Номер справи137/709/23
28.06.2023 смт. Літин
Літинський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження матеріали кримінального провадження №12023025050000128 від 01.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Голенищево, Летичівського району Хмельницької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою освітою, працюючого трактористом в ПСП «Поділля Агро», раніше не судимого, у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
ОСОБА_3 , в силу віку та життєвого досвіду достовірно знаючи про підстави набуття спеціального статусу щодо підтвердження права на керування транспортними засобами, а також порядок видачі посвідчення водія, діючи з прямим умислом, спрямованим на скоєння кримінального проступку щодо використання завідомо підробленого документа, у квітні 2019 році (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), перебуваючи в селі Чернятин, Жмеринського району, Вінницької області, в громадському місці, шляхом особистого спілкування з малознайомою особою, домовився про виготовлення та продаж за 4500грн підробленого офіційного документа, а саме посвідчення тракториста-машиніста на своє ім'я, для чого через декілька днів передав вказаній особі свої анкетні дані, а саме копію паспорта та ідентифікаційного коду, які були необхідні для виготовлення посвідчення. В подальшому, орієнтовно за місяць після знайомства, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 у відділенні «Укрпошти», що в смт. Літин, по вул. Соборна 47, отримав від невстановленої в ході досудового розслідування особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, документ із своїм зображенням та анкетними даними, а саме: посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 , видане 16.05.2019 ГУ Держпродспоживслужбою у Київській області, на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів №СЕ-19/102-23/10123-ДД від 08.06.2023 посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 , яке видане ГУ Держпродспоживслужбою у Київській області від 16.05.2023 на ім'я гр. ОСОБА_3 , не відповідає встановленим зразкам аналогічних посвідчень, що перебувають в офіційному обігу на території України, фонові зображення з лицьової та зворотної сторони (захисна сітка, мікротекст, текст бланку та персональні дані) нанесено за допомогою знакодрукуючого пристрою з електрофотографічним способом нанесення зображень.
31.05.2023 ОСОБА_3 рухаючись за кермом трактора марки «JOHN DEERE», державний номерний знак НОМЕР_2 , по автодорозі М-21 сполученням Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, поблизу села Бірків, під час здійснення контролю за дорожнім рухом, був зупинений для перевірки документів екіпажем «Ліс-51», до складу якого входили поліцейський сектору реагування патрульної поліції СПД №1 відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старший сержант поліції ОСОБА_4 та поліцейський сектору реагування патрульної поліції СПД №1 відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області сержант поліції ОСОБА_5 які згідно розстановки сил та засобів СРПП СПД №1 відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області перебували у зоні оперативного реагування, а саме на території обслуговування СПД №1 відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області поблизу с. Бірків, Літинської ОТГ, Вінницького району. На вимогу працівників відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, відповідно до ст.32 Закону України «Про Національну поліцію», пред'явити посвідчення тракториста-машиніста, на підставі якого ОСОБА_3 здійснював рух на зазначеному транспортному засобі, останній, достовірно знаючи про те, що відповідне навчання він не проходив, спеціальні іспити щодо отримання посвідчення тракториста-машиніста не здавав, усвідомлюючи, що право на керування даним транспортним засобом у встановленому законом порядку не набув, а також будучи обізнаним, що наявне у нього посвідчення тракториста-машиніста с підробленим, бажаючи набути певних суб'єктивних прав, діючи з прямим умислом та спеціальною метою використання підробленого документа, надав на виконання законної вимоги для перевірки інспектору СРПП відділу поліції №3 ВРУП ГУНП у Вінницькій області старшому сержанту поліції ОСОБА_4 посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 , видане 16.05.2019 ГУ Держпродспоживслужбою у Київській області, на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тим самим використав завідомо підроблений документ.
Вказаними діями, ОСОБА_3 використав завідомо підроблений документ, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.4 ст.358 КК України.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.302 КПК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні та з відповідною заявою обвинуваченого із захисником.
Судом встановлено, що до обвинувального акта додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_6 , згідно з якою він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження.
А тому суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів кримінального провадження із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч.2 ст.382 КПК України.
Зазначені в обвинувальному акті обставини, які встановлені органом досудового розслідування, не оспорюються учасниками судового провадження, які надали згоду щодо розгляду обвинувального акта за їх відсутності, а обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку.
Таким чином суд, вивчивши обвинувальний акт, матеріали досудового розслідування, у тому числі заяву обвинуваченого, який підтверджує беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вказаного в обвинувальному акті доведена та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.4 ст.358 КК України як використання завідомо підробленого документу.
Відповідно до змісту ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні ОСОБА_3 покарання суд згідно з вимогами ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Враховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Денісова і Моісєєва проти Росії» (рішення від 14 червня 2011 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».
У справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03) та у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Так, ОСОБА_3 вчинив умисний закінчений кримінальний проступок.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого не встановлені.
Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, який повністю визнав вину у вчиненому, раніше не судимий, на обліку в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних на ОСОБА_3 не надходило, суд вважає за можливе для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та виправлення ОСОБА_3 призначити йому покарання в межах санкції ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу.
Підстав для застосування ст.69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судової експертизи по даному кримінальному провадженню становлять 1912,00грн, відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з обвинуваченого витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.
Керуючись ст.2, 7, 100, 124, 174, 302, 368-371, 373, 374, 376, 381, 382, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок)грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в сумі 1912,00 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять гривень 00 копійок)грн.
Скасувати арешт на посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 16.05.2019, з ознаками підробки, яке було вилучено та поміщено до спец. пакету НПУ №INZ2010932, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.06.2023 справа №127/16092/23.
Речові докази у кримінальному провадженні: посвідчення тракториста-машиніста серії НОМЕР_1 від 16.05.2019, з ознаками підробки, яке було вилучено та поміщено до спец. пакету НПУ №INZ2010932, зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.
Відповідно до ч.2 ст.302 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: ОСОБА_1