465/1188/20
1-кс/465/44/23
судового засідання
29.06.2023 року м. Львів Слідчий суддя Франківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020140080000250 від 07.02.2020 року за ч.3 ст.289 КК України,-
в провадженні суду з 16.04.2021 року перебуває клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020140080000250 від 07.02.2020 року за ч.3 ст.289 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначає наступне. ОСОБА_4 є власником автомобіля марки «Land Rover Range Rover», номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, 2007 року випуску. Вказаний транспортний засіб тимчасово знаходився в користуванні ОСОБА_5 на якого було виписана довіреність на право користування даним транспортним засобом. У кінці 2019 року на законну вимогу заявниці як власника транспортного засобу повернути транспортний засіб та відповідно була скасована довіреність, ОСОБА_5 не повернув ОСОБА_4 транспортний засіб та почав уникати зустрічі. В подальшому ОСОБА_4 звернулась до поліції з приводу незаконного заволодіння транспортним засобом. По даному факту було порушено кримінальне провадження за № 12020140080000250 від 07.02.2020 року за ч.З ст. 289 КК України. 07.02.2020 року було зареєстровано кримінальне провадження за № 12020140080000250, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст.289 КК України. В межах даного кримінального провадження ОСОБА_4 дізналась про те, належний їй транспортний засіб було продано та зареєстрований транспортний засіб за ОСОБА_6 та транспортний засіб має новий держаний номерний знак НОМЕР_2 . Автомобіль було перереєстровано в регіональному сервісному центрі у м.Києві. Слідчим в межах кримінального провадження було витребувано документи на підставі яких було перереєстровано транспортний засіб на ОСОБА_6 , а саме транспортний засіб було продано ОСОБА_6 на підставі договору комісії, відповідно до якого нібито укладений між ОСОБА_4 та ПП «Віксор» укладений договір комісії на підставі якого вона доручає продати ПП «Віктор» транспортний засіб та від імені позивача ПП «Віксор» продає спірний транспортний засіб ОСОБА_6 .
Жодних договорів ОСОБА_4 не підписувала на відчуження транспортного засобу, а перереєстрація проводилась на підставі підроблених документів. В межах кримінальної справи було проведено почеркознавчу експертизу, якою було встановлено, що підписи на договорі комісії ОСОБА_4 є підробленими, тобто ніхто не мав повноважень на відчуження транспортного засобу. Важливим в даному випадку є те, що коштів по договору купівлі -продажу ОСОБА_4 не отримувала та не могла отримати, оскільки підписи на договорі комісії є підробленими та вона не знала про те, що сторонні особи заволоділи транспоргним засобом. Підписи на вищевказаному договорі комісії виконані від імені позвана іншою особою, про що свідчить Висновок експерта. Вказані обставини встановлені рішення Личаківського районного суду м.Львова від 24.03.2021 року у справі №493/11041/20. Отже, законним власником автомобіля марки «Land Rover Range Rover", номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2007 р.в. є ОСОБА_4 . Предметом злочину є на автомобіль марки «Land Rover Range Rover", д.н.з НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2007 р.в. Вказаний транспортний засіб всупереч волі потерпілої та на підставі підроблених документів було продано. Від продажу транспортного засобу потерпіла коштів не отримувала. Вказаний транспортний засіб було продано за ціною 270 000 грн., хоча вартість транспортного засобу є значно більшою, а саме 730 927,02 грн. Оскільки законним власником вказаного вище транспортного засобу є потерпіла, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є фактично співучасниками злочину, тому є усі побоювання в тому, що транспортний засіб, як речовий доказ та предмет злочину може бути знищений, а тому є усі підстави для передачі вказаного речового доказу на зберігання законному власнику ОСОБА_4 як потерпілій. Враховуючи вищенаведене, просить клопотання задовольнити.
