Справа № 598/271/22
провадження № 2/598/38/2023
іменем України
"27" червня 2023 р. Збаразький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючої судді Щербатої Г.Р.
секретаря Казмірук Н.Г.
розглянувши в місті Збаражі у порядку письмового спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-К;ООП» про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної ушкодження здоров'я в результаті дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-К;ООП» про відшкодування шкоди заподіяної ушкодження здоров'я в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивовано тим, що 27 вересня 2018 року приблизно о 18 год. на автодорозі Збараж - Мусорівці, в с.Малий Глибочок, Збаразького району, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), під час якої водій автомобіля «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення із автомобілем «РЕНО» WGMIGK8 (реєстрація республіки Польща). Внаслідок цієї ДТП пасажир автомобіля «РЕНО» WGMIGK8 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у виді поєднаної краніофацільної травми, відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня, множинних імпресій них переломів лобної кістки справа з переходом на орбіту та ПЧЯ, забійної рани лоба, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя. Внаслідок отриманих травм позивачу проведено операцію ВХО рани лоба, видалення кісткових уламків лоба правої орбіти та встановлено другу групу інвалідності.
Станом на дату настання ДТП, відповідальність водія автомобіля «РЕНО» WGMIGK8 (реєстрація республіки Польща) за спричинену шкоду майну, здоров'ю та/або життю третіх осіб, була застрахована у АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-К;ООП» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс АМ/3738916, який діяв на момент настання ДТП станом на 27 вересня 2018 року.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просить суд стягнути з АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-К;ООП» на його користь витрати на лікування в розмірі 74738,00 грн., шкоду пов'язану з тимчасовою втратою працездатності в розмірі 7322.00 грн., шкоду пов'язану із стійкою втратою працездатності в розмірі 67014.00 грн., моральну шкоду в розмірі 7453.00 грн., та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20000.00 грн.
Від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача та представника. Позов підтримує та просить його задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений, про час і місце розгляду справи, не повідомив суд про причини неявки, не направив суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не подав відзив на позов та доказів на заперечення позовних вимог.
Оскільки, особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, суд вважає можливим проведення розгляду справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ст.280 ЦПК України, суд вважає за необхідне проводити заочний розгляд даної справи.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовна заява підставна і підлягає до задоволення.
Судом встановленого, що 28 вересня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією частина 2 статті 286 КК України за фактом того, що 27 вересня 2018 року приблизно о 18 год. 00 хвилин у на автодорозі Збараж - Мусорівці, в с.Малий Глибочок, Збаразького району, Тернопільської області відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої водій автомобіля «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення із автомобілем «РЕНО» WGMIGK8 (реєстрація республіки Польща).
Внаслідок цієї ДТП пасажир автомобіля «РЕНО» WGMIGK8 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у виді поєднаної краніофацільної травми, відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня, множинних імпресій них переломів лобної кістки справа з переходом на орбіту та ПЧЯ, забійної рани лоба, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя.
Постановою старшого слідчого Збаразького відділу поліції Підволочиського ВП ГУНП в Тернопільській області від 19 грудня 2020 року кримінального провадження, внесене 26 вересня 2018 року до ЄРДР № 12018210090000253, було закрито, у зв'язку із відсутністю в діях водіїв автомобіля «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «РЕНО» WGMIGK8 (реєстрація республіки Польща), ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, оскільки за результатами проведення досудового розслідування не здобуто доказів, які б свідчили про порушення правил дорожнього руху або експлуатації транспорту водіями, що знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням ДТП.
Відповідно до лікарських довідок, виданих комунальним некомерційним підприємством «Тернопільська університетська лікарня» Тернопільської обласної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні в період з 27.09.2018 року по 19.10 2018 року з приводу поєднана краніофацільна травма, відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеня, множинних імпресій них переломів лобної кістки справа з переходом на орбіту та ПЧЯ, забійної рани лоба та правої орбіти, екзофтальм, хемоз, конюктиви, нейроретинопатія правого ока, та в період з 01.12.2018 року по 30.12.2018 року з приводу посттравматична пневноцефалія, назолікворея, післяопераційний дефект черепа в лобній ділянці.
