«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).».
Тобто законодавець визначив, що нарахуванню не підлягають платежі, які носять штрафний характер та передбачені, зокрема, положеннями ст. 625 ЦК України. Разом з тим сплата відсотків, нарахованих позивачем у сумі 8848,76 грн, передбачена ст. 1056-1 ЦК України та фактично є платою за користування кредитними коштами.
Відтак суд встановив порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 12.03.2014 станом на 21.03.2023 на загальну суму 49421,10 грн.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 у зв'язку з важким матеріальним становищем позбавлений можливості погасити наявну у нього заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 12.03.2014, оскільки саме по собі важке матеріальне становище не є підставою для звільнення від виконання передбачених умовами договору зобов'язань. При цьому, як вбачається з виписки за договором, наявна у відповідача заборгованість виникла ще у 2019 році, тобто задовго до звільнення відповідача з роботи. Більше того, як встановлено у судовому засіданні, відповідач не вживав заходи для реалізації свого обов'язку щодо виконання договірних зобов'язань та не звертався до позивача з заявою про реструктуризацію наявної у нього заборгованості.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2684 грн, що підтверджується платіжним дорученням № PROM3B9NHM від 13.04.2023 (а.с. 6). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 12.03.2014 станом на 21.03.2023 на загальну суму 49421 (сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять одна) гривня 10 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .
СуддяІ. В. Марциновська