Крім того, представник заявника 05.05.2021 року звернувся з письмовими поясненнями, згідно яких зазначив наступне. Під час розгляду цивільної справи 570/3006/19 (постанова КЦС від 03.03.2021), предмет і підстави якої практично аналогічні ВС зазначив, що в такому випадку договір є не недійсним, а є неукладеним, що є у нашому випадку, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. Крім цього, в цій же постанові Верховний Суд вказав, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 L1K України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. А сама реєстрація не свідчить про набуття права власності. У ОСОБА_6 не виникло право власності на автомобіль марки «Land Rover Range Rover", номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2007 р.в., оскільки як уже встановлено судом договір кіпвлнпродажу є неукладений, а сам факт реєстрації не є підставою виникнення права власності, а тому ОСОБА_6 не є власником автомобіля марки «Land Rover Range Rover", номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2007 р.в. Отже, як уже встановлено судом та слідством договір є неукладеним та і реєстрація права на транспортний засіб відбулась на підставі підроблених документів, тому у ОСОБА_6 не має права власності на транспортний засіб, а тому висновок слідчого судді про передачу транспортного засобу зберігання добросовісному набувачу є передчасним, оскільки ОСОБА_6 не має визначеного статусу добросовісного набувача. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а піше засвідчує вже набуте особою право власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Відповідне положення міститься у постанові КГС ВС від 24 січня 2020 року № 910/10987/18. Ніхто права власності ОСОБА_6 не позбавив, оскільки така не набула права власності.
В судове засідання представник заявника не з'явився. Подав заяву про розгляд клопотання без його участі, клопотання підтримує.
Слідчий та прокурор в судове засідання не з'явився, повідомлений у встановленому порядку.
Вважаю можливим розглянути клопотання у відсутність вказаних осіб та без фіксування кримінального провадження технічними засобами, що передбачено ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши матеріали клопотання, виходжу з наступного.
У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як встановлено, що ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2020 року у справі №465/1188/20 (номер провадження 1-кс/465/400/20) клопотання слідчого Франківського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 про накладення арешту у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР №12020140080000250 від 07.02.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України - задоволено. Накладено арешт на автомобіль марки «Land Rover Range Rover”, д.н.з НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2007 р.в. Заборонено на термін накладення арешту відчуження, розпорядження (реалізацію) та використання фізичним та юридичним особам вказаних вище об'єктів до прийняття законного рішення у кримінальному провадженні.
Ухвалою колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах власника майна ОСОБА_6 задоволено частково. Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 03 березня 2020 року в частині заборони користування фізичним та юридичним особам автомобілем марки «Land Rover Range Rover», д.н.з НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2007 р.в. скасовано, в решті ухвалу залишено без змін.
В подальшому, 18.06.2020 року клопотання адвоката ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту - задоволено частково. Скасовато постанову слідчого Франківського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 від 20.03.2020 року про відмову у задоволенні клопотання від 20.03.2020 року про повернення майна. Зобов'язано слідчого повернути ОСОБА_6 на відповідальне зберігання автомобіль марки «Land Rover Range Rover”, д.н.з НОМЕР_2 . Роз'яснено, що ухвала слідчого судді про повернення майна, а саме автомобіля марки «Land Rover Range Rover”, д.н.з НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, 2007 р.в. володільцю не дає права відчужувати його. В решті вимог клопотання відмовлено.
За змістом ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
За ст.169 КПК України тимчасово вилучене майно має бути повернуто володільцю за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна, або у разі скасування арешту майна.
До повноважень слідчого судді не віднесено вирішення долі речових доказів, які мають значення для кримінального провадження, оскільки питання щодо речових доказів вирішується судом при постановленні вироку, що випливає зі змісту ст. 335 КПК України.
В той же час зміна місця знаходження арештованого майна чи передача його на відповідальне зберігання третім особам, власнику або володільцю, буде порушенням процесуального порядку накладення та скасування арешту на майно, оскільки тим самим будуть порушені заборони користування чи володіння. Слідчим суддею самостійно не визначалось місце зберігання цього майна, тому й змінити його чи передати на відповідальне зберігання, не вбачається можливим. В той же час, слідчий може самостійно вирішувати питання про передачу майна на відповідальне зберігання.
Таким чином, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020140080000250 від 07.02.2020 року за ч.3 ст.289 КК України, оскільки слідчий суддя не наділений такими повноваженнями. Механізм передачі майна володільцю чи власнику, а так само зміна його місця зберігання чи передання на відповідальне зберігається вирішується виключно через інститут скасування арешту майна (повністю або частково), а не через дії, які просить вчинити заявник.
На підставі цього, у задоволенні скарги належить відмовити повністю.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2. 98, 100, 372, 392, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про передачу транспортного засобу на відповідальне зберігання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020140080000250 від 07.02.2020 року за ч.3 ст.289 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1