Справа № 135/482/23
Провадження № 2-а/135/5/23
іменем України
31.05.2023 Ладижинський міський суд Вінницької області
в складі: судді Корнієнка О.М.,
з участю секретаря судових засідань Кузьміних О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин у порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області із позовом про скасування постанови, у якому просить скасувати постанову серії БАБ №759608 від 18.04.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121КУпАП. Зазначив, що 18.04.2023 постановою винесеною поліцейським Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області його було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 340 грн за те, що він нібито 18.04.2023 о 11 год. 45 хв. на а/д Маньківка-Михайлівка керував автомобілем IKCO Samand, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому колір і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають конструкції транспортного засобу, чим порушив п.31.4.3 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.121КУпАП.
Вважає, що до нього було безпідставно застосоване стягнення у виді штрафу за дії в яких відсутній склад адміністративного правопорушення, так як з оскаржуваної постанови не зрозуміло, яким чином колір та режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідали конструкції транспортного засобу. Під час руху перегоріла одна із ламп, він замінив на запасну, щоб доїхати до дому. Відповідно до п.31.5 ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у п.31.4 ПДР України, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. Тобто, він діяв відповідно до ПДР України, а тому винесена постанова щодо нього про накладення штрафу за ч.1 ст.121КУпАП неправомірна. Просив скасувати дану постанову, якою його було притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121КУпАП.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву зазначили, що відповідач не визнає поданої позовної заяви, вважає її безпідставною та необґрунтованою. ГУНП вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395, інспектор поліції під час винесення постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Отже, доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення. Зазначають, що обставини вчинення правопорушення підтверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, із змісту якої чітко вбачаються час та місце вчинення правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності. Тому, просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Позивачем надано копію оскаржуваної постанови серії БАБ №759608 від 18.04.2023, згідно якої зазначено, що 18.04.2023 о 11 год. 45 хв. на а/д Маньківка-Михайлівка ОСОБА_1 керував автомобілем IKCO Samand, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому колір і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають конструкції транспортного засобу, чим порушив п.31.4.3 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.121Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до п.31.4.3 «а» ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.
Доказів, вказаних у ст. 251 КУпАП, які надані суду по даній адміністративній справі та які б вказували на вчинення ОСОБА_1 правопорушення, вказаного у оскаржуваній постанові, в матеріалах справи немає.
При цьому позивач зазначає, що він 18.04.2023 о 11 год. 45 хв. на а/д Маньківка-Михайлівка керував автомобілем IKCO Samand, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому під час руху перегоріла одна із ламп, він замінив на запасну, щоб доїхати до дому.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Не встановлено обставин, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, зокрема об'єктивної сторони його складу, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 121 КУпАП.
Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою його об'єктивної сторони. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17 та від 29.04.2020 року по справі № 161/5372/17.
Верховним Судом зазначено, що у справах за позовом фізичної особи щодо оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності на суб'єкта владних повноважень в силу приписів статті 77 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності своїх дій у разі, якщо останній заперечує проти позову. Докази, надані відповідачем по справі, мають бути належним чином досліджені судами першої та апеляційної інстанцій із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що на підтвердження факту правопорушення, який викладено у оскаржуваній постанові, відповідачем не було надано належних доказів. Оскільки не спростовано доводи позивача, про те, що він не вчиняв адміністративного правопорушення, а вжив всіх заходів для усунення несправностей в транспортному засобі, а саме замінив перегорілу лампу на запасну.
В силу положень ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, належні, допустимі, достовірні та достатні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з ненаданням суб'єктом владних повноважень доказів об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, здобутих та задокументованих у встановленому законом порядку, у суду відсутня можливість встановити та перевірити наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, в діях позивача ОСОБА_1 ..
Таким чином, об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, зазначеного в постанові серії БАБ №759608 від 18.04.2023, не підтверджено належними та допустимими доказами, що є підставою для визнання протиправною постанови про адміністративне правопорушення, ухваленої відносно позивача, та її скасування.
Представником відповідача було подано клопотання про виклик і допит в якості свідка поліцейського офіцера громади Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_2 , який складав оскаржувану постанову.
Відповідно до ч. 1 ст.65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Верховного Суду від 29.04.2020 р. у справі № 161/5372/17, зазначено, що при винесенні покарання за порушення ПДР суд не може покладатися лише на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову.
Цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах. Обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.
Враховуючи викладене, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, що могли б вказувати на вчинення особою правопорушення, самі по собі покази поліцейського, який виніс оскаржувану постанову, як свідка, не можуть бути достатнім доказом вчинення правопорушення. Тому суд не вважає доцільним допитувати поліцейського в якості свідка.
На підставі викладеного, суд зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП є недоведеним. Тому суд вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст. 9, 22 КУпАП, ст. 6, 77, 79, 241 246, 268, 269, 271, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ №759608 від 18.04.2023, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 грн, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя