21 липня 2010 р.Справа № 2-а-4118/09/1470
Категорія: 2.11.13Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В.
< Текст >
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -Єщенко О.В.
суддів -Димерлій О.О.
-Домусчі С.Д.
за участю секретаря - Тулба О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк», Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень-рішень, -
У серпні 2009 року, Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк»звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві про визнання недійними податкових повідомлень-рішень від 06 серпня 2009 року № 00000722/3 на суму 32.660,66 грн., № 00002822/3 на суму 4.465,39 грн., № 00000822/0 на суму 1.747,77 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що в наслідок планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, 05 лютого 2009 року було складено акт перевірки № 83/22/26028378, яким встановлено порушення філією Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» в м. Миколаєві положень Постанови КМ України «Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»; Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
06 серпня 2009 року, на підставі акту перевірки № 83/22/26028378 були видані податкові повідомлення-рішення № 00000722/3 на суму 32.660,66 грн., № 00002822/3 на суму 4.465,39 грн., № 00000822/0 на суму 1.747,77 грн.
Відповідач позовні вимоги не визнав.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 06 серпня 2008 року № 00000822/3 про донарахування недоїмки в сумі 47,77 гривень та штрафних санкцій на суму 1 700 гривень. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати п. 2 Постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року по справі № 2а-4118/09/1470 в частині застосування та стягнення фінансових санкцій по збору за забруднення навколишнього середовища на суму 37.126,05 грн. та прийняти нове, в якому відповідачу відмовити у повному обсязі.
23 лютого 2010 року Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві також подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального, просить скасувати рішення суду першої інстанції.
В своїй апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві, зазначила, що за результатами перевірки правомірно складено акт №83/22/26028378 від 05.02.09, в якому зафіксовано наступні порушення:
п. 4, 8 Постанови КМУ від 01.03.99 №303 «Про порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору»та п.3.1 ст.3, п.5.3, п.5.4, п.5.5 ст.5 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, Державною податковою адміністрацією України, зареєстрованої Міністерством юстиції України 09.08.99 №544/3837 в результаті чого позивачем занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища;
п. 2, 5, 13, 15 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту від 16.08.99 №1494, п.1.7 р.1, п.2.2 р.2, п.4.2, 4.5, 4.6 р.4, п.6.2. 63 р.6 Інструкції №219, зі змінами та доповненнями, позивач не перерахував до бюджету збір за спеціальне використання водних ресурсів.
Відносно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
П. 3.3.6. Акта про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ „Морський транспортний банк” філії у м. Миколаєві від 05 лютого 2009 року, встановлено використання філією поверхневої води не лише для задоволення санітарно-гігієнічних потреб, а також на інші цілі, зокрема: мийку автомобілів, ремонтні роботи. Враховуючи наведене, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, було нараховане збір за використання води на підставі Інструкції „Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води” затвердженої Наказом № 231/539/118/219 від 01 жовтня 1999 року.
Зазначена інструкція є обов'язковою для виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, а також громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики, і підприємствами водного транспорту.
Згідно з п. 2.1. платниками збору за спеціальне водокористування в частині використання води є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни -суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Аналізуючи наведені в акті перевірки цілі, на які філія ВАТ „МТБ” використовувала поверхневу воду (мийка автомобілів, ремонтні роботи та інші), колегія суддів дійшла висновку, що жодна з них не має відношення до потреб гідроенергетики і водного транспорту. Більш того, суб'єкт перевірки -філія ВАТ „Морський транспортний банк” не здійснює діяльність пов'язану з гідроенергетикою або водним транспортом.
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач використовує воду тільки для питних та санітарно-гігієнічних потреб, а твердження відповідача про те, що ВАТ „МТБ” здійснює мийку власних машин, спростовується копіями рахунків на оплату послуг автомийки (а.с. 76-79 т. 2)
Таким чином, суд дійшов висновку, що філія ВАТ „МТБ” у м. Миколаєві не є платником збору за спеціальне водокористування, передбаченого Інструкцією „Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води” затвердженої Наказом № 231/539/118/219 від 01 жовтня 1999 року, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність та необхідність скасування рішення № 00000822/3 від 06 серпня 2008 року.
П. 3.3.7. Акта про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ВАТ „Морський транспортний банк” філії у м. Миколаєві від 05 лютого 2009 року, встановлено, що в порушення п. 5.3. р. 5 Інструкції „Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення природного середовища” № 379, філією ВАТ „МТБ” не отримано ліміт на розміщення та утворення відходів на 2006-2008 роки; філія ВАТ „МТБ” своєчасно не передавала на утилізацію люмінесцентні лампи, акумуляторні батареї, сургуч та інші.
Організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України визначаються ЗУ „Про відходи” N 187/98-ВР від 5 березня 1998 року.
Одним з порушень, яке, на думку працівників СДПІ по роботі з великими платниками у м. Миколаєві, припустив ВАТ „МТБ”, є порушення п. 5.3. р. 5 Інструкції „Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення природного середовища”, а саме: не отримано ліміт на розміщення та утворення відходів на 2006-2008 роки. Однак, аналіз діючого законодавства свідчить про нерозуміння змісту та неправильне застосування нормативних актів у спірних правовідносинах.
Так, відповідно до п. 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03 серпня 1998 року, ліміт на утворення відходів -максимальний обсяг відходів, на який у суб'єкта права власності на відходи є документально підтверджений дозвіл на передачу іншому власнику (на розміщення, утилізацію, знешкодження тощо) або на утилізацію чи розміщення на своїй території; ліміт на розміщення відходів -обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях.
Таким чином, аналізуючи зміст порушення, визначеного під час перевірки виходячи зі змісту законодавчо наведених термінів, неможливо зрозуміти, який саме ліміт (на утворення відходів або на їх розміщення) не було отримано ВАТ „МТБ”.
В силу п. 8. Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою КМ України № 303 від 01 березня 1999 року, у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.
Разом з тим, відповідно до п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03 серпня 1998 року, власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.
Аналіз зазначеного положення дозволяє зробити висновок, що обсяги відходів, які передані на договірних засадах іншим суб'єктам господарської діяльності, вже не є власністю суб'єкта, що їх передав, і тому вони не повинні враховуватись у розрахунку збору за розміщення відходів, який має стягуватись із цього суб'єкта.
Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді (2006-2008 роки) ВАТ „МТБ” було укладено договори про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, будівельних відходів: договір № 20 від 02.02.2006 року з КЖЕП „Соборне” (а.с. 53-54); № 4 від 26 січня 2007 року з КЖЕП „Соборне” (а.с. 55-56); № 8/0208 від 01 лютого 2008 року з ДП „Центральний 1” (а.с. 57-58).
Крім того, в зазначений період, ВАТ „МТБ” були укладені договори № 363 від 19 липня 2005 року (а.с. 59) та № 458 від 01 грудня 2006 року (а.с. 60) з ЧП Білоус на утилізацію люмінесцентних ламп (акти виконаних робіт а.с. 61-62).
Таким чином, враховуючи, що ВАТ „МТБ” було укладено всі необхідні договори на утилізацію відходів, та в силу п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1218 від 03 серпня 1998 року, колегія суддів вважає, що позивач був звільнений від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.
Суд критично ставиться до викладеного в акті перевірки висновку, щодо утворення відходів внаслідок використання акумуляторів, сургучу, свинцевих пломб та інш.
Як пояснив у судовому засідання представник позивача, зазначені відповідачем в акті перевірки акумуляторні батареї є звичайними батарейками, які використовуються як джерело живлення, а не автомобільними акумуляторними батареями, ВАТ „МТБ” дійсно використовує в діяльності сургуч та свинцеві пломбі, але їхня кількість мала, а крім того, відповідач не надав доказів щодо утворення відходів сургучу та свинцю.
Відмовляючи у задоволенні позову у частині скасування рішень про застосування штрафних санкцій за несплату збору за забруднення навколишнього природного середовища, суд виходив з того, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві обрахувала недоїмку зі сплати цього збору, яку позивач не спростував.
Однак, суд не може погодитись з таким висновком та вважає його хибним.
Так, в силу ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві не довела свої заперечення проти адміністративного позову ВАТ „Морський транспортний банк”, а позивач, в свою чергу, обґрунтовано вимагає визнати неправомірними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій.
Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи є підставою для скасування постанови суду.
Керуючись ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк», Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві -задовольнити частково.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві про скасування податкових повідомлень-рішень -скасувати.
Постановити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати недійсним податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 06.08.2009р. № 00000722/3 на суму 32660,66 грн., № 00002822/3 на суму 4465,39 грн. та № 00000822/3 на суму 1747,77 грн., стягнути зі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві на користь Філії ВАТ «МТБ» у м. Миколаєві витрати по держмиту у сумі 388,74 грн. за реквізитами п/р 3519460784101 у Філії ВАТ «МТБ»у м. Миколаєві МФО 326784.
Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: