61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
01 червня 2010 р.Справа № 2-а-27/09/2037
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Філатов Ю.М.,
Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.
при секретарі Баглаєнко Я.В.
за участю:
з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду Харківської області від 06.11.2009 року по справі № 2-а-27/09/2037
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області
про зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської райдержадміністрації Харківської області недоплачену суму по догляду за дитиною за період з вересня 2007 р. по жовтень 2008 р. у розмірі 4721,45 грн., зобов'язати відповідача в подальшому проводити виплати по догляду за дитиною відповідно до законодавства України. Також позивачка просила поновити їй пропущений строк для звернення до суду. В подальшому справа була передана за предметною підсудністю до Шевченківського районного суду Харківської області.
Постановою Шевченківського районного суду Харківської області від 06.11.09 р. по справі № 2-а-27/09/2037 в задоволенні позову було відмовлено.
Позивачка не погодилася з судовим рішенням та подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.11.09 р. по справі № 2-а-27/09/2037 та прийняти нову постанову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_2 є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового соціального страхування, має дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, їй була призначена та виплачена допомога у зв'язку з народженням дитини: у серпні 2007 р. - 77,02 грн., у вересні 2007 р. - 134,45 грн., у жовтні 2007 р. - 136,13 грн., у листопаді 2007 р. - 140,05 грн., у грудні 2007 р. -144,10 грн. Всього сплачено у 2007 р. - 631,75 грн. З січня 2008 р. по серпень 2008 р. позивачка отримувала щомісяця допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 144,1 грн. та їй сплачено всього 1152,8 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав на те, що згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів владних повноважень, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції, що діяла до 01.01.08 р., право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом мала не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснювала догляд за дитиною. Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" змінена редакція ст. 13 вищевказаного Закону і в новій редакції право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один з батьків дитини, усиновитель, опікун, дідусь, бабуся або інший родич, який фактично здійснює догляд за дитиною.
Таким чином, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до приписів Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" є одним із видів соціальної допомоги, що надається особі, як застрахованій в системі загальнообов'язкового соціального страхування, так і не застраховані в цій системі, яка фактично доглядає дитину до досягнення нею трирічного віку. Умови та підстави надання допомоги до 01.01.08 р. залежали від соціального статусу її одержувача, а саме чи є застрахованою особа, яка фактично доглядає дитину, в системі загальнообов'язкового соціального страхування.
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" визначено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею. у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Відповідно до визначання термінів, передбачених вищевикладеним законом, суб'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування.
В ч. 1 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" визначено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання.
В ч. 3 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлювалося, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
Згідно ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.97 р. N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
Постановою КМУ № 32 від 16.01.07 р. "Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку", прийнятою відповідно ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", встановлено, що у 2007 р. допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (субвенція): з 1 січня - призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб. Постановою КМУ № 13 від 11.01.07 р., зі змінами і доповненнями, внесеними постановою КМУ № 900 від 11.07.07 р., затверджений Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яким визначений механізм призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, за рахунок коштів державного бюджету. Визнані такими, що втратили чинність: "Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування", затверджений постановою КМУ N 315 від 21.04.05 р. "Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми" та постанова КМУ N 503 від 12.04.06 р. "Про внесення змін до Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що до 01.01.08 р. позивачка ОСОБА_1, як особа, яка застрахована в системі загальнообов'язкового соціального страхування, не мала права на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положень Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".
Також суд першої інстанції послався на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" редакція ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" викладена в редакції, яка встановлювала, що право на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має один з батьків дитини, усиновитель, опікун, дідусь, бабуся або інший родич, який фактично здійснює догляд за дитиною. У відповідності до вищевказаної норми внесено зміни і встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Згідно п. 3 Прикінцевих положень вказаного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. -50 відсотками, з 1 січня 2009 р. -75 відсотками, з 1 січня 2010 р. -100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Відповідно довідки № 157 від 18.05.09 р. позивачка з січня по серпень 2008 р. щомісячно отримувала 144,1 грн.
Таким чином у відповідача не було законних підстав для призначення і виплати у 2008 р. допомоги у зв'язку з народженням дитини ОСОБА_1 у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, оскільки для призначення такої допомоги з 2008 р. встановлено інший порядок, хоча у ст. 15 Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" були внесені зміни, проте вони ніким у встановленому порядку не скасовані і не визнані нечинними.
Таким чином за наявності законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Посилання позивачки на рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. суд визнав безпідставними, оскільки вказане рішення не мас ніякого відношення до внесення змін до Закону України „Про державну допомогу сім'ям з дітьми" згідно з Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Суд першої інстанції також відмітити, що відповідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду, поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пропуск строку звернення до суду позивачка мотивує тим, що про порушене право вона дізналася тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, телебаченні та радіомовленні. Між тим, зазначені доводи щодо необізнаності позивачки з правових питань призначення та виплати допомоги є необґрунтованими та не можуть бути поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Відповідно ч. 2 ст. 99 КАС України річний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 КАС України, оскільки позивачка звернулася до суду 07.04.09 р.
Вищенаведені обставини визнані судом першої інстанції достатніми для відмови у задоволенні позову і колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної їх не спростовують.
Також суд першої інстанції зробив правомірний висновок про те, що вимоги позивачки на майбутнє зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської райдержадміністрації проводити виплати по догляду за дитиною відповідно до законодавства України, не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення є результатам розгляду спору на підставі чинного правового регулювання, а тому прийняття рішення наперед може суперечити волі законодавчого органу щодо внесення змін до законодавства, яке по іншому може регулювати спірні правовідносини. Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що права позивача можуть бути порушені у майбутньому.
Враховуючи те, що постанова Шевченківського районного суду Харківської області від 06.11.09 р. по справі № 2-а-27/09/2037 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду Харківської області від 06.11.2009 року по справі № 2-а-27/09/2037 -залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду Харківської області від 06.11.2009 року по справі № 2-а-27/09/2037 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної державної адміністрації Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий Ю.М. Філатов
Судді Н.С. Водолажська
М.І. Гуцал
Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2010 р.