Як вбачається із виписки №01298 з медичної картки стаціонарного хворого в період з 06.02.2019 року по 19.02.2019 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Тернопільській обласній комунальній клінічній психоневрологічній лікарні з діагнозом відновний період відкритої проникаючої черепно-мозкової травми, що мала місце 27.09.2018 року, забою головного мозку середнього ступеня, множинних імпресій них переломів лобної кістки справа з переходом на орбіту та ПЧЯ, операції 28.09.2018 року, ВХО рани лоба, видалення кістковим уламків лоба та правої орбіти з наявністю стійкого цефалічного синдрому, вестибулярних пароксизмі, неврологічної мікросимптоматики, атрофії ДЗН правого ока, післяопераційного незаміщеного кісткового дефекту черепа 60х71 мм та змін на МРТ ( в передніх відділах правої лобної частки поренцефалічна кіста спереду якої виявляється горизонтальний рівень типу'газ-ліквор», розміри: загальні до 60х47х50 мм лікворної частки до 47х47х50 мм, в передніх медіо-базальних відділах лобної частки справа визначається ділянка енцефаломаляційних, кістозно-гліозних змін, загальними розмірами приблизно до 34х39 мм. Викривлення носової перегородки (шип зліва) без порушення носового дихання. Лікворея з правої половини носа.
Із вищезазначених медичних довідок вбачається, що позивачу ОСОБА_1 , в період стаціонарного лікування були призначені медикаменти, що були придбані за його власні кошти, вартість яких, згідно чеків та квитанцій, складає 74738.00 грн., що підлягає відшкодуванню як потерпілим внаслідок ДТП, відповідно до п.24.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Згідно довідок про тимчасову втрату працездатності внаслідок лікування потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в періоди з 27.09.2018 року по 19.10 2018 року, з 01.12.2018 року по 30.12.2018 року та з 06.02.2019 року по 19.02.2019 року, що становить 56 днів.
Оскільки позивач на момент ДТП не працював, тому розрахунок тимчасової втрати працездатності слід проводити виходячи з мінімальної заробітної плати, шляхом проведення розрахунку:
3723,00 (мінімальна заробітна плата) / 30 (днів місяця) = 124,10 грн. за день
124,10 х 56 (кількість днів лікування) = 7322,00 грн.
Отже, ОСОБА_1 належить відшкодування тимчасової втрати працездатності в розмірі 7322,00 грн. (сім тисяч триста двадцять дві грн. 00 коп.) відповідно до ст.25 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.
Внаслідок отриманих травм в дорожньо-транспортній пригоді, ОСОБА_1 було встановлено другу групу інвалідності, в зв'язку з чим відповідно до п.26.1 ст.26 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” підлягає виплата 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, що складає 3723,00 (мінімальна заробітна плата на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 27.09.2019р.) х 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі = 67014,00грн.
Статтею 26-1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено відшкодування страховиком потерпілому - фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що згідно розрахунку становить: 74738,00 (витрати на лікування ) + 7322,00 (тимчасова втрата працездатності) + 67014,00 (стійка втрата працездатносіі) 149 074 (школа заподіяну здоров'ю) / 100 х 5% = 7453,70 грн.
Таким чином, загальний розмір завданої шкоди здоров'ю ОСОБА_1 , який є потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 156527,00 грн. (74738,00 (витрати на лікування ) + 7322,00 (тимчасова втрата працездатності) + 67014.00 (стійка втрата працездатності) + 7453,70 (моральна шкода) = 156 527,00 грн.).
Згідно із полісом №АМ3738916 обов'язкового страхування, діючого станом на 27.09.2018 року, АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-К;ООП» забезпечила транспортний засіб реєстраційний номер WGMIGK8 та є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, що підтверджується витягом з бази даних МТСБУ.
Позивач звертався до АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-К;ООП» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, та заявами про виплату страхового відшкодування пов'язаного з витратами на лікування в розмірі 74738,00 гри.; з тимчасовою втратою працездатності - 7322,00, грн.; стійкою втратою працездатності 67014,00 грн. і моральною шкодою в розмірі 7453,00 грн., однак, по сьогоднішній день виплату страхового відшкодування здійснено відповідачем не було.
