61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
13 квітня 2010 р. Справа № 2-а-1287/09/1801
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя Філатов Ю.М.,
Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 16.06.2009 року по справі № 2-а-1287/09/1801
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області
про перерахунок та стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до Білопільського районного суду Сумської області з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації щодо призначення, нарахування та виплати їй сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплати їй недоотриману щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р..
Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 16.06.09 р. по справі № 2-а-1287/09/1801 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі: поновлений ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення з позовом до адміністративного до суду, визнані неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку в період з 09.07.07 р. по 31.12.07 р., зобов'язано відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по догляду за донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років з врахуванням підвищення виплат відповідно до прожиткового мінімуму дітей відповідного віку.
Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Білопільського районного суду Сумської області від 16.06.09 р. по справі № 2-а-1287/09/1801 та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачка має доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, але в розмірі, який на думку позивачки не відповідає визначеному законом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що в ст. 22 Конституції України закріплений принцип гарантованості конституційних прав і свобод, у зв'язку з чим заборонено при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод. Згідно ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім'ї. Відповідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в редакції, що діяла до набрання законної сили Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народження та похованням»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам в розмірі, встановленому абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В п. 14 ст. 71 Закону України «Про держаний бюджет України на 2007 рік»дію ст. 12, ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»було призупинено, а тому відповідач проводив відповідні виплати згідно зазначеного вище порядку та розмірів.
Проте, рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.07 р. положення абз. 3 ч. 2 ст. 56 та п. 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були визнані неконституційним, у зв'язку з чим втратили чинність. Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність. А тому за висновками суду першої інстанції дії відповідача при розрахунку позивачці розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в період часу з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. є протиправними.
Оскільки відповідачем позивачці ОСОБА_1 допомоги по догляду за донькою до досягнення нею трирічного віку була виплачена в загальній сумі 1325,93 грн. за період з 01.03.07 р. по 31.12.07 р. та у загальному розмірі 739,71 грн. за період з 01.01.08 р. по 04.06.08 р., суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідач зобов'язаний здійснити позивачці ОСОБА_1 перерахунок допомоги по догляду за донькою ОСОБА_2 до досягнення нею трирічного віку за період часу з 09.07.07 р. по 31.12.07 р. та провести відповідні виплати.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони не враховують того, що надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що позивачка є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до визначення термінів, які вживаються у зазначеному Законі суб'єктом загальнообов'язкового державного соціального страхування є застрахована особа, на користь якої здійснюється відповідне страхування. Страховий випадок -подія, з настанням якої виникає право у застрахованої особи або членів її сім»ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг. За приписами ч. 1 ст. 35 вказаного Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї такого страхового випадку, як догляд за дитиною віком до трьох років. В ст. 43 цього Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому, відповідно п. 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону до стабілізації економічного становища в Україні розмір виплат, передбачених статтями 41, 43, 46 цього Закону, визначається Верховною Радою України щороку, виходячи з рівня забезпечення прожиткового мінімуму одночасно з встановленням розміру страхових внесків з поступовим наближенням виплат до прожиткового мінімуму.
Таким чином, виходячи із системного аналізу приписів Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», права на отримання допомоги за цим законом має особа, застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, при настанні страхового випадку. При цьому розмір такої допомоги визначається щорічно Верховною Радою України.
Між тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»на 2007 р. дію ст. 43 зупинено та в ст. 56 цього Закону встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам - у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90,0 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.07 р. визнано неконституційним положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»в частині визначення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років. Також цим же рішенням визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 вказаного Закону в частині зупинення на 2007 р. дії ч. 1 ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Отже, починаючи з 09.07.07 р. набули чинності, як ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», так і п. 5 Перехідних положень цього закону.
Враховуючи, що позивачка, яка є застрахованою особою, народила дитину, у неї настав страховий випадок у вигляді необхідності догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. При цьому у позивачки виникло право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у формі матеріального забезпечення, передбаченого ст. 43, в розмірі, визначеному п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 ст. 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України). Отже, обов'язок щодо надання позивачці матеріального забезпечення у вигляді допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку покладено на роботодавця за основним місцем роботи, а не на відповідача по справі.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 16.01.07 р. встановлено, що в 2007 р. допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям (далі - субвенція) з 01.01.07 р. призначається органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України суперечить ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»щодо порядку призначення та надання вказаних виплат застрахованої особі. Для подолання цієї колізії необхідно виходити з приписів ч. 4 ст. 9 КАС України, відповідно до яких, уразі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту, суд застосовує акт, що має вищу юридичну силу. Виходячи із зазначеного принципу про пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що починаючи з 0907.07 р. по 31.12.07 р. у відповідачів був відсутній обов'язок по призначенню, нарахуванню та сплаті позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, оскільки такий обов'язок відповідно ст. 50 України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»було покладено на роботодавця.
Таким чином вимоги позивачки про покладення на відповідача обов'язку нарахувати та виплатити їй допомогу відповідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 13 зазначеного Закону, право на таку допомогу за цим Законом мають лише ті особи, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В постанові суд першої інстанції задовольнив вимоги позивачки про поновлення строку звернення до суду оскільки вона пропустила його з поважних причин, так як була зайнята доглядом за дитиною, а також не мала доступу до видань Конституційного суду України.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. В ст. 99 КАС України встановлений річний строк звернення до адміністративного суду. Позивачка звернулася до суду з позовом 04.02.09 р.
Відповідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду, що необізнаність позивачки про рішення Конституційного Суду України є поважною причиною пропущення строку звернення до суду з позовом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав пропущення строку для звернення до адміністративного суду, встановленою ст. 99 КАС України, про що вказує апелянт в апеляційній скарзі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову також через пропущення позивачкою строку звернення до суду з позовом та наявності заяви відповідача про застосування наслідків ст. 99 та ст. 100 КАС України.
Зважаючи на те, що постанова Білопільського районного суду Сумської області від 16.06.09 р. по справі № 2-а-1287/09/1801 була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.
Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області на постанову Білопільського районного суду Сумської області від 16.06.2009 року по справі № 2-а-1287/09/1801 - задовольнити.
Постанову Білопільського районного суду Сумської області від 16.06.2009 року по справі № 2-а-1287/09/1801 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації Сумської області про перерахунок та стягнення заборгованості допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку -скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий Ю.М. Філатов
Судді Н.С. Водолажська
М.І. Гуцал