11 травня 2010 р.Справа № 2-а-2237/08/1416
Категорія:2.19.6Головуючий в 1 інстанції: Олефір М.В.
Судова колегія Одеського апеляційного
адміністративного суду у складі:
головуючого -Коваля М.П.
суддів -Потапчука В.О.
- Семенюка Г.В.
при секретарі -Пасинковій В.Е.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.11.2008 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.11.2008 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва провести нарахування та виплату позивачу заборгованості по невиплаченій щомісячній соціальній допомозі, згідно ст. 6 Закону Украйни «Про соціальний захист дітей війни»за 2007 рік в сумі 1453 грн. 71 коп., а також з 1 січня 2008 року зробити перерахунок та підвищення пенсії позивачу відповідно до Закону Украйни «Про соціальний захист дітей війни»та сплачувати її в подальшому у передбачених законом розмірах.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що щомісячна соціальна грошова допомога нараховувалася відповідно до чинного законодавства.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи вірність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 201 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції змінює її, якщо судом правильно вирішено справу по суті, але з помилковим застосуванням норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус «дитина війни», що підтверджується посвідченням.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(далі Закону) від 18 листопада 2004 року, дітям війни, (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Позивачці вищезазначене підвищення у 2006 та 2007 роках не виплачувалось.
Вирішуючи питання про можливість задоволення позовних вимог позивача за 2006 рік суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що відповідні умови не настали. Законом України від 19 січня 2006 року №3367-VI внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, а тому суд обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні позову щодо підвищення пенсії за 2006 рік.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва на користь позивача заборгованість по невиплаченій щомісячній соціальній допомозі за весь 2007 рік, що є необґрунтованим.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року -дати ухвалення рішення Конституційним судом України N 6-рп/2007 -вищевказані норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»втратили чинність, отже з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України відповідачем вказане підвищення позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в межах бюджетного року не перераховано і не виплачувалось.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка дізналась про належні їй виплати як «дитині війни»та про порушення прав після висвітлення подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України 09 липня 2007 року. Разом з тим позивач звернувся до суду з проханням відновити пропущений строк звернення до суду тільки 02.10.2008 року.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги за 2007 рік не врахувавши річний строк звернення в адміністративних справах.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод або законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач особисто наголосив на факті пропуску строку звернення до суду заявляючи вимогу про його поновлення, в той же час позивач не обґрунтував поважність причини пропуску цього строку, що в свою чергу робить зазначену вимогу про поновлення безпідставною.
Враховуючи вищевикладене, річний строк звернення та фактичну дату звернення позивача до суду, до розгляду підлягають позовні вимоги лише за період з 02.10.2007 року.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції вирішив вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Управління Ленінського району м. Миколаєва зробити перерахунок та підвищення пенсії позивачу з 1 січня 2008 року та сплачувати її в подальшому. Але колегія суддів звертає увагу на те, що задоволення вимог на майбутнє не відповідає змісту законодавства, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Задоволення вимог на майбутнє не можливо, така вимога позивачем не заявлялась в позові та ніяких доповнень до позову не надавалось.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміненню шляхом викладення резолютивної частини в іншій редакції з частковим задоволенням позову.
Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; п.1 ч.1 ст. 201; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва -задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.11.2008 року -змінити.
Викласти резолютивну частину змінюваної постанови в наступній редакції :
«Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»- задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва щодо не перерахунку та не виплаті пенсії у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком -неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2007 рік за період з 02.10.2007 року по 31.12.2007 року.
В решті позовних вимог відмовити.»
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядку передбаченому законодавством.
Головуючий: /М.П. Коваль/