Згідно із ст.6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, “страховим випадком є дорожньо-траиспортпа пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого ”.
Частинами першою - третьою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом
Частиною другою статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з цим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Частиною першою статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.23.1 ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Згідно із пунктом 24.1 статті 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров 'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Відповідно до ст.25 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:
для працюючої особи (особи,яка працює за трудовим договором) - не отримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;
для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;
для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Пунктом 26.1 ст. 26 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вказано, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втрапило працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить, зокрема, V разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
Статтею 26-1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено відшкодуванню страховиком потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19 (провадження № 61-6775св20).
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у постановах: від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
У статті 1166 ЦК України міститься законодавче визначення деліктної відповідальності за шкоду, завдану майну, та підстави її виникнення.
Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Зазначені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом. Якщо закон змінює, обмежує або розширює коло підстав, необхідних для покладення відповідальності за завдану шкоду, то мова йде про спеціальні підстави відповідальності, що характеризують особливості тих чи інших правопорушень. Наприклад, завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, володілець якого відповідає незалежно від наявності вини.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 03 грудня 2014 року у справі № 6-183цс14.
Обов'язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб (частина третя статті 23 ЦК України).
Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих позивачем, встановлено відсутність належних та допустимих доказів того, що водій автомобіля «КАМАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та водій автомобіля «РЕНО» WGMIGK8 (реєстрація республіки Польща) васлідок ДТП, передбачали, бажали чи свідомо допускали настання ДТП, в результаті чого потерпілий ОСОБА_1 зазнав ушкодження здоров'я.
Разом із цим, ураховуючи те, що відсутність вини водіїв забезпечених транспортних засобів та закриття кримінального провадження відносно них не звільняє від обов'язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ДТП, яка сталася 27 вересня 2018 року за участю забезпечених транспортних засобів і внаслідок якої позивача зазнав ушкодження здоров'я та каліцтво, є страховим випадком, а тому в страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану забезпеченим транспортним засобом, яка пов'язана із ушкодження здоров'я та каліцтвом, та її розмір було визначено відповідно до положень пункту 24.1 ст.24, ст.25, п.26.1 ст.26, ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Такий висновок суду відповідає обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону та узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, викладеними у постановах: від 14 січня 2019 року, справа № 751/8121/17 (провадження № 61-39326св18); від 30 жовтня 2019 року, справа № 323/2127/16-ц (провадження № 61-33689св18) від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Задовольняючи позов заяву та визначаючи розмір судових витрат, пов'язаних з наданням позивачу професійної правничої допомоги адвокатом, що підлягають стягненню з відповідача, суд враховує: складність справи; обсяг надання правничої допомоги, який необхідний був для підготовки та збору доказів; ціну позову, і вважає, що вказаний розмір відповідає сумі таких витрат, що становлять 20000 грн.
Стягуючи з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд приймає до уваги: договір про надання правової допомоги №ЗД/0909/21-ц від 09.09.2021 року; додаток до вказаного договору про надання правової допомоги №ЗД/0909/21-ц від 09.09.2021 року, детальний опис виконаних робіт від 09.09.2021 року, згідно яких загальна вартість виконаних робіт за договором про надання правової допомоги становить 20000 гривень.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1565,27 грн.
Керуючись Законом України Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.23,999,1166,1167,1187 ЦК України ст.ст.4,10,12, 81,141, 263, 265, 268, 352, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути із акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-К;ООП», місце знаходження вул.Бастіонна,5/13, м.Київ, на користь ОСОБА_1 , мешканця с.Капустинці Тернопільського (колишнього збаразького) району Тернопільської області 156527 грн. матеріальної шкоди, завданої здоров'ю в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27 вересня 2018 року на автодорозі Збараж - Мусорівці, в с.Малий Глибочок, Збаразького району, Тернопільської області, та 20000 грн. витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Стягнути із акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-К;ООП», місце знаходження вул.Бастіонна,5/13, м.Київ, на користь держави судовий збір в розмірі 1565,27 грн..
Вказане заочне рішення суду може бути переглянуте Збаразьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, яку слід подати до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дане рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено та підписано 27 червня 2023 року.
Суддя Галина ЩЕРБАТА